Рішення

від 05.05.2023 по справі 372/905/21

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/905/21

Провадження № 2-51/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2023 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Лимаренко О.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про встановлення факту перешкоджання, витребування 50/100 частин земельних ділянок, треті особи Козинська селищна рада Обухівського району; Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру; Головне управління Держгеокадаструу Київській обалсті; Відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області; Державний реєстратор сектору з питань реєстрації речових прав та нерухомого майна Обухівської райдержадміністрації; Відділ Державної реєстрації виконавчого комітету Обухівської міської ради; приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Невечеря Валентина Григорівна, -

ВСТАНОВИВ:

Уберезні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , треті особи Козинська селищна рада Обухівського району; Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру; Головне управління Держгеокадаструу Київській обалсті; Відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області; Державний реєстратор сектору з питань реєстрації речових прав та нерухомого майна Обухівської райдержадміністрації; Відділ Державної реєстрації виконавчого комітету Обухівської міської ради; приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Невечеря Валентина.

Позовна заява мотивована тим,що19 червня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір купівлі продажу 50/100 частини земельної ділянки без виділу в натурі площею 1 250 кв. м від земельної ділянки загальною площею 2 500 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1 , наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3223186801:13:012:0028, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Іванців В. П.

У лютому 2018 року вона з метою реєстрації зазначеної вище частини земельної ділянки на своє ім`я, звернулась у центр надання адміністративних послугу м. Вишневе Київської області. Згідно із відповіддю центру надання адміністративних послугу м. Вишневе Київської області сформована земельна ділянка, за якою був закріплений кадастровий номер 3223186801:13:012:0028, на момент звернення не існує.

В подальшому їй стало відомо, що ще до укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 розпочала процедуру зміни цільового призначення земельної ділянки частину якої відчужила позивачу, а пізніше поділом земельної ділянки в результаті чого належну їм у рівних частинах земельну ділянку розмежувала на дві земельні ділянки: площею 0,181 га з присвоєнням кадастрового номер 3223186801:13:012:0071 та площею0,069 га з присвоєнням кадастрового номеру 3223186801:13:012:0072, які зареєструвала на своє ім`я.

29 вересня 2017 року ОСОБА_3 подарувала по 1/2 частини земельної ділянки площею 0,181 га за кадастровим номером 3223186801:13:012:0071 своїм донькам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .. Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я. В.

05 жовтня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,069 га з кадастровим номером 3223186801:13:012:0072, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Ю. В.

ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_3 перешкоджала та перешкоджає позивачу у реєстрації права власності придбаної нею частини знемельної ділянки, свідомо змінила її цільове призначення, поділила. Вона згоди зміну цільового призначення, розмежування земельної ділянки не надавала.

Змінивши предмет позовних вимог ОСОБА_2 остаточно просила суд встановити факт, що ОСОБА_3 перешкоджала та перешкоджає ОСОБА_2 у реєстрації 50/100 частин земельної ділянки за кадастровим номером 3223186801:13:012:0028 по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19 червня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець); витребувати 50/100 частин земельних ділянок від земельної ділянки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за кадастровиим номером 3223186801:13:012:0071 площею 0,181 га «для будівництва і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування» та земельної ділянки ОСОБА_7 за кадастровим номером 3223186801:13:012:0072 площею 0,069 га «для будівництва і обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування» на користь ОСОБА_2 з відновленням характеристик земельної ділянки за кадастровим номером 3223186801:13:012:0028 площею 0,25 га «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд», що знаходиться по АДРЕСА_1 ; встановити (визнати) за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 36,2% земельної ділянки за кадастровим номером 3223186801:13:012:0028 площею 0,25 га «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» що знаходиться по АДРЕСА_1 ; встановити (визнати) за ОСОБА_7 13,8% земельної ділянки за кадастровим номером 3223186801:13:012:0028 площею 0,25 га «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» що знаходиться по АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 остаточні вимоги ОСОБА_2 підтримав з підстав заязначених у позовній заяві. Зазначив, що відповідач ОСОБА_3 відчуживши позивачу частину земельної ділянки площею 0,25 га свідомо та навмисно перешкоджала останній у оформленні права власності на придбане майно. Ще до укладення договору купівлі-продажу в 2007 році вона розпочала процедуру зміни цільового призначення земельної ділянки та її поділ про що позивач обізнана не була. ОСОБА_2 в силу об`єктивних обставин була позбавлена можливості зареєструвати за собою право власності на придбану земельну ділянку. Просить захистити права позивача шяхом задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились.

Відповідач ОСОБА_3 подала суду відзив на позов ОСОБА_2 в якому просила у його задоволенні відмовити повністю за безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_7 . Про обставини справи їй нічого не відомо.

Треті особи Козинська селищна рада Обухівського району; Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру; Головне управління Держгеокадаструу Київській обалсті; Відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області; Державний реєстратор сектору з питань реєстрації речових прав та нерухомого майна Обухівської райдержадміністрації; Відділ Державної реєстрації виконавчого комітету Обухівської міської ради; приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Невечеря Валентина Григорівна до суду не з`явились про час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.

19 червня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу 50/100 частини земельної ділянки без виділу в натурі площею 1 250 кв. м від земельної ділянки загальною площею 2 500 кв. м розташованої по АДРЕСА_1 , наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3223186801:13:012:0028, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Іванців В. П.

Ще до укладення договору у березні 2006 році ОСОБА_3 звернулась до Підгірцівської сільської ради про надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки загальною площею 0,2500 га розташовану в с.Підгірці на території Підгірцівської сільської ради, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на житлову забудову та комерційне використання.

21 жовтня 2009 року рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області цільове призначення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3223186801:13:012:0028 площею 0,2500 га змінено на «на житлову забудову і комерційне використання».

07 серпня 2012 року на ім`я ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯИ № 493070 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:012:0028, площею 0,2500 га з цільовим призначеннямдля житлової забудови та комерційного виробництва.

ОСОБА_3 звернулась до засобів масової інформації, зокрема газети «Обухівський край», де у № 91 від 03 грудня 2012 року опубліковано оголошення про те, що вона втратила державний акт від 07 серпня 2012 року серії ЯИ № 493070 на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:012:0028.

Після цього ОСОБА_3 сформувала та зареєструвала на своє ім`я дві земельні ділянки площею 0,181 га з присвоєнням кадастрового номера 3223186801:13:012:0071 та площею 0,069 га з присвоєнням кадастрового номера 3223186801:13:012:0072.

29 вересня 2017 року ОСОБА_3 уклала договір дарування в рівних частинах по 1/2 частини земельної ділянки площею 0,181 га, кадастровий номер 3223186801:13:012:0071, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я. В. накористь ОСОБА_5 та ОСОБА_4

30 вересня 2017 року договір дарування зареєстрований приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я. В.

05 жовтня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,069 га, кадастровий номер 3223186801:13:012:0072, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Ю. В.

10 лютого 2022 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,069 га, кадастровий номер 3223186801:13:012:0072, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Невечеря В.Г.

Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша статті 639 ЦК України).

Згідно з чинними на час виникнення спірних правовідносин частиною третьою статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (частина третя статті 334 ЦК України).

Згідно з приписами статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Законодавство у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачало обов`язкове подання для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення таких прав, та визначало приблизний (майже виключний) перелік таких документів.

Водночас при розгляді питання стосовно визначення документів, якими посвідчуються речові права на земельну ділянки, поряд із законодавством з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно слід керуватися положеннями спеціального законодавства у сфері земельних відносин.

Статтею 14 Конституцією України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Підставами виникнення і припинення прав на земельні ділянки, як і прав на інші об`єкти нерухомого майна, розташовані на них, є передбачені законом юридичні факти, що підтверджуються відповідними документами.

Згідно з частиною першою статті 125 ЗК України (у редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ч.2 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» було затверджено форму державного акта на право власності на земельну ділянку. Видавалися державні акти вказаного зразка державними органами земельних ресурсів при місцевих державних адміністраціях або органах місцевого самоврядування, підписувались головою місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, а також начальником державного органу земельних ресурсів.

Постановами Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2008 року № 926, від 12 листопада 2008 року № 1019 були змінені форми державного акта на право власності на земельну ділянку.

Крім того, на момент укладення договору купівлі-продажу діяла Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43 (далі Інструкція № 43), згідно з пунктами 3.1, 3.2 якої державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі встановлюється наказом Держкомзему України (пункт 3.3 Інструкції № 43).

Пунктом 3.10 Інструкції № 43 визначено, що у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа, тобто до 02 травня 2009 року документом, що посвідчував право власності на земельну ділянку незалежно від способу набуття власником такого права, виступав виключно державний акт. При цьому також слід враховувати, що до травня 2009 року переоформлення державного акта у разі переходу права на земельну ділянку до нового власника було обов`язковим.

Відповідно до статті 2Закону № 1952-IVдержавна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1952-IVречові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна (частина сьома статті 3 Закону № 1952-IV).

За приписами пункту 1 частини першої статті 4Закону № 1952-IVобов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно.

З аналізу норм права вбачається, що для одержання у власність земельної ділянки у 2007 році, яка є нерухомим майном, недостатньо було лише факту укладення договору купівлі-продажу, для виникнення такого права покупець повинен буводержати документ, що посвідчує право власності державний акт, та здійснити державну реєстраціюречових прав на нерухоме майно.

Крім того, на час укладення договору купівлі-продажу 19 червня 2007 року чинним був Закон №1952-IV, який, зокрема, був спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість та передбачав здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Позивач отримавши 1/2 частини спірної земельної ділянки згідно з договором купівлі-продажу від 19 червня 2007 року, не отримала державний акт, не зареєструвала своє речове право на частину ділянки, а із заявою про проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку звернулася лише у лютому 2018 року, тому на час вирішення питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки від 21 жовтня 2009 року, укладання договорів дарування та купівлі-продажу від 29 вересня 2017 року та 05 жовтня 2017 року не набула права власності на спірну ділянку.

Оскільки для одержання у власність земельної ділянки у 2007 році, яка є нерухомим майном, недостатньо було лише факту укладення договору купівлі-продажу, для виникнення такого права покупець повинен був одержати документ, що посвідчує право власностідержавний акт, та здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. ОСОБА_2 не отримала державний акт на земельну ділянку, не здійснила державну реєстрацію права на нерухоме майно, а тому не була наділена правами власника зазначеного майна.

Оскільки ОСОБА_2 не довела, що вона набула права власності на спірну земельну ділянку і таке право порушено відповідачами відсутні правові підстави для задоволення позову в частині витребування на її користь земельної ділянки.

Вказані обставини встановлені і чинним судовим рішенням Обухівського районного суду від 15 червня 2015 року у справі запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_8 , Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області, про виділ в натурі частки, яка знаходиться у спільній частковій власності та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Управління Держземагентства в Обухівському району Київської області, про припинення права власності на частку у спільному майні. Так вказаним рішенням встанволено, що ОСОБА_2 придбану нею частину земельної ділянки не зареєструвала та не отримала державний акт на право власності на придбану нею земельну ділянку, оскільки в неї був відсутній державний акт з поміткою нотаріуса про перехід права власності, то відповідно до статтей 125,126 ЗК України право власності на спірну земельну ділянку вона не отримала, що підтверджується листом Управління Держкомзему в Обухівському районі від 24 лютого 2012 року.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За сукупності наведених обставин та аналізу правових норм посилання позивача в обгрунтування позовних вимог на положення ст. 317, 319, 387, 388 ЦК України є безпідставними.

Щодо вимогпро встановленняфакту перешкоджання ОСОБА_3 . ОСОБА_2 у реєстрації50/100частин земельноїділянки тосуд важає,що вказанівимоги задоволеннюне підлягають,так якпозивачем обраноненалежний спосібзахисту самевідносно нерухомогомайна.Позивачем доказовоне обгрунтованоз якою метою вказаний факт підлягає встановленню; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що його підтверджують.

Керуючись ст. 14, 19, 121 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про встановлення факту перешкоджання, витребування 50/100 частин земельних ділянок відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 11 травня 2023 року.

Суддя: