Рішення

від 15.05.2023 по справі 905/1063/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.05.2023 Справа №905/1063/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросистема-Трейд" (ідентифікаційний код 37530038)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаський ливарно-індустріальний союз" (ідентифікаційний код 38102205)

про стягнення 244047,06грн, а саме, заборгованості в сумі 174250,00грн, 3% річних в сумі 4937,38грн, інфляційних втрат в сумі 41911,17грн, пені в сумі 22948,51грн

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

29.12.2022 шляхом направлення органами поштового зв`язку Товариство з обмеженою відповідальністю "Феросистема-Трейд" (далі - ТОВ "Феросистема-Трейд") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаський ливарно-індустріальний союз" (далі - ТОВ "Донбаський ливарно-індустріальний союз") про стягнення 244047,06грн, а саме, заборгованості в сумі 174250,00грн, 3% річних в сумі 4937,38грн, інфляційних втрат в сумі 41911,17грн, пені в сумі 22948,51грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов`язків за договором №120719 від 12.07.2019 в частині повної та своєчасної оплати товару, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 174250,00грн, на яку додатково нараховано 3% річних, втрати від інфляції, пеню. Відповідні суми позивач просить стягнути у судовому порядку та відшкодувати витрати з оплати судового збору за рахунок відповідача.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2022 для розгляду справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1063/22; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з розпорядження №16-р від 10.11.2022 «Про відновлення відправки вихідної кореспонденції», що діяло на дату відкриття провадження у справі, за наслідками часткового виділення бюджетних асигнувань, передбачених кошторисом на 2022 рік та закінченням проведення процедури закупівлі знаків поштової оплати відновлено відправлення вихідної кореспонденції в Господарському суді Донецької області в межах наявних знаків поштової оплати, однак враховуючи недостатність знаків поштової оплати, необхідних для безперебійної відправки вихідної кореспонденції, рекомендовано суддям та працівникам апарату суду враховувати обмежену кількість знаків поштової оплати, в зв`язку з чим здійснювати відправлення через поштового оператора «Укрпошта» виключно за нагальною потребою після вичерпання альтернативних способів повідомлення сторін та учасників процесу (електронна пошта, телефонограма, факсограма, підсистема "Електронний суд", розміщення відповідних повідомлень на офіційній сторінці суду на веб-порталі "Судова влада України" тощо).

Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 сформулював правовий висновок, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

Копію ухвали від 03.01.2023 направлено на адреси електронної пошти учасників справи, інформація щодо яких міститься в позовній заяві, а саме: позивачу на адресу info@ferrosistema.com.ua, згідно відмітки, що містяться у програмі «Діловодство господарського суду», відправлення електронною поштою позивачу «доставку не підтверджено», відповідачу на адресу ceregabeliy@gmail.com, згідно відмітки, що містяться у програмі «Діловодство господарського суду», відправлення електронною поштою відповідачу «доставлено».

Також відповідачу ухвала направлялась поштовим направленням на адресу: 85300, Донецька обл., м.Покровськ, вул.Волкова, 23, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак конверт повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України) передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надходило.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об?єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України № №58/2023 від 06.02.2023, який затверджено Законом України № 2738-IX від 16.11.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказом №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою» з 18.04.2022 запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у віддаленому режимі, встановлено дистанційний режим роботи.

За об`єктивних обставин, які пов`язані з місцезнаходження суду у м.Харкові, яке постійно знаходиться під ворожими обстрілами, роботою суду дистанційно розгляд справи здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція учасників процесу

ТОВ "Феросистема-Трейд" в обґрунтування заявлених вимог зазначило, що останнім на виконання умов договору поставки №120719 від 12.07.2019 поставлено відповідачу товар належної якості, який був отриманий уповноваженими представниками відповідача згідно оформлених належним чином довіреностей, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Відповідачем частково не сплачений товар отриманий за накладною №439 від 11.10.2021 (загальна вартість товару в сумі 67500,00 грн не оплачена в сумі 4250,00грн), за накладною №495 від 23.11.2021 (загальна вартість товару в сумі 128750,00 не оплачена в сумі 87500,00 грн) та за накладною №30 від 27.01.2022 повністю не оплачена вартість товару в сумі 82500,00грн.

Оскільки відповідачем свої зобов`язання з оплати товару не виконані належним чином, позивач звернувся до суду з відповідним позовом щодо стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та пені, що нарахована згідно п. 8.2 договору.

Також позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду витрати по оплаті судового збору.

На підтвердження позовних вимог позивач надав належним чином засвідчені копії: договору поставки №120719 від 12.07.2019; специфікацій №18 від 11.10.2021; №20 від 23.11.2021; видаткових накладних, рахунків, накладних транспортних компаній; платіжних доручень; реєстру платежів за період з 12.07.2019 - 22.12.2022; реєстру платежів за період з 12.07.2019 - 22.12.2022.

Заявлені вимоги позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 16, 525, 526, 611, 629, 692 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 4, 162, 171 ГПК України.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 03.01.2023 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовну заяву - п`ятнадцять днів з дня вручення вказаної ухвали. Останній попереджений судом, що у разі відсутності відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішить справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач під час розгляду справи відзиву суду не надав, ніяким іншим способом своєї правової позиції за заявленим позовом не висловив, доказів на підтвердження поважності причин не можливості вчинення даних дій не надав, тому у порядку ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом

12.07.2019 між ТОВ "Феросистема-Трейд" (Постачальник) та ТОВ "Донбаський ливарно-індустріальний союз" (Покупець) укладено договір поставки №120719, за умовами пп.1.1-1.2 якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець оплатити та прийняти товар, детальний опис та характеристика, кількість i вартість якого вказані в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору. Загальна сума договору складається із сум Специфікацій до цього договору.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін по договору та діє до 31.12.2019. У випадку, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не заявила про своє бажання розірвати договір, цей договір вважається продовженим на тих же самих умовах на наступний рік (п.9.2 договору).

За умовами п.2.1 договору ціна товару вказується в Специфікаціях до даного договору. Ціна вказується на умовах поставки DAP склад Покупця м. Дніпро згідно IHKOTEPMC 2010, якщо інші умови поставки не передбачені в Специфікації.

Постачальник поставляє Покупцю товар в терміни, обумовлені сторонами в Специфікаціях до даного договору. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця після отримання Покупцем товару.( п.п. 3.1- 3.2 договору).

У відповідності до пп.5.1 - 5.3 договору передача товару здійснюється: за кількістю - згідно товаросупроводжувальних документів, за якістю - згідно документів, які посвідчують якість. Постачальник надає Покупцю на кожну партію товару наступні документи, оформлені українською мовою, з повним найменуванням Покупця: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товаротранспортну накладну; податкову накладну, яка реєструється у Єдиному реєстрі податкових накладних згідно чинного законодавства; документ, що підтверджує якість товару (сертифікат, паспорт тощо). У разі отримання товару, який не відповідає умовам договору, Покупець зобов`язаний прийняти його на відповідальне зберігання та негайно сповістити Постачальника відповідно до положень п.4.3. даного договору.

За умовами п. 2.3 Покупець здійснює оплату кожної партії товару не пізніше десяти календарних днів з дати поставки товару на підставі рахунку, виставленого Постачальником, якщо інші умови не передбачені у відповідній Специфікації. Датою повної оплати товару вважається дата зарахування повної суми грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.2.4 договору)

Пунктом 8.2 договору передбачено, що в разі прострочення оплати товару Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день прострочки оплати товару. Сплата пені та штрафів не звільняє сторони від обов`язку виконання ними своїх зобов`язань по даному договору (п.8.5 договору).

Сторонами договору підписано Специфікацію №18 від 11.10.2021, за якою узгоджена поставка товару на суму 67500,00грн та визначено, що поставка товару здійснюється на умовах поставки СРТ склад Покупця згідно ІНКОТЕРМС 2010. Умови оплати не пізніше 30 календарних днів за дати поставки товару. Термін поставки- жовтень 2021.

Також підписано Специфікацію №20 від 23.11.2021 на поставку товару на суму 128750,00грн, згідно якої поставка товару та його оплата здійснюється на аналогічних умовах. Термін поставки - листопад 2021.

Договір №120719 від 12.07.2019 та специфікації підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплені відтисками печаток підприємств.

За видатковими накладними №439 від 11.10.2021 на суму 67 500,00 грн, №495 від 23.11.2021 на суму 128 750,00грн, №30 від 27.01.2022 на суму 82 500,00грн ТОВ "Феросистема-Трейд" передало, а ТОВ "Донбаський ливарно-індустріальний союз" прийняло товар.

Позивач виставив рахунки № 446 від 11.10.2021 на суму 67 500,00 грн, №507 від 23.11.2021 на суму 128 750,00грн, № 19 від 19.01.2022 на суму 82 500,00грн.

У видаткових накладних міститься посилання на рахунок, який виставлений на підставі господарської операції за нею.

Матеріали справи містять довіреності, що надають право уповноваженому представнику відповідача вказаний товар отримати, довіреності містять посилання на конкретний рахунок на оплату.

Також позивач надав суду квитанції транспортних компаній, що свідчать про направлення товару.

Відповідач частково вартість товару, отриманого за вказаними вище видатковими накладними сплатив, зокрема платіжними дорученнями:

- № 2437 від 17.11.2021 суму 4500,00 грн з зазначенням в графі призначення платежу, що оплата здійснюється за рахунком № 446 від 11.10.2021;

- №2661 від 14.01.2022 суму 50000,00 грн з зазначенням в графі призначення платежу, що оплата здійснюється за рахунком № 446 від 11.10.2021;

- № 2701 від 26.01.2022 суму 8750,00 з зазначенням в графі призначення платежу, що оплата здійснюється за рахунком № 446 від 11.10.2021;

- № 2705 від 26.01.2022 суму 41250,00 грн з зазначенням в графі призначення платежу, що оплата здійснюється за рахунком №19 від 19.01.2022.

Позивач не надав суду доказів звернення до нього відповідача з листами щодо внесення змін до призначення платежу за вказаними платіжними дорученнями.

Як вказує позивач, заборгованість за поставлений товар залишилась частково не сплаченою за накладною №439 від 11.10.2021 (загальна вартість товару в сумі 67500,00грн не оплачена в сумі 4250,00грн), за накладною №495 від 23.11.2021 (загальна вартість товару в сумі 128750,00 не оплачена в сумі 87500,00 грн) та за накладною №30 від 27.01.2022 вартість товару в сумі 82500,00грн повністю не оплачена.

Оскільки відповідач не сплатив вартість отриманого товару в сумі 174250,00грн, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Докази оплати заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши надані позивачем в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару, а також інфляційних нарахувань, 3% річних та пені.

За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Укладений між ТОВ "Феросистема-Трейд" та ТОВ "Донбаський ливарно-індустріальний союз" договір №120719 від 12.07.2019 за своєю правовою природою є договором поставки.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств, не є розірваними, на час розгляду справи у судовому порядку недійсними не визнаний. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення з листами щодо розірвання договору, тому згідно п.9.2 договір вважається продовженим на наступні періоди.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об`ємів поставки товару та її якості, а також ціною та строками виконання зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України (далі- ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями частин першою, другою статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 ЦК України).

На підставі представлених первісних документів, які складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та засвідчують встановлений факт здійснення господарських операції та договірних відносин - видаткових накладних, судом встановлено, що протягом жовтня-листопада 2021, січня 2022 на виконання умов спірного договору ТОВ "Донбаський ливарно-індустріальний союз" отримало від ТОВ "Феросистема-Трейд" товар на загальну суму 1338502,02грн, а саме, на підставі наданих видаткових накладних №439 від 11.10.2021, №495 від 23.11.2021, №30 від 27.01.2022. Наявність повноважень представника відповідача на отримання товару за кожною конкретною накладною підтверджується відповідними довіреностями, які містять посилання на рахунок.

Позивачем виставлено рахунки, досліджуючи які виходячи з дати їх виставлення, суми та виду товару, що поставлявся, суд вбачає, що за видатковою накладною №439 від 11.10.2021 виставлено рахунок № 446 від 11.10.2021, за видатковою накладною №495 від 23.11.2021 - №507 від 23.11.2021, за видатковою накладною №30 від 27.01.2022 - № 19 від 19.01.2022.

Також на підтвердження факту поставки товару надано транспортні накладні операторів поштового зв`язку.

Доказів на підтвердження того, що у порядку п.п. 5.1-5.3 договору внаслідок порушення з боку Постачальника зобов`язань щодо передачі документів Покупець прийняв товар на відповідальне зберігання та негайно сповістив про факт відсутності таких документів Постачальника матеріали справи не містять.

За приписами частин першої, другої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За накладними №439 від 11.10.2021, №495 від 23.11.2021 поставка здійснювалась за умовами Специфікацій №18 та №20, які визначають строк виконання зобов`язання з оплати отриманого товару - не пізніше 30 календарних днів за дати поставки товару.

Суд виходить з того, що строк оплати за видатковими накладними №439 від 11.10.2021 до 10.11.2021 включно, №495 від 23.11.2021 до 23.12.2021 включно.

За накладною №30 від 27.01.2022 у суду відсутні дані щодо укладання Специфікації, однак поставка товару відбулась, наявна довіреність, транспортна накладна, рахунок, товар є частково сплаченим. Визначаючи строк оплати за вказаною накладною, суд виходить з умов п. 2.3 договору, за яким Покупець здійснює оплату кожної партії товару не пізніше десяти календарних днів з дати поставки товару на підставі рахунку, виставленого Постачальником, якщо інші умови не передбачені у відповідній Специфікації. Відповідно за накладною №30 від 27.01.2022 строк оплати до 07.02.2022 включно.

У відповідності до ч.5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При цьому суд вказує, що оскільки фактично строк виконання зобов`язання за накладною №30 припадає на вихідний день - 06.02.2022 (неділя), днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За результатами дослідження платіжних доручень, які надані на підтвердження часткової оплати поставленого товару, суд прийшов до висновку, що позивач в тексті позовної заяви припустився помилки, коли визначав, товар за якими накладними був частково сплаченим.

Зокрема, виходячи з даних, які внесені відповідачем в графу призначення платежу відповідачем, позивач вірно вказує, що платіжними дорученнями № 2437 від 17.11.2021 на суму 4500,00 грн, №2661 від 14.01.2022 на суму 50000,00 грн, № 2701 від 26.01.2022 на суму 8750,00 відповідачем частково сплачений рахунок № 446 від 11.10.2021, а відповідно й товар, що поставлений за видатковою накладною №439 від 11.10.2021. Заборгованість за вказаною накладною складає 4250,00грн.

Одночасно позивач оплату, здійснену за платіжним дорученням №2705 від 26.01.2022 на суму 41250,00 грн з зазначенням в графі призначення платежу - за рахунком №19 від 19.01.2022, зараховує в рахунок оплати заборгованості за накладною №495 від 23.11.2021.

Як встановлено вище, накладній №495 від 23.11.2021 відповідає рахунок №507 від 23.11.2021, рахунок №19 від 19.01.2022 виставлено за накладною №30 від 27.01.2022.

Пунктом 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою Правління Національного банку України

від 21 січня 2004 року N 22, та яка діяла на час здійснення відповідної оплати, визначено - реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Суд дійшов висновку, що відповідачем при здійсненні оплати у реквізиті «призначення платежу» вказано достатній обсяг інформації для ідентифікації накладної, за якою така оплата здійснюється - вказано номер рахунку, який виставлений на підставі останньої.

Згідно з порядком, що встановлено в наведеному пункту Інструкції та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.1995, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, від 26.12.2019 року у справі №911/2630/18.

Умови договору не містять посилання на можливість зарахування здійсненої оплати, незважаючи на те, що зазначено платником у графі «призначення платежу», за заборгованість, яка виникла першою.

Доказів, що відповідач звертався до позивача з листом про внесення змін до графи «призначення платежу» щодо зміни рахунку, який фактично сплачувався, позивачем суду не надано.

Як наслідок, позивач помилково вказує, що заборгованість за поставлений товар залишилась частково не сплаченою за накладною №495 від 23.11.2021 в сумі 87500,00 грн, оскільки зарахував у рахунок оплати за вказаною накладною суму 41250,00 грн, що сплачена платіжним дорученням №2705 від 26.01.2022, та за накладною №30 від 27.01.2022 вартість товару в сумі 82500,00грн повністю не оплачена.

За висновком суду, за накладною №495 від 23.11.2021 наявна заборгованість в сумі 128 750,00грн і є повністю не сплаченою, тоді як заборгованість за накладною №30 від 27.01.2022 складає 41250,00грн, оскільки є сплаченою частково в сумі 41250,00грн за платіжним дорученням №2705 від 26.01.2022 з посиланням рахунок №19 від 19.01.2022, який виставлений саме за вказаною накладною. При цьому, сукупна сума заборгованості є незмінною та складає 174250,00грн.

Доказів сплати вказаної суми заборгованості за поставлений товар матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання зобов`язань з вчасної оплати прийнятого від позивача товару та встановленою наявність основного боргу Покупця перед Постачальником за договором поставки №120719 від 12.07.2019 в означеній сумі, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Предметом спору в даній справі також є матеріально-правова вимога позивача про стягнення нарахованих ним пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару та виконаних робіт.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі порушення боржником виконання грошового зобов`язання у нього в силу закону за вимогою кредитора виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Враховуючи положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з розрахунку позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сукупній сумі 4937,38грн, що нараховані наступним чином: на заборгованість в розмірі 4250,00 грн за видатковою накладною №439 від 11.10.2021 за період з 10.11.2021 по 22.12.2022; на заборгованість в розмірі 87 500,00 грн за видатковою накладною №495 від 23.11.2021 за період з 23.12.2021 по 22.12.2022; на заборгованість в розмірі 82 500,00 грн за видатковою накладною №30 від 27.01.2022 за період з 06.02.2022 по 22.12.2022.

З огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Суд вказує, що позивач невірно визначив періоди нарахування 3%річних. Враховуючи строки виконання зобов`язання з оплати виконаних робіт, що встановлені судом вище, прострочення виконання грошового зобов`язання має місце за накладною №439 від 11.10.2021 з 11.11.2021, за накладною №495 від 23.11.2021 з 24.12.2021, за накладною №30 від 27.01.2022 з 08.02.2022.

Виходячи з того, що судом встановлено факт невірного зарахування здійсненої оплати, суд при здійсненні розрахунку використовує як базу нарахування за накладною №495 від 23.11.2021 суму 87 500,00 грн, яка визначена позивачем; за накладною №30 від 27.01.2022 суму заборгованості 41250,00грн, що залишилась.

Здійснивши за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН розрахунок 3% річних на заборгованість за видатковою накладною №439 від 11.10.2021 в розмірі 4250,00 грн за період з 11.11.2021 по 22.12.2022; на заборгованість за видатковою накладною №495 від 23.11.2021 в розмірі 87 500,00 грн за період з 24.12.2021 по 22.12.2022; заборгованість за видатковою накладною №30 від 27.01.2022 в розмірі 41 250,00 грн за період з 08.02.2022 по 22.12.2022, суд вказує, що сукупна сума 3% річних складає 3838,13грн. У задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Крім того, відповідно до роз`яснення Верховного Суду викладеного в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Відповідно до наданого позивачем у тексті позовної заяви розрахунку останнім заявлено до стягнення інфляційні втрати в загальній сумі 41911,17 грн, що нараховані наступним чином: на заборгованість за видатковою накладною №439 від 11.10.2021 в розмірі 4250,00 грн за період з 10.11.2021 по 22.12.2022; на заборгованість за видатковою накладною №495 від 23.11.2021 в розмірі 87 500,00 грн за період з 23.12.2021 по 22.12.2022; на заборгованість за видатковою накладною №30 від 27.01.2022 в розмірі 82 500,00 грн за період з 06.02.2022 по 22.12.2022.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що останній здійснено позивачем методологічно невірно, оскільки період нарахування визначений у календарних датах, а не у місяцях, невірно визначена база нарахування за накладною №30 з підстав, що зазначені судом вище.

Здійснивши за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА: ЗАКОН розрахунок інфляційних нарахувань за видатковою накладною №439 від 11.10.2021 на суму 4250,00 грн за період листопад 2021 - грудень 2022, за видатковою накладною №495 від 23.11.2021 на суму 87 500,00 грн за період січень 2022 - грудень 2022; за видатковою накладною №30 від 27.01.2022 на суму 41250,00грн за період лютий 2022 - грудень 2022, суд вважає, що стягненню підлягають інфляційні нарахування в сумі 34787,71грн, в іншій частині суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Приписами частини першої статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як визначено нормою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).

Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту пункту п. 8.2 договору вбачається, що сторонами узгоджено розмір пені у разі прострочення оплати товару Покупець виплачує Постачальнику - 0,1% від вартості товару за кожен день прострочки оплати товару.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення пені за загальну суму 22948,51грн на заборгованість в розмірі 4250,00 грн за видатковою накладною №439 від 11.10.2021 за період з 10.11.2021 по 22.12.2022; на заборгованість в розмірі 87 500,00 грн за видатковою накладною №495 від 23.11.2021 за період з 23.12.2021 по 22.12.2022; на заборгованість в розмірі 82 500,00 грн за видатковою накладною №30 від 27.01.2022 за період з 06.02.2022 по 22.12.2022.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

02.04.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)», ухвалений Верховною Радою України 30.03.2020.

Зазначеним Законом розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено п.7 такого змісту: « 7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Закон набрав чинності з 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. N 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N 1236» продовжено на всій території України дію карантину пов`язаного з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до 30.06.2023.

Таким чином, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який встановлено ч.6 ст.232 ГК України, продовжено до закінчення такого періоду.

Здійснюючи розрахунок позивач правомірно використовував подвійну облікову ставку Національного банку України, оскільки 0,1% від вартості товару, щодо якого допущено прострочено виконання зобов`язання по оплаті, перевищує такий розмір.

Одночасно позивач припустився при здійсненні розрахунку помилок, що є аналогічними помилкам у розрахунку 3% річних.

Здійснивши за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА: ЗАКОН розрахунок пені на заборгованість в розмірі 4250,00 грн за видатковою накладною №439 від 11.10.2021 за період з 11.11.2021 по 22.12.2022; на заборгованість в розмірі 87 500,00 грн за видатковою накладною №495 від 23.11.2021 за період з 24.12.2021 по 22.12.2022; на заборгованість в розмірі 41250,00 грн за видатковою накладною №30 від 27.01.2022 за період з 08.02.2022 по 22.12.2022, суд встановив, що сума пені, яка належить до стягнення складає 47624,34грн.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що згідно ст. 237 ГПК України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі в сумі 22948,51грн.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, ураховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме, задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 174250,00 грн, 3% річних в сумі 3 838,13 грн, інфляційних нарахувань в сумі 34787,71 грн, пені в сумі 22948,51грн, у задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Внаслідок часткового задоволення позовних вимог суд покладає на відповідача судовий збір в сумі 3537,37 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросистема-Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаський ливарно-індустріальний союз" про стягнення 244047,06грн, а саме, заборгованості в сумі 174250,00грн, 3% річних в сумі 4937,38грн, інфляційних нарахувань в сумі 41911,17грн, пені в сумі 22948,51грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаський ливарно-індустріальний союз" (адреса місцезнаходження: 85300, Донецька обл., м.Покровськ, вул.Волкова, 23, ідентифікаційний код 38102205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросистема-Трейд" (адреса місцезнаходження: 25009, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул. Комарова, буд. 68, ідентифікаційний код 37530038) суму основного боргу 174250,00 грн, суму 3% річних 3 838,13 грн, інфляційні нарахування в сумі 34 787,71 грн, пеню в сумі 22948,51грн, судовий збір в сумі 3537,37грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 15.05.2023.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова