Ухвала

від 29.03.2023 по справі 569/18266/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/18266/22

1-кс/569/2036/23

УХВАЛА

29 березня 2023 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Рівне клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 у клопотанні просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 14.12.2022 в рамках кримінального провадження №42022181110000109 від 22.09.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, на майно - транспортний засіб марки «Toyota», моделі «Rav4», державний номерний знак НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та зобов`язати відділ УСБУ в Рівненській області повернути вказане майно ОСОБА_3 .

Представник ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю підтримала клопотання, просила його задоволити з викладених у ньому підстав.

Слідчий СВ УСБУ України в Рівненській області ОСОБА_5 не заперечувала щодо задоволення клопотання представника . ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 в частині передачі вказаного арештованого майна власнику у користування.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що СВ УСБУ України в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42022181110000109 від 22.09.2022 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України.

У рамках вказаного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 14.12.2022, накладено арешт на майно - транспортний засіб марки «Toyota», моделі «Rav4», державний номерний знак НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , шляхом заборони власнику майна та будь яким іншим особам користуватись та розпоряджатись зазначеним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_3 є власником автомобіля марки «Toyota», моделі «Rav4», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до ухвали суду про накладення арешту на майно слідує, що підставою для цього слугувала необхідність збереження речового доказу з метою повного, всебічного та неупередженого проведення слідчий (розшукових) дій, що в свою чергу може позбавити можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, в тому числі проведення експертиз.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або вилучений нею, повинен бути якнайшвидше повернутий власнику, крім випадків передбачених ст.ст. 160-166, 170-174 КПК України.

Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно вимог ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.

Під час судового розгляду встановлено недостатність одного лише посилання слідчого на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно підлягає арешту.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Як встановлено слідчим суддею, всі можливі слідчі дії в межах кримінального провадження №42022181110000109 від 22.09.2022 проведені, підозри ОСОБА_3 не оголошено, а перебування майна під арештом тривалий час фактично позбавляє скаржника конституційного права, на законних підставах розпоряджатися своєю власністю, зокрема забезпечувати свою сім`ю. Органом досудового розслідування не надано доказів, що вилучений автомобіль містить на собі сліди вчинення злочину чи здобуто його злочинним шляхом.

З На підставі вище викладеного, враховуючи норми Конституції України, ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року №5 " Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 100, 170, 171,174, 309 КПК України, ст. 321 ЦК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити частково.

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 14.12.2022 на автомобіль марки «Toyota», моделі «Rav4», державний номерний знак НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , шляхом скасування заборони власнику автомобіля, чи будь-якій іншій особі користуватись вказаним автомобілем до прийняття процесуального рішення у даному кримінальному провадженні, залишивши арешт щодо заборони розпоряджатись транспортним засобом у будь-який спосіб.

Зобов`язати відділ УСБУ в Рівненській області безоплатно повернути автомобіль марки «Toyota», моделі «Rav4», державний номерний знак НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , його власнику ОСОБА_3 , на відповідальне зберігання під розписку про забезпечення його схоронності.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя -