Рішення

від 15.05.2023 по справі 904/1185/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2023м. ДніпроСправа № 904/1185/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/1185/23

за позовом Селянського (фермерського) господарства "СМІРНОВИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ-ПРОМ"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Селянське (фермерське) господарство "СМІРНОВИ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 07.03.2023 за вих. № б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ-ПРОМ" (далі - відповідач) про стягнення 75.439,94 грн, з яких 51.340,75 грн основної заборгованості за договорами поставки від 09.11.2020 за №11 та від 18.11.2020 за №12, трьох процентів річних у розмірі 3.358,94 грн та 20.740,25 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1185/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2023.

Ухвалою від 10.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 49081, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ПОЛОНСЬКОЇ-ВАСИЛЕНКО, будинок 6-А, квартира 40, за трек-номером 4930021121446.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 29.03.2023 з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою" та/або «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Більш того, обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.05.2023.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, суд встановив, що ухвала від 10.03.2023 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, а саме 27.03.2023.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 10.03.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 11.04.2023.

Також суд звертає увагу, що відповідач через відділ документального забезпечення 12.04.2023 звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи і 13.04.2023 представник відповідача був ознайомлений з матеріалами справи №904/1185/23.

Станом на 15.05.2023 відзив відповідачем не надано.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач поставив відповідачу товар на підставі двох договорів поставки, який відповідач оплатив частково, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою і окрім суми основної заборгованості нарахував до стягнення проценти річні та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договорів; поставки товару; настання строку оплати товару; наявності/відсутності повної/часткової оплати товару; наявності/відсутності заборгованості; правомірності нарахування процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 09.11.2020 між позивачем (далі позивач, постачальник) та відповідачем (далі відповідач, покупець) був укладений договір поставки №11 (далі договір №11).

Згідно з п. 1.1 договору №11 постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити пшеницю урожаю 2020 року.

Пунктом 4.1 договору №11 визначено, що ціна складає 7.530,00 грн за 1 тону, в т. ч. ПДВ 20%. Загальна вартість товару за договором 2.635.500,00 грн в т. ч. ПДВ 20% (п. 4.2 договору №11).

Договір набирає чинність з моменту підписання і діє до 31.12.2020 (п. 7.1 договору №11).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2.643.180,60 грн, що підтверджується:

видатковою накладною №14 від 09.11.2020 на суму 817.316,20 грн (арк. 15, том 1);

видатковою накладною №16 від 11.11.2020 на суму 433.728,00 грн (арк. 20, том 1);

видатковою накладною №17 від 12.11.2020 на суму 634.628,40 грн (арк. 24, том 1);

видатковою накладною №18 від 17.11.2020 на суму 757.518,00 грн (арк. 28, том 1);

Для оплати заборгованості за договором №11 позивач виставив відповідачу рахунок №13 від 09.11.2020 на суму 2.635.500,00 грн (арк. 13, том 1);

Відповідач частково /у розмірі 2.635.500,00 грн/ оплатив товар поставлений в межах виконання договору №11, що підтверджується платіжними дорученнями:

№1650 від 09.11.2020 на суму 723.000,00 грн (арк. 14, том 1);

№1656 від 11.11.2020 на суму 600.000, 00 грн (арк. 19, том 1);

№1657 від 12.11.2020 на суму 785.400,00 грн (арк. 23, том 1);

№1674 від 16.11.2020 на суму 527.100,00 грн (арк. 27, том 1).

Також між позивачем (далі позивач, постачальник) та відповідачем (далі відповідач, покупець) 18.11.2020 був укладений договір поставки №12 (далі договір №12).

Згідно з п. 1.1 договору №12 постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити пшеницю урожаю 2020 року.

Пунктом 4.1 договору №12 визначено, що ціна складає 7.400,00 грн за 1 тону, в т. ч. ПДВ 20%. Загальна вартість товару за договором складає 296.000,16 грн в т. ч. ПДВ 20% (п. 4.2 договору №12).

Договір набирає чинність з моменту підписання і діє до 31.12.2020 (п. 7.1 договору №12).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 280.460,15 грн, що підтверджується видатковою накладною №15 від 19.11.2020 (арк. 38, том 1).

Для оплати заборгованості за договором №12 позивач виставив відповідачу рахунок №14 від 18.11.2020 на суму 280.460,15 грн (арк. 36, том 1);

Відповідач частково оплатив товар поставлений в межах виконання договору №12, що підтверджується платіжним дорученням №1691 від 19.11.2020 на суму 236.800,00 грн (арк. 37, том 1).

Оскільки відповідач має перед позивачем заборгованість, яка виникла у 2020 році і строк оплати якої настав, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення суми основного боргу і нарахованих на неї процентів річних та інфляційних втрат.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 51.340,75 грн основної заборгованості, 3.358,94 грн трьох процентів річних та 20.740,25 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Позивач поставив відповідачу товар за договором №11 на загальну суму 2.643.109,60 грн.

За договором №12 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 280.460,15 грн.

Поставка товару за договорами №11 та №12 підтверджується видатковими накладними.

Всі видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктами 5.2 договір №11 та №12 визначено, що оплата товару: 80% вартості по передоплаті або по факту навантаження товару, інші 20% вартості - після реєстрації податкової накладної протягом одного банківського дня.

Суд встановив, що товар поставлено позивачем відповідачу у листопаді 2020 року.

Весь товар прийнято відповідачем від позивача без заперечень та зауважень.

Щодо обставин наявності/відсутності заборгованості за договором №11

Позивач до справи долучив податкову накладну №15 від 16.11.2020 (арк. 32, том 1), згідно із якою загальна сума коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням податку на додану вартість складає 527.100,00 грн. Подача вказаної податкової накладної до податкового органу підтверджується квитанцією №2 від 29.12.2020.

Також суд врахував, що заборгованість за договором №11 у більшій частині є погашеною відповідачем.

У платіжних дорученнях на загальну суму 2.635.500,00 грн в якості призначення платежу вказано: «за пшеницю згідно рахунка №13 від 09.11.2020».

Як встановлено судом, рахунок №13 від 09.11.2020 на суму 2.635.500,00 грн виставлений для оплати товару за договором №11.

За останньою видатковою накладною в межах договору №11 товар поставлено на суму 757.518,00 грн (видаткова накладна №18 від 17.11.2020), залишок заборгованості за якою становить 7.680,60 грн

Часткова сплата заборгованості з боку відповідача за видатковою накладною №18 від 17.11.2020 розцінюється судом як визнання з боку відповідача заборгованості за вказаною видатковою накладною шляхом вчинення активних дій (часткова сплата заборгованості).

Отже, за договором №11 залишок заборгованості складає 7.680,60 грн.

Суд, з урахуванням фактичних обставин справи, виснує, що строк оплати залишку заборгованості за договором №11 у розмірі 7.680,60 грн є таким, що настав.

Доказів оплати товару за договором №11 у розмірі 7.680,60 грн відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача за договором №11 заборгованості у розмірі 7.680,60 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо обставин наявності/відсутності заборгованості за договором №12

Позивач до справи долучив податкову накладну №17 від 19.11.2020 (арк. 40, том 1), згідно із якою загальна сума коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням податку на додану вартість складає 280.460,15 грн. Подача вказаної податкової накладної до податкового органу підтверджується квитанцією №2 від 29.12.2020.

Також суд врахував, що заборгованість за договором №12 у більшій частині є погашеною відповідачем.

У платіжному дорученні №1691 від 19.11.2020 на суму 236.800,00 грн в якості призначення платежу вказано: «за пшеницю згідно рахунка №14 від 18.11.2020».

Як встановлено судом, рахунок №14 від 18.11.2020 на суму 280.460,15 грн виставлений для оплати товару за договором №12.

Часткова сплата заборгованості з боку відповідача за видатковою накладною №15 від 19.11.2020 розцінюється судом як визнання з боку відповідача заборгованості за вказаною видатковою накладною шляхом вчинення активних дій (часткова сплата заборгованості).

Отже, за договором №12 залишок заборгованості складає 43.660,15 грн.

Суд, з урахуванням фактичних обставин справи, виснує, що строк оплати залишку заборгованості за договором №12 у розмірі 43.660,15 грн є таким, що настав.

Доказів оплати товару за договором №12 у розмірі 43.660,15 грн відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача за договором №12 заборгованості у розмірі 43.660,15 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 31.12.2020 до 06.03.2023 на загальну суму 3.358,94 грн та на загальну суму 20.740,25 грн відповідно.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Господарський суд перевірив розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Також суд вказує, оскільки у прохальній частині позовної заяви позивач не визначив чітко суму витрат на оплату професійної правової допомоги, яку він просить суд покласти на відповідача, суд питання розподілу витрат позивача на оплату професійної правової допомоги не розглядає.

Крім цього, суд роз`яснює позивачу його право подати докази з відповідним клопотанням (з урахуванням положень ч. 8 ст. 129 ГПК України), в якому чітко, з посиланням на матеріали справи та інші документи, визначити, які суми слід повернути, розподілити чи стягнути. Така заява може бути розглянута судом в порядку ст. 244 ГПК України.

При цьому копії такої заяви та доданих до неї документів повинні бути невідкладно надіслані стороні у справі, з якої заявник просить стягнути відповідні витрати, докази чого мають бути надані суду разом із заявою (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Суд також відзначає, що через відділ документального забезпечення 13.05.2023 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому відповідач просить суд зменшити розмір витрат а професійну правничу допомогу адвоката до 2.000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВМ-ПРОМ" (Україна, 49081, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ПОЛОНСЬКОЇ-ВАСИЛЕНКО, будинок 6-А, квартира 40; ідентифікаційний код 39865515) на користь СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА "СМІРНОВИ" (Україна, 52700, Дніпропетровська обл., Петропавлівський р-н, селище міського типу Петропавлівка, ВУЛИЦЯ КОЗАЦЬКА, будинок 80; ідентифікаційний код 24431516) 7.680,60 грн (сім тисяч шістсот вісімдесят грн 60 к.) основної заборгованості за договором поставки №11 від 09.11.2020, 502,50 грн (п`ятсот дві грн 50 к.) трьох процентів річних, 3.102,75 грн (три тисячі сто дві грн 75 к.) інфляційних втрат, 43.660,15 грн (сорок три тисячі шістсот шістдесят грн 15 к.) основної заборгованості за договором поставки №12 від 18.11.2020, 2.856,44 грн (дві тисячі вісімсот п`ятдесят шість грн 44 к.) трьох процентів річних, 17.637,50 грн (сімнадцять тисяч шістсот тридцять сім грн 50 к.) інфляційних втрат, 2.684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 к.) судового збору.

Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк