Рішення

від 15.05.2023 по справі 911/388/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2023Справа № 911/388/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РДР Груп Україна» (вул. Софіївська, буд. 19, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 43254299)

до Фізичної особи-підприємця Кондрашової Тамари Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

про стягнення 30 000 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «РДР Груп Україна» (надалі - ТОВ «РДР Груп Україна», Позивач, Орендар) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кондрашової Тамари Олександрівни (надалі - ФОП Кондрашова Т.О., Відповідач, Орендодавець) 15 000 грн авансового платежу та 15 000 грн заставної (гарантійної) суми, а всього 30 000 грн за договором найму (оренди) приміщення від 17.10.2022 (далі за текстом - Договір).

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що ним на виконання умов Договору сплачено 30 000 грн у якості авансового платежу за перший місяць оренди і заставної суми.

Однак, станом на 15.12.2022 Відповідачем об`єкт оренди не переданий Позивачу, відповідний Акт приймання-передачі не підписаний, чим відповідно порушено умови пункту 2.1.1. Договору та статті 756 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

З огляду на зазначене, Позивач направив Відповідачу лист про відмову від Договору та його розірвання, в якому просив Відповідача повернути сплачені грошові кошти в розмірі 30 000 грн.

Відтак, Позивач зазначає, що датою розірвання Договору є 22.12.2022, а кошти станом на дату подання позову залишаються неповерненими, що і стало підставою для звернення до суду.

При нормативно-правовому обґрунтуванні позову та підстав для повернення заявлених до стягнення коштів Позивач посилається на положення статті 1212 ЦК України.

Також Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200 грн.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2023 у справі № 911/388/23 матеріали позовної заяви ТОВ «РДР Груп Україна» до ФОП Кондрашової Тамари Олександрівни про стягнення 30 000 грн передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 позовну заяву залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду ордеру згідно з яким адвокат Микола Володимирович Скаржинський має право представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «РДР Груп Україна» в Господарському суді міста Києва.

08.03.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 позовну заяви прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала від 13.03.2023 направлялась Відповідачу поштовим повідомлення № 0105493661864 на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач повідомлявся про відкриття провадження належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

17.10.2022 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, предметом якого згідно з пунктом 1.1. є тимчасова здача в найм (оренду) на оплатній основі житлового приміщення, що належить Наймодавцю на праві власності. Житлове приміщення являє собою ізольовану квартиру, що знаходяться за адресою: м. Київ, пров. Михайлівський, буд. 9, кв. 4 з усіма невід`ємними технічними пристроями.

Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. Договору оренди Наймодавець зобов`язаний передати Наймачу Об`єкт нерухомості протягом одного дня з моменту підписання цього Договору за Актом прийому-передачі житлового приміщення.

Щомісячна орендна плата за користування об`єктом нерухомості - орендна плата складає 15 000 грн (пункту 3.1. Договору).

Згідно пункту 3.3. Договору оренди в момент укладення договору Наймач виплачує Наймодавцю 30 000 (тридцять тисяч) гривень, що в рівних частках є авансом за перший місяць оренди і заставною (гарантійною) сумою.

У відповідності до пункту 3.4. Договору зазначена в пункті 3.3. заставна (гарантійна) сума повертається Наймачеві в повному обсязі не пізніше двох банківських днів з моменту закінчення найму в разі дотримання наступних умов: збереження всього майна; наявність документального підтвердження оплати в повному обсязі всіх рахунків і платежів, передбачених цим Договором; в момент закінчення строку дії Договору найму, в тому числі у випадку дострокового розірвання, крім випадку, передбаченого абзацом 4 пункту 3.5. Договору.

Термін дії Договору встановлений з 17.10.2022 до 30.09.2023. (пункт 4.1. Договору)

Пунктом 4.1.1. Договору визначено, що початком фактичного використання Об`єкту нерухомості за цим Договором є підписання Сторонами Акту прийому-передачі житлового приміщення. (Додаток №1 до Договору)

Дострокове розірвання Договору можливе за ініціативою однієї зі Сторін, з повідомленням про це іншої Сторони не менше ніж за 30 днів до передбачуваної дати розірвання договору. (пункт 4.2. Договору)

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Позивачем на виконання умов Договору здійснено перерахування 30 000 грн на користь Відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією № 131 від 25.10.2022 на суму 15 000 грн (призначення платежу:орендна плата за перший місяць оренди згідно договору від 17.10.2022 Без ПДВ) та платіжною інструкцією № 132 від 25.10.2022 на суму 15 000 грн (призначення платежу: гарантійний платіж згідно договору оренди від 17.10.2022. Без ПДВ).

Відтак, судом встановлено, що Позивачем виконано вимоги пункту 3.3. Договору.

Водночас, згідно доводів Позивача та що вбачається з матеріалі справи, між сторонами як і протягом одного дня з моменту підписання Договору так і станом на дату звернення до суду з позовом не підписано Акту прийому-передачі житлового приміщення, як це передбачено підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. Договору, а відтак об`єкт нерухомості не був переданий Відповідачем Позивачу у зв`язку з чим відсутній факт користування Позивачем об`єктом нерухомості.

Зазначені вище обставини Відповідачем не заперечуються.

Позивач, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 766 ЦК України, 22.12.2022 направив на адресу Відповідача повідомлення від 18.12.2022 про відмову від договору та його розірвання, в якому повідомив про розірвання Договору та просив повернути сплачені кошти.

Докази направлення повідомлення від 18.12.2022 наявні в матеріалах справи, однак останнє повернулось на адресу Позивача не врученим (згідно відомостей із сайту Укрпошти) у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

У позовній заяві Позивач посилаючись на практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 18.03.2019 по справі № 911/3142/19, стверджує, що датою розірвання Договору є 22.12.2022, а кошти підлягають поверненню згідно статті 1212 ЦК України як такі, що набуті Відповідачем на правовій підставі, яка припинена та наразі відсутня.

Також Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200 грн, на підтвердження факту понесення яких надає до суду: договір про надання правової допомоги від 20.01.2023; ордер серії АІ № 1338432 від 26.01.2023; акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 25.01.2023; платіжну інструкцію № 170 від 26.01.2023 на суму 7 200 грн.

Пунктом 4.1. та 4.2. договору про надання правової допомоги від 20.01.2023 закріплено, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги становить 900 грн за годину роботи адвоката.

Всього гонорар адвоката по даному Договору становить 7 200 грн.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 25.01.2023 адвокатом надано наступні послуги: опрацювання документів для підготовки позовної заяви - 3 год.; складання позовної заяви про повернення безпідставно набутих коштів з підготовкою відповідної кількості копій додатків до позовної заяви - 5 год.

Акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 25.01.2023 підписаний адвокатом та клієнтом (Позивачем), що відповідно підтверджує факт надання адвокатом послуг у належній якості та без зауважень Позивачу, які були ним оплачені.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами частини 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 765 ЦК України закріплено те, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно зі статтею 766 ЦК України якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:

1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено підпункт 2.1.1 пункту 2.1. Договору та не підписано Акт прийому-передачі житлового приміщення, чим також порушено положення частини 1 статті 765 ЦК України у зв`язку з чим Позивачем правомірно реалізоване надане йому право на відмову від Договору.

Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України закріплено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи доводи Позивача, направлення 22.12.2022 на адресу Відповідача повідомлення про відмову від Договору, а також з огляду на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 18.03.2019 по справі № 911/3142/19, якою визначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, суд вважає Договір таким, що є розірваним з 23.12.2022, оскільки згідно з частиною 1 статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2, 3 статті 1212 ЦК передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Подібні висновки наведені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, на які посилається скаржник.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

Відповідно до частини 1 статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

З огляду на викладене вище, суд погоджується з доводами Позивача, що заявлена до стягнення сума фактично є набутою за розірваним Договором, тобто на підставі, яка є припиненою та наразі відсутня, а відтак кошти в розмірі 30 000 грн, з яких 15 000 грн - авансовий платіж та 15 000 грн - заставна сума, підлягають поверненню Відповідачем на користь Позивача.

Що стосується заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200 грн суд зазначає наступне.

Так, статтею 123 ГПК України закріплено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України закріплено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вказує, що станом на дату ухвалення даного рішення заперечення щодо заявленої Позивачем суми судових витрат відсутні.

З огляду на надані Позивачем докази понесення витрат на професійну допомогу, враховуючи фіксований гонорар адвоката (пункт 4.2. договору про надання правової допомоги від 20.01.2023) та акт від 25.01.2023, з якого вбачається за можливе встановити перелік наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що понесені Позивачем витрати є реальними, доцільними, співмірними зі складністю справи, а відтак підлягають відшкодуванню Відповідачем на користь Позивача.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставин, враховуючи правомірну відмову Позивача від Договору, останній є розірваним у зв`язку з чим кошти в розмірі 30 000 грн підлягають поверненню Відповідачем на підстав статті 1212 ЦК України, а відтак позов підлягає задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РДР Груп Україна» - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кондрашової Тамари Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РДР Груп Україна» (вул. Софіївська, буд. 19, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 43254299) кошти в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 200 (сім тисяч двісті) грн та судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 15.05.2023

Суддя Антон ПУКАС