Вирок

від 12.05.2023 по справі 700/70/22

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/70/22

Провадження № 1-кп/700/21/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2023 р. Лисянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с.Вотилівка Лисянського району Черкаської області, жительки АДРЕСА_1 , із середньою освітою, пенсіонерки, не заміжньої, не судимої, звинуваченої за ч.2 ст.345 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, в тому, що вона 20 жовтня 2021 року, близько 08 години 40 хвилин, на ґрунті неприязних відносин, які склалися у неї у зв`язку з виконанням службових обов`язків дільничним офіцером поліції сектору поліцейської діяльності №2 Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_7 та поліцейським сектору реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №2 Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_8 , з метою спричинення останнім тілесних ушкоджень, неподалік будинку АДРЕСА_1 , розуміючи, що перед нею знаходяться працівники поліції у форменому одязі, котрі на той час перебували при виконанні службових обов`язків, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, діючи умисно, з мотивів неповаги до авторитету правоохоронних органів, взявши до правої руки перцевий балончик «Терен-4», спрямувала струю газу в обличчя працівників поліції, в результаті чого ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку обох очей, що згідно висновку експерта №05-9-01/18 від 11.01.2022 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Дії обвинуваченої ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та відмовилася давати показання відповідно до ст.63 Конституції України.

Сторона захисту наполягала на тому, що стороною обвинувачення не здобуто і не надано суду будь-яких допустимих доказів винуватості ОСОБА_4 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Спростовуючи пред`явлене обвинувачення, сторона захисту виклала наступний перебіг подій.

20.10.2021 близько 08:00 год. працівники Служби у справах дітей Лисянської селищної ради ОСОБА_9 (керівник) та ОСОБА_10 прибули до будинку ОСОБА_4 для перевірки умов проживання її внука - малолітнього ОСОБА_11 , в якому він живе разом зі своїм батьком, а її сином - ОСОБА_12 . При цьому, працівники Служби не поінформували ОСОБА_12 про причини такої ранньої перевірки, тим більше, що в цей час останній мав намір відвести сина до дитячої установи. Такі дії працівників Служби викликали в ОСОБА_12 негативну реакцію, оскільки подібні перевірки працівники Служби проводили часто без достатніх підстав. Замість того, щоб запобігти конфлікту, врегулювати його, знизити напруженість, працівники Служби зателефонували на лінію «102» і невдовзі на місце події прибули поліцейські ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Останні були споряджені автоматичною зброєю (автоматом), що явно не відповідало характеру конфлікту та обставинам події. У подальшому непрофесійні, необдумані та нічим не виправдані дії поліцейських, які замість того щоб припинити конфлікт, по мірі можливості мінімально застосувати до ОСОБА_12 силу, навпаки, в присутності ОСОБА_4 і її внука вкрай загострили його, повалили ОСОБА_12 на асфальт, намагалися надіти кайданки і при цьому нанесли йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден обличчя, тулуба та двох кистей. На такі незаконні дії працівників Служби та поліцейських відповідним чином відреагувала ОСОБА_4 , яка стала на захист свого сина, тим більше, що поліцейським у затриманні ОСОБА_12 почав допомагати свідок ОСОБА_13 . До того ж, для того, щоб з автомату, який випав з рук поліцейського під час затримання ОСОБА_12 випадково не було здійснено пострілу, ОСОБА_4 підняла його і намагалася відкинути від місця події, в результаті чого вона здійснила непередбачений постріл, який міг би привести до трагічних наслідків. Враховуючи викладене, сторона захисту приходить до висновку, що саме спровоковані дії працівників Служби та поліцейських стали наслідком кримінального переслідування обвинуваченої ОСОБА_4 .

Сторона захисту наполягала на тому, що досудове розслідування проводилося непрофесійно. Контроль з боку прокурора був незадовільний. Крім цього, захисники обвинуваченої вважають, що потерпілий ОСОБА_7 був поза службою, оскільки відповідно до книги розстановки нарядів Звенигородського РВП в Черкаській області офіцер поліції ОСОБА_7 заступив на чергування 19.10.2021 року о 08.00 год. ранку і 20.10.2021 року о 08.00 год. ранку звільнився. Тобто під час інциденту ОСОБА_7 на службі не знаходився та не виконував своїх професійних обов`язків. Також досудовим розслідуванням не встановлено ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого, оскільки таке питання на вирішення експертизи не ставилося. Для проведення судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_7 (висновок від 11.01.2022 №05-9-01/18) в порушення вимог ст.93 КПК України було отримано висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №05-9-01/386 від 20.10.2021 з кримінального провадження №12021250360001121 від 20.10.2021, враховуючи, що на той час не існувало кримінального провадження №12021250360001157. У подальшому ці кримінальні провадження не об`єднувалися та матеріали не виділялися, що унеможливлює подальше використання висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №05-9-01/386 від 20.10.2021 відносно ОСОБА_7 в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 для проведення судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_7 . Крім цього, судово-медичним експертом під час проведення експертизи використано відеозапис місця події, який судом визнано недопустимим доказом. В сукупності зазначене вказує на те, що висновок судово-медичного експерта №05-9-01/18 від 11.01.2022 є недопустимим доказом. Між тим, сторона обвинувачення не довела того, що саме від застосування спеціального засобу - газового балончику ОСОБА_4 у ОСОБА_7 мають місце тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку очей, адже цей спеціальний засіб зі слів свідків та потерпілого застосовували і обвинувачена, і її син - ОСОБА_12 . Зважаючи не недоведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України в межах висунутого обвинувачення, захист просив ухвалити виправдувальний вирок.

Допитаний в судовому засіданні у порядку ст. 352-353 КПК України потерпілий ОСОБА_7 показав, що 20.10.2021 року, близько 08.00 год. ранку на планшетний пристрій прийшов виклик про допомогу соціальній службі. Зокрема повідомлялося, що працівникам погрожували фізичною розправою. Вони з колегою - ОСОБА_8 , під`їхавши до будинку по АДРЕСА_3, помітили двох працівників соціальної служби - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які повідомили, що громадянин ОСОБА_12 кидався до них із битою та погрожував фізичною розправою. Вони під`їхали до місця події. У колеги була включена нагрудна камера. Підійшовши до брами, вони почули крики. ОСОБА_14 відразу вийшов до них з матюками та з явними ознаками алкогольного сп`яніння, став погрожувати, розмахувати руками. В цей час працівники соціальної служби стояли трохи далі і ОСОБА_15 з грубою нецензурною лайкою, тримаючи в руках газовий балончик, кинувся до жінок. Вони прийняли рішення затримати ОСОБА_16 щоб він не наніс тілесних ушкоджень працівникам соціальної служби. Під час затримання ОСОБА_17 почав розпилювати балончика їм в очі. Потім балончик в нього випав, його підібрала мати нападника - ОСОБА_18 . В цей час ОСОБА_17 сказав матері: «трави їх газом», і вона також почала розпилювати газ з балончика в їх бік. Потім ОСОБА_16 було затримано, одягнуто кайданки і доставлено до райвідділу поліції. Під час затримання ОСОБА_12 , його мати - ОСОБА_4 бігала навколо них, відштовхувала, смикала, перешкоджала службовій діяльності поліцейських. Била їх обох взуттям по голові. З огляду на це вони не мали змоги тривалий час затримати ОСОБА_16 , оскільки той пручався, а ОСОБА_18 йому допомагала, і заважала роботі поліцейських. При собі у нього був автомат. В якийсь момент він упав з його плеча, а ОСОБА_18 підібрала його та кинула ним об огорожу. В цей час до них підійшов водій таксі і ще один чоловік. З їх допомогою вони змогли одягти на ОСОБА_12 кайданки та затримати його.

Свідки сторони обвинувачення, будучи допитаними відповідно до правил ст.352 КПК України та попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання та за відмову від давання показань, дали суду такі показання.

Свідок ОСОБА_8 , в судовому засіданні пояснив, що він працює в СПД№2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області. Потерпілий ОСОБА_7 є його колегою. 20.10.21 року вони з ОСОБА_7 виїхали на виклик, який надійшов від диспетчера. Зокрема у виклику йшлося, що ОСОБА_17 погрожує працівникам служби у справах дітей ОСОБА_19 та ОСОБА_20 фізичною розправою, не допускає до приміщення. В цей час він з колегою поверталися з іншого виклику з с.Виноград. Добове чергування триває з 08.00 год. до 08.00 год. наступного ранку. Якщо після 08.00 години заміна не прийшла, обов`язки чергових виконують вони, поки їх не змінить інша зміна. Виклик до сім`ї ОСОБА_15 надійшов приблизно о 08.20 год. Оскільки наступна зміна на чергування ще не прибула, то вони продовжували несення служби. Прибувши на місце події, вони з ОСОБА_7 підійшли до воріт та покликали господаря, який був на подвір`ї. Потім вони представилися сказавши, що приїхала поліція. ОСОБА_14 вийшов до них, в правій руці він тримав газовий балончик та відразу почав висловлюватися в їхню сторону нецензурною лайкою, погрожував застосувати балончик. Під час спілкування ОСОБА_14 вів себе зухвало, на прохання припинити неправомірні дії не реагував. Потім ОСОБА_17 направив на працівників відділу служби у справах дітей - ОСОБА_21 та ОСОБА_10 газовий балончик, погрожуючи застосувати його. Вони з ОСОБА_7 почали затримувати ОСОБА_22 . У відповідь ОСОБА_17 почав застосовувати до них сльозогінний газ. Коли почали його затримувати, балончик впав з рук ОСОБА_12 і його підняла мати ОСОБА_23 , яка також почала розпилювати сльозогінний газ їм в очі. Більше постраждав ОСОБА_7 . Крім цього ОСОБА_4 била їх капцем по голові. Ця сім`я була і раніше на контролі у поліції, оскільки між ОСОБА_24 та його колишньою дружиною був конфлікт.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що є начальником служби у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради. До служби у справах дітей звернулися із зустрічними заявами подружжя ОСОБА_25 та ОСОБА_26 з приводу того, щоб орган опіки та піклування прийняв рішення щодо визначення місця проживання їх дитини. У зв`язку з цим служба у справах дітей мала виконати певні послідовні дії. По-перше, мали перевірити умови проживання дитини з боку ОСОБА_26 , з боку ОСОБА_46, їхнє працевлаштування, і так далі. В процесі цієї роботи вони неодноразово приходили до ОСОБА_26 щоб перевірити умови проживання дитини. Працівники служби у справах дітей були у ОСОБА_26 три чи чотири рази, але не мали змоги зробити огляд належним чином, оскільки або його не було вдома, або їм не відчиняли двері. Одного разу вони його зустріли з дитиною, коли він вів дитину в дитячу установу, але вони його просто провели по дорозі та поговорили. Змоги перевірити умови проживання дитини не було. Оскільки за місцем проживання матері служба у справах дітей Дарницького району м.Києва оглянула всі умови створені для дитини, їм потрібно було перевірити наявність умов і за місцем проживання батька. Вони пішли в черговий раз до ОСОБА_26 . У них на той момент, уже було рішення про визначення місця проживання дитини з матір`ю. Коли вони прийшли вранці до ОСОБА_26 додому, хвіртка була відчинена і вона перша зайшла на подвір`я, а колега ОСОБА_27 залишилась на вулиці. Зайшовши на подвір`я вона побачила ОСОБА_16 , який відразу почав проявляти агресію, кричати чого вона прийшла, ображати використовуючи нецензурну лексику. Вона сказала йому, що якщо його збентежило, те що він знаходиться в такому вигляді (труси та майка) то вони на вулиці почекають поки він одягнеться і зайдуть пізніше. При цьому вона вийшла з подвір`я і чекала 5-10 хв. за воротами разом з ОСОБА_28 . На подвір`ї було тихо, до них ніхто виходив. Так як вони не хотіли наражатися на небезпеку з боку ОСОБА_26 , вона запропонувала ОСОБА_29 піти до сусідів ОСОБА_15 , щоб підписати акт про те, що вони приходили, але їх не допустили до приміщення. Не встигли вони дійти до двору сусідів, як із двору вибіг ОСОБА_26 із дерев`яною битою, почав бігти по вулиці за ними, замахувався битою та кричав, що він їх уб`є. Вони побігли до двору сусідів, почали стукати, вийшла сусідка. А ОСОБА_26 уже наближався до них. Анна паралельно зупинила автомобіль, який їхав повз них і вони вскочили в проїжджаючий автомобіль. Тільки вона зачинила двері автомобіля, як ОСОБА_26 із битою почав замахуватися на автомобіль. Пощастило, що автомобілем керував однокласник ОСОБА_26 , який почав його заспокоювати та розмовляти з ним. ОСОБА_26 залишили на місці, а водій автомобіля перевіз їх на сусідню вулицю. Щоб вийти з тієї сусідньої вулиці їм все одно потрібно було пройти повз двір ОСОБА_15 і вони чекали. Тим часом ОСОБА_26 постійно виходив з битою на вулицю. Вони ховалися за автомобіль, але потім вирішили, що так можуть простояти цілий день і вирішили викликати поліцію. Виклик був через номер 102. Поки чекали поліцію, ОСОБА_15 неодноразово ходив туди-сюди з битою, виглядав їх. І навіть телефонував до неї і казав, що якщо вона покажеться на горизонті він її просто вб`є битою. Поліцейські спочатку під`їхали до них і вони описали всю ситуацію, що прийшли по роботі перевірити умови проживання дитини, а тепер не можуть пройти повз двір. Поліцейські розвернулися, стали біля двору ОСОБА_15 , щоб вони мали змогу пройти і саме в цей час ОСОБА_26 з ОСОБА_30 вийшли з дитиною з хати щоб завести її до дитячого садочка. Поліцейські представилися ОСОБА_15 та повідомили, що приїхали за викликом служби у справах дітей. І в цей час ОСОБА_26 почав з лайкою та погрозами кидатися на поліцейських, які були на вулиці, у двір вони не заходили. Працівники поліції були вимушені застосувати до ОСОБА_26 кайданки. У ОСОБА_26 був газовий балончик, яким він погрожував їй та ОСОБА_29 , а потім він почав застосовувати його до поліцейських. Вони його повалили, балончик опинився в руках ОСОБА_31 і вона вже почала розпилювати його обом працівникам поліції в обличчя. ОСОБА_18 довго бризкала з балончика та активно допомагала сину. ОСОБА_32 , можливо, і не бачила, що він чинив опір працівникам поліції. Вона бачила у поліції небезпеку для сина. В когось із поліцейських була якась зброя, він постійно тримав ту зброю на плечі, і постійно поправляв її. В якийсь момент ОСОБА_18 вирвала у поліцейського з рук ту зброю. Це все відбувалося у замкнутому просторі між поліцейською машиною і профільною огорожею. Потім хтось когось штовхнув об металеву огорожу і був гучний звук, чи удар. Зброя опинилася у поліцейського. ОСОБА_18 дуже ображала поліцейських, провокувала їх, кричала лайливі слова. В ході всього інциденту працівники поліції займалися більше ОСОБА_26 , а на ОСОБА_33 не звертали уваги, навіть коли вона розпилила газ з балончика.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що він виїхав з дому приблизно о 10.00 год ранку з дружиною в напрямку центру смт.Лисянка і побачив, що по вул.Червоноармійській (Вільного Козацтва), поліцейські затримують ОСОБА_34 , який живе неподалік від нього. Спочатку він спостерігав за затриманням з машини. Бачив, що мати ОСОБА_26 ходила між поліцейськими і ОСОБА_26 і заважала працівникам поліції затримувати її сина. Чи наносила вона якісь тілесні ушкодження працівникам поліції сказати не може. Коли він вийшов допомагати працівникам поліції в затриманні, то ОСОБА_18 била поліцейського капцем, чи чоботом. Застосування нею перцевого балончика він не бачив. Потім він помітив, як ОСОБА_18 взяла зброю яка лежала на землі біля працівників поліції і кинула нею об огорожу. Він взяв зброю, поклав її працівникам поліції до машини, а потім долучився до затримання ОСОБА_26 . Поведінка ОСОБА_26 була неадекватною. Тілесних ушкоджень на працівниках поліції він не бачив.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що працює у службі у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради головним спеціалістом. 20.10.2021 року о 8:00 год., з метою перевірки умов проживання дитини та невиконання рішення органу опіки та піклування вона та начальник служби - ОСОБА_9 прийшли до сім`ї ОСОБА_15 . Коли вони підійшли до хвіртки, то ОСОБА_14 побачив їх і почав поводити себе агресивно. Погрожував, до будинку не впустив. Вони вирішили звернутися до сусідів, щоб засвідчити факт перебування в робочий час за певною адресою сім`ї ОСОБА_15 . Коли вони пішли до сусідів, ОСОБА_26 кинувся на них з дерев`яною битою та погрожував. Вона змушена була зупинити проїжджаючу повз них машину. В цей час ОСОБА_17 кидався навздогін за машиною. На сусідній вулиці вони вийшли з машини і вирішили іти на роботу. В цей час ОСОБА_17 зателефонував до ОСОБА_9 та почав погрожувати фізичною розправою. Після чого ОСОБА_9 викликала поліцію, зателефонувавши на номер 102. Їм повідомили щоб чекали 20 хв., поки приїде машина. ОСОБА_17 в цей час виходив на вулицю та виглядав їх. Коли дочекалися поліцейської машини, то пішли по АДРЕСА_2 . ОСОБА_17 з ОСОБА_35 саме вивів дитину на вулицю щоб вести її до садочка. Коли вони йшли, то ОСОБА_26 вже тримав в руках газовий балончик. Поліцейські представилися і повідомили ОСОБА_26 , що служба у справах дітей викликали поліцію і в цей час здійнялася бійка. З чого почалася бійка не пам`ятає. Поліцейські почали затримувати ОСОБА_16 , оскільки той нецензурно лаявся, агресивно себе поводив. В ході бійки, дитина плакала, вона взяла дитину на руки і віднесла в сторону. ОСОБА_32 захищала ОСОБА_26 , кидалася на поліцейських. Затримання ОСОБА_26 відбувалося тривалий час. ОСОБА_17 був агресивний як до них так і до поліцейських. Коли поліцейські хотіли на ОСОБА_26 одягнути кайданки він почав їх бити і бризкати газовим балончиком. ОСОБА_32 вихватила балончик у сина і теж почала з нього бризкати на поліцейських. Поліцейські поклали ОСОБА_26 на землю і намагалися одягнути на нього кайданки. Ще ОСОБА_18 била капцем по голові поліцейських. Потім ОСОБА_9 зупинила таксі і попросили завезти їх з дитиною у дитячу установу. Вони сіли в машину, а таксист пішов до поліцейських, щоб допомогти затримати ОСОБА_22 . Потім під`їхала ще одна машина з якимось чоловіком. І вони в чотирьох затримали ОСОБА_22 . Вона на таксі завезла дитину до дитсадка і віддала її виховательці. Чи були тілесні ушкодження на працівниках поліції не бачила.

У порядку ст. 358 КПК України судом досліджені надані стороною обвинувачення документальні докази у розумінні ст.ст. 84, 99 КПК України, розцінюючи їх як фактичні дані, отримані у передбаченому указаним Кодексом порядку, на підставі яких належить установити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, як то протоколи слідчих дій та висновки експертів.

Зокрема, судом досліджено та надано оцінку наступним документам:

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження №12021250360001157, дата реєстрації 30.10.2021, відповідно до якого під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №12021250360001121 від 20.10.2021 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України було встановлено факт вчинення ОСОБА_4 умисного заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. (а.с.1 т.2)

Рапорт старшого слідчого СВ Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_36 , яка повідомила, що під час досудового розслідування кримінального провадження №12021250360001121 від 20.10.2021 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України було встановлено факт вчинення ОСОБА_4 умисного заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. (а.с.7 т.2)

Книга розстановки нарядів Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, відповідно до записів у якій поліцейський ОСОБА_7 розпочав несення служби у наряді СРПП, отримавши зброю 19.10.2021 о 8:00 год., та здав збою 20.10.2021 о 8:00 год. Зазначене підтверджується відповідним підписом чергового Звенигородського РВП.

(а.с.24 т.2)

Заява поліцейського ОСОБА_8 на ім`я слідчого ОСОБА_37 про те, що він додає до матеріалів кримінального провадження №12021250360001157 відеозапис з нагрудної камери за 20.10.2021.

(а.с.28 т.2)

Протокол огляду місця події з фототаблицею від 09.12.2021р. - ділянки АДРЕСА_1 . У протоколі зазначено, що проїзна частина вулиці має асфальтобетонне покриття з узбіччям по обидва боки з трав`яним покривом та насадженнями дерев. По ліву і по праву сторону розташовані домоволодіння, що огороджені парканом.

(а.с.32-36 т.2)

Лист слідчого ОСОБА_37 на ім`я завідувача Звенигородського відділення СМЕ Звенигородської БЛІЛ ОСОБА_38 з проханням надати копії висновків спеціаліста №05-9-01/386 від 20.10.2021 ( ОСОБА_7 1981 р.н.) та №05-9-01/387 від 20.10.2021 ( ОСОБА_8 ) в зв`язку з досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12021250360001157. (а.с.62 т.2)

Висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №05-9-01/386 від 20.10.2021 відносно ОСОБА_7 , 1981 р.н. відповідно до якого у ОСОБА_7 мають місце тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку обох очей, синця на лівій боковій поверхні грудної клітки, саден на лівому ліктьовому суглобі, на лівій та правій кистях. Ушкодження у вигляді хімічного опіку обох очей виникло від дії хімічної речовини. Ушкодження у вигляді синця і саден виникли від дії тупого твердого предмету (предметів). Вказані ушкодження по давності виникнення можуть відповідати часу вказаному оглянутим та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. (а.с.63 т.2)

Постанова про призначення судово-медичної експертизи від 10.01.2022р., відповідно до якої на розв`язання експертизи поставлені питання:

-Чи могли заподіяні ушкодження утворитись за обставин, викладених у постанові про призначення експертизи?

-Чи могли виникнути отримані легкі тілесні ушкодження ОСОБА_7 у виді хімічного опіку обох очей в результаті застосування відносно нього перцевого балону?

-Чи міг ОСОБА_7 отримати тілесні ушкодження при обставинах на які він вказує та які зображені на оптичному диску з відеозаписом з бодікамери ОСОБА_8 .?

-Чи відповідають виявлені тілесні ушкодження ОСОБА_7 часу фабули вказаної у вступній частині постанови? (а.с.102 т.2)

Висновок експерта №05-9-01/18 від 11.01.2022 відповідно до якого судово-медичний експерт ОСОБА_39 на підставі проведеного судово-медичного обстеження, даних наданих медичних документів дав наступні відповіді :

1.Тільки тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку обох очей могли утворитись за обставин викладених у постанові про призначення.

2.Виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_7 у вигляді хімічного опіку обох очей могли виникнути в результаті застосування відносно нього перцевого балону.

3.Виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_7 у вигляді хімічного опіку обох очей могли виникнути при обставинах та механізмі, які викладені з оптичного диску з боді камери ОСОБА_8 .

4.Всі виявлені тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_7 можуть відовідати часу вказаному у фабулі постанови. (а.с.104-105 т.2)

Відповідно до положень ст.84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Під час судового розгляду сторона захисту просила визнати недопустимим доказом - відеозапис з бодікамери поліцейського ОСОБА_8 з огляду на отримання цього доказу в поза процесуальний спосіб. Зокрема, захисник вказав, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 було розпочато 30.10.2021 року, а за 10 днів до цього - відносно її сина ОСОБА_22 . В кримінальному проваджені відносно ОСОБА_22 від 20.10.2021 року було надано відеозапис з бодікамери ОСОБА_40 . Отже, якщо 09.12.21 року ОСОБА_8 видав повторно відеозапис, то має бути запит слідчого до начальника Звенигородського РВП про видачу із архіву цього відеозапису. ОСОБА_41 не може носити цей відеозапис із собою постійно. Це говорить про фальсифікацію доказу. Крім цього, відповідно до інструкції про зберігання відео файлів із бодікамер строк зберігання відеозапису закінчився, документи на продовження строку зберігання відсутні. Рішення начальника органу поліції на надання дозволу на копіювання та видачу відеозаписів саме ОСОБА_42 теж немає. Ніхто не звертався до начальника поліції про видачу таких матеріалів. Докази цьому в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.6 розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція) дозвіл на копіювання та видачу відеозаписів надається відповідальній особі виключно за рішенням керівника цього органу, підрозділу поліції. Копіювання та видача відеозапису проводяться відповідальною особою на підставі відповідного письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов`язки. У разі копіювання та видачі відеозапису робиться відмітка в Журналі обліку копіювання та видачі відеозаписів зі стаціонарної системи або в Журналі обліку.

Відповідно до п.7 розділу VIII Інструкції, відеозаписи або копії з них можуть бути надані за вмотивованими запитами органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді та суду, поліцейського та інших осіб у порядку, передбаченому законодавством України.

Суду не надано доказів стороною обвинувачення, які б спростували неналежний спосіб здобуття як доказу відеозапису з бодікамери поліцейського ОСОБА_8 . В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують надання дозволу на копіювання та видачу відеозапису, а так само відсутній запит органу досудового розслідування на отримання цього відеозапису в зв`язку з розслідуванням кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.17 КПК України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

24.10.2022р. судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про визнання відеозапису з бодікамери поліцейського ОСОБА_8 , що був виданий слідчому 09.12.2021 свідком ОСОБА_8 на оптичному диску та знаходиться в матеріалах кримінального провадження (а.с.29 т.2) - очевидно недопустимим доказом з огляду на порушення порядку збирання доказів, що ставить під сумнів походження доказу, його надійність і достовірність.

Сторона захисту наполягала також на тому, що поліцейський ОСОБА_7 20.10.2021, починаючи з 8:00 перебував поза службою, відповідно дії обвинуваченої ОСОБА_4 не підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Суд не погоджується із цим твердженням сторони захисту з огляду на таке.

Згідно з ч.2 ст.345 КК України, вчинення кримінального правопорушення здійснюється під час виконання працівником правоохоронного органу службових обов`язків, які передбачені відповідними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність представника влади або органу, в якому він працює.

Між тим, працівники правоохоронних органів можуть визнаватись потерпілими не тільки тоді, коли вони виконували свої службові обов`язки, перебуваючи безпосередньо на службі, діючи за наказом чи розпорядженням, а й тоді, коли вони діяли в межах своїх повноважень з власної ініціативи (наприклад, припиняли правопорушення у неробочий час).

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_7 прибув до помешкання сім`ї ОСОБА_15 , реагуючи на повідомлення про вчинення правопорушення, яке він отримав від диспетчера лінії «102». Дійсно, на момент надходження виклику час несення служби поліцейським ОСОБА_7 мав сплинути, що випливає із даних книги розстановки нарядів Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області. Проте, нова зміна на цей час до виконання обов`язків ще не заступила, тому він продовжував виконувати свої службові обов`язки. Запис у книзі розстановки нарядів про здачу ОСОБА_7 зброї 20.10.2021 о 8:00 виконав черговий Звенигородського РВП ОСОБА_43 , що судом розцінено як помилку або внесення неправдивих даних, оскільки на цей час, як встановлено з показань сідків, поліцейський ОСОБА_7 був зі зброєю.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами прав та виконання процесуальних обов`язків.

ВС ККС у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 750/11509/18 зазначив, що «поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

За правилами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

У свою чергу, обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною «поза розумним сумнівом», версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Адже законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

У даному випадку стороною обвинувачення ОСОБА_4 інкриміновано, що вона 20.10.2021 року, близько 08 години 40 хвилин, на ґрунті неприязних відносин, які склалися у неї у зв`язку з виконанням службових обов`язків поліцейськими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з метою спричинення їм тілесних ушкоджень, розуміючи, що перед нею знаходяться працівники поліції у форменому одязі, котрі на той час перебували при виконанні службових обов`язків, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, діючи умисно, з мотивів неповаги до авторитету правоохоронних органів, взявши до правої руки перцевий балончик «Терен-4», спрямувала струю газу в обличчя працівників поліції, в результаті чого ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку обох очей, що згідно висновку експерта №05-9-01/18 від 11.01.2022 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Під час судового розгляду з показань свідків - очевидців події, а також зі слів потерпілого встановлено, що перцевий балон «Терен-4» до поліцейських застосовували як обвинувачена ОСОБА_4 так і її син - ОСОБА_12 . Водночас, обвинувачення в частині заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень у вигляді опіку обох очей пред`явлене лише ОСОБА_4 . Сторона обвинувачення не спростувала того, що ОСОБА_12 не застосовував до ОСОБА_7 спеціальний засіб «Терен-4», а також не довела поза розумним сумнівом те, що саме застосування цього спеціального засобу ОСОБА_4 у потерпілого ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку обох очей.

Крім цього, твердження сторони обвинувачення в частині спричинення тілесних ушкоджень потерпілому внаслідок застосування перцевого балону «Терен-4» ґрунтуються на висновку судово-медичної експертизи №05-9-01/18 від 11.01.2022.

Кваліфікуючими ознаками ч.2 ст.345 КК України є побої, легкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до ч.2 ст.242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи, в тому числі, щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

В матеріалах кримінального провадження міститься висновок №05-9-01/386 від 20.10.2021 про заподіяння ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень, але цей висновок складений спеціалістом, а не експертом, як того вимагає кримінальний процесуальний закон.

Водночас, висновок судово-медичної експертизи №05-9-01/18 від 11.01.2022, на якому ґрунтується обвинувачення, не містить у підсумках даних щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки таке питання на розв`язання експертизи слідчий не ставив.

Згідно з п. 4.10 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» N 6 від 17.01.95 - підсумки у висновку експерта (акті) повинні бути результатом аналізу відомостей, що встановлені при проведенні

експертизи. Вони повинні бути детальними і науково обгрунтованими. Складання так званих попередніх висновків, що містять згадане твердження про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, неприпустиме.

В судовому засіданні прокурор, після вказівки на цю прогалину досудового розслідування, заявив клопотання про призначення у справі в порядку ст.333 КПК України повторної судово-медичної експертизи, додавши до переліку запитань на розв`язання експертизи питання щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 .

Відповідно до частин 1,2 ст.332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо:

1)Суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності;

2)Під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу;

3)Існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

Як зазначено в п.11 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 1997 року №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Зазначені в клопотанні прокурора про призначення судово-медичної експертизи доводи, не є достатньою правовою підставою для його задоволення. Зокрема, прокурор просив призначити судов-медичну експертизу з метою усунення сумнівів сторони захисту щодо допустимості як доказу висновку судової медичної експертизи.

Крім цього, прокурор зазначив у клопотанні, що під час судового розгляду виникла необхідність у перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути перевірені іншим шляхом. Між тим, не конкретизував які саме обставини слід перевірити, яке саме істотне значення вони мають для кримінального провадження та що перешкоджало стороні обвинувачення з`ясувати ці обставини під час досудового розслідування

Суд відхилив клопотання прокурора про призначення у справі судово-медичної експертизи з огляду на необґрунтованість клопотання.

Поміж тим, сторона захисту просила суд визнати недопустимим доказом висновок судово-медичного експерта №05-9-01/18 від 11.01.2022.

В обґрунтування заявленого клопотання захист посилається на те, що для проведення судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_7 в порушення вимог ст.93 КПК України було отримано висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №05-9-01/386 від 20.10.2021 з кримінального провадження №12021250360001121 від 20.10.2021, враховуючи, що на той час не існувало кримінального провадження №12021250360001157. У подальшому ці кримінальні провадження не об`єднувалися, матеріали з першого провадження не виділялися і, на думку сторони захисту, вказане унеможливлювало подальше використання висновку спеціаліста у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 для проведення судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_7 .

Аналізуючи та оцінюючи вищевказані доводи захисту, суд виходить з наступних міркувань.

20 жовтня 2021 року спеціаліст в галузі судово-медичної експертизи, судово-медичний експерт ОСОБА_44 склав висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_7 , 1981 р.н. на підставі звернення потерпілого з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. 20.12.2021 слідчий СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_45 звернувся до завідувача Звенигородського відділення СМЕ Звенигородської БЛІЛ з проханням надати копію згаданого висновку спеціаліста в зв`язку з розслідуванням кримінального провадження №12021250360001157.

Отже, висновок спеціаліста складений на підставі самозвернення потерпілого ОСОБА_7 . Відомості про отримання вказаного висновку в рамках іншого кримінального провадження №12021250360001121, як на це вказує сторона захисту, відсутні. З огляду на зазначене, суд вважає доводи захисту в цій частині необгрунтованими.

Що ж стосується посилання захисту на недопустимість як доказу висновку судово-медичного експерта №05-9-01/18 від 11.01.2022 з огляду на використання експертом для розв`язання експертизи відеозапису з оптичного диску з бодікамери ОСОБА_8 , який був наданий експерту слідчим, та який в подальшому був визнаний судом недопустимим доказом, то суд вважає такі доводи захисту прийнятними.

Так, у підсумках висновку судово-медичного експерта №05-9-01/18 від 11.01.2022 експерт посилається на відеозапис з оптичного диску з бодікамери ОСОБА_8 , який був наданий експерту слідчим разом з постановою про призначення експертизи та який використовувався експертом для розв`язання експертизи. 24.10.2022 судом було визнано недопустимим доказом вищевказаний відеозапис з точки зору наявності сумніву в його достовірності через порушення порядку отримання. Відповідно висновки судово-медичного експерта, які відображені в експертизі з використанням недопустимого доказу також є недопустимим доказом.

Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах "Балицький проти України", "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Шабельник проти України" ЄСПЛ вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2018 року (справа №822/573/17), від 27 листопада 2018 року (справа №805/2601/16-а), від 21 березня 2019 року (справа № 809/531/18) та ухвалі від 18 листопада 2019 року (справа №320/6748/18).

Отже суд, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, ураховуючи положення ст. 84 КПК України і оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності і допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що окремі обставини подій інкримінованих обвинуваченій, які викладені в обвинувальному акті, не знайшли свого безумовного підтвердження вказаними доказами.

Усі ці докази вказують лише на ті чи інші фактичні дані, що підлягають встановленню, використанню та доказуванню у цій справі, як то, щодо місця, часу, умов, та наслідків, і водночас не підтверджують факту умисного спричинення обвинуваченою потерпілому легкого тілесного ушкодження та не дають повного уявлення про усі елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.345 КК України.

Отже, у світлі вищевикладеного, можливо зробити висновок про недоведеність «поза розумним сумнівом» того, що ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, з мотивів неповаги до авторитету правоохоронних органів, на ґрунті неприязних відносин, взявши до рук перцевий балон «Терен-4» спрямувала струю газу в обличчя поліцейських, в результаті чого ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді опіку обох очей, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду з боку обвинувачення та захисту стосовно обставин, регламентованих ст. 91 КПК України, тоді як усі учасники процесу були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Клопотання ж прокурора від 08.05.2023 року, в ході судового розгляду, про призначення повторної експертизи, з огляду на його зміст та доводи, було безпідставним і позбавленим усякого сенсу.

Отже, обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, а саме наслідків у вигляді легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень - стороною обвинувачення не доведено, так само з досліджених доказів неможливо встановити поза розумним сумнівом причинно-наслідковий зв`язок між діями обвинученої ОСОБА_4 та наслідками.

Зазначене вище виключає можливість притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.345 КК України і тягне за собою ухвалення виправдувального вироку на підставі п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України, так як не доведено, що у її діянні є склад цього кримінального правопорушення.

Судові витрати - відсутні.

Речових доказів - немає.

Цивільний позов - не заявлено.

Запобіжні заходи - не обиралися.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.345 КК України, та виправдати її на підставі п. 3 ч.1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю у її діях складу цього кримінального правопорушення.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Лисянський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя - ОСОБА_1