Рішення

від 25.04.2023 по справі 542/131/23

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/131/23

Провадження № 2/542/106/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2023 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Якуби М.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Чолана М.В.,

відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Новосанжарська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання права власності на частину нежитлової будівлі,

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2023 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області звернулась ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до ОСОБА_3 (надалі також відповідач-1, ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (надалі також відповідач-2, ОСОБА_4 ), третя особа: Новосанжарська державна нотаріальна контора Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (надалі також третя особа, Новосанжарська ДНК), в якій просила: визнати за ОСОБА_1 право власності на частину нежитлової будівлі (магазин-кафе), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці комунальної форми власності 0,0700 га, з кадастровим номером 5323455100:30:006:0083.

Ухвалою суду від 02 лютого 2023 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 35).

Ухвалою суду від 03 квітня 2023 року продовжено строк підготовчого провадження у справі до 90 днів (а.с. 75).

10 квітня 2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив дану справу до судового розгляду по суті (а.с. 78).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 зазначала, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , вони за спільні кошти збудували нежитлову будівлю (магазин-кафе), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці комунальної форми власності 0,0700 га, з кадастровим номером 5323455100:30:006:0083, для здійснення господарської діяльності. Вказала, що свідоцтво про право власності на зазначену будівлю було видано на приватного підприємця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У відповідному магазині-кафе позивачка разом із чоловіком займались господарською діяльністю.

Позивач зазначила, що на час смерті ОСОБА_5 їх частки у подружньому спільному майні не були виділені, також вказала, що померлий написав заповіт на вказаний будинок без виділу його частки.

ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_5 був титульним власником спільного майна, яке зареєстроване на одного співвласника, а її право власності як іншого співвласника не підтверджено документально.

Також позивач вказала, що 14 липня 2022 року у Новосанжарській державній нотаріальній конторі була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , та, що спірна нежитлова будівля є спадковим майном, тому виникла необхідність у визнанні права власності на частку належного їй майна відповідно до приписів статті 392 ЦК України.

15 березня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Чолана М.В., надійшов відзив (а.с. 58), за змістом якого відповідач вказав, що не оспорює того факту, що вказана будівля була збудована його покійним батьком під час перебування його у шлюбі з позивачкою. Але він не погоджується із зазначенням позивачкою у позовній заяві факту, що зазначена будівля розташована на земельній ділянці площею 0,0700 га кадастровий номер якої 5323455100:30:006:0083, яка належить до комунальної власності, оскільки вона була приватизована за життя його покійним батьком ОСОБА_5 . Також відповідач не погодився із наданим позивачкою висновком про ринкову вартість нежитлової будівлі, а саме 410 660 грн. (а.с. 58-60).

У своїй відповіді на відзив, яка надійшла до суду 20 березня 2023 року (а.с. 70-71), позивачка вказала на те, що земельна ділянка на якій збудована нежитлова будівля (магазин-кафе) має комунальну форму власності, зазначивши, що відповідач наполягаючи на тому, що це приватна власність, не надає доказів на підтвердження даного факту, зокрема витягу з реєстру нерухомого майна. Також, позивач вказала, що в реєстрі зазначена земельна ділянка має комунальну форму власності.

Крім того, вказала, що відповідач не погоджується із висновком про вартість об`єкту нерухомого майна та додає новий звіт, у якому вартість спірного об`єкту нерухомого майна збільшена у три рази та проведена без його обстеження, тому вважає, що відповідач вже ділить майно, яке ще не отримав у власність (а.с. 70-71).

Правом подати заперечення на відповідь на відзив відповідач ОСОБА_3 не скористався.

Від відповідача ОСОБА_4 відповіді на відзив на позовну заяву не надходило.

Позивач та її представник у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні визнали позовні вимоги в повному обсязі, проти їх задоволення не заперечували.

Відповідач ОСОБА_4 не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Новосанжарська державна нотаріальна контора в судове засідання 25 квітня 2023 року не забезпечила явку свого уповноваженого представника, хоча про дату, час, та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 85). Клопотань про відкладення третя особа не надсилала, про причини неявки не повідомляла.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про можливість проведення судового засідання за даної явки.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 29 липня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Новосанжарського районного управління юстиції Полтавської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про що складено актовий запис № 26 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 5).

Відповідно до рішення Новосанжарського районого суду Полтавської області від 18 січня 2022 року у справі №542/1936/21 (провадження 2/542/69/22) шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 6-7).

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 22 січня 2007 року Виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради, приватному підприємцю ОСОБА_5 належить на праві приватної власності магазин-кафетерій, А-1, 179,8 кв. м, вбиральня, Б-1, 1,7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією цього свідоцтва (а.с. 9).

З технічного паспорта на громадський будинок (магазин-кафетерій), виданого ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» від 16 липня 2013 року, вбачається, що по АДРЕСА_1 знаходиться магазин-кафетерій, власником якого є приватний підприємець ОСОБА_5 (а.с. 11- 15).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кременчук у віці 61 рік ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 8).

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 69472606 від 14.07.2022, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Новосанжарською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 69/2022 від 14 липня 2022 року (а.с. 17).

З листа завідувача Новосанжарської ДНК від 10 серпня 2022 року № 441/02-14 вбачається, що заяви про прийняття спадщини подані від ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (а.с. 16).

З огляду на викладене, вважаючи що спірний нежитловий будинок магазин-кафетерій належав позивачці та її померлому колишньому чоловіку на праві спільної сумісної власності, оскільки був збудований під час їх шлюбу та за рахунок належних подружжю коштів, позивачка має право відповідно до статті 70 СК України на визнання за нею права власності на частину цього будинку.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами частини 1 статті 264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини 1 статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (статті 58, 59 ЦПК України), і це є її процесуальним обов`язком (статті 10, 60 ЦПК України).

Частина 3 статті 368ЦК України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексуУкраїни (стаття 68 СК України).

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно з частиною 3 статті 372 ЦК України, у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Пунктами 22, 23, 24 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від21.12.2007року №11«Про практикузастосування судамизаконодавства прирозгляді справпро правона шлюб,розірвання шлюбу,визнання йогонедійсним таподіл спільногомайна подружжя» визначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72СК України та ст. 372 ЦК України. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: житлові будинки, квартири та транспортні засоби тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Висновок щодо правозастосування

З наведених норм чинного законодавства судом зроблено висновок про те, що в сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (статті 58, 59 ЦПК України), і це є її процесуальним обов`язком (статті 10, 60 ЦПК України).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 306/3460/14-ц (провадження № 61-18495 св 18), майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичної особи-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

З матеріалів справи вбачається, що нежитлова будівля (магазин-кафе), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 0,0700 га з кадастровим номером 5323455100:30:006:0083 була збудована у 2006 році під час перебування у шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Відповідачем ОСОБА_3 не спростовано того факту, що спірна нежитлова будівля була побудована його батьком під час перебування у шлюбі із позивачкою, а також те, що вона побудована за рахунок належних подружжю коштів.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги статті 60 СК України, вказане нерухоме майно є таким, що належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5

Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, до складу якої увійшла і нежитлова будівля (магазин-кафе), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 22 січня 2007 року Виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради, належить на праві приватної власності приватному підприємцю ОСОБА_5 .

У відзиві, який надійшов від відповідача ОСОБА_3 зазначено, що він не погоджується із зазначенням позивачкою того факту, що нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,0700 га кадастровий номер якої 5323455100:30:006:0083, яка належить до комунальної власності, оскільки вона була приватизована за життя його покійним батьком ОСОБА_5 , також не погоджується із наданим позивачкою висновком про ринкову вартість нежитлової будівлі, а саме 410 660 грн.

Відповідні обставини судом не досліджуються, оскільки не охоплюються предметом розгляду у цій справі, з огляду на те, що на вирішення суду поставлена позовна вимога про визнання права власності на частину нежитлової будівлі одного з подружжя.

Поряд з цим, заперечень стосовно того, що вказане майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відповідач не надавав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нежитлова будівля (магазин-кафе), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що була побудована за час перебування вказаних осіб у шлюбі.

Враховуючи висновок про те, що нежитлова будівля (магазин-кафе), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 0,0700 га, з кадастровим номером 5323455100:30:006:0083, набуті подружжямза часшлюбу і є їх спільною сумісною власністю, кожному з колишнього подружжя належить право власності на частину такого майна, що прямо передбачено частиною першою статті 70 СК України, якою встановлена рівність часток дружини та чоловіка у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визнання за ОСОБА_1 права власності на частину нежитлової будівлі (магазин-кафе), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 0,0700 га, з кадастровим номером 5323455100:30:006:0083.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Питання пророзподіл судовихвитрат міжсторонами судвирішує відповіднодо положеньстатті 141ЦПК України,відповідно довимог якої,стороні,на користьякої ухваленорішення,суд присуджуєз другоїсторони понесенінею ідокументально підтвердженісудові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно дочастини 1статті 142ЦПК України,у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на те, що позивачем за подачу вказаного позову сплачено судовий збір відповідно доквитанції №24-14861305/Свід 24січня 2023року усумі 2053грн 30коп., враховуючи те, що відповідач позов про розірвання шлюбу визнав, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 має бути повернуто з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 1026 грн 65 коп., сплаченого нею при поданні цього позову відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України, та про стягнення з відповідача на користь позивача 50відсотків судовогозбору усумі 1026грн 65коп.

На підставі викладеного, керуючись частиною 6 статті 259, статтями 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Новосанжарська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання права власності на частину нежитлової будівлі - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину нежитлової будівлі (магазин-кафе), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці комунальної форми власності 0,0700 га, з кадастровим номером 5323455100:30:006:0083.

Стягнути з ОСОБА_3 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_3 ,на користь ОСОБА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_4 ,судовий збір у сумі 1026 грн 65 коп. (одна тисяча двадцять шість гривень шістдесят п`ять копійок).

Повернути ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, тобто 1026 грн 65 коп. (одна тисяча двадцять шість гривень шістдесят п`ять копійок), сплаченого нею при подачі позовної заяви згідно з квитанцією № 24-14861305/С від 24 січня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

представник позивача: адвокат Яресько Наталія Володимирівна, місце здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_3 ;

відповідач-1: ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

представник відповідача-1: адвокат Чолан Михайло Васильович, місце здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_5 ;

відповідач-2: ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 ;

третя особа: Новосанжарська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, площа Перемоги, 11, смт Нові Санжари, Полтавська область, 39300.

Повний текст рішення складений 04 травня 2023 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва