Ухвала

від 15.05.2023 по справі 912/645/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

15.05.2023р. Справа №912/645/23

Суддя Паляниця Ю.О., розглянувши заяву №10/04-23 від 10.04.2023р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» (01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, 30-б, оф.14) про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марпостачсервіс» (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, пр.Металургів, 33, каб.58/3) боргу в сумі 38522 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд», м.Київ звернулось до господарського суду Кіровоградської області із заявою №10/04-23 від 10.04.2023р. щодо видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марпостачсервіс», м.Маріуполь боргу в сумі 38522 грн.

В обґрунтування вимог, викладених у заяві про видачу судового наказу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» посилалось на те, що на підставі укладеного між сторонами договору №15/04 від 15.04.2022р. боржник поставив товар, який був оплачений заявником. Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Марпостачсервіс» не виконало свої зобов`язання з реєстрації податкової накладної, що спричинило заявнику шкоду на суму 38522 грн у вигляді витрат по сплаті ПДВ.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2023р. вказану заяву про видачу судового наказу з додатками направлено за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Розглянувши вказану заяву та додані до неї документи, господарський суд зазначає про наступне.

За змістом ч.1 ст.147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до ст.148 вказаного кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п.3 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали заяви, 15.04.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Марпостачсервіс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» (покупець) укладений договір поставки №15/04, за змістом п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного договору та на підставі специфікації та/або видаткових накладних, які є невід`ємними частинами даного договору.

На виконання вказаного договору сторонами правочину було складено та підписано видаткову накладну №1 від 19.04.2022р. щодо поставки товару на суму 231132 грн, у тому числі ПДВ 38522 грн.

Відповідно до платіжного доручення №7593 від 21.04.2022р., Товариством з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» (покупцем) згідно з договором №15/04 від 15.04.2022р. було сплачено за поставлений товар 231132 грн, у тому числі ПДВ 38522 грн.

За визначенням п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 201.10 ст.201 цього кодексу встановлює, зокрема, наступні правила складання та реєстрації податкових накладних:

-при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац 1);

-податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац 2);

-відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (абзац 23)

У п.11.17 та п.11.18 договору №15/04 від 15.04.2022р. визначено, що постачальник та покупець є платниками податку на додану вартість.

При цьому, укладеним сторонами правочином не передбачено обов`язку щодо реєстрації податкової накладної постачальником та відповідальності у разі не виконання дій з реєстрації податкової накладної.

Заявлена до стягнення сума заборгованості ґрунтується на положеннях податкового законодавства та безпосередньо не встановлюється умовами договору.

Враховуючи вищенаведене, за своєю суттю обов`язок щодо відшкодування заборгованості, що виникла внаслідок не виконання зобов`язань з реєстрації податкової накладної по договору №15/04 від 15.04.2022р. не можна розцінювати як зобов`язання за договором, а є лише наслідком невиконання зобов`язання в частині дотримання норм податкового законодавства платниками податку на додану вартість.

Одночасно, за приписами п.1 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього кодексу.

У заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (п.п.4, 5 ч.2 ст.150 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами п.п.3, 4 ч.3 ст.150 відповідного нормативно-правового акту до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.91 вказаного процесуального кодексу України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Приписами п.5.26 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2020) передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Згідно з висновком щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного суду від 11.07.2018р. у справі №904/8549/17, неналежним чином засвідчені документи є недопустимими доказами у справі.

Проте, всупереч вищенаведеному, додатки до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» про видачу судового наказу не засвідчені у встановленому порядку, а саме не містять назви посади особи, яка засвідчила копії, дати засвідчення копії.

Крім того, за приписами з п.4 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у ч.1 ст.175 цього кодексу.

В силу норм п.1 ч.1 ст.175 вказаного нормативно-правового акту суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст.3, 5 Закону України «Про третейські суди» завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону. Юридичні та/або фізичні особи, а також адміністратор за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно зі ст.12 зазначеного закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Пунктом 8.1 договору №15/04 від 15.04.2022р. передбачено, що будь-який спір, що виникає з цього договору (контракту) або у зв`язку з ним, зокрема, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України. Сторони погоджуються з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України.

Тобто, сторонами досягнуто згоди та обрано третейський суд, що також є підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви про видачу судового наказу господарським судом.

Як визначено у ч.2 ст.152 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Згідно з ч.2 ст.154 вказаного кодексу за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на приписи чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» щодо видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марпостачсервіс» боргу в сумі 38522 грн.

Одночасно, господарський суд зазначає, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.3-6 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч.2 ст.153 Господарського процесуального кодексу України).

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч.2 ст.151 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.148, 150-154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви №10/04-23 від 10.04.2023р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Укрзалізбуд» щодо видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марпостачсервіс» боргу в сумі 38522 грн.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку ст.ст.255-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.О.Паляниця