Рішення

від 02.05.2023 по справі 461/1937/22

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №461/1937/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2023 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представник третьої особи Козій-Цебрик Т.І.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом

позивач ? ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),

позивач ? ОСОБА_4

( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )

до

відповідач ? Львівська міська рада

(79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ: 04055896)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

Четверта Львівська державна нотаріальна контора Львівської області

(79005, м. Львів, вул. Зелена, 2, ЄДРПОУ: 02899401);

Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради

(79006, м. Львів, вул. Городоцька, 299; ЄДРПОУ: 26526811)

про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

Позиції сторінта учасниківсправ,заяви,клопотання, інші процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Четверта Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, у якому просять визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності на спадкове майно за батьком ОСОБА_5 , у рівних частках по кожному, а саме на гараж літера «В» 4 площею 17,5 кв. по АДРЕСА_3 відповідно до технічного паспорта обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 01.12.2021 року, який зареєстрований у Реєстрі будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за № ТІ01:8949-8366-3943-8423.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивачі покликаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який є їх батьком. 07.08.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області для прийняття спадщини. Однак, право власності батька на гараж по АДРЕСА_4 в установленому порядку не зареєстровано, оскільки позивачам не вдалося знайти документи на право власності батька на гараж. Позивачі вказують, що даний об`єкт їх батько побудував та користувався ним з 1954 року до своєї смерті, що власне підтверджується довідкою ЛКП «Айсберг» від 04.04.1999 року. З технічного паспорта від 18.08.2010 року вбачається, що гараж побудований у 1954 р. (площа 17,5 кв.м). Управлінням міського архітектора 09.12.1954 року було погоджено проект гаража на два автомобіля по АДРЕСА_5 для ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Згідно проекту від 09.12.1954, року по АДРЕСА_5 передбачено будівництво гаража на два автомобілі для ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06.03.2005 року (справа №6979) визнано право власності на гараж за цією адресою за ОСОБА_7 , який є суміжним з гаражем ОСОБА_5 .

З урахуванням вищенаведеного, позивачі вказують, що вони змушені звернутися до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, оскільки існують об`єктивні перешкоди в оформленні права на спадщину, пов`язані з відсутністю документа, який засвідчує право власності спадкодавця, а в інший спосіб захистити свої права позивачі не можуть.

Ухвалою суду від 26.04.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачам термін для усунення недоліків позовної заяви.

20.05.2022 року, у зв`язку з усуненням позивачами недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження.

12.09.2022 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

12.09.2022 року представником відповідача ОСОБА_3 подано письмові пояснення на позовну заяву. За викладених у наведених поясненнях тверджень сторони відповідача, остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, представник відповідача вказує, що вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. ОСОБА_3 стверджує, що оскільки за життя батьком позивачів не було оформлено право власності на гараж, то спадкоємці не набувають право власності у порядку спадкування, так як, таке майно не входить до спадкової маси.

У процесі підготовчого провадження у справі представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про витребування з Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації інвентаризаційної справи на гараж літера «В» 4 площею 17,5 м2 по АДРЕСА_3 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12.09.2022 року зобов`язано Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації подати до Галицького районного суду міста Львова, належним чином засвідчену копію інвентаризаційної справи на гараж літера «В» 4 площею 17,5 м2 по АДРЕСА_3 .

26.09.2022 року від Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки надійшов лист № 2510 від 19.09.2022 року, яким останнє повідомило, що гаражний бокс під літ. «В» 4, площею 17,5 кв.м. на АДРЕСА_3 , з такими технічними характеристиками у відділі технічної та юридичної інформації БТІ не обліковується.

24.10.2022 року ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи копію інвентаризаційної справи на гараж літера «В» 4 площею 17,5 м2 по АДРЕСА_3 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02.11.2022 року, підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Четверта державна нотаріальна контора; Управління державної реєстрації про визнання права власності на спадкове майно закрито.

25.01.2023 року від ОСОБА_1 до суду надійшли додаткові письмові пояснення. Позивач вказує, що до 05.08.1992 року законом не було передбачено процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та іншими спорудами з державною реєстрацією такого права. Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна і містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.

21.02.2023 року від позивача надійшла додаткові пояснення (додаткове обгрунтування правової мотивації), виходячи з яких остання стверджує, що право власності на збудоване до набрання чинності законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Ухвалою суду від 23.02.2023 року, зобов`язано Четверту Львівську державну нотаріальну контору Львівської області (79005, м. Львів, вул. Зелена, 2) подати до Галицького районного суду міста Львова, належним чином завірені копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа за номером у Спадковому реєстрі 66236210).

23.03.2023 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Зокрема, остання просила долучити до матеріалів справи копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка підтверджує право власності ОСОБА_8 на гараж В-3 по АДРЕСА_3 , а також копію свідоцтва про шлюб, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Також позивачем подано додаткові пояснення, згідно яких остання вказує, що літерування та нумерація гаража В-4 відповідає вимогам сучасної технічної інвентаризації об`єкта і не є присвоєнням нової адреси.

14.04.2023 року на адресу суду з Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області надійшли належним чином завірені копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа за номером у Спадковому реєстрі 66236210).

27.04.2023 року представником позивача адвокатом Лебідко Ю.І. подано письмові пояснення у яких остання вказує, що будівництво гаража, що здійснювалося за затвердженим проектом прирівнювалося до дозволу на будівництво, оскільки у нормі ст. 105 ЦК УРСР, затверджений проект виступає альтернативним документом дозволу радянських органів, в особі представництва органу міської архітектури.

У судовому засіданні 02.05.2023 року, позивач та її представник, кожен окремо, заявлені вимоги підтримали у повному обсязі та просили такі задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені вимоги заперечила, у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, у задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі.

Представник, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ? Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, у судовому засіданні підтримала позицію представника відповідача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ? Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області у судове засідання не з`явився, згідно наявних у матеріалах справи повідомлень, просить проводити розгляд справи у його відсутності, щодо вирішення спору покладається на розсуд суду.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що сторона позивача та відповідача висловили своє відношення до даного позову, суд вважає, що наявних у справі матеріалівдостатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Частинами 1 та 3статті 13 ЦПКУкраїни встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та доводи сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку, виходячи з наведених нижче доводів та мотивів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , наявною у матеріалах справи.

Відповідно доч.ч.1,2ст.1220ЦК України,спадщина відкриваєтьсявнаслідок смертіособи абооголошення їїпомерлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняттяспадщини встановлюєтьсястрок ушість місяців,який починаєтьсяз часувідкриття спадщини. Якщовиникнення уособи правана спадкуваннязалежить віднеприйняття спадщиниабо відмовивід їїприйняття іншимиспадкоємцями,строк дляприйняття неюспадщини встановлюєтьсяу тримісяці змоменту неприйняттяіншими спадкоємцямиспадщини абовідмови відїї прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців (1270 ЦК України).

З досліджених судом копій спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 (спадкова справа за номером у Спадковому реєстрі 66236210), встановлено, що до кола спадкоємців увійшли діти спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а також дружина померлого ОСОБА_10 .

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, за життя ОСОБА_5 було складено заповіт, відповідно до якого, останній заповів усе належне йому майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося на день його смерті, своїй дружині ОСОБА_10 . Остання, відповідно до заяви від 07.08.2020 року, наявної у матеріалах спадкової справи, відмовилася від прийняття спадщини та від належної їй частки спадщини на користь спадкоємців за законом, а саме дітей померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.

Таким чином, оскільки позивачі є рідними братом та сестрою і одночасно дітьми померлого, а відтак і спадкоємцями першої черги, у відповідності до ст. 1261 ЦК України, положеннями якої встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно доч.ч.1,2та 3ст.1267ЦК України,частки успадщині кожногоіз спадкоємцівза закономє рівними. Спадкоємціза усноюугодою міжсобою,якщо цестосується рухомогомайна,можуть змінитирозмір часткиу спадщинікогось ізних. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , як спадкоємці першої черги, успадковують за померлими майно у рівних частках.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі звернулись до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області із заявами про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_5 ? ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки датою смерті батька позивачів є ІНФОРМАЦІЯ_1 , то вони звернулись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у строк встановлений законодавством.

Позивачі стверджують, що після смерті їх батька також залишилася спадщина, яка складається з нежитлового приміщення (гараж) по АДРЕСА_4 . Проте, останні позбавлені можливості оформити право на спадщину у нотаріальній конторі, оскільки правовстановлюючі документи на зазначене нежитлове приміщення у них відсутні, так як, за життя їх батько не зареєстрував право власності на гараж.

Відповідно до статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Статтею 1297ЦК Українивстановлено,що спадкоємець,який прийнявспадщину,у складіякої ємайно та/абомайнові права,які обтяжені,та/абонерухоме майнота іншемайно,щодо якогоздійснюється державнареєстрація,зобов`язаний звернутисядо нотаріусаабо всільських населенихпунктах -до уповноваженоїна цепосадової особивідповідного органумісцевого самоврядуванняза видачеюйому свідоцтвапро правона спадщинуна такемайно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 210/1609/15-ц (провадження №61-40313св18) вказано, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.»

Відповідно до п. 1Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 рокувідносини спадкування регулюються правиламиЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правилаЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Таким чином, часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 є день його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому відносини спадкування регулюються ЦК України.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до Акту від 20.07.2021 року, складеного комісією майстрів з експлуатації житлового фонду Львівського міського комунального підприємства «Айсберг», у дворі житлового фонду №10-12 по вул. Дорошенка розташовані гаражі. Один з гаражів використовував ОСОБА_5 з 1954 року і до дня смерті. На час складання даного акту, гаражем користується родина померлого. Факт використання гаража стверджують сусіди ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , які були допитані в судовому засіданні в якості свідків.

З довідки від 08.04.1999 року за № 163-01 ЛМКП «Айсберг», виданої громадянину ОСОБА_5 , встановлено, що останній має гараж по АДРЕСА_4 та користується ним з 1956 року на правах особистої власності, згідно дозволу міської архітектури від 09.12.1954 року.

У судовому засіданні 23.02.2023 року було допитано у якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_12 .

Свідок ОСОБА_9 повідомив, що по АДРЕСА_3 проживає понад 35 років. Увесь час на подвір`ї будинку перебували гаражі. Йому належить гараж, який він придбав у ОСОБА_7 , по АДРЕСА_6 , право власності на який зареєстровано за його дружиною ОСОБА_8 , який є суміжний з гаражем, яким до своєї смерті користувався ОСОБА_5 . Наразі даним гаражем користується родина ОСОБА_5 ..

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні повідомила, що проживає на АДРЕСА_3 . На подвір`ї будинку знаходяться гаражі, однин з яких належить їй. Також, остання повідомила, що вона була свідком того, як ОСОБА_5 володів і користувався гаражем літера «В» 4 по АДРЕСА_3 , ще з дев`яностих років.

У процесі судового розгляду з архіву Галицького районного суду м. Львова було витребувано цивільну справу № 2-6979/05 за позовом ОСОБА_7 до Галицької районної адміністрації виконавчого комітету Львівської міської ради, Відділу приватизації державного житлового фонду Галицької районної адміністрації про визнання права власності. У матеріалах наведеної та дослідженої судом справи міститься Ситуаційний план, погоджений з Управлінням міського архітектора, 09.12.1954 року, за проектом гаража на два автомобілі особистого користування по АДРЕСА_5 , громадянину ОСОБА_13 та ОСОБА_5 .

Також, у матеріалах наведеної вище справи міститься ряд копій рішень Виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів, з яких вбачається, що за зверненням громадян у подвір`ї будинків АДРЕСА_3 надавалися дозволи для побудови гаражів для зберігання автомобілів. Окрім того, зокрема з рішення від 14.05.1985 № 238 Виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів, встановлено, що у подвір`ї будинків АДРЕСА_3 , виділялися земельні ділянки для будівництва гаражів особистого користування згідно проекту від 29.10.1954 року погодженого Управлінням міського архітектора, позитивних заключень санепідемстанції Ленінського району від 25.10.1954 р.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 та його родина користуються спірним нежитловим приміщенням понад шістдесят років. Дозволи на будівництво, експлуатацію та використання ОСОБА_5 даного об`єкту нерухомості оформлялись згідно законодавства яке було чинним на той час. Даний об`єкт не є самочинним будівництвом, а жоден контролюючий орган не мав протягом усього часу експлуатації об`єкту претензій до ОСОБА_5 , зокрема жодних даних які ставлять під сумнів наведені висновки суду в ході провадження у справі не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що у процесі розгляду справи, з досліджених матеріалів встановлено, що померлий ОСОБА_5 дійсно користувався на правах особистої власності гаражним боксом, розташованим на подвір`ї будинків, АДРЕСА_3 , проте, за життя не зареєстрував права власності у встановленому законом порядку, тобто не оформив документи за законодавством яке регулювало відповідну реєстрацію права власності.

З положень ч. 1 ст. 182 ЦК України, за змістом яких право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, можна стверджувати, що до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Однак, за змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч. 4 ст. 3 зазначеного вище Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Таким чином, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Виходячи з вищенаведеного, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність). Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

До матеріалів справи позивачами долучено копію технічного паспорта від 18.08.2010 року, з якого вбачається, що гараж побудовано у 1954 році, а його площа становить 17,5 кв.м.

Отже, на час набуття права власності спадкодавцем - батьком позивачів ОСОБА_5 права власності на гараж чинне законодавство (1954 рік) не вимагало обов`язкової реєстрації нерухомого майна.

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлювальний документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Міністерства Юстиції Українивід 21 лютого 2005 року № 19-32/319).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що спірний гараж, який побудований у 1954 році, є предметом спадкування та спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обґрунтовано звернувсь до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, оскільки іншого способу оформити право власності на спірний гараж чинним законодавством не передбачено.

Окрім того, варто зазначити, що усі господарсько-побутові будівлі та споруди у домоволодіннях, які належать громадянам і були побудовані до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 22 січня 1979 року «Про боротьбу з самовільним будівництвом господарсько-побутових будівель», і під час технічної інвентаризації не були відображені в матеріалах інвентаризації як самовільні, не відносяться до категорії самовільних (самочинних).

Відповідно до пункту 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вказане нерухоме майно - гараж не є самочинним та самовільним будівництвом так як відповідний дозвіл видавався уповноваженим на це органом, відповідно до чинного на час побудови законодавства.

Таким чином, оскільки будівництво гаража за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 проводилось за наявності дозволу виданого компетентними органами, на даний гараж виготовлено технічний паспорт, а чинне на той час законодавство не вимагало обов`язкової реєстрації нерухомого майна, то суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач ОСОБА_4 є звільнений від сплати судового збору, позивачем ОСОБА_1 , було сплачено частину судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп.

Оскільки, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп., а також на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, ?

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину гаража під літерою «В-4» по АДРЕСА_3 , площею 17,5м2, у м. Львові (реєстраційний номер №ТІ01: 8949-8366-3943-8423), в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на частину гаража під літерою «В-4» по АДРЕСА_3 , площею 17,5м2, у м. Львові (реєстраційний номер №ТІ01: 8949-8366-3943-8423), в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп.

Стягнути з Львівської міської ради в дохід держави судовий збір в розмірі992 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ? ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),

позивач ? ОСОБА_4

( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )

відповідач ? Львівська міська рада

(79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ: 04055896)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

Четверта Львівська державна нотаріальна контора Львівської області

(79005, м. Львів, вул. Зелена, 2, ЄДРПОУ: 02899401);

Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради

(79006, м. Львів, вул. Городоцька, 299; ЄДРПОУ: 26526811)

Повнийтекстрішенняскладено 11травня2023року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький