Постанова

від 11.05.2023 по справі 420/2784/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/2784/22

Головуючий І інстанції: Білостоцький О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.О.С.Т» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 26.08.2022р.) у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпраці в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.О.С.Т» про стягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

08.02.2022р. представник ГУ Держпраці в Одеській області звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «Р.О.С.Т», в якому просив суд стягнути з відповідача штрафи за порушення законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції у загальному розмірі 102000 грн., застосовані постановами від 03.11.2021р. №37 та №38.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки посадовими особами Держпраці було встановлено, що ТОВ «Р.О.С.Т» (монтажна фірма, яка змонтувала пасажирські ліфти китайського виробництва) не провело належну оцінку відповідності - не отримало сертифікат кінцевої перевірки на ліфти, та не нанесло на кабіни мінімальний обсяг інформації, необхідний для будь-якого обладнання, серед іншого, не вказало найменування машин, чим порушило вимоги «Технічного регламенту ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів» (затв. Постановою КМУ від 21.06.2017р. №438). З огляду на це, 03.11.2021р. уповноваженою особою ГУ Держпраці в Одеській області були винесенні постанови №37 та №38 про накладення на підприємство відповідача штрафів у загальному розмірі - 102000 грн. Однак, оскільки в подальшому відповідач добровільно у 15-денний строк суму штрафів не сплатив, в зв`язку із чим, позивач був змушений звернути ся до суду про стягнення цих штрафних санкцій у судовому порядку.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ГУ Держпраці в Одеській області - задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Р.О.С.Т» відповідно до постанови про накладення штрафу від 03.11.2021р. №37 штраф за порушення законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції у розмірі 51000 грн. Стягнуто з ТОВ «Р.О.С.Т» відповідно до постанови про накладення штрафу від 03.11.2021р. №38 штраф за порушення законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції у розмірі 51000 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 03.10.2023р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2022р. та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ГУ Держпраці в Одеській області в повному обсязі.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022р. дану апеляційну скаргу залишено без руху.

18.10.2022р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Р.О.С.Т» та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

03.11.2022р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарги відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідач - ТОВ «Р.О.С.Т» (код ЄДРПОУ: 43761902) зареєстровано як юридична особа 19.08.2020р., основним видом господарської діяльності якого є «інші будівельно-монтажні роботи» (код КВЕД 43.29), що включає монтаж у будівлях і спорудах: ліфтів, ескалаторів, у т.ч. їх ремонт і технічне обслуговування, автоматичних і обертових дверей, блискавковідводів, термо-, звуко- або віброізоляції, вакуумних очисних систем.

В період з 13.10.2021р. по 20.10.2021р. співробітниками ГУ Держпраці в Одеській області було проведено планову перевірку характеристик ліфтів і компонентів безпеки ліфтів у ЖК «Лузанівський парк» за адресою: вул. Штильова, 21/1, м.Одеса.

Відповідно до технічних паспортів ліфтів, актів технічної готовності ліфтів, актів приймання ліфтів та актів готовності будівельної частини ліфта від 02.02.2021р., монтажною організацією, як змонтувала (виконала реконструкцію) ліфти (заводські номера STUAMN00623 та STUAMN00626) за адресою: вул. Штильова, 21/1, м.Одеса, - є ТОВ «Р.О.С.Т».

20.10.2021р. за результатами проведеної перевірки складено акт №15/06-02/27, у висновках якого зазначено про порушенням підприємством відповідача наступних норм законодавства:

- п.16 до «Технічного регламенту ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017р. №438), а саме на час перевірки з 13.10.2021р. по 20.10.2021р. на ліфтах №STUAMN00623, №STUAMN00626 монтажником не складено та не надано декларацію про відповідність технічним регламентам та на продукцію не нанесено знак про відповідність технічним регламентам;

- п.20 до «Технічного регламенту ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017р. №438), а саме на час перевірки з 13.10.2021р. по 20.10.2021р. на ліфтах №STUAMN00623, №STUAMN00626 відсутнє маркування, яке містить мінімальні данні про монтажника: своє найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) та контактну поштову адресу;

- п.16 до «Технічного регламенту ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017р. №438), монтажником не було проведено належну процедуру оцінки відповідності - не отримано сертифікат кінцевої перевірки на ліфти №STUAMN00623; №STUAMN00626;

- п.21 «Технічного регламенту ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017р. №438), а саме на час перевірки з 13.10.2021р. по 20.10.2021р. на ліфти №STUAMN00623; №STUAMN00626 не надано інструкції, що повинні супроводжувати ліфти;

- п.34 Додатку 1 до «Технічного регламенту ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017р. №438) та п.53 Додатку 1 до «Технічного регламенту безпеки машин» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013р. №62) - на кабіну не нанесено мінімальний обсяг інформації, необхідний для будь-якого обладнання відповідно до п.53 додатка 1 до Технічного регламенту безпеки машин, а саме: найменування та місцезнаходження виробника та в разі необхідності його уповноваженого представника; найменування машини; маркування знаком відповідності технічним регламентам.

20.10.2021р. посадовими особами ГУ Держпраці в Одеській області відносно ТОВ «Р.О.С.Т» були складені протоколи №53 та №54 про порушення вимог Законів України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

В той же день, т.б. 20.10.2021р., посадовими особами ГУ Держпраці в Одеській області також були винесені рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів №15/06-02/27-103, №15/06-02/27-104, №15/06-02/27-105 та №15/06-02/27-106, якими відповідачу було обмежено право надання продукції на ринку до усунення формальної невідповідності. При цьому, даними рішеннями відповідачу до 22.02.2022р. було встановлено строк для повідомлення (у разі необхідності надання документів та копій) до позивача.

20.10.2021р. копію акту перевірки, протоколів та рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів було вручено представнику ТОВ «Р.О.С.Т» під особистий підпис.

03.11.2021р. уповноваженою особою ГУ Держпраці в Одеській області за порушення ТОВ «Р.О.С.Т» вимог п.п.15,16 «Технічного регламенту ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017р. №438) та п.34 Додатку 1 цього «Технічного регламенту», а саме не проведення належної оцінки відповідності - не отримання сертифікату кінцевої перевірки на ліфти, та не нанесення на кабіни мінімального обсягу інформації, необхідного для будь-якого обладнання, зокрема, не зазначення найменування машин, на підставі п.2 ч.2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» були винесені постанови №37 і №38 - про накладення на відповідача штрафних санкцій у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, т.б. по 51000 грн.

Згідно з протоколами №8 та №9 розгляду справи про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою ГУ Держпраці в Одеській області, при розгляді справи був присутній керівник ТОВ «Р.О.С.Т» Гончар В.М.

Однак, відповідачем у встановлені законодавством строки суму штрафів, визначених постановами від 03.11.2021р. №37 та №38 так і не було сплачено, в зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції виходив з того, що оскільки відповідач добровільно суму штрафів у розмірі - 102000 грн. не сплатив, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Р.О.С.Т» вказаної суми.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлено Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010р. №2735-VI.

За визначенням, наведеним у ст.1 цього Закону, державним ринковим наглядом є діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам; встановлені вимоги - вимоги щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами.

Орган державного ринкового нагляду - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону.

У відповідності до пп.21 п.4 «Положення про Державну службу України з питань праці» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96), Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності.

Як передбачено п.7 Положення №96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 1 «Положення про ГУ Держпраці в Одеській області (нова редакція)» (затв. наказом Держпраці від 03.08.2018р. №84) передбачено, що ГУ Держпраці в Одеській області є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується, та його повноваження поширюються на територію Одеської області.

Таким чином, ГУ Держпраці в Одеській області має право здійснювати державний ринковий нагляд, у межах сфери своєї відповідальності, на території Одеської області.

Відповідно до ст.3 Закону №2735-VI, законодавство України про державний ринковий нагляд та контроль продукції складається з цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.

Згідно зі ст.4 цього ж Закону, метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або ж за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016р. №1069 затверджено «Перелік видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд», за приписами п.9 якого, органи державного ринкового нагляду Держпраці здійснюють державний ринковий нагляд щодо такого виду продукції як ліфти і компоненти безпеки для ліфтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Технічного регламенту ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів» від 21.06.2017р. №438.

Статтею 11 Закону №2735-VI закріплено, що з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності, зокрема: організовують розроблення проектів секторальних планів ринкового нагляду, затверджують секторальні плани ринкового нагляду, здійснюють моніторинг виконання та перегляд таких планів; проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а також здійснюють контроль стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.

При цьому, у силу вимог ч.1 ст.20 Закону №2735-VI, ринковий нагляд здійснюється відповідно до секторальних планів ринкового нагляду, які щорічно затверджуються органами ринкового нагляду відповідно до сфер їх відповідальності.

Згідно з Секторальним планом державного ринкового нагляду на 2021р. Держпраці, наданим позивачем разом із позовною заявою, ліфти і компоненти безпеки для ліфтів, на які поширюється дія Технічного регламенту №438, було включено до здійснення ринкового нагляду протягом року. А тому, доводи ТОВ «Р.О.С.Т» щодо відсутності даного Секторального плану, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

У відповідності до ст.23 Закону №2735-VI, перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів (рішень) органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються згідно з цим Законом. Предметом таких перевірок є характеристики продукції певного виду (типу), категорії та/або групи.

Перевірки характеристик продукції проводяться, серед іншого, у місцях введення продукції в експлуатацію (якщо відповідність продукції певним встановленим вимогам може бути визначена лише під час введення її в експлуатацію).

Частина 1 ст.23-1 Закону №2735-VI встановлює відомості, які повинен містити наказ орган ринкового нагляду для здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції, а саме: предмет перевірки (найменування виду (типу), категорії та/або групи продукції), найменування та адресу об`єкта, де розміщується продукція.

У той же час, направлення на проведення перевірки, згідно з ч.3 ст.23-1 Закону №2735-VI, повинно містити: а) найменування органу ринкового нагляду, що здійснює перевірку; б) номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється перевірка; в) предмет перевірки (вид (тип), категорія та/або група продукції); г) місце розміщення продукції (найменування та адреса об`єкта, де розміщується продукція (магазин, ринок тощо); ґ) підстави для проведення перевірки; д) список посадових осіб органу ринкового нагляду, які беруть участь у здійсненні перевірки, із зазначенням їх посади, прізвища, імені та по батькові; е) список осіб, які залучаються до здійснення перевірки відповідно до п.7 ч.1 ст.15 цього Закону; є) дата початку і дата закінчення перевірки; ж) тип перевірки (планова або ж позапланова); з) інформація про проведення попередньої перевірки (тип перевірки, дата початку та строк її здійснення).

Так, як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, наказом ГУ Держпраці в Одеській області від 12.10.20201р. №1420 посадовій особі Головного управління, в особі головного державного інспектора відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Жоги О.О., у період з 13.10.2021р. по 20.10.2021р. було доручено здійснити планову перевірку характеристик продукції - ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів у ЖК «Лузанівський парк», вул. Штильова, 21/1, м.Одеса.

Слід зазначити, що вказане вище направлення на проведення перевірки від 12.10.2021р. №15/01-29-2261 містить усі необхідні реквізити, а саме: найменування органу, що здійснює перевірку - ГУ Держпраці в Одеській області, номер і дату наказу (від 12.10.2021р. №1420), на виконання якого здійснюється перевірка, предмет перевірки - перевірка характеристик продукції - ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів, місце розміщення продукції - ЖК «Лузанівський парк» (вул. Штильова, 21/1, м.Одеса), підстави для проведення перевірки - Секторальний план державного ринкового нагляду на 2021р. Держпраці, список посадових осіб органу ринкового нагляду - головний державний інспектор відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг ГУ Держпраці в Одеській області Жога О.О., дата початку та закінчення перевірки - з 13.10.2021р. по 20.10.2021р., тип перевірки - планова.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, на переконання колегії суддів, наказ ГУ Держпраці в Одеській області від 12.10.20201р. №1420 (який до цього часу не оскаржений відповідачем) та направлення на проведення перевірки цілком відповідають законодавчим вимогам ст.23-1 Закону №2735-VI, а твердження апелянта в цій частині є безпідставними.

До того ж, доводи апелянта з посиланням на постанову Верховного Суду від 22.09.2022р. у справі №826/17123/18 про те, що платник податків, оскаржуючи наслідки проведеної перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства стосовно проведення такої перевірки (якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень), судова колегія відхиляє, адже викладені у цій справі висновки є нерелевантними через відмінність правовідносин, що склалися у цій справі та у справі №826/17123/18.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово надавала роз`яснення як треба розуміти подібність правовідносин.

Розглядаючи дане питання, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанова від 27.03.2018р. у справі №910/17999/16, від 25.04.2018р. у справі №925/3/7, від 25.04.2018р. у справі №910/24257/16).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі судові рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі №910/719/19, від 19.06.2018р. у справі № 922/2383/16; від 16.05.2018р. у справі № 910/5394/15-г та інші).

У справі №826/17123/18, яку відповідач наводить як приклад неправильного застосування судом 1-ї інстанції норм права, предметом позову були податкові повідомлення-рішення та наказ на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, у той час як предметом позову у даній справі №420/2784/22 є стягнення штрафів за порушення вимог законодавства про ринковий нагляд

Отже, зазначена постанова Верховного Суду не може бути прикладом правозастосування, яке повинно враховуватися при виборі норми права, що підлягає застосуванню згідно з ч.5 ст.242 КАС України та, відповідно, не повинна була застосовуватися судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Як уже зазначалося судовою колегією та підтверджується матеріалами справи, за результатами проведення вказаної перевірки ГУ Держпраці в Одеській області було складено акт від 20.10.2021р. за №15/06-02/27 із описом зафіксованих порушень.

Далі, як свідчать матеріали справи та вже зазначалося вище, 20.10.2021р. головним державним інспектором Жогою О.О. було складено протоколи №53 та №54 про виявлені порушення вимог чинного законодавства. Потім, в той же день, також були винесені рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів №15/06-02/27-103, №15/06-02/27-104, №15/06-02/27-105 та №15/06-02/27-106, якими відповідачу було обмежено право надання продукції на ринку до усунення формальної невідповідності.

При чому, необхідно звернути увагу на те, що копії акту перевірки, протоколів та рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів були вручені представнику ТОВ «Р.О.С.Т» під особистий підпис - 20.10.2021р., що фактично не заперечується відповідачем у справі. До того ж, не зайвим буде зауважити й про те, що вказані вище рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 20.10.2021р. до цього часу у будь-який спосіб так і не були оскаржені представником відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до технічних паспортів ліфтів (заводські номери: STUAMN00623 та STUAMN00626), актів технічної готовності ліфтів, актів приймання ліфтів та актів готовності будівельної частини ліфта від 02.02.2021р., відповідач - є монтажною організацією, що змонтувала вказані ліфти за адресою: вул. Штильова. 21/1, м.Одеса, та підписала гарантійні зобов`язання як монтажна організація.

Так, в розумінні пп.8 п.5 Технічного регламенту №438, «монтажником» є фізична або ж юридична особа, яка бере на себе відповідальність за розроблення, виготовлення, монтаж і введення в обіг ліфта.

Ліфти, на які поширюється дія цього Технічного регламенту, можуть бути введені в обіг та експлуатацію за умови їх відповідності вимогам Технічного регламенту, належного монтажу, технічного обслуговування та використання за призначенням (п.9 Технічного регламенту).

Відповідно до п.15 Технічного регламенту №438, у разі введення ліфта в обіг монтажники повинні забезпечити, щоб він був розроблений, виготовлений, установлений і випробуваний відповідно до суттєвих вимог щодо охорони здоров`я та безпеки, зазначених у Додатку 1.

Пунктом 16 Технічного регламенту №438 встановлено, що монтажники повинні підготувати технічну документацію та провести належну процедуру оцінки відповідності, зазначену в п.53 цього Технічного регламенту, або мати результати оцінки.

Монтажник повинен зберігати технічну документацію, декларацію про відповідність і в разі потреби документи щодо схвалення системи управління якістю протягом 10 років після введення в обіг ліфта (п.17 Технічного регламенту).

Згідно з п.34 Додатку 1 Технічного регламенту №438, крім мінімального обсягу інформації, необхідного для будь-якого обладнання відповідно до п.53 Додатка 1 до Технічного регламенту безпеки машин, кожна кабіна повинна мати легко видиму табличку, на якій чітко зазначається номінальна вантажопідіймальність у кілограмах і максимально можлива кількість пасажирів, які можуть перевозитися одночасно.

Таким чином, суд першої інстанції цілком вірно та обґрунтовано дійшов висновку про те, що саме ТОВ «Р.О.С.Т» фактично гарантувала відповідність монтажу ліфтів вимогам технічної документації на монтаж і якість роботи ліфтів в частині, що стосується їх монтажу.

На користь вказаних висновків суду також свідчить і той факт, що основним видом діяльності ТОВ «Р.О.С.Т» згідно з кодом КВЕД є 43.29 - інші будівельно-монтажні роботи, що, зокрема, включає монтаж ліфтів у будівлях і спорудах.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) встановлена заборона на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, то колегія суддів з цього приводу вважає необхідним зазначити наступне.

Так, пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020р. №533-IX визначено, що тимчасово, по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), але не раніше 30.06.2020р., забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, крім державного нагляду (контролю): за діяльністю суб`єктів господарювання, які відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику; у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Проте, як слідує зі змісту норм ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-V, дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У той же час, ч.2 ст.2 цього Закону встановлено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції.

Отже, заборона на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, встановлена Законами України №533-IX та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020р. №530-IX, не поширюється на перевірки в сфері державного ринкового нагляду і контроль нехарчової продукції.

Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів також звертає увагу на те, що п.6 ч.1 ст.15 Закону №2735-VI встановлено право посадових осіб, що здійснюють ринковий нагляд складати на основі перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України.

За змістом положень п.2 ч.2 ст.44 Закону №2735-VI, до особи, яка ввела продукцію в обіг або у відповідності до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених ст.28 та ч.3 ст.29 цього Закону), - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом періоду від одного року до трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У силу вимог ч.6 ст.44 Закону №2735-VI, відповідальність за порушення інших вимог цього Закону встановлюється згідно із законом.

Справи про накладення штрафів за порушення, що визначені цією статтею, розглядаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками відповідно до їх компетенції.

Суми штрафів, що накладаються органами ринкового нагляду, зараховуються до Державного бюджету України.

Про вчинення порушень, зазначених у цій статті, посадові особи органів ринкового нагляду, що виявили правопорушення, складають протокол на підставі документів, що містять інформацію про походження продукції та її обіг.

Протокол складається у двох примірниках, які підписуються посадовими особами органу ринкового нагляду та фізичною особою, у тому числі фізичною особою - підприємцем, чи керівником юридичної особи або уповноваженою ним особою. У разі відмови фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, чи керівника юридичної особи або ж уповноваженої ним особи підписати протокол посадова особа органу ринкового нагляду вносить до такого протоколу відповідний запис. Один примірник протоколу вручається фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, чи керівнику юридичної особи або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі ринкового нагляду.

Протокол разом з актом перевірки, поясненнями фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, чи керівника юридичної особи або уповноваженої ним особи (у разі їх наявності) та документами, що стосуються справи, не пізніше наступного робочого дня за днем його складання передається керівнику чи заступнику керівника органу ринкового нагляду, які розглядають справу протягом 15 календарних днів з дня отримання протоколу та відповідних документів і приймають рішення про накладення штрафу. Кожний штраф оформляється окремою постановою.

Постанова надсилається суб`єкту господарювання не пізніше наступного робочого дня за днем її оформлення.

Суб`єкт господарювання має сплатити штраф у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.

У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку.

При цьому, суб`єкт господарювання має право оскаржити рішення органу ринкового нагляду про накладення штрафу до керівника органу ринкового нагляду, а також у судовому порядку.

У разі ж оскарження рішення у суді суб`єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення керівником органу ринкового нагляду або судом.

Так, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не заперечується факт належного отримання копій постанов про накладення штрафів та, відповідно, відсутність добровільної оплати застосованих цими постановами штрафів.

Отже, враховуючи той факт, що штрафи за порушення вимог Закону №2735-VI відповідачем своєчасно не сплачено, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що суми застосованих вказаними постановами штрафів підлягають стягненню у судовому порядку.

Відповідно до абз.10 ч.6 ст.44 Закону №2735-VI, у разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку.

Колегія суддів наголошує, що посилання апелянта на незгоду із постановами про накладення штрафів, їх змістом та підставами застосування до уваги не приймаються та оцінюються критично, оскільки предметом розгляду даної справи є саме добровільна несплата у встановлений законом строк штрафів за порушення вимог п.2 ч.2 ст.44 Закону №2735-VI, а не правомірність актів перевірки, протоколів про виявлені порушення чи, відповідно, постанов про накладення штрафу, що фактично могло бути предметом оскарження за відповідним зверненням суб`єкта господарювання до суду, якого до цього часу не було.

Як свідчать матеріали справи та вже зазначалося вище, постанови позивача про накладення штрафу від 03.11.2021р. №37 та №38 в судовому порядку не оскаржені, а отже є чинними і підлягають виконанню.

Зворотного представником відповідача не доведено.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.

Крім того, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.О.С.Т» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 11.05.2023р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко