Рішення

від 12.05.2023 по справі 420/17517/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/17517/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області ( вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044 ЄДРПОУ: 44069166 ) до Приватного підприємства «Євро-С» ( 65046, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 60, ЄДРПОУ: 33216482) про стягнення суми податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до Приватного підприємства «Євро-С» в якому позивач просить суд:

Стягнути з приватного підприємства «Євро-С» (Код ЄДРПОУ: 33216482), a саме з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих підприємство: по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 30 554,73 грн., на бюджетний рахунок - UA508999980314050513000015750, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК В Одеській області м. Чорноморськ/18010400.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на 03.11.2022 року, відповідно до розрахунку заборгованості, довідки розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованих карток платника (ІКП) податкова заборгованість приватного підприємства «Євро-С» перед бюджетом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власником об`єктів нежитлової нерухомості становить 30 554,73 грн.

Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власником об`єктів нежитлової нерухомості виникла в результаті:

- Нарахування відповідно до податкової декларації № 10767969 від 19.02.2021 року на загальну суму 22 063,50 грн.

- Нарахування відповідно до податкової декларації № 10767969 від 19.02.2021 року на загальну суму 22 063,50 грн.

Позивач вказує, що податковою вживались заходи погашення вказаної заборгованості, передбачені податковим законодавством.

Так, податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» № 0109135-1306-1503 від 03.11.2021 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом.

Податкова вимога форми «Ю» № 0109135-1306-1503 від 03.11.2021 року не була отримана, згідно довідки форми «Ф20» про причини повернення пошти, поштове відправлення не було отримано відповідачем у зв`язку з закінченням терміну зберігання, та було повернуто позивачу.

За цією позовною заявою 26.12.2022 року було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 30.03.2023 року розгляд адміністративної справи було продовжено за правилами загального позовного провадження.

22.03.2023 року через канцелярію суду було надано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволені позивних вимог, відповідач зазначає що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідач зазначає що у його власності знаходилась будівля з підвальним поверхом, загальною площею 980,6 кв.м. але 06.07.2021 року право власності на вказаний об`єкт нерухомості перейшло до іншого власника.

Суд ухвалою від 19.04.2023 року закрив підготовче провадження по справі та призначив розгляд справи до судового розгляду по суті на 28.04.2023 року.

В судове засідання призначене на 28.04.2023 року учасники справи не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно.

Від представника ПП «Євро-С» 28.04.2023 року надійшло клопотання про розгляду справи за відсутності представника Головного управління.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлення про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд на підставі ч.9 ст.205 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: Приватне підприємство «Євро-С» перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області, Малиновській державній податковій інспекції за № 15948 від 28.12.2004 року.

Станом на 03.11.2022 року, відповідно до розрахунку заборгованості, довідки розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованих карток платника (ІКП) податкова заборгованість приватного підприємства «Євро-С» перед бюджетом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власником об`єктів нежитлової нерухомості становить 30 554,73 грн.

У добровільному порядку заборгованість відповідачем погашена не була, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з статтею 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків.

Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно підпунктів 266.1.1. та 266.2.1. статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов`язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов`язку, згідно положень якої податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1. та 266.3.3. пункту 266.3. статті 266 вказаного Кодексу визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Відповідно до підпункту 266.5.1. пункту 266.5. статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно підпункту 266.6.1. пункту 266.6. статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно підпункту 266.7.5. статті 266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлені законом строки подана податкова декларація від 19.02.2021 за № 10767969 з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Також відповідачем було подано уточнену декларацію від 27.02.2023 року.

Позивач на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надсилав відповідачу податкову вимоги за формою «Ю» № 0109135-1306-1503 від 03.11.2021 року не була отримана, згідно довідки форми «Ф20» про причини повернення пошти, поштове відправлення не було отримано відповідачем у зв`язку з закінченням терміну зберігання, та було повернуто позивачу.

Відповідно до п. п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 та пп. 95.3 ст. 95 ПУ України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, Позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Пунктом 266.8. статті 266 Податкового кодексу України встановлено порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об`єкта оподаткування податком

У разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (пункт 266.8.1. статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 266.8.2. статті 266 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Судом встановлено, що контролюючим органом визначено за приватним підприємством «Євро-С» суму податкового боргу на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості згідно податкових повідомлень-рішень форми «Ю» № 0109135-1306-1503 від 03.11.2021.

Згідно матеріалів справи вказаний податок нарахований позивачем на об`єкт нежитлової нерухомості, що знаходиться в м. Чорноморськ Одеської області.

Проте суд зазначає, що згідно акту прийому-передачі та грошової оцінки вартості майна, що вноситься до статутного капіталу приватне підприємство «ЄВРО-С» від 06.07.2023 року передало у власність ТОВ «АЛСІ» в якості внеску до статутного капіталу прийняло наступне майно будівля з підвальним поверхом, молодіжного розважального центру з кафе літ «А», загальною площею 980,6 кв.м яка розташована за адресом: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Паркова, 34-Г.

З огляду на наведене, право власності на об`єкт нежитлової нерухомості, за адресом: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Паркова, 34-1 припинилося з моменту державної реєстрації права власності за іншими особами, , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Дана обставина згідно частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягає, як така, що визнається учасниками справи і у суду немає сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що податкове зобов`язання щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік не підлягає сплаті юридичною особою, яка не є власником вказаного майна.

Доказів на підтвердження того, що у власності відповідача знаходиться об`єкт нерухомості, податковим органом не надано, а в відповідачем в свою чергу доведено, що об`єкт є проданим.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

За правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

06.02.2023 р. від Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшла заява про повернення судового збору у зв`язку із помилковою його сплатою.

При вирішенні даної заяви суд виходить з наступних приписів законодавства.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

За подання до суду позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 2481 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3791 від 10.11.2022 р.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Частиною 2 статті 7 вказаного Закону визначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Законом України від 03.11.2022 р. № 2719-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу", який набрав чинності 25.11.2022 р. внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", частину першу статті 5 якого доповнено пунктом 27, згідно якого центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Отже, Головне управління ДПС в Одеській області з 25.11.2022 р. звільнене від сплати судового збору за подання позову про стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тому згідно ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір у сумі 2481 грн. підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч.5 ст.7 Закону України "Про судовий збір" повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

За приписами п.5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 р. за № 1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства, Казначейства (у разі сплати судового збору в іноземній валюті) подається копія судового рішення, засвідчена належним чином.

Копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення заяви Головного управлінню ДПС в Одеській області та наявність підстав для повернення сплаченої суми судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 229, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС в Одеській області ( вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044 ЄДРПОУ: 44069166 ) до Приватного підприємства «Євро-С» ( 65046, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 60, ЄДРПОУ: 33216482) про стягнення суми податкового боргу відмовити у повному обсязі.

Повернути Головному управлінню ДПС в Одеській області (64044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 44069166) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн., сплачений згідно з платіжним дорученням № 3791 від 10.11.2022 р.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка

.