Рішення

від 03.05.2023 по справі 916/3698/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3698/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши справу № 916/3698/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕРН "КСІМЕКС" (65114, Одеська обл., м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140-В; код ЄДРПОУ 01295813)

до відповідача: Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3; код ЄДРПОУ 00206539)

про стягнення 1 219 678,97 грн;

представники сторін:

від позивача Молодецький Р.А.,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕРН "КСІМЕКС", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод", в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 1 219 678,97 грн заборгованості за договором поставки товарів №11/ВГЕ від 12.04.2021 р., з яких 174 342,58 грн - 3% річних, 1 045 336,39 грн - інфляційні нарахування на суму боргу;

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки товарів № 11/ВГЕ від 12.04.2021 (далі Договір), у зв`язку з чим 28.10.2021 ТОВ "КОНЦЕРН "КСІМЕКС" вимушено було звернутися до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом про стягнення належних йому сум за Договором.

Вказує, що за наслідком судового розгляду рішенням Господарського суду Одеської області від 13.01.2022 року по справі № 916/3270/21 позов було задоволено у повному обсязі, було встановлено правомірне нарахуванням сум штрафних санкцій, інфляційних нарахувань на суму боргу та 3 відсотків річних станом на 03.12.2021 року, та зобов`язано Відповідача сплатити на користь Позивача 9 912 000 гривень боргу, 527 101 гривню 15 коп. пені, 94 503 гривні 45 коп. сплати 3 % річних, 188 980 гривень 05 коп. інфляційних та 160 838 гривень 77 коп. судового збору. Зазначає, що станом на сьогодні, Відповідач, фактично отримавши поставлене обладнання на майже 10 мільйонів гривень, добровільно не сплачує ані основну суму боргу, ані присуджені до сплати штрафні санкції, а також не виконує остаточне судове рішення по зазначеному предмету позову, яке набрало законної сили.

Зауважує, що з огляду на абсолютне ігнорування відповідачем заявлених вимог та неотриманням позивачем коштів навіть після судового розгляду та відкриття виконавчого провадження, суттєвих інфляційних процесів в економіці, ТОВ «КОНЦЕРН «КСІМЕКС» вимушене було знову звернутися до суду задля відновлення порушених прав та відшкодування завданих збитків підприємству, у тому числі інфляційних втрат, пені, 3 відсотків річних без урахування грошових сум, вже присуджених за рішенням від 13.01.2022 року по справі № 916/3270/21, внаслідок чого подало ще одну позовну заяву, за результатами розгляду якої рішенням Господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2022 року у справі № 916/1609/22 позов ТОВ «КОНЦЕРН «КСІМЕКС» було задоволено частково, стягнуто з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу із розрахунку до 12 липня 2022 року. Зазначене рішення набрало законної сили але відповідачем у добровільному порядку знову не виконане та по факту до теперішнього часу жодної копійки ані в рахунок сплати основного боргу ані по нарахованих та підтверджених судом сум пені, 3% та інфляційним не сплачено, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні нарахування за період, який починає обраховувати з 13.07.2022.

Ухвалою від 02.01.2023 позовну заяву (вх. №3822/22 від 28.12.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕРН "КСІМЕКС" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3698/22, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.02.2023, запропоновано відповідачу подати відзив.

Протокольною ухвалою від 01.02.2023 відкладено підготовче судове засідання на 14.02.2023.

13.02.2023 до суду надійшла заява представника позивача про збільшення позовних вимог у зв`язку зі збільшенням періоду заборгованості.

Так, з урахуванням вказаної заяви позивач просить стягнути з відповідача 174 342,58 грн 3% річних за період з 13.07.2022 по 13.02.2023, а також 1 045 336,39 грн інфляційних нарахувань з серпня 2021 по січень 2023 з виключенням із періоду сум інфляційних втрат, вже стягнутих за рішеннями господарського суду у справах № 916/3270/21 та № 916/1609/22.

14.02.2023 за вх. № 4545/23 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про погіршення фінансового стану підприємства у зв`язку із військовою агресією РФ проти України та введенням воєнного стану, що призвело до скрутного фінансового становища. При цьому зауважив, що не намагається уникнути виконання зобов`язання, а, незважаючи на складне фінансове становище, коли виробничі потужності зупинено, а також повністю зупинено (заблоковано) відвантаження виробленої продукції на судна морського транспорту, навпаки, намагається провести у першу чергу розрахунки по своїм зобов`язанням.

Вважає, що майновий стан АТ «ОПЗ», а також його значення для економіки України як стратегічного підприємства хімічної промисловості, яке перебуває в процедурі приватизації мають бути враховані, як обставини, що свідчать про необхідність зменшення розміру штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних, що були нараховані позивачем.

Просить зменшити розмір нарахованих 3% річних та інфляційних втрат на 90%.

14.02.2023р. з 09 год. 14 хв. до 11 год. 00 хв. у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, всі працівники суду та учасники процесу перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі та судове засідання не відбулося.

Ухвалою від 14.02.2023 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання відкладено на 02.03.2023.

23.02.2023 за вх. № 5873/23 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав про неможливість зменшення для відповідача нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, а також просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 02.03.2023 задоволено заяву позивача про збільшення позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.03.2023.

Судове засідання, призначене на 27.03.2023, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному.

Ухвалою від 03.04.2023 повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті призначено на 18.04.2023.

Протокольною ухвалою від 18.04.2023 судове засідання відкладено на 03.05.2023.

03.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

У відповідності з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Так, в провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/3270/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Ксімекс" до Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" про стягнення 10 772 584,65 грн.

У даній справі судом, зокрема, встановлено, що 12.04.2021 року між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки товарів № 11/ВГЕ, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити Товари на умовах, викладених цим Договором, кількість, асортимент та технічні умови якого визначаються у відповідній специфікації, що є невід`ємною частиною Договору.

12.04.2021 року сторонами було узгоджено Специфікацію поставки, яка виступає Додатком №1 до Договору. За вказаною Специфікацією, визначено назву і код Товару (Щит розподільчий ЦЩП 1-2 (в комплекті згідно з технічними вимогами) на загальну суму 9 912 000 грн., з урахуванням ПДВ.

Згідно із видатковою накладною №КК000000365, складеною та підписаною 12.07.2021 року сторонами, Відповідачем було отримано від Позивача товар, який відповідає узгодженій Специфікації. Поставка була здійснена у повному обсязі, а претензій щодо якості та/або кількості від покупця заявлено не було.

Положеннями п. 3.2. та п. 6.1.1. Договору визначено, що Відповідач зобов`язується в повному обсязі оплатити отриманий Товар по факту поставки протягом 20 банківських днів.

Таким чином погоджена вартість Товару мала бути сплачена до 09.08.2021 року включно. На виконання умов Договору Позивачем був наданий рахунок-фактура №227-1 на суму 9912000,00 грн. з ПДВ. Однак, борг відповідачем сплачено не було.

Рішенням господарського суду від 13.01.2022 у справі № 916/3270/21, яке набрало законної сили, позов задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Ксімекс" 9 912 000 гривень боргу; 527 101 гривню 15 коп. пені; 94 503 гривні 45 коп. сплати 3% річних, 188 980 гривень 05 коп. інфляційних та 160 838 гривень 77 коп. судового збору.

11.02.2022 року було відкрито виконавче провадження № 68624209 за наказом Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 у справі № 916/3270/21.

Постановою державного виконавця від 15.02.2022 зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 68624209 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 у справі № 916/1609/22 суд, задовольнивши частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕРН "КСІМЕКС", стягнув з Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" на користь позивача пеню у сумі 50 000 /п`ятдесят тисяч/ грн, 3% річних у сумі 180 045 /сто вісімдесят тисяч сорок п`ять/ грн 37 коп. та інфляційні нарахування на суму боргу у розмірі 1 925 242 /один мільйон дев`ятсот двадцять п`ять тисяч двісті сорок дві/ грн 72 коп., а також судовий збір у сумі 36 785 /тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят п`ять/ грн 16 коп., витрати на правову допомогу у сумі 7 000 /сім тисяч/ грн.

Як вказав позивач розрахунок заборгованості по пені, 3% річних та інфляційним нарахуванням у справі № 916/1609/22 було здійснено до 12.07.2022.

У справі, що розглядається (916/3698/22), позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 174 342,58 грн 3% річних за період з 13.07.2022 по 13.02.2023, а також 1 045 336,39 грн інфляційних нарахувань з серпня 2021 по січень 2023 з виключенням із періоду сум інфляційних втрат, вже стягнутих за рішеннями господарського суду у справах № 916/3270/21 та № 916/1609/22.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України установлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 року по справі № 908/1394/17.

Отже, за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

З урахування означеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів погашення суми основного боргу, суд зазначає про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши запропонований позивачем у заяві про збільшення позовних вимог розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат на 90% суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, відповідач у відзиві посилається на зупинення виробництва аміаку і карбаміду на АТ «ОПЗ» згідно із Наказом від 18.09.2021 року, введення в Україні воєнного стану, скрутне фінансове становище, стратегічність АТ «ОПЗ» та інші обставини.

Крім того, посилається на п. 8.33. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно з яким якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Між тим, посилання відповідача на практику Верховного Суду щодо можливості зменшення розміру відповідальності судом, а саме Постанову від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18 не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки у зазначеній справі висновок про можливість зменшення розміру процентів, нарахованих за ч.2. ст. 625 ЦК України стосується випадку, коли замість законодавчо встановленого розміру 3% річних, умовами договору було передбачено нарахування 40% річних. До того ж тією ж постановою додатково підкреслено, що норма ст. ч.2 625 ЦК України передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Таким чином, положення ст. 551 ЦК України та 233 ГУ України не можуть бути застосовані щодо сум 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих в порядку ч.2. ст. 625 ЦК України, у зв`язку із чим клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕРН "КСІМЕКС" (65114, Одеська обл., м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140-В; код ЄДРПОУ 01295813) до Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3; код ЄДРПОУ 00206539) про стягнення 1 219 678,97 грн задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3; код ЄДРПОУ 00206539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНЦЕРН "КСІМЕКС" (65114, Одеська обл., м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140-В; код ЄДРПОУ 01295813) 174 342,58 грн 3% річних, 1 045 336,39 грн інфляційних нарахувань, 18 295,18 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 03 травня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 11 травня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков