Постанова

від 06.11.2007 по справі 20-5/085-11/350

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-5/085-11/350

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

07 листопада 2007 року   Справа № 20-5/085-11/350

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

представник позивача: Реднак Сергій Анатолійович, довіреність №  б/н   від 02.10.07,  Товариство з обмеженою відповідальністю "Альта";

представник відповідача: Тарануха Андрій Анатолійович, довіреність №  б/н   від 03.04.06,  Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс";

представник відповідача: Мельніченко Тетяна Сергіївна, довіреність №  б/н   від 02.04.07,  Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс";

представник відповідача: не з'явився, Відкрите акціонерне товариство "Ремпобуттехніка"

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альта" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 22 жовтня 2007 року у справі № 20-5/085-11/350

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Альта"

(вул. Правди, 10, к 404, місто Севастополь, 99014);

(вул. Володарського, 1, к.4,  місто Дніпропетровськ, 49000);

(вул. Новоросійська, 51, кв.5, місто Севастополь,99011);

(вул. Індустріальна, 12/3,  місто Севастополь)

до          товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" (вул. Маяковського, 7, місто Севастополь, 99011)

про розірвання договорів оренди;

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Плюс"

до

1. товариства з обмеженою відповідальністю "Альта"

2. відкритого акціонерного товариства "Ремпобуттехніка" (вул. Комуністична, 10-А, місто Севастополь, 99003)

про визнання права власності на 44/100 частині приміщення

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 22 жовтня 2007 року у справі № 20-5/085-11/350 відмовлено у задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Альта" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" про розірвання договорів оренди. Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Плюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Альта", відкритого акціонерного товариства "Ремпобуттехніка" про визнання права власності на 44/100 частини приміщення задоволено. Визнано право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" на 44/100 частки в приміщеннях загальною площею 1616,9 кв.м, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Маяковського,7/Торгова,2, 4, 6.    

Не погодившись з постановленим судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Альта" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати та прийняти нове про розірвання договорів майнового найму № 14 від 25 липня 1997 року та № 15 від 04 січня 1998 року у редакції додаткових угод № 1 від 27 червня 2001 року.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

У квітні 2006 товариство з обмеженою відповідальністю "Альта" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс", просило розірвати договори оренди майнового найму № 14 від 25 липня 1997 року та № 15 від 04 січня 1998 року у редакції додаткових угод № 1 від 27 червня 2001 року, посилаючись на порушення відповідачем умов зобов'язань, а саме –проведення відповідачем  самовільної реконструкції орендованого приміщення та ненадання орендатору інформації стосовно  переліку осіб, які користуються переданим майном.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на норми статті 773, 774, 778, 783 Цивільного кодексу України

У березні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Альта"  звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" з новим позовом, просило розірвати вищезгадані договори оренди з посиланням на норми статті 652 Цивільного кодексу України, мотивуючи тим, що з часу укладення договорів суттєво зросла орендна плата, а  товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" не погоджується вносити  відповідні зміни  до угод (том 2, а.с.3).

Змінивши підстави позову заявою від 04 травня 2006, товариство з обмеженою відповідальністю "Альта" просило про розірвання договорів оренди з двох самостійних підстав, а саме –з посиланням на норми статті 652 Цивільного кодексу України у зв'язку з істотною зміною обставин та відмовою орендаря вносити зміни до договорів у частині збільшення орендної плати та з посиланням на норми статтей 773, 783 Цивільного кодексу України, вважаючи, що у результаті самочинної реконструкції орендованих  приміщень  товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" створює загрозу пошкодження майна (том 2, а.с. 83-85).

Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним (том 2, а.с. 92-94).

У травні 2006 товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "Альта" з зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 60 від 29 грудня 2003 комплексу нежитлових приміщень, розташованих по вул. Маяковського,7, вул. Торгова, 2, 6 у місті Севастополі, та скасування державної реєстрації у Бюро технічної інвентаризації міста Севастополя права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Альта" в частині імені покупця за договором.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 06 червня 2006 року прийнято зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" для сумісного розгляду з первісним позовом.

Заявою від 06 червня 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Альта", уточнивши позовні вимоги, просило розірвати договори майнового найму № 14 від 25 липня 1997 року та № 15 від 04 січня 1998 року у редакції додаткових угод № 1 від 27 червня 2001 року.

Відповідач за зустрічним позовом проти останнього заперечує та вважає оспорюваний договір купівлі-продажу таким, що відповідає вимогам діючого законодавства (том 3, а.с. 21-22).

Другий відповідач за зустрічним позовом - відкрите акціонерне товариство "Ремпобуттехніка" - також вважає, що підстави для задоволення заявлених вимог та визнання недійсним договору купівлі-продажу № 60 від 29 грудня 2003 року відсутні.

Уточнивши позовні вимоги заявою від 14 серпня 2006 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" просило визнати недійсним договір купівлі-продажу № 60 від 29 грудня 2003 року, укладений між відкритим акціонерним товариством "Ремпобуттехніка" та товариством з обмеженою відповідальністю "Альта".

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16 серпня 2006 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року,  первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альта" задоволено. Розірвано договори оренди № 14 від 25 липня 1997 року та № 15 від 04 січня 1998 року. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07 грудня 2006 року рішення господарського суду міста Севастополя від 16 серпня 2006 року, додаткове рішення господарського суду від 28 серпня 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року у частині задоволення первісного позову скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення господарського суду міста Севастополя від 16 серпня 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року залишено без змін.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12 квітня 2007 року зупинено провадження у справі до розгляду апеляційної та касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" на ухвалу господарського суду міста Севастополя від 27 березня 2007 року.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01 жовтня 2007 року у зв'язку із надходженням матеріалів справи провадження у справі поновлено .

У жовтні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" звернулось з зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Альта", відкритого акціонерного товариства "Ремпобуттехніка", просило визнати за ним право власності на 44/100 частки в приміщеннях загальною площею 1225,6 кв.м, розташованих за адресою:м. Севастополь, вул. Маяковського,7/Торгова,2, 4, 6.

Уточнивши зустрічні позовні вимоги 11 жовтня 2007 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" просило визнати за ним право власності на 44/100 частки в приміщеннях загальною площею 1616,9 кв.м., розташованих за адресою:м. Севастополь, вул. Маяковського,7/Торгова,2, 4, 6.

Відповідач за зустрічним позовом заявлені вимоги не визнав, посилаючись на те, що законодавством та договорами майнового найму не передбачено право орендаря, який здійснив поліпшення орендованого майна, на придбання права власності на це майно без згоди власника орендованого майна.

Заявою про зміну підстав позову від 18 жовтня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Альта" просить розірвати договори майнового найму № 14 від 25 липня 1997 року та № 15 від 04 січня 1998 року, посилаючись на те, що розмір орендної плати, що сплачується відповідачем, значно нижчий ринкових цін.

Зазначені вимоги товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" також не визнані. Відповідач вважає, що права позивача як власника орендованого майна не порушено, оскільки договори оренди діяли як до, так і після придбання позивачем права власності на об'єкти нерухомості.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини сторін виникли до 01 січня 2004 року та продовжуються після зазначеної дати, спір підлягає розгляду на підставі норм Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як свідчать матеріали справи, 25 липня 1997 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна Плюс" та відкритим акціонерним товариством "Ремпобуттехніка" було укладено договір майнового найму № 14, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування майно –виробничі приміщення, що знаходяться на вул. Маяковського,7 площею 1033,4 кв.м.

Строк дії договору встановлено до 01 серпня 2022 року.

Умовами пункту 7.1 угоди встановлено, що у разі здійснення поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування пов'язаних з цим витрат.

Актом № 1 прийому-передачі від 01 серпня 1997 року засвідчено, що майно передано орендарю у задовільному стані (том 1, а.с. 12).

Додатковою угодою № 1 до договору № 14 від 25 липня 1997 року внесені певні зміни. Так, пункт 7.1 договору викладено у наступній редакції: "Поліпшення орендованого майна здійснюються Орендарем тільки з дозволу Орендодавця. У разі здійснення з дозволу Орендодавця поліпшення майна Орендар має право на відшкодування понесених витрат. Право на таке відшкодування виникає після підписання акту прийому-передачі у власність Орендодавця зазначених поліпшень".

Крім того, у новій редакції викладено пункт 7.3 договору, відповідно до якого „Виконані за рахунок Орендаря капітальні ремонти майна підлягають відшкодуванню Орендодавцем шляхом заліку їх вартості в рахунок майбутніх орендних плат, але не більше 30% щомісячної орендної плати, до повного їх погашення. Обов'язковими умовами такого відшкодування є своєчасне (не пізніше двох місяців) попередження Орендодавця про початок виконання капітального ремонту, узгодження кошторису робіт з Орендодавцем, якісне виконання ремонтних робіт, наявність необхідних узгоджень з відповідними організаціями, передача виконаних ремонтів у власність Орендодавця, оформлена актом прийому-передачі, підписана обома Сторонами”.

Крім того, 04 січня 1998 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна Плюс" та відкритим акціонерним товариством "Ремпобуттехніка" було укладено договір майнового найму № 15, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування майно –виробничі приміщення, що знаходяться на вул. Маяковського,7 площею 192,2 кв.м.

Строк дії договору встановлено до 04 січня 2044 року.

Умовами пункту 7.1 угоди встановлено, що у разі здійснення поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування пов'язаних з цим витрат.

Актом прийому-передачі від 04 січня 1998 року засвідчено, що майно передано орендарю у задовільному стані (том 1, а.с. 17).

Додатковою угодою № 1 до договору № 15 від 04.01.1998 внесені  певні зміни. Так, пункт 7.1 договору викладено у наступній редакції: „Поліпшення орендованого майна здійснюються Орендарем тільки з дозволу Орендодавця. У разі здійснення з дозволу Орендодавця поліпшення майна Орендар має право на відшкодування понесених витрат. Право на таке відшкодування виникає після підписання акту прийому-передачі у власність Орендодавця зазначених поліпшень”.

Також у новій редакції викладено пункт 7.3 договору, відповідно до якого „Виконані за рахунок Орендаря капітальні ремонти майна підлягають відшкодуванню Орендодавцем шляхом заліку їх вартості в рахунок майбутніх орендних плат, але не більше 30 % щомісячної орендної плати, до повного їх погашення. Обов'язковими умовами такого відшкодування є своєчасне (не пізніше двох місяців) попередження Орендодавця про початок виконання капітального ремонту, узгодження кошторису робіт з Орендодавцем, якісне виконання ремонтних робіт, наявність необхідних узгоджень з відповідними організаціями, передача виконаних ремонтів у власність Орендодавця, оформлена актом прийому-передачі, підписана обома Сторонами”.

Позивач на підставі договору купівлі-продажу № 60 від 29 грудня 2003 року є власником комплексу торгових та виробничо-складських приміщень площею 1845,6 кв.м за адресою: місто Севастополь, вул. Маяковського,7/вул. Торгова,2/, вул. Торгова, 6, про що свідчить реєстраційний напис на правовстановлюючому документі (том 1, а.с. 38, том 2, а.с. 15).

Згідно зі статтею 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Відповідно до маркетингового дослідження станом на 31 січня 2006 року орендна плата за виробничо-складські приміщення в районі центрального міського кільця може складати від 5-10 доларів США за кв.м. (том 2, а.с. 29-33).

У лютому 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Альта" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" з пропозицією про укладення Додаткових угод до договорів №№ 14, 15 у частині зміни розміру орендної плати (том 2, а.с.24, 28), однак відповіді не отримало.

З матеріалів справи вбачається, що остання заява товариства з обмеженою відповідальністю "Альта" про зміну підстави позову обґрунтована посиланням на норми статті 652 Цивільного кодексу України (том 5, а.с. 76-80).

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена  причинами, які заінтересована сторона не  могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання  договору  порушило б співвідношення  майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того,  на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як було зазначено вище, на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог позивачем надане Маркетингове дослідження з питання визначення діапазону пропозицій ринкових ставок орендної плати за 1,0 кв.м. прибуткової нерухомості в районі центру міста і міського кільця, проведене суб'єктом оціночної діяльності Шаруба М.А. у 2006 році, згідно з яким в середньому діапазон ставок орендної плати в районі центру міста (міського кільця) для торгових (офісних) приміщень становить від 14,0 до 35,0 доларів США (том 2, а.с. 29-33).

В якості заперечень проти позову відповідач також надав суду звіт про експертну оцінку станом на 01 січня 2001 року вартості нежитлових приміщень відкритого акціонерного товариства „Рембуттехніка” по вул. Маяковського,7 у місті Севастополі, що орендуються товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна Плюс" (том3, а.с. 68-110).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На думку колегії, суд першої інстанції неправильно оцінив надані сторонами докази та дійшов хибного висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 652 Цивільного кодексу України, оскільки на час подачі позову (квітень 2006 року) оренда плата, яку сплачує товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна Плюс" за оренду приміщень по вул. Маяковського, д. 7 у місті Севастополі складала 10368,56 гривень або 6,4 грн. за 1 кв.м, що значно нижче реально діючих ставок.

Доводи відповідача про те, що при укладені договорів товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна Плюс" та відкрите акціонерне товариство „Рембуттехніка” керувалися тільки тим, що передані в оренду приміщення потребують ремонту, який буде здійснюватись товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна Плюс" з подальшим взаємозаліком його вартості в рахунок орендної плати до закінчення терміну строку оренди, а орендна плата за користування орендованими приміщеннями встановлена з початку зі знижуваним коефіцієнтом у зв'язку з реконструкцією орендних виробничих приміщень до закінчення строку оренди, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки можливість взаємозаліку орендної плати не ставиться у залежність від розміру останньої.

Крім того, пунктами 3.5 кожного з договорів у редакції станом на 27 червня 2001 року встановлено право орендодавця вимагати перегляду орендної плати.

Також судом залишені без належної оцінки надані позивачем докази про виконання вимог статті 188 Господарського кодексу України у частині дотримання ним процедури як зміни, так і розірвання договорів, тоді як відповідачем зворотнє не доведено.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене судове рішення у частині відмови у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Альта" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Плюс" про розірвання договорів підлягає скасуванню з прийняттям нового.

Також не відповідає вимогам закону рішення у частині задоволення зустрічних позовних вимог та визнання права власності на 44/100 частки у приміщеннях загальною площею 1616,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Маяковського,7/Торгова,2, 4, 6, виходячи з наступного.

Задовольняючи зустрічний позов, суд послався на норми статті 778 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо в результаті  поліпшення,  зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором  або законом.

Судом встановлено, що згідно висновку фахівця № 313 від 14 червня 2006 року, складеного Севастопольським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса, обсяг робіт, зазначений в акті, відповідає фактично виконаним ремонтним роботам з капітального ремонту спірних приміщень (том3, а.с. 111-130).

Вартість ремонтно-будівельних робіт, зроблених у приміщеннях, розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. Маяковського,7, вул. Торгова, 2, 4, 6, орендованих товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна Плюс" за договорами оренди № 15 від 04 січня 1998 року та № 14 від 25 липня 1997 року станом на 14 червня 2006 року відповідно склала 1057321 грн.

З висновку фахівця № 627 від 19 вересня 2007 року, виконаного Харківським  науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса вбачається, що у результаті зроблених товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна Плюс" невіддільних поліпшень у приміщеннях, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Маяковського, будинок 7, вул. Торгова, буд. 2, 4, 6 відновлений об'єкт нерухомості з новим цільовим призначенням, частка зроблених поліпшень у ринковій вартості об'єкта в процентному співвідношенні становить 44%.

Також зазначеним висновком фахівця встановлено, що в результаті виконаних будівельних робіт певні приміщення переустатковані та використовуються як зали для гри в більярд з буфетом, приміщення для гральних автоматів та кафе.

З огляду на вищенаведене суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у результаті зроблених позивачем за зустрічним позовом та погоджених з орендодавцем невіддільних поліпшень створена нова річ, що дає підстави для визнання права власності на неї за товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна Плюс".

Відповідно до статей 41, 42 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як було зазначено вище, пунктом 7.1 договорів передбачено, що поліпшення орендованого майна здійснюються Орендарем тільки з дозволу Орендодавця. У разі здійснення з дозволу Орендодавця поліпшення майна Орендар має право на відшкодування понесених витрат. Право на таке відшкодування виникає після підписання акту прийому-передачі у власність Орендодавця зазначених поліпшень”.

Позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів щодо дотримання ним вищезгаданих вимог договорів. За таких обставин правові підстави для визнання поліпшень, виконаних товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна Плюс" на свій розсуд та ризик, новоствореною річчю та відповідно, для визнання за ним права власності на 44/100 частки спірного об'єкту нерухомості відсутні.

Така позиція висловлена у і постанові Верховного Суду України № 06/300 від 12 вересня 2006 року у справі № 13/359 пн за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Клуб „Ініціал” до Федерації профспілок Луганської області; третя особа –Управління справами Федерації профспілок Луганської області про визнання права власності на частку об'єкта нерухомості.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна Плюс" про наявність погодження здійснених ним ремонтних робіт з попереднім власником - відкритим акціонерним товариством „Рембуттехніка”, оскільки як свідчать матеріали справи обсяг виконаних робіт та їх вартість значно перевищують погоджені обсяги.

Крім того, як було зазначено вище, у порушення умов договору акти виконаних робіт позивачу не надавались та результат робіт у власність не передавався.

У відповідності з пунктом 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

З врахуванням вищенаведеного рішення у частині задоволення зустрічних позних вимог також підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у позові.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається, зокрема, у спорах, що виникають при  укладанні,  зміні  та  розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.    

Керуючись статтями 101, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альта" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 жовтня 2007 року у справі № 20-5/085-11/350 скасувати.

3. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альта" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" про розірвання договорів оренди задовольнити.

4. Розірвати договір майнового найму № 14 від 25 липня 1997 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" (вул. Маяковського, 7, м.Севастополь, 99011) та відкритим акціонерним товариством "Ремпобуттехніка" (вул. Комуністична,10-А, м. Севастополь, 99003) у редакції додаткової угоди № 1 від 27 червня 2001 року.

5. Розірвати договір майнового найму № 15 від 04 січня 1998 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" (вул. Маяковського, 7, м.Севастополь, 99011) та відкритим акціонерним товариством "Ремпобуттехніка"  (вул. Комуністична,10-А, м. Севастополь, 99003) у редакції додаткової угоди № 1 від 27 червня 2001 року.

6. У задоволенні зустрічного позову  товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Альта" про визнання права власності відмовити.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Плюс" (99011, місто Севастополь, вул. Маяковського, 7, код ЄДРПОУ 20707552, п/р 2600615000460 в СФ АКБ "Правекс-Банк", МФО 324979) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альта" (49000, місто Дніпропетровськ, вул. Володарського, 1, к.4,  відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) 160,00 грн. витрит по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. Доручити господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя                                                  

Судді