Постанова

від 25.04.2023 по справі 904/322/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/322/21 (904/688/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - Князьська Н.А., адвокат, довіреність № 1150 від 01.11.2021,

відповідач 1 - Державне підприємство "Прозорро.Продажі" (правонаступник - Акціонерне товариство "Прозорро.Продажі")

представник відповідача 1 - не з`явився,

відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпров`є 2021",

представник відповідача 2 - не з`явився,

відповідач 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бінсон",

представник відповідача 3 -Артамонова К.А., адвокат, ордер № 1382431 від 19.04.2023,

відповідач 4 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Рітейл",

представник відповідача 4 -Каратун Є.Є., адвокат, договір від 14.03.2023,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 22.12.2022

у складі колегії: Кузнецова В.О., (головуючий), суддя - Верхогляд Т.А., суддя - Чередка А.Є.,

у справі за позовом

ОСОБА_1

до Державного підприємства "Прозорро Продажі "(правонаступник - Акціонерне товариство "Прозорро.Продажі"),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпров`є 2021",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Рітейл"

про визнання недійсними результатів електронного аукціону

в межах справи № 904/322/21

за заявою ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Рітейл"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий рух справи

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Державного підприємства "Прозорро.Продажі" (далі - ДП "Прозорро.Продажі", правонаступник - Акціонерне товариство "Прозорро.Продажі"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпров`є 2021" (далі - ТОВ "Придніпров`є 2021"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінсон" (далі - ТОВ "Бінсон") про визнання недійсними результатів електронного аукціону.

1.1. Позивач вважає результати електронного аукціону № UА-РS-2021-07-30-000064-1 від 18.08.2021 та протокол проведення електронного аукціону №UА-РS-2021-07-30-000064-1 від 18.07.2021 недійсними у зв`язку з недодержанням ліквідатором ТОВ "Преміум Рітейл" та організатором аукціону вимог чинного законодавства щодо встановлених в момент проведення аукціону обмежень на реалізацію (розпорядження) майном.

1.2. Позивач просив суд визнати недійсними результати електронного аукціону по реалізації майна ТОВ "Преміум Рітейл, що відбувся 18.08.2021 в електронній торговій системі ДП "Прозорро.Продажі" на електронному майданчику оператора електронної торгової системи Товарної біржі "Придніпров`є", а саме лоту 13.1 квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 46877368000, оформленого протоколом №UA-PS-2021-07-30-000064-1 проведення електронного аукціону, складений 18.08.2021 Товарною біржею "Придніпров`є"; визнати недійсним акт № UA-PS-2021-07-30-000064-1 від 02.09.2021 про придбання майна на аукціоні, укладений між ТОВ "Преміум Рітейл" в особі ліквідатора Татаринової Ю.В. та ТОВ "Бінсон"; визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 1849, видане 27.11.2021 (видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріусу округу Чорней В.В.); скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріусу округу Чорней В.В. індексний номер 61892067 від 27.11.2021 про реєстрацію права власності ТОВ "Бінсон" на спірну квартиру; здійснити розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Рішенням від 28.07.2022 Господарський суд Дніпропетровської області позовні вимоги задовольнив;

визнав недійсними результати електронного аукціону по реалізації майна ТОВ "Преміум Рітейл" (ідентифікаційний код юридичної особи 42818884), що відбувся 18.08.2021 в електронній торговій системі ДП "Прозорро.Продажі" на електронному майданчику оператора електронної торгової системи Товарної біржі "Придніпров`є", а саме лоту 13.1 квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 46877368000, оформленого протоколом №UA-PS-2021-07-30-000064-1 проведення електронного аукціону, складений 18.08.2021 Товарною біржею "Придніпров`є";

визнав недійсним акт № UA-PS-2021-07-30-000064-1 від 02.09.2021 про придбання майна на аукціоні, укладений між ТОВ "Преміум Рітейл" (ідентифікаційний код юридичної особи 42818884) в особі ліквідатора Татаринової Ю.В. та ТОВ "Бінсон" (ідентифікаційний код юридичної особи 43439405);

визнав недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 1849, видане 27.11.2021 (видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріусу округу Чорней В.В.);

скасував рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріусу округу Чорней В.В. індексний номер 61892067 від 27.11.2021, про реєстрацію права власності ТОВ "Бінсон" на спірну квартиру;

стягнув з ТОВ "Преміум Рітейл" (ідентифікаційний код юридичної особи 42818884) на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 443,00 грн.;

стягнув з ТОВ "Преміум Рітейл" (ідентифікаційний код юридичної особи 42818884) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у місті Києві, 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ Господарського суду Дніпропетровської області 03499891) в розмірі 2 481,00 грн.

2.1. Судом під час розгляду справи встановлено такі обставини:

- відповідно до договору купівлі-продажу від 08.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Поздняковою С.В., позивач у цій справі є власником спірної квартири;

- 03.10.2014 в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр Іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна внесені відповідні реєстраційні записи щодо нерухомого майна (про право власності номер 7218649 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16245737 від 03.10.2014 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. про реєстрацію права власності на спірну квартиру; про іпотеку номер 7220644 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16249542 від 03.10.2014 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. про реєстрацію договору іпотеки № 786 від 03.10.2014, укладеного між ОСОБА_1 (Іпотекодавець) та ОСОБА_3 (Іпотекодержатель); про обтяження номер 7220151 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16248675 від 03.10.2014 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. щодо укладеного договору іпотеки за реєстраційним номером 786 від 03.10.2014;

- 21.09.2020 внесено запис про припинення іпотеки за рішенням державного реєстратора Бахмутської районної державної реєстрації Донецької області Чинник Ю.І. (індексний номер рішення 54171045) на підставі для ухвали Печерського районного суду міста Києва від 03.01.2020 у справі № 757/25122/19-ц;

- 21.09.2020 внесено запис про припинення обтяження за рішенням державного реєстратора Бахмутської районної державної реєстрації Донецької області Чинник Ю.І. (індексний номер рішення 54170767) на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 03.01.2020 у справі № 757/25122/19-ц;

- 01.10.2020 змінено право власності на підставі договору про припинення зобов`язання переданням відступного №128 від 12.02.2019 (номер запису про право власності 38502635 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 54407086 від 05.10.2020) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М.А. про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 468773680000);

- 16.11.2020 змінено право власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 468773680000 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна №№ 2070, 2071 від 27.10.2020 (номер запису про право власності 39234094 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 55193820 від 17.11.2020) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І., про реєстрацію права власності ТОВ "Преміум Рітейл");

- наказом Міністерства юстиції України від 18.01.2021 № 211/5 скасовано рішення державного реєстратора Бахмутської районної державної реєстрації Донецької області Чинник Ю.І.;

- наказом Міністерства юстиції України № 4432/5 від 23.12.2020 задоволена скарга позивача та в порядку статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скасовано рішення від 05.10.2020 № 54407086, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на об`єкт нерухомого майна;

- наказом Міністерства юстиції України № 1140/5 від 26.03.2021 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55193820 від 17.11.2020, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О.І., про реєстрацію права власності ТОВ "Преміум Рітейл" (код ЄДРПОУ 42818884) на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 468773680000;

- листом Міністерства юстиції України від 08.04.2021 повідомлено, що виконання наказу № 1140/5 від 26.03.2021 про припинення права власності ТОВ "Преміум Рітейл" на квартиру неможливе у зв`язку із наявністю зареєстрованого обтяження (арешту нерухомого майна) (запис від 22.01.2021 № 40333765) на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №757/52728/20-к;

- постановою Печерського районного суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №757/52728/20-к ухвалено про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні №42020101060000320 об`єкт нерухомого майна (спірну квартиру);

- фізична особа ОСОБА_1 (позивач у цій справі) є потерпілим у кримінальному провадженні №42020101060000320 у справі №757/52728/20-к;

- ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №757/52728/20-к постановлено про накладення арешту на майно (спірну квартиру) в межах кримінального провадження №42020101060000320, а ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23.11.2021 у справі №757/52728/20-к постановлено про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №757/52725/20-к;

- 20.07.2021 Протоколом засідання комітету кредиторів ТОВ "Преміум Рітейл" затверджено продаж майна шляхом проведення електронного аукціону, а саме квартири, що включена до ліквідаційної маси банкрута;

- 18.08.2021 за результатами проведення електронного аукціону №UА-РS-2021-07-30-000064-1 нерухоме майно ТОВ "Приміум Рітейл" перейшло у власність ТОВ "Бінсон", що підтверджується Актом №UА-РS-2021-07-30-000064-1 від 02.09.2021 про придбання майна на аукціоні;

- 27.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней В.В. видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер 1846 та проведено реєстрацію права власності ТОВ "Бінсон" на спірну квартиру.

2.2. З урахуванням викладеного господарський суд першої інстанції зазначив, що включення майна, а саме спірної квартири, у ліквідаційну масу банкрута та продаж цього майна через електронну торгову систему є неправомірним, оскільки на момент проведення електронного аукціону на спірне майно був накладений арешт на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22.01.2021 у справі № 757/52728/20-к в межах кримінального провадження; рішення від 05.10.2020 №54407086, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на об`єкт нерухомого майна, а також рішення державного реєстратора Бахмутської районної державної реєстрації Донецької області Чинник Ю.І., скасовані.

2.3. З огляду на те, що ТОВ "Преміум Рітейл" є належним відповідачем у цій справі, а ОСОБА_1 є потерпілим, господарський суд визнав недійсним результати проведення електронного аукціону по реалізації майна ТОВ "Преміум Рітейл" від 18.08.2021, оформленого протоколом № UA-PS-2021-07-30-000064-1 проведення електронного аукціону та складеного 18.08.2021 Товарною біржою "Придніпров`є" щодо продажу майна та актом № UA-PS-2021-07-30-000064-1 від 02.09.2021.

2.4. Також, оскільки протокол проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-07-30-000064-1 від 18.08.2021 та акт № UA-PS-2021-07-30-000064-1 від 02.09.2021 про придбання майна на аукціоні судом визнано недійсним, суд також визнав недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 1849, видане 27.11.2021, видане Приватним нотаріусом Київського міського нотаріусу округу Чорней В.В., та скасував рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності ТОВ "Бінсон" на спірне нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. Постановою від 22.12.2022 Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Бінсон" задовольнив;

рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2022 у справі № 904/322/21 (904/688/22) скасував та у задоволенні позову відмовив;

стягнув з позивача на користь ТОВ "Бінсон" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 14 886,00 грн.;

доручив Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

3.1. Апеляційний суд зазначив, що у разі визнання судом недійсним оспорюваного правочину, спірне нерухоме майно має повернутися до боржника, а не до позивача, тому, позовні вимоги про визнання недійсними результатів електронного аукціону та акту про придбання майна на аукціоні не є ефективним способом захисту інтересу та права позивача.

3.2. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач, який не був учасником електронного аукціону та який посилається на порушення його права власності на спірне нерухоме майно, не позбавлений можливості, враховуючи вимоги частин другої та третьої статті 264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у цих спірних правовідносинах витребувати в інтересах спірне нерухоме майно у переможця аукціону на підставі статті 1212 ЦК України (у разі, якщо це майно буде відчужене третій особі, - витребувати його від неї на підставі статей 387, 388 ЦК України). Для цього немає потреби окремо оскаржувати результати електронного аукціону.

3.3. Враховуючи викладене, встановивши, що позивачем обраний не належний спосіб захисту порушеного права, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними результатів електронного аукціону, акту про придбання майна на аукціоні та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

3.4. Також апеляційний господарський суд звернув увагу, що задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав, однак такий позов позивачем не був заявлений, а одним з основних принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках.

3.5. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що аргументи позивача щодо наявності обтяження (арешту), накладеного на спірне майно, суд має зважити не у межах цього провадження, а за належною позовною вимогою, оцінюючи добросовісність поведінки продавця та покупця. При цьому перелік обставин, якими позивач може обґрунтовувати недобросовісність переможця аукціону, не є вичерпним.

3.6. Суд відхилив посилання скаржника щодо неналежного його повідомлення про час та місце розгляду справи, оскільки наведене спростовується наявними у справі доказами.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ УВЕРХОВНОМУ СУДІ

4. ОСОБА_1 02.02.2023 звернувся з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2022 у справі № 904/322/21 (904/688/21) Господарського суду Дніпропетровської області, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/322/21 (904/688/21) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2023.

6. Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , датою проведення судового засідання визначено 04.04.2023.

7. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/322/21 (904/688/21) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023.

8. Ухвалою від 04.04.2023 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2022 у справі № 904/322/21 (904/688/22);

повідомив учасників справи, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2022 відбудеться 25.04.2023 о 11:45.

9. Від представника ТОВ "Преміум Рітейл" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник Товариства просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, провадження у цій справі закрити.

9.1. Від АТ "Прозорро.Продажі" 04.04.2023 надійшло клопотання про заміну сторони у справі, яке заявник обґрунтував тим, що на виконання Наказу Мінекономіки № 235 від 03.02.2022, яке є уповноваженим органом управління ДП "Прозорро.Продажі", прийнято рішення про реорганізацію (перетворення) державного підприємства шляхом зміни організаційно-правової форми на акціонерне товариство, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про створення шляхом зміни організаційно-правової форми (перетворення) Акціонерного товариства "Прозорро.Продажі" (вул. Бульварно-Кудрявська, 22, м. Київ, 01601, info@prozorro.sale, код згідно з ЄДРПОУ: 42068925). При цьому АТ "Прозорро.Продажі" що є правонаступником ДП "Прозорро.Продажі".

9.2. Скаржник додав до заяви Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 09.03.2023.

9.3. З огляду на наявну в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформацію та з урахуванням положень статей 104, 108 ЦК України, AT "Прозорро.Продажі" є правонаступником ДП "Прозорро.Продажі".

9.4. Статтею 52 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. При цьому усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

9.5. З огляду на зазначене та керуючись статтею 52 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе замінити ДП "Прозорро.Продажі" його правонаступником АТ "Прозорро.Продажі".

10. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.02.2023 № 2915-IX, Верховний Суд розглядає справу № 904/322/21 (904/688/22) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника ( ОСОБА_1 )

11. Скаржник зазначив, що апеляційним судом застосовано норми матеріального права у подібних правовідносинах без врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 4/5007/33-Б/11 (щодо наявності обмежень для реалізації майна боржника з торгів (аукціону) у процедурі банкрутства за наявного обтяження (арешту в межах кримінального провадження) та обов`язку господарського суду у справі про банкрутство на будь-якій стадії провадження справи надати оцінку правомірності реалізації майна боржника) та правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 910/21182/15 (910/16832/19) (щодо критеріїв ефективності застосованого судом способу захисту цивільного права).

11.1. Скаржник доводив, що, незважаючи на існуючи обтяження (арешт), спірне нерухоме майно було заведене в електронну торгову систему (ETC) через електронний майданчик оператора Товарна біржа "Придніпров`є" (код ЄДРПОУ 37007216) правонаступником якого є ТОВ "Придніпров`є 2021" та реалізоване єдиному учаснику аукціону - ТОВ "Бінсон".

11.2. Скаржник доводив, що визнання недійсним результатів аукціону, оформленого актом № UA-PS- 2021-07-30-000064-1 від 02.09.2021 про придбання майна на аукціоні, та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. є ефективним способом захисту, оскільки чинною залишається реєстрація права власності за позивачем і правовстановлюючі документи на майно останнього набувача. Зазначене також підтверджується листом Міністерства юстиції України № 89920/К-20479/20.5.1 від 30.09.2022 за наслідком мого звернення з питання виконання Наказів Міністерства юстиції України від 18.01.2021 № 211/5, № 4432/5 від 23.12.2020, №1140/5 від 26.03.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

12. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

15. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 11 - 11.2 описової частини цієї постанови.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

16. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про визнання недійсними результатів електронного аукціону щодо продажу майна боржника, на якому було реалізоване спірне нерухоме майно.

Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

17. Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

18. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

19. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

20. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

21. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

22. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

23. У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

24. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

25. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Відтак, у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

26. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.11.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

27. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

28. Також колегія суддів враховує, що провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 905/813/20).

29. Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна.

30. Особливістю вирішення спорів у справі про банкрутство є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю КУзПБ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси, у тому числі майна, яке безпідставно вибуло з володіння банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення таких вимог.

31. Також особливістю у процедурі банкрутства щодо примусового продажу майна у справі про банкрутство є те, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17).

31.1. Тому в разі якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця.

Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

32. Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

32.1. На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

33. Саме при вирішенні питання про витребування майна, здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна, у тому числі з`ясуванню підлягає й те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця, зокрема за наявності зав`язків із ліквідатором продавця (їхню спільну участь в діяльності інших юридичних осіб). Зазначене має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16).

34. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.

35. Водночас, для витребування майна від набувача не потрібно визнавати недійсним аукціон з продажу майна боржника в процедурі банкрутства, у тому числі в разі якщо перший з договорів, предметом яких було відчуження спірного майна до набуття боржником відповідного права власності на нього, визнано недійсним (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).

35.1. Крім того колегія суддів враховує, що у правовідносинах з оспорювання правочину з продажу майна боржника у справі про банкрутство, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012 дійшов висновку про те, що вимагати визнання недійсними результатів аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть боржник (зокрема арбітражний керуючий від імені боржника) кредитори, зареєстровані учасники аукціону, особи, які вважають себе власником майна, що виставляється на аукціон. Інші особи, які бажали взяти участь в аукціоні, з такими вимогами звертатися не можуть.

Щодо суті касаційної скарги

36. З матеріалів справи вбачається, що позивач на захист порушеного права власності на спірне нерухоме майно просив визнати недійсними результати аукціону з продажу цього майна.

36.1. При цьому позивач оскаржив в касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, який відмовив у задоволенні позову в повному обсязі, та просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги.

36.2. З огляду на зазначене на розгляд Верховного Суду постало питання ефективності обраного позивачем у спірних правовідносинах способу захисту, які заявник обрав для захисту свого права: про визнання недійсними результатів аукціону, протоколу про проведення аукціону, акта про передання права власності, договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності.

Щодо вимог про визнання недійсними результатів аукціону

37. Скаржник звернув увагу на те, що суд апеляційної інстанції залишив без уваги доводи щодо наявності кримінального провадження, накладеного в межах зазначеного провадження арешту на спірне майно, а також на можливість відновлення його порушеного права у випадку визнання недійсним результатів електронного аукціону по реалізації майна та акта №UA-PS-2021-07-30-000064-1 від 02.09.2021 про придбання майна на аукціоні.

38. Верховний Суд вважає такі доводи скаржника передчасними та звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильного висновку про відмову в задоволенні цієї вимоги, з огляду на таке.

39. За змістом статті 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, установлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, і при цьому продавець не мав права його відчужувати, то покупець не набуває права власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Зокрема, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, установлених статтею 388 ЦК України.

40. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Отже, якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно (зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем), то він вправі, враховуючи вимоги частин другої та третьої статті 264 ЦК України, скористатися передбаченим для цього випадку в законодавстві способом захисту права власності, а саме витребувати квартиру в кінцевого її набувача на підставі статей 387, 388 ЦК України. Для застосування такого способу захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16).

41. Стала судова практика Верховного Суду відносить до підстав для визнання в судовому порядку аукціону та результатів аукціону недійсними порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

42. Велика Палата Верховного Суду раніше вже робила висновки про те, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, реалізація майна на прилюдних торгах є правочином.

42.1. Такий висновок узгоджується і з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 07.07.2020 у справі № 438/610/14-ц та від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16).

42.2. Разом з тим установлення відповідним судовим рішенням незаконності аукціону (порушення порядку його організації та проведення) невідворотно викликає необхідність його повторного проведення у справі про банкрутство з метою реалізації майна боржника, якщо воно не було передане покупцю або було витребуване на користь боржника.

Відтак визнання недійсними результатів аукціону (та, відповідно, укладених за цими результатами договорів) не відновить прав скаржника на спірне майно.

43. У рішенні від 20.05.2021 у справі "Атіма лімітед проти України" ЄСПЛ зазначив (пункти 42-44):

"Посилаючись на національне законодавство, суди обґрунтували визнання недійсним права власності підприємства "Н." на акції (зокрема, підприємство "К." було приватизоване, а згодом його акції були продані з порушенням вимог національного законодавства). Тоді як таке обґрунтування могло виправдовувати втручання у право власності підприємства "Н.", підстав для втручання в право власності підприємства-заявника, третьої особи та добросовісного набувача, якій підприємство "Н." перепродало частину акцій, не було.

У зв`язку із цим Суд зазначає, що, як випливає з тлумачення національними судами вищих інстанцій національного законодавства (див. пункти 22-27 та 36), витребування акцій від підприємства-заявника, добросовісного набувача, якому були перепродані акції, могло бути можливим лише шляхом подання проти нього віндикаційного позову на підставі частини першої статті 388 ЦК України. Таким чином, згідно з національним законодавством останнє положення могло бути єдиною правовою підставою для позбавлення підприємства-заявника його власності. Однак у цій справі проти підприємства-заявника такого позову подано не було. У результаті суди, вочевидь, не могли ухвалити рішення щодо прав власності підприємства-заявника та застосувати вказане положення proprio motu, тобто за відсутності такої вимоги прокурора до підприємства-заявника".

43.2. Зважаючи на наведене та враховуючи, зокрема, що рішення національних судів, які вплинули на право власності підприємства-заявника, не містили правових підстав для втручання у це право, ЄСПЛ констатував, що таке втручання не було законним у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

44. Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України.

44.1. Тобто цілком правомірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач, звертаючись з вимогами в межах справи про банкрутство, обрав спосіб захисту, який не є ефективним, оскільки не відновить його порушених прав, а правильним захистом буде саме подання віндикаційного позову до кінцевого володільця майна - спеціальний спосіб захисту, прямо передбачений для спірних правовідносин чинним законодавством. Інший підхід може спричинити ситуацію, коли суди, виходячи з різних підстав, дійдуть взаємовиключних висновків про законність (незаконність) результатів аукціону та оформлених за його наслідками документами на підтвердження набуття майна одним з учасників такого аукціону.

45. Разом з тим задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з тим, що визнання недійсними результатів аукціону не призведе до поновлення майнових прав позивача (до введення його як власника у володіння квартирою), що свідчить про неефективність означених способів захисту та наявність підстав для відмови в позові у цій частині.

Щодо вимог про визнання недійсними свідоцтва про право власності, акта про передання права власності, та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорней В.В.

46. Скаржник також просив визнати недійсними спірні свідоцтво та акт про придбання майна.

46.1. З матеріалів справи вбачається, що місцевий суд визнав недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 1849, видане 27.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріусу округу Чорней В.В.

47. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні цих вимог, з огляду на таке.

48. Колегія суддів враховує, що власник майна з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

48.1. Тому не є ефективним способом захисту права власника для витребування ним свого майна із чужого незаконного володіння оспорювання не тільки відповідних рішень компетентних органів, але й договорів, інших правочинів щодо спірного майна та документів, що посвідчують відповідне право.

49. Видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є окремою нотаріальною дією, передбаченою статтею 34 Закону України "Про нотаріат", спрямованою на посвідчення відповідного права покупця, тобто юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину.

50. За змістом глави 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на відміну від дій з нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри кожної зі сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно саме цим набувачем та підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (такі висновки узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.11.2021 у справі № 925/1351/19 і від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16).

Відтак визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить право та інтерес заявниці, яка стверджує про те, що є власником спірного майна. Цей документ не зумовлює переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця та не породжує в останнього жодного права. Тому позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів не відповідає належному способу захисту у цій справі (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16).

51. З огляду на те, що акт про передання права власності теж не є правовстановлюючим документами, враховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, колегія суддів у цій справі також вважає неефективними вимоги про визнання недійсними означених документів.

52. З урахуванням наведеного вимога позивача про скасування рішення приватного нотаріуса також не є необхідним для ефективного захисту інтересів позивача, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зазначеної вимоги.

53. У контексті вказаної практики Верховний Суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженої постанови апеляційного суду, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами касаційного провадження

54. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

55. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

56. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстави для зміни чи скасування постанови апеляційного суду відсутні, тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Щодо судових витрат

57. З огляду на положення статті 129 ГПК України та залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи судові витрати покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2022 у справі № 904/322/21 (904/688/22) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

С.В. Жуков