Рішення

від 03.05.2023 по справі 182/7607/20

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/7607/20

Провадження № 2/0182/1209/2023

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.05.2023 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Червоногригорівської об`єднаної селищної громади в особі Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Червоногригорівської об`єднаної селищної громади в особі Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . Після його смерті залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, АДРЕСА_1 , який належав батьку ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 28 травня 1987 року, виданого Виконкомом Придніпровської сільської ради. Протягом життя ОСОБА_2 ніяких заповідальних розпоряджень не робив, заповіт не складав. Таким чином, право на спадкування мають спадкоємці за законом, тобто, його дружина ОСОБА_3 та він. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема, ЦК УРСР. На час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР, його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі, прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Таким чином, закон не вимагає від особи, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подання заяви про прийняття спадщини. Якщо протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця такий спадкоємець не заявив про відмову від спадщини, він може одержати свідоцтво про право на спадщину на загальних підставах. Він постійно проживав з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, АДРЕСА_1 та земельна ділянка, кадастровим номером 1222986000:02:001:0182, що розташована на території Придніпровської сільської ради, цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства, площею 1,2000 га. У встановлений законом строк позивач звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Рачкової О.А. з заявою про прийняття спадщини за законом, де була заведена спадкова справа. 16 листопада 2016 року вищевказаним нотаріусом було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначається про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку, вих. № 36902-31. Тому, змушений звернутись до суду та просить встановити факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його матір`ю, а також просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який складається з: житлового будинку (літ.А), сараю (літ.Б), навісу (літ.б), гаражу (літ.Г), літньої кухні (літ. Д), сараю (літ.Ж), підвалу (літ.З), вбиральні (літ.Е), споруджень № 1,2 І, загальною площею 55,7 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровим номером 1222986000:02:001:0182, що розташована на території Придніпровської сільської ради, цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства, площею 1,2000 га., в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, послався на обставини, викладенні в позовній заяві, та на задоволенні позову наполягав.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не прибув, 18 квітня 2023 року на адресу суду надав заяву, в якій просить розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги визнають та проти задоволення позову не заперечують (а.с.158).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Устатті 129 Конституції Україниоднією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначаєтьсяЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертійстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідност.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ч.2ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідност.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно дост.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно дост.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідност.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно дост.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивачу доводяться батьками, про що свідчить актовий запис № 9, складений 14 березня 1967 року виконавчим комітетом Придніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (а.с.15). Як вбачається з матеріалів справи та довідки № 2198, виданої 17 липня 2020 року КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2 належить житловий будинок з надвірними будівлями, АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 28 травня 1987 року, виданого Виконкомом Придніпровської сільської ради (а.с.17, 23-26). Згідно витягу з державного земельного кадастру № НВ-1214046212020 від 22 липня 2020 року, ОСОБА_3 належить земельна ділянка, кадастровим номером 1222986000:02:001:0182, що розташована на території Придніпровської сільської ради, цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства, площею 1,2000 га, (а.с.19-22). У відповідності до поданих матеріалів, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що свідчить актовий запис № 2, складений 15 січня 1993 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Нікопольському району реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.12). ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , про що свідчить актовий запис № 02, складений 14 січня 2014 року виконкомом Придніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (а.с.13). Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі, із спадкової справи № 8/2014, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Максименко О.В. звернувся позивач по справі (а.с.60). Згідно постанови від 16 листопада 2016 року, ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку (а.с.79). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач після смерті батька з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, що відповідає нормам чинного законодавства у вищевказаний період.

Згідно ч.1 та ч.2ст.524 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли воно не змінено заповітом.

Згідно до вимогст.549 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Згідно правового висновку викладеного у постанові ВС від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, зокрема, довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно дост. 550 ЦК УРСР 1963 року, якщо спадкоємець в установленийст.549 цього Кодексустрок вступив в управління або володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання не про продовження пропущеного строку, а про визнання права на спадкове майно (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.1983 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п.1постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»,відносини спадкування регулюються правиламиЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правилаЦК УРСР, у тому числі, щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинностіЦКі строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

А як зазначено у п.2Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до рекомендацій листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинностіЦК УРСРйого нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини).

Згідно з п.113 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (в редакції 1994 року), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого майнового права, інтересу. Одним із способів захисту цивільного права є визнання права (ст.16 ЦК України).

Статтею 392 ЦК Українивизначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_5 , який позивачу доводиться другом та який пояснив, що вони знайомі з самого дитинства, оскільки село маленьке та вони кожного знають. Батька позивача звали ОСОБА_6 . Але в зв`язку з таким чудним іменем його всі називали ОСОБА_7 . Приблизно в 1993 році, батько позивача помер, він, якраз, закінчував вчитись в технікумі, тому добре це пам`ятає. А мати позивача ще деякий час була жива. Матір позивача називали ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що з позивачем давно знайомі, проживали поруч один з одним. Познайомились на дні народження спільного друга, який на даний час служить в ЗСУ. Батьків позивача знав. Батька позивача всі називали ОСОБА_7 , бо ОСОБА_10 звати було складно. Маму його звали ОСОБА_8 .

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, а також показання свідків, які підтвердили той факт, що батьки позивача по справі проживали разом і мати позивача ОСОБА_3 фактично вступила в управління та володіння майном, яке належало ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходив з наступних мотивів та положень закону.

Як зазначено у п.3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦКтаЗаконом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У період чинності зазначеної Інструкції, державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 28 травня 1987 року, видане Виконкомом Придніпровської сільської ради, належав спадкодавцю, відповідно до діючого на той час законодавства. Після смерті ОСОБА_1 відкрилась спадщина, а його дружина ОСОБА_3 вважалась такою, що вступила у володіння та управління майном і не заявила відмови від спадщини, тобто, спадок успадкувала, у відповідності до вимог чинного законодавства, які діяли в спірний період.

Тому, у зв`язку з вищевикладеним, оскільки позивач є сином померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , його необхідно вважати таким, що має право на спадкове майно, оскільки дані обставини були підтверджені в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку у порядку спадкування за законом після смерті матері не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому його позовні вимоги слід задовольнити.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідноч.3 ст. 315 ЦПК України,у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Так, в судовому засіданні встановлено, що подані позивачем документи мають розбіжності (свідоцтво про одруження, свідоцтво про народження та свідоцтва про смерть), які не є суттєвими, оскільки були допущені в результаті здійсненого перекладу з російської мови на українську ( ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ), а тому не викликає сумніву той факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється матір`ю ОСОБА_1 , а сам по собі факт в зазначенні по-батькові матері позивача породжує для нього юридичні наслідки, тому будь-які факти, що подані документи не є ідентичними, судом не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст.524,549 ЦК УРСР, керуючись ст.ст.141,206,263-265,273,355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Червоногригорівської об`єднаної селищної громади в особі Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , являється матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який складається з: житлового будинку (літ.А), сараю (літ.Б), навісу (літ.б), гаражу (літ.Г), літньої кухні (літ.Д), сараю (літ.Ж), підвалу (літ.З), вбиральні (літ.Е), споруджень № 1,2 І, загальною площею 55,7 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровим номером 1222986000:02:001:0182, що розташована на території Придніпровської сільської ради, цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства, площею 1,2000 га, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал