Рішення

від 11.05.2023 по справі 393/166/23

НОВГОРОДКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 393/166/23

пров. 2/393/86/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року смт Новгородка

Новгородківський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Подліпенця Є.О.,

за участі секретаря судових засідань Шупрудько К.А.,

учасники справи:

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представники учасників справи:

представник позивача - Романенко М.Е.,

представник відповідача - адвокат Воробйов В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, в залі суду смт Новгородка цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою вказуючи, що 14.04.2015 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200258459 щодо кредитування - кредитний договір, відповідно до умов якого (повернення, платності, строковості) банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 26500,00 грн., з встановленим строком користування з 14.04.2015 року по 20.05.2017 року, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20.07.2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором. ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк. Станом на 21.03.2023 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 56029,94 грн., з яких: 18114,08 грн. - заборгованість за кредитом; 37915,86 грн. - заборгованість за відсотками. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором №200258459 від 14.04.2015 року у розмірі 56029,94 грн. та 2648,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 06.04.2023 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія зазначеної ухвали була надіслана сторонам.

Також відповідачу разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Стороною відповідача 24.04.2023р. подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності (ч.4 ст. 267 ЦК України), у задоволенні позовних вимог відмовити мотивуючи це тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач ОСОБА_1 дійсно в 2015р., точної дати не пам`ятає, звертався а ПАТ «Банк Михайлівський» з метою відкриття карткового рахунку для поточного користування ним, без мети отримання коштів в кредит. Ним було підписано ряд документів та отримано картковий рахунок. Жодних кредитних коштів відповідач не отримував, а кредитні договори не укладав, а посилання позивача на те, що було укладено угоду №200258459 є неправдивою. А тому, жодних договірних відносин між сторонами виникнути не могло. Разом з тим, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано належних доказів в підтвердження своїх вимог, а саме повного розрахунку заборгованості по кредиту з урахуванням останнього платежу відповідача або графіку платежів, яким б було передбачено обов`язковий щомісячний платіж, тобто початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного з цих зобов`язань. Позивачем подано позовну заяву до суду 23.03.2023р., тобто з пропуском строку позовної давності, яка визначена ст.ст. 257, 258 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Крім того, відповідач просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу, вартість яких згідно договору правничої допомоги та акту виконаних робіт склала 6 000, 00 грн.

Представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» - Романенко М.Е. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомляв, з відповідними заявами та клопотаннями не звертався.

Представник відповідача - адвокат Воробйов В.В. та відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомляли.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми, суд розглянув справу в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами, на підставі наявних у справі доказах у відсутність нез`явившихся сторін.

Дослідивши матеріали справи, відзив на позовну заяву представника відповідача, письмові докази, суд прийшов до наступного.

Так, судом встановлено, що 14.04.2015 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено угоду №200258459 щодо кредитування - кредитний договір, відповідно до умов якого (повернення, платності, строковості) банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 26500,00 грн., з встановленим строком користування з 14.04.2015 року по 20.05.2017 року.

На підтвердження факту укладення кредитного договору між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 представником позивача надано підписані відповідачем копії письмових доказів, зокрема: анкету №1417076 від 14.04.2015р., заяву (оферту) №200258459 від 14.04.2015р., розписку про отримання платіжної картки та/або пін-коду від 14.04.2015р., довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Картка вболівальника (неіменна)» від 14.04.2015р., тарифи по продукту «Картка вболівальника» від 14.04.2015р., договір добровільного страхування життя від 14.04.2015р., згоду суб`єкта на обробку персональних даних від 14.04.2015р.

20.07.2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, що підтверджується копією вказаного договору.

З копії витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №7_БМ із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами від 20.07.2020 року, відповідно до якого до нового кредитора ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитним договором №200258459, укладеним 14.04.2015 року з ОСОБА_1 на строк до 20.05.2017 року на суму 56029,94 грн., з яких: 18114,08 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 37915,86 грн. - заборгованість за доходами.

19.12.2022р. позивачем на адресу місця проживання відповідача ОСОБА_1 було направлено претензію щодо сплати боргу за кредитним договором №200258459 від 14.04.2015р. в строк до 31.01.2023р. в сумі 56029,94 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву вказує, що в 2015р., точної дати не пам`ятає, він звертався а ПАТ «Банк Михайлівський» з метою відкриття карткового рахунку для поточного користування ним, без мети отримання коштів в кредит. Ним було підписано ряд документів та отримано картковий рахунок. Жодних кредитних коштів відповідач не отримував, а кредитні договори не укладав, а посилання позивача на те, що було укладено угоду №200258459 є неправдивою. А тому, жодних договірних відносин між сторонами виникнути не могло.

При вирішенні позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором слід зазначити наступне.

Так, статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Звертаючись до суду з цим позовом представник позивача на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду підписані відповідачем копії письмових доказів, зокрема: анкету №1417076 від 14.04.2015р., заяву (оферту) №200258459 від 14.04.2015р., розписку про отримання платіжної картки та/або пін-коду від 14.04.2015р., довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Картка вболівальника (неіменна)» від 14.04.2015р., тарифи по продукту «Картка вболівальника» від 14.04.2015р., договір добровільного страхування життя від 14.04.2015р., згоду суб`єкта на обробку персональних даних від 14.04.2015р.

Процесуальним обов`язком суду являється дослідження поданих стороною доказів, їх перевірка, оцінка в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок.

Так, представником позивача до позову не додано розрахунку заборгованості. В позовній заяві також не вказано як саме розраховувалась заборгованість за кредитом та за відсотками на відповідну дату, та коли відповідачем здійснювались платежі. Не додано графік погашення заборгованості, що в свою чергу позбавляє суд встановити всі дійсні обставини справи.

Проте, судом встановлено, що в порушення умов договору та вимог статей 526, 527, 530 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 своїм підписом у поданих позивачем документах, підтвердив взяті на себе за кредитом зобов`язання та не виконав їх, що призвело до утворення кредитної заборгованості в сумі 56029,94 грн., з яких: 18114,08 грн. - заборгованість за кредитом; 37915,86 грн. - заборгованість за доходами.

А тому, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, сплати відсотків та комісії.

Таким чином, сукупністю наведених доказів підтверджується, що позовна заява мала б підлягати до задоволення.

Проте, сторона відповідача просила застосувати наслідки спливу строків позовної давності до виниклих правовідносин та відмовити в позові з цих підстав.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з заявою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена ст.257 ЦК України і становить три роки.

За змістом ч.2 ст.259 ЦК України, строк позовної давності може бути збільшений за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

А відповідно до ч.4 вказаної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом установлено, що кредитний договір був укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем ОСОБА_1 14.04.2015 року на строк до 20.05.2017 року. Тобто, початком строку позовної давності, у межах якого первісному кредитору ПАТ «Банк Михайлівський» необхідно було звернутися до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №200258459 від 14.04.2015 року є 21.05.2017 року, оскільки, саме з цією датою пов`язано відлік строків, впродовж яких у кредитора існує право на звернення до суду.

20.07.2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав вимоги №7_БМ, відповідно до умов якого до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшли права кредитора за кредитним договором №200258459 укладеним 14.04.2015р між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем ОСОБА_1 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі і прав вимоги заборгованості у розмірі 56029,94 грн. Дата закінчення кредитного договору 20 травня 2017 року.

Так, в разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, має обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу (Постанова ВСУ №6-61цс14).

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача не надав суду документів, які б спростували переривання відповідачем строку позовної давності та не вказав суду поважності причин пропуску строку позовної давності з їх обґрунтуванням.

Щодо наявних правовідносин, має бути застосовано трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України.

Проте, новий кредитор - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду із позовною заявою тільки 22.03.2023 року, що свідчить про пропуск строку позовної давності.

Тобто, в даному випадку твердження сторони відповідача стосовно спливу строків позовної давності є обґрунтованим.

Доказів протилежного представником позивача суду не надано.

На підставі викладеного в задоволенні позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200258459 від 14.04.2015 року в розмірі 56029,94 грн., необхідно відмовити у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, та те, що на час ухвалення даного рішення судом було встановлено пропущення строків позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а позивачем не доведено переривання строків давності та не вказано поважності причин їх пропуску, тому суд дійшов висновку, що пропущення позивачем строку звернення до суду щодо стягнення заборгованості з відповідача у строк, більш, ніж передбачений статтею 257 ЦК України, - є підставою для відмови у задоволенні вимог у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Крім того, у відзиві на позовну заяву, яка надійшла на адресу суду 24.04.2023р., адвокат Воробйов В.В., який діє в інтересах відповідача у справі ОСОБА_1 , просив стягнути з позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн., яка складається із гонорару, визначеному за домовленістю сторін у фіксованому розмірі.

Згідно договору №04/23 про надання правничої допомоги від 18.04.2023р., який укладено між адвокатом Воробйовим В.В. та клієнтом ОСОБА_1 , адвокат зобов`язується надати клієнту правову (правничу) допомогу по представництву прав та інтересів клієнта у судовому процесі у справі №393/166/23 та згідно Додаткової угоди №1 до договору №04/23 про надання правничої допомоги від 16.04.2023р. вартість правничої допомоги адвоката становить 6000 грн., який відповідно до платіжної інструкції №@2РL593517 від 18.04.2023р. сплачено ОСОБА_1 18.04.2023р.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що наявні у матеріалах справи докази доводять реальність та обґрунтованість витрат на правову допомогу, а заявлена до стягнення з позивача сума відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи під час консультації, при складанні відзиву на позовну заяву, вивчення справи та судової практики, клопотання про застосування строків позовної давності, додані до вказаного клопотання документи, їх значення для справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви адвоката Воробйова В.В., який діє в інтересах відповідача у справі ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, та виходячи із того, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд вважає за необхідне стягнути з позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 6000, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 76-82, 141, 178, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 274, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 526, 527, 530, 599, 610, 625, 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 42649746) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Є. ПОДЛІПЕНЕЦЬ