Рішення

від 12.05.2023 по справі 922/759/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/759/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», місто Харків, доПриватного акціонерного товариства «Готель «Харків», місто Харків, простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Готель «Харків», про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2-3175С від 01 січня 2019 року у загальному розмірі 560218,18 грн., з них: заборгованість по пені у сумі 193906,10 грн., 3% річних у сумі 48502,03 грн. та інфляційні втрати у сумі 317810,05 грн.

01 березня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» без руху. Надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви- п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду документів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви за вих. № 23/226 від 23 лютого 2023 року і доданих до неї документів, документи, що підтверджують повноваження Герасименко Г.О. щодо засвідчення документів станом на 23 лютого 2023 року. 15 березня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/759/23. Розгляд справи № 922/759/23 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався, як вбачається з поштового відправлення за трек номером 6102272017904, ухвала суду від 15 березня 2023 року є повернутою по даті поштової установи 22 березня 2023 року з причиною: «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності достатті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (стаття 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"). Відповідно до пункту 10 частини 2статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6ст. 242 ГПК України,починається обрахунок визначеного судом процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, а саме до 06 квітня 2023 року (включно), не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідностатті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

ОПИС ПОЗИЦІЇ, ВИКЛАДЕНОЇ У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ.

Як зазначено у позовній заяві, у зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01 січня 2019 року позивач є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі постанови НКРЕКП № 505 від 19 червня 2018 року та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП № 1268 від 26 жовтня 2018 року. Позивач, як постачальник електричної енергії за вільними цінами, здійснює постачання електричної енергії з 01 січня 2019 року у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії (надалі «Правила»), затвердженими постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 312 (надалі «Постанова») та на умовах договору постачання електричної енергії споживачу. Публічний договір постачання електричної енергії споживачу, комерційні пропозиції та заява-приєднання розміщені на офіційному сайті ПрАТ «Харківенергозбут»: www.zbutenergo.kharkov.ua. Як вказано у позові, враховуючи те, що відповідач надав до позивача підписану заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу та було фактично спожито електричну енергію, оплачені рахунки за спожиту електричну енергію, Договір вважається укладеним на умовах Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01 січня 2019 року № 2-3175С (надала «Договір») на умовах Комерційної пропозиції № 8 Ф-П для споживачів, що повертаються на постачання електричної енергії до позивача (надалі «Комерційна пропозиція»). Також зазначається, що 01 листопада 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору щодо домовленості здійснення електронного документообігу через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів (далі - система ЕДО). Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Відповідно до п. 5 Комерційної пропозиції встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня ї відправлення. Пунктом 8 Комерційної пропозиції у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 Комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки платежу; - 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов`язання за Договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Згідно з переданими даними від АТ «Харківобленерго» відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію з період з жовтня 2021 року - серпень 2022 року. Станом на 01 лютого 2023 року сума боргу була частково сплачена, а залишок боргу складає 2087000,10 грн. 13 січня 2023 року укладено договір реструктуризації заборгованості № 3175-р, який є невід`ємною частиною Договору на суму 2237000,10 грн., що виникла за період з 01 січня 2022 року по 01 серпня 2022 року (включно) з додатком № 2 від 13 січня 2023 року (графік реструктуризації заборгованості з розбивкою по місяцям на 11 місяців). Позивач зауважує, що предметом розгляду не є заборгованість за спожиту електричну енергію за вказані періоди, а лише вказані для пояснення нарахування штрафних санкцій. Підсумовуючи, позивач вважає, що він як Постачальник, виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, проте відповідачем умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконало, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по пені у розмірі 193906,10 грн, 3% річних у розмірі 48502,03 грн. та індексу інфляції у розмірі 317810,05 грн., яка станом на 01 лютого 2023 року становить у загальному розмірі 560218,18 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО АНАЛІЗУ ПИТАННЯ НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ СТЯГНЕННЯ ПЕНІ, 3% РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ.

Стаття 11 Цивільного кодексу Українивказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Встатті 174 Господарського кодексу Українивизначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, відповідач, Приватне акціонерне товариство «Готель «Харків», приєднався до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу № 2-3175С від 01 січня 2019 року на умовах Комерційної пропозиції № 8 Ф-П для споживачів, що повертаються на постачання електричної енергії до Товариства шляхом надання підписаної заяви-приєднання та фактичним споживанням електричної енергії. Відповідно до Додаткової угоди від 01 листопада 2019 року до Договору з метою удосконалення та поліпшення системи взаємовідносин щодо постачання електричної енергії споживачу, сторони домовились здійснювати електронний документообіг між постачальником та споживачем через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів (далі Система ЕДО). Погодження з умовами Договору, так само як і фактичне споживання електричної енергії підтверджується укладеним між сторонами договором реструктуризації заборгованості № 3175-р від 13 січня 2023 року. Зокрема, у цьому договорі реструктуризації зазначено у п. 1.2., що боржник (відповідач) визнає та сплачує кредитору заборгованість за Договором у сумі 2237000,10 грн., що утворилась у боржника перед кредитором станом на 12 січня 2023 року та підтверджується актом звіряння, а саме: з електроенергії. Як вбачається з цього договору реструктуризації, сторонами не передбачено реструктуризацію пені, 3% річних та інфляційних втрат, в тому числі, за спірний період.

Тобто, сукупність вищевикладених обставин вказують на те, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість, що визнається самим відповідачем. Як вказано позивачем та дійсно вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є не стягнення основної заборгованості у вигляді вартості спожитої електричної енергії, а стягнення штрафної санкції у вигляді пені, а також 3% річних, інфляційних втрат.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі №910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Отже, суд зобов`язаний у даній справи дослідити правомірність та арифметичну обґрунтованість нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат. Означене неможливе без встановлення граничних термінів оплати за рахунками. Відповідно до п. 5 Комерційної пропозиції рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Відповідно до п. 3.11. Додаткової угоди до Договору факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в Системі ЕДО. Сторони погодили, що наявність в Системі ЕДО запису про надсилання відповідного електронного документу є достатньою правовою підставою для підтвердження належного виконання умов Договору про постачання електричної енергії споживачу, Правил роздрібного ринку електричної енергії, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 8 Комерційної пропозиції у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 Комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки платежу; - 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов`язання за Договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Судом були перевірені кінцеві терміни сплати рахунків та відповідно початкові періоди здійснення нарахування. Після перевірки встановлено, що кінцеві терміни оплат співпадають з термінами, що зазначені у позові.

Перевіривши загальні періоди нарахування пені, відповідно до наданого позивачем розрахунку, суд прийшов до висновку, що він здійснений частково невірно. Відповідно до п. 5 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022 (в редакції від 27.02.2022) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно доЗакону України«Про ринок електричної енергії». В подальшому, відповідно до п. 16 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022) вирішено на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно доЗакону України«Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. Постанова № 413 від 26 квітня 2022 року «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766» набирала чинності з дня її прийняття, тобто з 26.04.2022 року.

Тобто, до 26.04.2022 постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року передбачала рекомендацію щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, а вже після 26.04.2022 постановою встановлено чітку заборону нарахування та стягнення штрафних санкцій.

Як вбачається з представленого розрахунку пені, у листопаді 2021 року за жовтень 2021 року нарахування на загальну суму 296,28 грн.; - у грудні 2021 року за листопад 2021 року нарахування на загальну суму 22,68 грн.; - у січні 2022 року за грудень 2021 року нарахування на загальну суму 205,48 грн.; - у лютому 2022 року за січень 2022 року нарахування на загальну суму 2481,58 грн.; - у березні 2022 року за січень 2022 року та лютий 2022 року нарахування на загальну суму 12743,45 грн. здійснені вірно. Натомість, з цього ж розрахунку пені вбачається, що вона нарахована за період після 26.04.2022 року, а саме щодо: - пені у квітні 2022 року, що нарахована за січень 2022 року, позивачем визначений період з 01.04.2022 по 30.04.2022, однак правильним кінцевим періодом є 25.04.2022 (включно). У зв`язку з цим, правильна сума пені за цей період 8 217,06 грн., проти 9860,40 грн., визначених позивачем; - пені у квітні 2022 року, що нарахована за лютий 2022 року позивачем визначений період з 01.04.2022 по 30.04.2022, однак правильним кінцевим періодом є 25.04.2022 (включно). У зв`язку з цим, правильна сума пені за цей період 9 122,86 грн., проти 10947,30 грн., визначених позивачем; - пені у квітні 2022 року, що нарахована за березень 2022 року позивачем визначений період з 22.04.2022 по 30.04.2022, однак правильним кінцевим періодом є 25.04.2022 (включно). У зв`язку з цим, правильна сума пені за цей період 422,65 грн., проти 950,94 грн., визначених позивачем. Відповідно нарахування пені у травні, червні, липні 2022 року на загальну суму 156 397,99 грн. проведені після 26.04.2022 року, а отже не підлягають задоволенню.

Таким чином, загальна сума пені за спірний період, що підлягає задоволенню, становить 33 512,04 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про те, що вони здійснені арифметично вірно, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі - 3% річних у сумі 48502,03 грн. та інфляційні втрати у сумі 317810,05 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимогистатті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями1-5,8, 10-12,20,41-46,73-80,86,123, п. 2 ч. 1 ст.129,232,233,236-238,240,241,247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Готель «Харків» (61022, місто Харків, майдан Свободи, будинок 7; код ЄДРПОУ: 05447378) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 126; код ЄДРПОУ: 42206328) заборгованість по пені у сумі 33 512,04 грн., 3% річних у сумі 48502,03 грн., інфляційні втрати у сумі 317810,05 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у сумі 5 997,36 грн. на п/р НОМЕР_1 , МФО 351823, ХОУ АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ: 42206328.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "12" травня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко