Рішення

від 10.05.2023 по справі 469/1076/21

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.05.2023 Справа № 469/1076/21

2/469/171/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

учасники справи та їхні представники:

прокурор - Бережна -Семененко С.В.,

представник Миколаївської ОДА - не з`явився,

представник відповідача Миколаївської РДА - не з`явився,

відповідач ОСОБА_1 - не з`явився,

представник третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмета спору на

стороні позивача - Державне підприємство

«Очаківське лісомисливське господарство» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» про усунення перешкод у користуванні землями державного лісового фонду шляхом визнання незаконним і скасування розпорядження, недійсним свідоцтва та припинення права власності, повернення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

05 листопада 2021 року заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство», у якому просив:

- Усунути перешкоди власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації у розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 31.01.2013 №27 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в частині передачі у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки площею 0,0800 га з кадастровим номером 4820982200:03:000:0059 в Миколаївському (Березанському) районі для індивідуального дачного будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- Усунути перешкоди власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації у розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 15.04.2013 № НОМЕР_2 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,0800 га з кадастровим номером 4820982200:03:000:0059 в Миколаївському (Березанському) районі (запис №658685);

- Усунути перешкоди власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації у розпорядженні землями державного лісового фонду, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, з правом постійного користування державного підприємства «Очаківське ЛМГ», земельну ділянку площею 0,0800 га з кадастровим номером 4820982200:03:000:005 в Миколаївському (Березанському) районі Миколаївської області;

- Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р №UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір за подачу позову.

Прокурор вважає, що зазначене розпорядження Березанської райдержадміністрації видане з порушеннями закону, підлягає визнанню незаконним і скасуванню, оскільки згідно ст.84 Земельного кодексу (далі -ЗК) України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно підпункту «ґ» частини 4 цієї ж статті до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків визначених цим Кодексом.

При цьому ч.2 ст.56 ЗК України установлено, що громадянам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність лише замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Зіставленням фрагментів з Публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталу 46 Березанського лісництва ДП «Очаківське лісомисливське господарство» і межами їх таксаційних виділів, котрі долучено до інформації ВО «Укрдержліспроект» від 06.09.2021 №715, установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:03:000:0059 розташована у кварталі 46, виділі 8.

Відповідно інформації відкритого вебпорталу геоінформаційної системи «Ліси України» (https://forests.org.ua/) квартал 46 виділ 8 Березанського лісництва ДП «Очаківське лісомисливське господарство» відноситься до категорії - «захисні ліси».

За даними Публічної кадастрової карти (шари кадастру «лісовий кадастр») зазначена земельна ділянка на цей час накладається на землі державного лісового фонду .

Вказане беззаперечно свідчить, що надана відповідачці земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:03:000:0059 на момент її надання та на цей час належить до земель державного лісового фонду, перебуває у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство», а отже не могла бути надана у приватну власність ОСОБА_1 .

Допущено й інші порушення законодавства при вилученні з постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» спірної ділянки та подальшої передачі її на користь відповідача.

Так, ст.ст. 116, 141, 149 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття спірного рішення) передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Однією з підстав припинення права постійного користування, відповідно до вимог ст.141 Земельного кодексу України, є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 149 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.

Відповідно до інформації Миколаївської обласної державної адміністрації від 27.09.2021 розпорядження про вилучення з постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» земель державного лісового фонду, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:03:000:0059, та припинення права користування ними, не приймались.

Згідно листа ДП «Очаківське ЛМГ» від 29.09.2021, а також технічної документації, земельні ділянки лісогосподарського призначення, розташовані у межах Коблівської сільської ради, у тому числі спірна ділянка, надана у власність ОСОБА_1 без відома та вилучення з постійного користування підприємства.

Відповідно до п.4 розпорядження Кабінету Міністрів України № 318-р від 11.02.2010 «Деякі питання збереження об`єктів державної власності», з метою збереження об`єктів державної власності та недопущення здійснення неправомірних дій щодо заволодіння ними, Державний комітет із земельних ресурсів разом із центральними органами виконавчої влади та іншими суб`єктами управління об`єктами державної власності зобов`язано не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям.

Враховуючи викладене, усупереч вимог законодавства при прийняті спірного розпорядження від 31.01.2013 №27 Березанською районною державною адміністрацією незаконно, в односторонньому порядку, поза волею належного розпорядника - Миколаївської обласної державної адміністрації і постійного землекористувача - ДП «Очаківське ЛМГ», спірну земельну ділянку передано в приватну власність ОСОБА_1 зі зміною її цільового призначення для індивідуального дачного будівництва.

Окрім того, допущено порушення законодавств й при погодженні проекту землеустрою щодо відведення вказаної ділянки.

Зокрема, ч. 8 ст. 118 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.186-1 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з органом лісового господарства.

Згідно інформації Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 16.08.2021 проект землеустрою або інша землевпорядна документація стосовно відведення вищезазначеної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, а також вилучення її зі складу земель ДП «Очаківське ЛМГ» на розгляд та погодження до Управління не надходили і, відповідно, висновки не надавалися.

Таким чином, Березанською районною державною адміністрацією прийнято оскаржуване рішення за відсутності погодження Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства.

З огляду на викладене, указане рішення суперечить законодавству, порушує цивільні права та інтереси, що згідно ст.ст. 16, 21 ЦК України, ст. 152 ЗК України та ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що є підставою для визнання його в цій частині незаконним.

Крім того, одночасно із визнанням незаконним та скасуванням розпорядження Беразанської районної державної адміністрації від 31.01.2013 №27 підлягає визнанню недійсним та скасуванню свідоцтва про право власності від 15.04.2013 № НОМЕР_2 та припиненню права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0800 га з кадастровим номером 4820982200:03:000:0059 Миколаївського (Березанського) району, яке зареєстровано 06.04.2013 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис №658685.

Прокурор вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави в особі обласної державної адміністрації є визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 31.01.2013 №27 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами с.Коблево, Коблівської сільської ради, Миколаївського (Березанського) району, Миколаївської області площею 0,0800 га з кадастровим номером 4820982200:03:000:0059 для індивідуального дачного будівництва у власність ОСОБА_1 та зобов`язання останнього повернути земельну ділянку належному власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації з правом постійного користування державного підприємства «Очаківське ЛМГ».

Таким чином, земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації з правом постійного користування державного підприємства «Очаківське ЛМГ».

Окрім того, згідно з інформацією РЛП «Тилігульський» від 19.07.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:03:000:0059 Миколаївського (Березанського) району входить в межі території РЛП «Тилігульський», визначені «Проектом створення РЛП «Тилігульський» в межах господарств Березанського району Миколаївської області за 1994 рік».

Згідно ст.ст. 7, 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж в натурі вони визначаються згідно з проєктами створення. Рішення про оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України, а місцевого - обласними радами.

Так, рішенням Миколаївської обласної ради народних депутатів №8 від 28.04.1995 року створено регіональний-ландшафтний парк «Тилігульський», землі якого переведено до категорії природоохоронного призначенн.

Згідно цих рішень, проекту створення парку та наявних у проекті планово-картографічних матеріалів (план меж), положення про парк, вся територія східного побережжя та прилегла акваторія Тилігульського лиману в межах Березанського району Миколаївської області входить до регіонального-ландшафтного парку «Тилігульський», та, відповідно, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:03:000:0059 входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду «Тилігульський».

Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Відповідно до п. «в» ч. 4 ст. 83, п. «г» ч. 4 ст. 84 ЗК України землі під об`єктами природно-заповідного фонду перебувають лише у державній або комунальній власності і не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.

Прокурор вважає, що незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення, розташованих в межах РЛП «Тилігульський», їх подальше надання у власність для забудови грубо порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Посилаючись на наведені обставини прокурор просить задовольнити позов.

12 листопада 2021 року у судом задоволено заяву прокурора про забезпечення позову: накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:03:000:0059 площею 0,0800 га, розташовану в межах Коблівської сільської ради Миколаївського (Березанського) району Миколаївської області та заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки; заборонено Управлінню державної інспекції архітектури та містобудування у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості на земельній ділянці площею 0,08 га, кадастровий номер 4820982200:03:000:0059, в межах Коблівської сільської ради Миколаївського району (Березанського району) Миколаївської області; заборонено ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою кадастровий номер 4820982200:03:000:0059, площею 0,08 га дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її об`єднання з іншими земельними ділянками, зміну її цільового призначення, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно цієї земельної ділянки, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт (а.п.71-72).

12 листопада 2021 року судом відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.п.63-64).

Ухвалою суду від 16 червня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по сут (а.п.92).

У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на викладені у заявах по суті справи обставини; проти постановлення заочного рішення по справі не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання декілька разів не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідача Миколаївської районної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи без самостійних вимог Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У зв`язку з викладеним, зі згоди прокурора суд постановив ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Встановлені судом обставини з посиланням на докази, що їх підтверджують

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації від 31.01.2013 №27 затверджено проект землеустрою та надано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0800 га з кадастровим номером 4820982200:03:000:0059 в межах Коблівської сільської ради Миколаївського (Березанського) району, Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва (а.с.22-23).

06.04.2013 року на підставі вказаного розпорядження право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2013 (запис №658685) та останньому видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 15.04.2013 (а.с.24-25).

На час прийняття оскаржуваного розпорядження спірна земельна ділянка входила до складу земель державного лісового фонду Березанського лісництва ДП "Очаківське ЛМГ" категорії - «захисні ліси квартал 46, виділ 8, про що свідчать дані Публічної кадастрової карти (шари кадастру «лісовий кадастр») (а.с.26, 27), Інформація відкритого вебпорталу геоінформаційної системи «Ліси України» (https://forests.org.ua/) (а.с.30), повідомлення ВО «Укрдержліспроект» від 16.09.2021 року з фрагментами публічної кадастрової карти України з нанесеною частиною межі кварталу 46 (а.с.31-32) та повідомлення ДП «Очаківське ЛМГ» Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 29.09.2021 року (а.с.33).

Відповідно до інформації Миколаївської обласної державної адміністрації від 27.09.2021 розпорядження про вилучення з постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» земель державного лісового фонду, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:03:000:0059, та припинення права користування ними, не приймались (а.с.37-38).

Згідно листа ДП «Очаківське ЛМГ» від 29.09.2021, а також технічної документації, земельні ділянки лісогосподарського призначення, розташовані у межах Коблівської сільської ради, у тому числі спірна ділянка, надана у власність ОСОБА_1 без відома та вилучення з постійного користування підприємства (а.с.33).

Згідно інформації Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 16.08.2021 проект землеустрою або інша землевпорядна документація стосовно відведення вищезазначеної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, а також вилучення її зі складу земель ДП «Очаківське ЛМГ» на розгляд та погодження до Управління не надходили і, відповідно, висновки не надавалися (а.с.55).

Згідно копії рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів №8 від 28.04.1995 року обласною радою народних депутатів створено регіональний-ландшафтний парк «Тилігульський», землі якого переведено до категорії природоохоронного призначення (а.с.41, 42-53).

Згідно вказаного рішення, проекту створення парку та наявних у проекті планово-картографічних матеріалів (план меж), положення про парк, вся територія східного побережжя та прилегла акваторія Тилігульського лиману в межах Березанського району Миколаївської області входить до регіонального-ландшафтного парку «Тилігульський», та, відповідно, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:03:000:0059 входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду «Тилігульський».

Згідно з інформацією РЛП «Тилігульський» від 19.07.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:03:000:0059 Миколаївського (Березанського) району входить в межі території РЛП «Тилігульський», визначені «Проектом створення РЛП «Тилігульський» в межах господарств Березанського району Миколаївської області за 1994 рік» (а.с.40).

За змістом інформації Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 01.10.2021 та дирекції парку від 19.07.2021 року спірна земельна ділянка знаходиться в межах РЛП «Тилігульський» (а.с.39).

Відповідно до розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації №167-р від 26.03.2021 Миколаївська районна державна адміністрація є правонаступником всього рухомого і нерухомого майна, майнових та немайнових прав та обов`язків Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області.

В силу цих змін повноваження Березанської райдержадміністрації, у тому числі і щодо передачі земельних ділянок із земель державної власності у власність чи користування припинились, перейшовши до Миколаївської райдержадміністрації, яка є відповідачем по справі.

Таким чином, спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду, знаходиться в межах РЛП «Тилігульський», а її власником - титульним володільцем, є Миколаївська обласна державна адміністрація.

Постійним користувачем земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 у власність, є ДП «Очаківський ЛМГ».

Норми права, які застосував суд

Щодо посилань прокурора про порушення земельного законодавства.

Статтею 84 Земельного кодексу (далі -ЗК) України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно підпункту «ґ» частини 4 цієї ж статті до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків визначених цим Кодексом.

При цьому ч. 2 ст. 56 ЗК України установлено, що громадянам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність лише замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Так, ст.ст.116, 141, 149 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття спірного рішення) передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Однією з підстав припинення права постійного користування, відповідно до вимог ст.141 Земельного кодексу України, є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 149 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.

Враховуючи викладене, усупереч вимог законодавства при прийняті спірного розпорядження від 31.01.2013 №27 Березанською районною державною адміністрацією незаконно, в односторонньому порядку, поза волею належного розпорядника - Миколаївської обласної державної адміністрації і постійного землекористувача - ДП «Очаківське ЛМГ», спірну земельну ділянку передано в приватну власність ОСОБА_1 зі зміною її цільового призначення для індивідуального дачного будівництва.

Щодо порушення законодавства при погодженні проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу; до складу постійно діючих комісій для розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, в районах та міста обласного значення, містах Києві та Севастополі Комісії входять уповноважені представники районного (міського) органу земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронного та санітарно-епідеміологічного органу, органу охорони культурної спадщини. У разі погодження проектів землеустрою, що розробляються з метою вилучення, надання, зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, водного фонду, земельних ділянок для цілей, пов`язани із розробкою корисних копалин, до складу Комісії залучається відповідно представник територіальних органів лісового господарства, водного господарства, державного гірничого нагляду.

Згідно з ч.4 ст.20 ЗК України, зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків оганів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року № 610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері заборонено приймати рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду:

- для будівництва, реконструкції та капітального ремонту залізничних ліній та автомобільних доріг загального користування;

- для розміщення кладовищ

та за рішенням Кабінету Міністрів України - для: будівництва та обслуговування об`єктів енергетичної інфраструктури (газо-, нафтопроводів, газових та нафтових терміналів, газових та нафтових свердловин, ліній електропередачі, електростанцій, електропідстанцій, розподільних пунктів, ядерних установок); видобування корисних копалин відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами; облаштування державного кордону та будівництва пунктів пропуску через нього; забезпечення відбудови та функціонування монастирів на місцях їх історичного заснування; будівництва, реконструкції та капітального ремонту об`єктів, визначених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; створення та забезпечення функціонування об`єктів природно-заповідного фонду і виробничо-соціальних об`єктів, необхідних для ведення лісового господарства; розміщення інших об`єктів, вилучення і надання ділянок для яких здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Ч.8 ст.118 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.186-1 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з органом лісового господарства.

Відповідно до інформації Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , не погоджувався (а.с.55).

Отже, земельну ділянку надано у власність відповідачу без відповідного погодження у порядку, встановленому законом.

Щодо дотримання вимог Лісового Кодексу України

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб; районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті, індивідуального дачного будівництва.

У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності (п."а" ч.2 ст.83 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (ч.1 ст.55 ЗК України, ч.1 ст.5 ЛК України).

Підпунктом "ґ" частини 4 статті 84 ЗК України передбачено, що землі лісогосподарського призначення належать до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств (ч.2 ст.56 ЗК України).

Відповідно до норм ч.5 ст.116 ЗК України (в редакції, що була чинною на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Всупереч зазначеним вимогам вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП "Очаківське ЛМГ" не відбулося, заяви про відмову від права користування чи згоду на вилучення земельної ділянки ДП "Очаківське ЛМГ" не надавались, відповідних рішень не приймалось (а.с.33).

Таким чином, спірна земельна ділянка знаходилась у користуванні державного підприємства "Очаківське ЛМГ" та перебувала у державній власності, земельну ділянку у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 надано поза волею належного власника та постійного землекористувача і з порушенням встановленого законодавством порядку, у тому числі всупереч встановленому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року №610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" мораторію на передачу у власність земельних ділянок зі зміною цільового призначення та всупереч вимогам законодавства про неможливість набуття у приватну власність земель лісогосподарського призначення.

Щодо скасування рішення органу місцевого самоврядування

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з ч.3 ст.43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Оскільки оскаржуване розпорядження Березанської РДА суперечить законам України, відповідно до п."а" ч.1 ст.21, п."г" ч.3 ст.152 ЗК України воно підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина перша статті 125 ЗК України).

Згідно частини першої статті 126 ЗК України, у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення, ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на земельну ділянку посвідчується свідоцтвом про право власності на майно, яке видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не свідоцтво про право власності на майно, яке посвідчує відповідне право та не має самостійного юридичного значення.

Враховуючи вказане, а також те, що зміна власника земельної ділянки можлива лише у випадку, визначеному у частині другій статті 59 ЗК України і який не застосований у цій справі, суд вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним свідоцтва про право власності не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядження земельною ділянкою, а тому у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 15.04.2013 № НОМЕР_2 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 , слід відмовити.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Вероховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц.

Щодо повернення земельної ділянки

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України.

Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним зазначеною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Отже, зайняття земельної ділянки державного лісового фонду фонду з порушенням ЗК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Щодо порушень прав власника земельної ділянки

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява N 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява N 43768/07)).

Заволодіння приватними особами земельною ділянкою водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.

Встановлення справедливого балансу між приватним і суспільним інтересом передбачає оцінку не лише поведінки органу місцевого самоврядування, але й дій і бездіяльності осіб, зацікавлених у набутті у приватну власність земельної ділянки, зокрема, щодо їхньої обізнаності з неможливістю набуття земельної ділянки.

На час прийняття оскаржуваного розпорядження діяли, зокрема, такі нормативні акти: Водний, Лісовий та Земельний кодекси України, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області, ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", які були доступними, чіткими та передбачуваними. Тому немає підстав вважати, що як перед безоплатним отриманням земельної ділянки існували перешкоди для відповідача самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними актами та зробити висновки щодо режиму земельної ділянки.

Тому немає жодних підстав вважати, що відповідач був добросовісним та не міг співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості.

Суд звертає увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, вона, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 № 183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, пункт 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

За таких обставин Суд погоджується, що "суспільним", "публічним" інтересом позовних вимог прокурора у цій справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок прибережної водоохоронної смуги із державного власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення у державну власність земель, що незаконно вибули з такої власності.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів Миколаївської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 на користь прокурора сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2270,00 грн. - за одну вимогу немайнового характеру, 2270,00 грн. - за одну вимогу майнового характеру та 1135,00 грн. - за подачу заяви про забезпечення позову), тобто підлягає стягненню з Миколаївської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір у сумі 2837,50 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Усунути перешкоди власнику - Миколаївській обласній державній адміністрації у розпорядженні землями державного лісового фонду.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 31.01.2013 №27 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в частині передачі у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки площею 0,0800 га з кадастровим номером 4820982200:03:000:0059 в Миколаївському (Березанському) районі для індивідуального дачного будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, з правом постійного користування Державного підприємства «Очаківське ЛМГ», земельну ділянку площею 0,0800 га з кадастровим номером 4820982200:03:000:0059 в Миколаївському (Березанському) районі Миколаївської області.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Миколаївської районної державної адміністрації (місцезнаходження: 54036, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Одеське шосе, 18-А, код ЄДРПОУ 04056500) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь прокуратури Миколаївської області, р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172, сплачений судовий збір у сумі 2837,50 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 10 травня 2023 року.

Суддя: