Рішення

від 03.05.2023 по справі 922/4721/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2023м. ХарківСправа № 922/4721/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Зачепилівської селищної ради Харківської області, смт Зачепилівка, Харківська область до Фермерського господарства "Алмаз", смт Зачепилівка 3-я особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків про скасування акту за участю представників:

позивача: Камінська А.А., адвокат;

відповідача: Кужелєва А.А., адвокат;

третьої особи:не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Зачепилівська селищна рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Алмаз", в якому просить:

- Скасувати державний акт на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000008 від 19.04.1994, виданий ОСОБА_1 , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування земельною ділянкою за №8, площею 11,29 гектарів, розташованою на території Зачепилівської селищної ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства.

- Скасувати державний акт на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000753 від 08.08.1996, виданий ОСОБА_1 , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування земелю за №35, площею 15,61 га на території Малоорчицької сільської ради.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог законодавства щодо порядку реєстрації Фермерського господарства не набув права постійного користування вищевказаними земельними ділянками та після смерті ОСОБА_1 не може претендувати на їх подальше використання, внаслідок чого видані ОСОБА_1 акти на право постійного користування землею підлягають скасуванню.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12.2021 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.01.2022 о 10:30. Також цією ухвалою було залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

14.12.2021 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення (вх..№29419), в яких вважає наявними правові підстави для задоволення позову.

28.12.2021 відповідач до суду надав клопотання (вх.№30452), в якому просив позовну заяву Зачепилівської селищної ради Харківської області до Фермерського господарства "Алмаз" про скасування актів, на підставі п.11 ст.176 ГПК України залишити без руху та зобов`язати позивача - Зачепилівську селищну раду Харківської області (ЄДРПОУ 04397856), надіслати учасникам справи копію позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Клопотання обгрунтоване тим, що доданий до позовної заяви опис вкладення до цінного листа, фіскальний чек та накладна № №6117002493272 не можуть бути належними доказами на підтвердження факту відправлення відповідачу позовної заяви, оскільки сама позовна заява підписана 27.11.2021, проте як опис вкладення містить відмітку про направлення позовної заяви з додатками до неї 07.09.2021 року. При цьому наголошує, що вказану позовну заяву в її редакції від 27.11.2021 відповідач так і не отримував.

Також 28.12.2021 відповідач надав до суду клопотання про продовження процесуального строку на подання до суду відзиву на позовну заяву (вх.№30453)

12.01.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№530), в якому посилаючись на довідку Державної податкової інспекції Зачепилівської РДА Харківської області від 15.03.1995 вказує, що фермерське господарство «Алмаз» було створено та зареєстровано виконавчим комітетом 19.04.1994 року, а не 31.10.1994, тобто з дотриманням строку, встановленого ст.9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» в редакції від 23.07.1993 року. Наголошує, що Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» не містить положення відповідно до якого у випадку порушення 30-денного терміну для державної реєстрації голова новостворюваного С(Ф)Г втрачав би право в подальшому на реєстрацію юридичної особи, або мав би повернути земельну ділянку у власність розпорядника. Вважає, що позивачем не доведено факт невідповідності спірних Державних актів нормам законодавства, а також не доведено порушення вказаними Державними актами прав або інтересів позивача.

Протокольною ухвалою від 12.01.2022 задоволено клопотання відповідача про продовження строків на подання до суду відзиву на позовну заяву (вх.№30453).

Ухвалою суду від 12.01.2022 позовну заяву Зачепилівської селищної ради (вх.№4721/21 від 30.11.2021) залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення цієї ухвали, встановив позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання суду доказів надіслання на адресу Фермерського господарства "АЛМАЗ", Головного управління держгеокадастру у Харківській області копії позовної заяви і доданих до неї документів.

18.01.2022 позивач з заявою про усунення недоліків позовної заяви (вх.№1131) подав документи на виконання ухвали суду.

Крім цього 18.01.2022 позивачем до суду було надано відповідь на відзив (вх..№1132), в якій наголошує на тому, що єдиними та достатніми доказами, які б могли підтвердити дату державної реєстрації фермерського господарства є статут та рішення про створення суб`єкта підприємницької діяльності.Вказує, що земельна ділянка площею 15,61 га на території Малоорчицької сільської ради, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 08.06.1996 року серії хр-11-00-000753 надавалась в постійне користування саме ОСОБА_1 , а не для розширення Фермерського господарства.

Ухвалою суду від 19.01.2022 призначено підготовче засідання на 02.02.2022 о 10:30 год.

Протокольною ухвалою від 02.02.2022 на підставі ч.3 ст.177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, долучено до матеріалів справи відзив на позов (вх.№530 від 12.01.2022) та відкладено підготовче засідання на 16.02.2022 о 12.20.

02.02.2022 від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№2448), в якому просить суд:

- Визнати поважними причини пропуску строку подання клопотання про витребування доказів та поновити процесуальний строк.

- Витребувати у Секторі державної реєстрації Красноградської районної державної адміністрації (адреса: Україна, 63304, Харківська обл., Красноградський р-н, місто Красноград, вул. Бєльовська, будинок 88) належним чином посвідчену копію реєстраційної справи у повному обсязі з моменту створення (реєстрації) Фермерського господарства «АЛМАЗ» (64401, Харківська обл.., Зачепилівський р-н, смт Зачепилівка, вул. Жовтнева, 72, код ЄДРПОУ 22673099).

07.02.2022 відповідач до суду надав заперечення на відповідь на відзив (вх..№2863)

15.02.2022 від позивача надійшли письмові пояснення щодо окремих питань (вх.№3641).

16.02.2022 відповідач до суду надав клопотання про зупинення розгляду справи (вх.№3672), в якій просить суд зупинити провадження у справі №922/4721/21 до набрання законної сили рішенням у справі №922/1454/21.

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не може забезпечити безпеку учасників судових проваджень, апарату суду, суддів, а тому вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв`язку з чим, у Господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.177, 195 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 21.06.2022 підготовче засідання у справі було призначено на 21.07.2022 о(б) 12:00.

Протокольною ухвалою від 21.07.2022 прийнято до розгляду заперечення на відповідь на відзив від відповідача (вх.№2863 від 07.02.2022) та письмові пояснення позивача (вх.№3641 від 15.02.22); на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 05.09.2022 о 10:00.

Протокольною ухвалою від 05.09.2022 відкладено підготовче засідання на 05.10.2022 о 12:00.

Протокольною ухвалою від 05.10.2022 за клопотанням (вх..№11033 від 03.10.22) представника позивача підготовче засідання було відкладено на 09.11.2022 о 14:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2022 задоволено клопотання Фермерького господарства «АЛМАЗ» про зупинення розгляду справи та провадження по справі №922/4721/21 було зупиниено до набрання законної сили рішенням у справі №922/1454/21.

10.02.2023 через підсистему "Електронний суд" від Фермерського господарства "Алмаз" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх.№3233), в якому повідомлено, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у справі №922/1454/21 скаргу Зачепилівської селищної ради залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2021 у справі №922/1454/21 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.02.2023 поновлено провадження у справі №922/4721/21; призначено підготовче засідання на 22.03.2023 о 12:00.

Протокольною ухвалою від 22.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.05.2023 р. об 11:20.

Представник позивача в судовому засіданні 03.05.2023 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, наголошуючи на тому, що судами у справі №922/1454/21 вже були досліджені обставини правомірності переходу права користування Фермерським господарством "Алмаз" земельними ділянками за актами на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000008 від 19.04.1994, серії ХР-11-00-000753 від 08.08.1996, а отже вказані обставини не підлягають повторному доказуванню у цій справі.

Третя особа свого представника у судове засідання не направила, у поданому до суду клопотанні (вх. №10592 від 28.04.23) просила розгляд справи здійснювати за відсутністю представника.

З урахуванням того, що представник позивача у судовому засіданні 03.05.2023 не підтримав раніше подане ним клопотання про витребування доказів (вх.№2448 від 02.02.2022), оскільки відповідні копії документів (реєстраційної справи ФГ «АЛМАЗ») були надані позивачем до суду (вх..№7039 від 22.03.2023) та обставини їх витребування на цей час відпали, з вказаних підстав суд не розглядає клопотання про витребування доказів.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Рішенням Зачепилівської районної ради народних депутатів Харківської області від 25.02.1994 надано гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 11,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства в постійне користування. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ХР11-00-000008 від 19.04.1994, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8.

Державний акт посвідчує право постійного користування земельною ділянкою площею 11,29 гектарів, розташованою на території Зачепилівської селищної ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства.

Позивач у позовній заяві наголошує, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію юридичної особи серії А00 №162876 та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань тільки 31.10.1994 ОСОБА_1 зареєстрував юридичну особу Фермерське господарство «Алмаз».

У подальшому,28.12.1995 розпорядженням Зачепилівської районної державної адміністрації №57 було додатково передано гр. ОСОБА_1 в постійне користування земельну ділянку площею 15,61 га на території Малоорчицької сільської ради для ведення сільського (фермерського) господарства (Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000753 від 08.08.1996).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 06.06.2019.

З метою внесення інформації про право постійного користування на вищевказані земельні ділянки до ДЗК в березні 2021 ФГ «Алмаз» звернулось до Зачепилівської селищної ради із заявами про надання ФГ «Алмаз» згоди на відновлення меж земельної ділянки площею 15,61 га, наданої в постійне користування ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000753, та на відновлення меж земельної ділянки площею 11,29 га, наданої в постійне користування на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000008.

Зачепилівська селищна рада у відповідь на заяви ФГ «Алмаз» надало листи від 15.03.2021 та від 22.03.2021, якими відмовила в наданні дозволу та відновлення меж у зв`язку з тим, що ФГ «Алмаз» не є користувачем вказаних земельних ділянок, та не має права на їх використання, так як державні акти на право постійного користування видані на фізичну особу, яка померла, а не на фермерське господарство.

Згідно інформацій із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01.12.2020 та 17.03.2021 земельні ділянки кадастровий номер 6322255100:03:000:0161; 6322282000:12:000:0017; 6322282000:12:000:0018 перебувають у комунальній власності Зачепилівської селищної ради.

Позивач вказує, що з підстав порушення терміну реєстрації фермерського господарства, встановленого ст.9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» ФГ «Алмаз» не було набуто права постійного користування земельними ділянками та після смерті ОСОБА_1 не може претендувати на їх подальше використання, внаслідок чого видані ОСОБА_1 акти на право постійного користування землею підлягають скасуванню. Також наголошує, що законодавство 1994-1996 років не передбачало такого поняття, як розширення селянського (фермерського) господарства.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються,Земельним Кодексом Україниу відповідних редакціях (1990 року та 2001 року),Законом України "Про селянське (фермерське) господарство",Законом України "Про фермерське господарство"та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно із частиною першоюстатті 51 Земельного кодексу України(у редакції станом на момент створення СФГ«АЛМАЗ») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

В ч.5ст.2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство"(у редакції, чинній на дату створення позивача) закріплено, що на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право постійного користування землею. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст.23ст.47 ЗК України 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у п.41 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Відповідно до частин 1, 2статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2009-XIIПро селянське (фермерське) господарство(у редакції станом на момент створення СФГАЛМАЗ; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинностіЗаконом України від 19.06.2003 №973-IVПро фермерське господарство) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Отже, згідно приписів законодавства, чинного на момент створення СФГАлмаз, для створення СФГ необхідноюпередумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи було одержання земельної ділянки. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

Рішенням Зачепилівської районної ради народних депутатів Харківської області від 25.02.1994 року надано гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 11,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства в постійне користування

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000008 від 19.04.1994, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8.

Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000753 від 08.06.1996 було видано на підставі Розпорядження №54 Зачепилівської районної державної адміністрації від 28.12.1995 з якого вбачається, що земельну ділянку площею 15,61 га на території Малоорчицької сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства було надано саме для розширення вже існуючого селянського (фермерського) господарства.

Вказане також підтверджується заявою ОСОБА_1 , в якій останній просить надати додатково земельну ділянку для розширення С(Ф)Г та копія подання виконкому Малоорчинської сільської ради до районної ради із пропозицією надання ОСОБА_2 для розширення С(Ф)Г «Алмаз» земельної ділянки.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року у справі №922/1347/19 за позовом Фермерського господарства Тончинського Володимира Петровича до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права постійного користування, було встановлено, що рішенням VI сесії Зміївської районної ради народних депутатів XXII скликання, особі було виділено земельну ділянку площею 40 га із земель запасу Зідьківської селищної ради для розширення фермерського господарства. І не зважаючи на це суди першої, апеляційної та касаційної інстанції визнали за фермерським господарством право постійного користування всім обсягом земельних ділянок, враховуючи як ті, що були надані для створення фермерського господарства так і ті що були надані для розширення фермерського господарства.

Законом України «Про фермерське господарство» , а також Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", який прийнято 20 грудня 1991 року та діяв до введення у діюЗакону "Про фермерське господарство" встановлений особливий порядок створення таких юридичних осіб як фермерське господарство.

Згідно з цими законами, перша особливість правового статусу фермерського та селянського (фермерського) господарств полягає у тому, що їх засновником та учасниками (членами) можуть бути виключно громадяни України (ст.ст.2,4 Закон України "Про селянське (фермерське) господарство").

Другою особливістю їх правового статусу є те, що для створення фермерського господарства як юридичної особи громадянин України повинен спочатку отримати у власність або користування земельну ділянку з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства", а вже потім зареєструвати і вести фермерське господарство (ст. 5 Закон України "Про селянське (фермерське) господарство").

Нарешті, третя особливість правового статусу фермерського господарства як юридичної особи зводиться до того, що воно з моменту створення набуває виключне право на використання земельної ділянки, яка була надана громадянину України - його голові (засновнику) на будь-якому праві для ведення фермерського господарства. Це означає, що такий громадянин хоч і вважається суб`єктом відповідного права на земельну ділянку, але в силу спеціальних приписівЗакону "Про фермерське господарство"(або Закону "Про селянське (фермерське) господарство) він не має права використовувати її самостійно, тобто, як громадянин, наприклад, для ведення підсобного господарства, а зобов`язаний організувати цільове використання такої земельної ділянки створеним ним фермерським господарством як юридичною особою. Таке використання підтверджуватиметься тим, що земельна ділянка обробляється сільськогосподарською технікою, яка належить на праві власності фермерському господарству або взятою ним в оренду, а доходи від реалізації вирощеної на такій земельній ділянці сільськогосподарської продукції відображаються в бухгалтерському обліку фермерського господарства як юридичної особи. В противному разі матиме місце нецільове використання земельної ділянки.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання застаттею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 та від 23.06.2020 у справі №922/989/18, а також у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №908/2063/18.

З аналізу вище зазначених Законів можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи.З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрував юридичну особу - Фермерське господарство "Алмаз" у строк встановленийст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", що підтверджується довідкою ДПІ по Зачепилівському району Харківської області від 16.03.1995, в якій зазначено про те, що Фермерське господарство "Алмаз" створене 19.04.1994 та зареєстровано виконавчим комітетом Ради народних депутатів під № 8 від 19.04.1994.

Крім того, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.04.2021 вбачається, що Фермерське господарство "Алмаз" вперше стало на облік як платник податків ще 16.05.1994, а 30.05.1994 як платник єдиного внеску.

Також, з розпорядження виконавчого комітету Зачепилівської районної ради народних депутатів від31.10.1994за №83 вбачається, що у зв`язку з тим, що фермерські господарства (зокрема, «Алмаз») не увійшли до всесоюзного класифікатору галузей народного господарства, прийнято рішенняперереєструвати, зокрема, Фермерське господарство "Алмаз" таприсвоїтийому відповідний ідентифікаційний код 22673099, що і дало підстави для внесення відповідних даних щодо позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (дата вказаного розпорядження (31.10.1994) була вказана як дата реєстрації господарства), а також видачі відповідного свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Отже, з моменту реєстрації СФГ«Алмаз»землекористувачем земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_1 для ведення фермерського господарська, стало безпосередньо Фермерське господарство "Алмаз".

З моменту передачі земельної ділянки до створеного фермером фермерського господарства, як юридичної особи, відбулась лише заміна землекористувача у відносинах, щодо яких виник спір, а саме, фізична особа - фермер вибув зі спірних правовідносин землекористування, натомість його місце у спірних правовідносин землекористування в силу наведених вище вимогЗакону України "Про селянське (фермерське) господарство"зайняло створене фермером фермерське господарство, як землекористувач, а ніяк не припинення права користування спірною земельною ділянкою.

У постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених устатті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно дост. 141 Земельного кодексу Українипідставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство. У земельному законодавстві (чинному на момент створення СФГ«Алмаз») така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

У п.67 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Беручи до уваги, що правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними, а одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи, суд доходить висновку, що підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ, і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Судувід 08.10.2020 у справі №908/2063/18.

Отже,у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Суд також вважає неспроможним посилання позивача, як на підставу для скасування спірних актів на право постійного користування землею наявне у реєстраційній справі №145700002960 рішення ІУ сесії ХХІІІ скликання Зачепилівської районної ради Харківської області «Про передачу земельної ділянки головою селянського /фермерського/ господарства «Алмаз»» від 23.10.1998 року за яким радою на підставі заяви голови селянського /фермерського/ господарства «Алмаз» ОСОБА_1 в зв`язку з досягненням пенсійного віку та погіршенням стану здоров`я згідно ст. 13 Закону України «Про селянське/фермерське/ господарство» та ст. 53 Земельного кодексу України вирішено передати земельну ділянку площею 26,9 га, яка надана у постійне користування ОСОБА_1 , у тимчасове довгострокове користування /терміном на 25 років/ - ОСОБА_3 , який приймає участь у веденні цього господарства.

У вказаному рішенні ради йдеться про земельну ділянку площею 26,9 га. Проте, за обставинами цієї справи спірними є земельні ділянки іншої площі, що за відсутності у рішенні інших ідентифікуючих ознак не дозволяє ототожнити їх.

Окрім того, відповідно статті 53 Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття радою рішення від 23.10.1998) громадянин, який веде селянське (фермерське) господарство на земельній ділянці, наданій йому в постійне користування, може у разі втрати працездатності або досягнення пенсійного віку за рішенням відповідної Ради народних депутатів надати її в тимчасове користування одному із членів сім`ї, який веде спільно з ним селянське (фермерське) господарство. В разі відсутності таких осіб громадянин може передати у тимчасове користування земельну ділянку іншим членам сім`ї, які не ведуть разом з ним селянське (фермерське) господарство, але мають необхідну кваліфікацію, досвід роботи в сільському господарстві і бажають вести селянське (фермерське) господарство, а також іншим особам, які беруть участь у веденні цього селянського (фермерського) господарства. При тимчасовій втраті працездатності або наявності інших поважних причин громадянин може надати земельну ділянку в тимчасове користування особам, зазначеним у частинах першій і другій цієї статті, на підставі договору.

Згідно статті 13 Закону України «Про селянське/фермерське/ господарство» (в редакції станом на час прийняття радою рішення від 23.10.1998) громадянин, який веде селянське (фермерське) господарство на земельній ділянці, наданій йому в постійне користування, може у разі втрати працездатності або досягнення пенсійного віку за рішенням Ради народних депутатів, яка надала цю земельну ділянку, надати її в тимчасове користування одному із членів сім`ї, який веде спільно з ним селянське (фермерське) господарство. В разі відсутності таких осіб громадянин може передати у тимчасове користування земельну ділянку іншим членам сім`ї, які не ведуть спільно з ним селянське (фермерське) господарство, але мають необхідну кваліфікацію, досвід роботи в сільському господарстві і бажають вести селянське (фермерське) господарство, а також іншим особам, які беруть участь у веденні цього селянського (фермерського) господарства. У разі тимчасової втрати працездатності або наявності інших поважних причин громадянин може надати земельну ділянку в тимчасове користування на підставі договору особам, зазначеним у частинах першій і другій цієї статті, а у разі призову на строкову військову службу, вступу до навчального закладу - на термін до п`яти років. При успадкуванні земельної ділянки неповнолітнім допускається надання її в оренду під контролем місцевої Ради народних депутатів на період до досягнення спадкоємцем повноліття.

Таким чином, вказані норми не тільки не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданого особі для створення селянського (фермерського) господарства, а навпаки надавали можливість тимчасово передати таке право іншим особам, які беруть участь у веденні цього селянського (фермерського) господарства.

Підсумовуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено порушення встановленого ст.9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» терміну державної реєстрації фермерського господарства «Алмаз», враховуючи, шо Фермерське господарство«Алмаз»у правовідносинах користування спірними земельними ділянками з дня державної реєстрації набуло права та обов`язки землекористувача, з вказаних підстав суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Інші наявні у матеріалах справи докази та пояснення позивача вищевикладених висновків суду не спростовують.

Судом також враховано, що у справі №922/1454/21 за позовом Фермерського господарства АЛМАЗ, Харківська область, Зачепилівський район, смт. Зачепилівка, до Зачепилівської селищної ради, Харківська область, Зачепилівський район, смт. Зачепилівка, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, про визнання права постійного користування земельними ділянками рішенням Господарського суду Харківської області від 21.11.2018 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 визнано за Фермерським господарством "АЛМАЗ" право постійного користування земельними ділянками відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000008 від 19.04.1994, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8 та Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000753 від 08.08.1996, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №35.

Предметом дослідження у справі №922/1454/21 було встановлення обставин і підстав переходу права постійного користування земельними ділянками призначеними для ведення фермерського господарства, які були надані на ім`я Попова М.Є. відповідно до державних актів на право постійного користування землею, до створеної ним юридичної особи - ФГ «Алмаз».

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно дост. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою у позові, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.6,8,19,124,129 Конституції України, ст.29,42,73,74,86,91,123,236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "12" травня 2023 р.

СуддяС.Ч. Жельне