Рішення

від 27.01.2021 по справі 757/62428/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/62428/18-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Новака Р.В.,

при секретарі судових засідань - Талдоновій М.Є.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Гаражно-будівельний кооператив "Академічний" про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Київської міської державної адміністрації, третя особа: Гаражно-будівельний кооператив "Академічний" про визнання права власності.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 , після чого відкрилась спадщина за законом, в тому числі на гаражний бокс № НОМЕР_1 , площею 18,5 кв.м., який розташований на АДРЕСА_1 .

Інша спадкоємиця першої черги за законом, якою є донька ОСОБА_3 , відмовилась від прийняття спадщини, тому позивачка являється єдиним спадкоємцем померлого.

Позивач, у встановлений законом строк, звернулась до державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л.В. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину на гаражний бокс № НОМЕР_1 , проте нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на відсутність правовстановлюючих документів на спірний гаражний бокс та відсутність державної реєстрації права власності на гаражний бокс за померлим ОСОБА_2 .

Враховуючи те, що позивач має право на спадкове майно, оскільки прийняла спадщину у встановленому законом порядку, а нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, наявні підстави для визнання за нею права власності на зазначене спадкове майно.

Ухвалою суду від 17.12.2018 у вказаній справі відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження та учасників справи повідомлено про розгляд справи за правилами позовного (спрощеного) провадження, яким одночасно сторонам роз`яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.

Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження у справі від 17 грудня 2018 року та копія позовної заяви з додатками надсилалася судом на адресу відповідача, вказаній у позовній заяві.

16.10.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Поліщук Г.В. просить відмовити в задоволенні позову, оскільки пред`явлений до неналежного відповідача.

Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від сторони представника третьої особи до суду не надходили.

19.11.2020 року на адресу суду від позивача надійшла заява про заміну неналежного відповідача - КМДА на належного Територіальну громаду м. Києва в особі Київської міської ради.

Ухвалою суду від 20.11.2020 клопотання позивача задоволено, замінено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, третя особа: Гаражно-будівельний кооператив "Академічний" про визнання права власності, належного відповідача Територіальну громаду м. Києва в особі Київської міської ради.

Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від сторони представника відповідача Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради до суду не надходили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав. При цьому, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 26 січня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції Київської області, актовий запис №13.

ОСОБА_2 був членом ГБК «Академічний».

ОСОБА_2 був власником гаражного бокса № НОМЕР_1 , площею 18,5 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_2

Згідно з довідкою від 10 грудня 2018 року ОСОБА_2 сплатив пайовий внесок за гаражний бокс в розмірі 900 руб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.

Інша спадкоємиця першої черги за законом, якою є донька ОСОБА_3 , відмовилась від прийняття спадщини, тому позивачка являється єдиним спадкоємцем померлого.

Позивач, у встановлений законом строк, звернулась до державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л.В. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину на гаражний бокс № НОМЕР_1 , проте нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на відсутність правовстановлюючих документів на спірний гаражний бокс та відсутність державної реєстрації права власності на гаражний бокс за померлим ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначене право кожної особи на захист свого порушеного цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначенні цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першоїстатті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс тощо).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 319 ЦК України).

Згідно зі статями 321, 386 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1217 ЦК України).

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (стаття 1297 ЦК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси видають свідоцтва про право на спадщину.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, особа яка є спадкоємцем померлого, зобов`язана звернутись до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 1298 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).

Оскільки позивач є спадкоємицею першої черги та постійно проживала зі спадкодавцем, вона звернулась до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом у встановлений чинним законодавством строк.

Згідно з частинами 1, 2 статті 191 Закону України «Про кооперацію», член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.У разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Згідно з усталеною судовою практикою, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 755/7103/18 (провадження № 61-13162св19).

ОСОБА_1 , звернувшись до державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л.В., отримала від нотаріуса відмову в отриманні свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності правовстановлюючих документів на спірний гаражний бокс та відсутність державної реєстрації права власності на гаражний бокс за померлим ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Враховуючи те, що за життя ОСОБА_2 був членом ЖБК «Академічний», сплатив пайовий внесок, за ним було закріплено гаражний бокс № НОМЕР_1 , площею 18,5 кв.м., тому визнання за позивачем права власності на спадкове нерухоме майно є ефективним способом поновлення її порушених прав, що сприятиме стабільності цивільного обороту.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1378,45 грн. судового збору, сплаченого позивачем при подачі позовної заяви до суду.

Керуючисьст. 4, 15, 16, 203, 215, 317, 321, 386, 392, 1216, 1217, 1261, 1268, 1297, 1298, ЦК України, ст. 191 Закону України «Про кооперацію», ст. 12, 13, 19, 81, 89 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Гаражно-будівельний кооператив "Академічний" про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 18,5 кв.м., який розташований на 5 поверсі багатоповерхової будівлі і знаходиться в ГБК «Академічний» по АДРЕСА_2 .

Стягнути з Територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1378,45 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Печерським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Печерського районного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Київським апеляційним судом, якщо його не буде скасовано.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_2 ;

Відповідач: Територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 21483215;

Третя особа: Гаражно-будівельний кооператив "Академічний": 01103, м. Київ, бул. Дружби народів, 16, ЄДРПОУ 23492342.

Суддя Р.В. Новак