Постанова

від 15.05.2023 по справі 917/1670/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року м. Харків Справа № 917/1670/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

без участі представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОРТЕК" (вх.№435П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2023, прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Сірош Д.М., дата складання повного тексту рішення - 17.02.2023, у справі №917/1670/22

за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОРТЕК", м. Кременчук, Полтавська область,

про стягнення безпідставно збережених коштів

ВСТАНОВИВ:

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася до місцевого господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОРТЕК" про стягнення 71 256, 25грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2021 до 05.07.2022.

Як зазначає позивач, підставою для звернення до суду стало те, що в період з 01.11.2021 до 05.07.2022 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень бази, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 71 256, 25грн, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.02.2023 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОРТЕК" на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 71 256, 21грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2021 до 05.07.2022 та 2 481, 00грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач був власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці з 26.11.2013 до 05.07.2022. Водночас не має доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації такого права. Отже, відповідач користувався цією земельною ділянкою без належної правової підстави.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "МОТОРТЕК", як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до розрахунку, наданого позивачем, розмір орендної плати за вказаний період (з 01.11.2021 до 05.07.2022 за земельну ділянку площею 2 086кв.м) становить 71 256, 25грн.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок, та встановив, що останній здійснений правильно.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 71 256, 21грн за користування земельною ділянкою площею 2 086кв.м підлягає задоволенню.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 15.02.2023, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2023 в частині стягнутої суми, а саме, замість 71 256, 21грн стягнути 19 465, 00грн; також просить перерозподілити судові витрати у справі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що наявними у справі документами підтверджується, що Кременчуцька міська рада в 2015 році визначила інше цільове призначення земельної ділянки, ніж те, яке вказане у витязі про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (у витязі - землі громадської та житлової забудови, для будівництва та обслуговування кредитно-фінансових установ, а згідно рішення Кременчуцької міської ради від 31 березня 2015 року та зонінгу генерального плану - це землі промисловості).

З огляду на це, як вважає апелянт, відомості, на підставі яких було визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, з якої і було розраховано стягнуту судом суму, не відповідають як містобудівній документації, так і відповідному рішенню міської ради. А витягу з нормативної грошової оцінки, який би відповідав існуючій містобудівній документації та на підставі якого можливо було би визначити достовірну суму недоотриманих коштів, як зазначає апелянт, позивач суду не надав.

На думку апелянта, загальна сума орендної плати, яка могла бути отримана Кременчуцької міською радою, становить 19 465 гривень, а не 71 256, 25 гривень, як помилково розрахував позивач.

До апеляційної скарги апелянтом додані: копія рішення Кременчуцької міської ради від 02.02.2016 "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29 травня 2012 року "Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 року №94-908вих12 на рішення Кременчуцької міської ради від 27.12.2011 року "Про внесення змін до рішення міської ради від 24 листопада 2009 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області", копія рішення Кременчуцької міської ради від 13.12.2018 "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 11.травня 2017 року "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24 листопада 2009 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області", копію рішення Кременчуцької міської ради від 11 травня 2017 року "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24 листопада 2009 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області» з додатком до рішення, копію рішення Кременчуцької міської ради від 23.04.2020 "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 11 травня 2017 року "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24 листопада 2009 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області" з додатком до рішення, копію рішення Кременчуцької міської ради від 11.03.2021 "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 11 травня 2017 року "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24 листопада 2009 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області" з додатком до рішення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОРТЕК" на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2023 у справі №917/1670/22 та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 17.04.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 17.04.2023 для подання заяв і клопотань.

Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження були надіслані сторонам на їх адреси, зазначені в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручені, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відтак, сторони належним чином повідомлені про розгляд скарги в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечень проти розгляду скарги в порядку спрощеного провадження від учасників справи не надходило.

18.04.2023 (11.04.2023 подано до підприємства поштового зв`язку) від Кременчуцької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що розрахунок безпідставно збережених коштів за весь період (з 01.11.2021 по 05.07.2022 включно) здійснювався позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. А апелянтом не надано суду жодних інших доказів стосовно нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, відповідно, щодо розміру суми позовних вимог (окрім здійснених відповідачем в апеляційній скарзі контррозрахунків, що ґрунтуються на його власному підході до застосування коефіцієнтів).

Як зазначає позивач, рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.03.2015 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" ТОВ "МОТОРТЕК" було вирішено передати в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 2 086кв.м (кадастровий номер 5310436100:07:002:0739) і водночас покладено на ТОВ "МОТОРТЕК" обов`язки щодо замовлення в шестимісячний термін документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, реєстрації права оренди в установленому законом порядку, нарахування та сплати орендної плати за періоди з дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна і до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки тощо. Але матеріали справи не містять доказів вчинення ТОВ "МОТОРТЕК" будь-яких дій, спрямованих на виконання вказаного рішення, а також доказів неправомірності дій позивача (зокрема, порушення визначеної законом їх послідовності, створення відповідачеві будь-яких перешкод в оформленні орендних правовідносин).

З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2023 у справі №917/1670/22 - залишити без змін.

Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Вирішуючи питання прийняття наданих апелянтом додаткових доказів, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апелянт мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, подати усі докази суду першої інстанції, зокрема разом з відзивом на позовну заяву.

Апелянт в апеляційній скарзі не посилається на жодні обставини, які унеможливили подати йому додаткові докази, додані до апеляційної скарги, суду першої інстанції.

Судова колегія зазначає, що положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Судова колегія наголошує, що усі докази мали бути подані сторонами суду першої інстанції; належних та допустимих доказів неможливості подання до суду першої інстанції доданих апелянтом до апеляційної скарги додаткових доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього апелянтом суду апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає додані відповідачем до апеляційної скарги додаткові докази, окрім копії рішення Кременчуцької міської ради від 02.02.2016 "Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29 травня 2012 року "Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 року №94-908вих12 на рішення Кременчуцької міської ради від 27.12.2011 року "Про внесення змін до рішення міської ради від 24 листопада 2009 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області", яка була додана позивачем до позовної заяви і міститься у матеріалах справи, і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.

Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, а також доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до договору купівлі-продажу від 26.11.2013, Колективне підприємство "Виробничо-комерційний центр "ЭСМА" передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "МОТОРТЕК" нежилі приміщення бази - будівлі, що знаходяться за адресою: 60-річчя Жовтня, 47- В, загальною площею 678, 7кв.м, які розташовані на земельній ділянці комунальної власності, площею 3 140кв.м, кадастровий номер 5310436100:07:002:0622.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.03.2015 "Про припинення права користування земельними ділянками" припинено Колективному підприємству "Виробничо-комерційний центр "ЭСМА" право користування земельною ділянкою, наданою для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень бази по вул. 60-річчя Жовтня, 47-В у м. Кременчуці.

Також рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.03.2015 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "МОТОРТЕК" в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 2 086кв.м, кадастровий номер 5310436100:07:002:0739.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаний реєстр Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №317207860 від 09.12.2022 у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОРТЕК" перебували до 06.07.2022 нежилі приміщення бази - будівлі, загальною площею 729, 8кв.м, які розташовані за адресою: просп. Свободи (колишня назва - вул. 60-річчя Жовтня), буд. 47-В у м. Кременчуці, Полтавської області.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000014922022 від 10.01.2022, земельна ділянка по вул. 60-річчя Жовтня, буд. 47-В (нова назва - просп. Свободи) у м. Кременчуці, кадастровий номер 5310436100:07:002:0739 зареєстрована 23.03.2015 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.10.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2 086кв. м на 2021 рік складає 5 440 204, 56грн, на 2022 рік - 5 984 225, 02грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що в період з 01.11.2021 до 05.07.2022 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень бази, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 71 256, 25грн, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Відповідач не заперечує, що був власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці з 26.11.2013 до 05.07.2022. Водночас не має доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації такого права. Отже, відповідач користувався цією земельною ділянкою без належної правової підстави.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Таким чином, набувач земельної ділянки фактично зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшуючи вартість власного майна, а власник землі (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати).

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач повинен відшкодувати позивачу безпідставно збережені кошти за період з 01.11.2021 до 05.07.2022 (згідно заявлених позовних вимог).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Зазначене не заперечує і апелянт.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у даному випадку обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

При цьому суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що за змістом визначення, наведеного у частині першій статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Спірна земельна ділянка зареєстрована в державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Таким чином дана земельна ділянка є об`єктом цивільних прав.

Згідно наявного у матеріалах справи витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі якого позивачем був здійснений розрахунок безпідставно збережених коштів, кадастровим номером земельної ділянки є 5310436100:07:002:0739, місце розташування: Полтавська область, м. Кременчук, просп. 60-річчя Жовтня (Свободи), 47В. Цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень бази (будівля літ. А, А1, А2, а та групи приміщень №5 в будівлі літ. Б, Б1, б, б1, б2); форма власності - комунальна, площа земельної ділянки - 0, 2086.

Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, на яку посилається апелянт, земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в справі.

Тобто, із наведеної правової позиції Верховного Суду не вбачається, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не є належним доказом в обґрунтування розміру орендної плати чи безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем. Натомість, Верховний Суд вказав на те, що для встановлення таких обставин, поряд із цим доказом, суд може брати до уваги також і інші докази, які містять інформацію щодо предмета спору.

Однак, апелянт, жодних доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки суду не надав.

Апелянт вважає, що Кременчуцька міська рада повинна була спочатку внести до Державного земельного кадастру відомості про те, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення і має цільове призначення "землі промисловості" - "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", тобто, як зазначає апелянт, Кременчуцька міська рада заявила позов про стягнення збитків щодо недоотримання доходів від не передачі в оренду земельної ділянки з такими параметрами, з якими вона ніколи не могла би передати її в оренду.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.03.2015 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "МОТОРТЕК" в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 2 086кв.м, кадастровий номер 5310436100:07:002:0739, і одночасно покладено на ТОВ "МОТОРТЕК" обов`язки щодо замовлення в шестимісячний термін документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, реєстрації права оренди в установленому законом порядку, нарахування та сплати орендної плати за періоди з дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна і до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки тощо.

Але матеріали справи не містять доказів вчинення ТОВ "МОТОРТЕК" будь-яких дій, спрямованих на виконання вказаного рішення, а також доказів неправомірності дій позивача (зокрема, порушення визначеної законом їх послідовності, створення відповідачу перешкод в оформленні орендних відносин тощо).

При цьому, апелянт посилається на пункт 13 рішення міської ради від 31.03.2015, яким було встановлено, що земельна ділянка передається в оренду з цільовим призначенням "для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень бази", тобто, як вважає апелянт, саме як землі промисловості.

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Разом з тим, апелянт не заперечує, що у витязі визначено вид використання земельної ділянки - саме для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень бази (будівля літ. А, А1, А2, а та групи приміщень №5 в будівлі літ. Б, Б1, б, б1, б2).

Здійснюючи в апеляційній скарзі певний розрахунок імовірного розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки і, відповідно, розміру недоотриманого позивачем орендної плати, апелянт, самостійно визначаючи категорію спірної земельної ділянки, її цільове призначення, не посилається, при цьому, на жодний належний та допустимий доказ приналежності спірній земельній ділянці саме вказаних ним категорії та цільового призначення.

При цьому, як зазначено вище, відповідач як належний землекористувач спірної земельної ділянки не лише міг, а і мав вчинити дії, спрямовані на укладення договору оренди земельної ділянки, у тому числі і для сплати орендної плати у визначеному законом порядку.

Однак, апелянт зазначеного не здійснив.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на генеральний план м. Кременчука, визначаючи на власний розсуд категорію спірної земельної ділянки та її цільове призначення.

Однак, згідно, зокрема правової позиції Верховного Суду, належними доказами на обґрунтування оцінки землі можна визнати довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

Апелянт не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів в спростування відомостей, зазначених у наданому позивачем витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі якого позивачем був здійснений розрахунок безпідставно збережених коштів, та який є належним доказом у спірних правовідносинах.

Відтак, апелянт і не спростував обґрунтовано здійснений позивачем розрахунок 71 256, 25грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2021 до 05.07.2022.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОРТЕК" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2023 у справі №917/1670/22 - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОРТЕК" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2023 у справі №917/1670/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза