Рішення

від 09.05.2023 по справі 911/146/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/146/23

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «ТТ-Нафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Інвест Компані»про стягнення 613558,83 грн.за участю представників

сторін:не з`явилисьсуть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «ТТ-Нафта» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Інвест Компані» (далі - відповідач) про стягнення 613558,83 грн., з яких 389762,72 грн. основний борг, 180713,36 грн. інфляційні втрати, 43082,75 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу товарів від 11.01.2019 № 170 В щодо здійснення розрахунку за поставлені паливно-мастильні матеріали згідно перелічених в позовній заяві видаткових накладних у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.01.2023 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову до 21.02.2023. Запропоновано відповідачу надати до суду у строк встановлений для подачі відзиву докази належного виконання своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу товарів від 11.01.2019 № 170 В щодо здійснення розрахунку за поставлені паливно-мастильні матеріали згідно перелічених в позовній заяві видаткових накладних у встановлений договором строк; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2023 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.05.2023 о 11.30.

Позивач в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву від 10.04.2023 № 201 про проведення судового розгляду справи без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу товарів від 11.01.2019 № 170 В (далі - договір), відповідно до умов якого продавець - позивач зобов`язується передати (відпустити) товари у власність покупцеві - відповідачу, а покупець зобов`язується прийняти товари й оплатити їх у повному обсязі в порядку та на умовах, визначених у даному договорі та додатках до нього (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору ціна на товар, на протязі дії даного договору, є динамічною та може змінюватись (визначатись та корегуватись) продавцем в односторонньому порядку, залежно від зміни ціни на ринку нафтопродуктів, індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України - гривні, стосовно курсів іноземних валют, збільшення розмірів податків, зборів, інших обов`язкових платежів тощо. Ціна (вартість) товарів визначається продавцем самостійно на момент підписання видаткової накладної на кожну окрему партію товарів.

Загальна вартість договору обраховується/складається з сукупної вартості поставок товарів (окремих партій) здійснених в період його дії (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 4.3 договору кожна окрема партія товарів, що поставляється за цим договором, оплачується покупцем за домовленістю з продавцем, шляхом повної попередньої оплати, кожної окремої партії товару, або з відстрочкою платежу.

У відповідності до п. 4.4 договору оплату рахунку на передоплату, виставлену продавцем, покупець зобов`язаний здійснити протягом 7 (сім) банківських днів з моменту його виставляння продавцем. Зобов`язання покупця по оплаті партії товарів вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну окрему партію товарів на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.5 договору).

Пунктом 4.9 договору передбачено, що при наявності заборгованості перед постачальником за раніше відвантажені покупцю ПММ, платежі, що надходять па рахунок постачальника від покупця зараховуються в погашення існуючої заборгованості за попередні поставки ПММ (у порядку черговості) незалежно від указаного покупцем призначення платежу до повного погашення існуючої заборгованості.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та закінчується 31 грудня 2019р. (п. 9.1, 9.2 договору).

Як стверджує позивач, він на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 619140,48 грн. по наступним видатковим накладним: від 16.01.2019 № РН-0000273 на суму 31003,20 грн. (повністю оплачена), від 31.01.2019 № РН-0001040 на суму 110497,20 грн. (повністю оплачена), від 31.01.2019 № РН-0001047 на суму 4030,75 грн. (повністю оплачена), від 27.02.2019 № РН-0002041 на суму 61401,60 грн. (повністю оплачена), від 27.02.2019 № РН-0002042 на суму 960,12 грн. (повністю оплачена), від 31.03.2019 № РН-0003402 на суму 125361,96 грн. (частково оплачена, залишок боргу становить 107166,63 грн.), від 31.03.2019 № РН-0003408 на суму 1369,81 грн. (не оплачена), від 25.04.2019 № РН-0004642 на суму 161848,20 грн. (не оплачена), від 25.04.2019 № РН-0004525 на суму 979,96 грн. (не оплачена), від 29.05.2019 № РН-0006080 на суму 1614,72 грн. (не оплачена), від 29.05.2019 № РН-0006083 на суму 49500 грн. (не оплачена), від 27.06.2019 № РН-00074328 на суму 799,80 грн. (не оплачена), від 27.06.2019 № РН-0007430 на суму 66483,60 грн. (не оплачена), від 04.11.2019 № РН-0013101 на суму 3289,56 грн. (повністю оплачена). Завірені копії вказаних накладних залучені до матеріалів справи.

Для оплати поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунки-фактури, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 229377,76 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: від 09.04.2019 № 229 на суму 110503,20 грн., з якої 28613,20 грн. в погашення боргу за договором від 11.01.2019 № 170, решта суми за іншим договором, від 26.04.2019 № 278 на суму 65000 грн., від 23.05.2019 № 296 на суму 80000 грн., від 06.06.2019 № 318 на суму 50000 грн., від 04.11.2019 № 96211658 на суму 3289,56 грн., від 18.10.2022 № @2РL567998 на суму 2475 грн.

Враховуючи, що відповідач своїх договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку в повному обсязі не виконав, позивач звертався до відповідача з претензією - вимогою від 14.11.2022 № 382 про оплату заборгованості. Надіслання вказаної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.11.2022 № 1400055835197, фіскальним чеком «Укрпошта» від 15.11.2022 № 1400055835197 та накладною «Укрпошта» від 15.11.2022 № 1400055835197. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач вказану претензію-вимогу залишив без відповіді та задоволення, своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар згідно перелічених вище видаткових накладних в повному обсязі не виконав, в зв`язку з чим, за ним, за твердженням позивача, рахується борг в розмірі 389762,72 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Судом досліджені зазначені вище видаткові накладні, на які позивач посилається в якості доказів поставки відповідачу товару на суму 619140,48 грн. та встановлено наступне.

Видаткові накладні: від 27.06.2019 № РН-00074328 на суму 799,80 грн., від 27.06.2019 № РН-0007430 на суму 66483,60 грн., підписані в односторонньому порядку представником позивача, а також скріплені його печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, всупереч вказаних положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» видаткові накладні: від 27.06.2019 № РН-00074328 на суму 799,80 грн., від 27.06.2019 № РН-0007430 на суму 66483,60 грн. не містять обов`язкові реквізити визначені наведеними положення законодавства, а саме: прізвища особи та ініціали особи, яка отримала товар, посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції зі сторони покупця; особистого підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони покупця - відповідача у справі.

З огляду на вказане, видаткові накладні на загальну суму 67283,40 грн.: від 27.06.2019 № РН-00074328 на суму 799,80 грн., від 27.06.2019 № РН-0007430 на суму 66483,60 грн. не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні ст. 74 ГПК України, які підтверджують поставку товару відповідачу та прийняття його останнім.

Посилання позивача у позовній заяві на те, що в нього не збереглися видаткові накладні з підписом представників відповідача у зв`язку з бойовими діями внаслідок збройної агресії російської федерації проти України не приймаються судом до уваги та відхиляються, позаяк наведені обставини не звільняють позивача доводити обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Інших доказів, які підтверджували поставку відповідачу товару за видатковими накладними від 27.06.2019 № РН-00074328 на суму 799,80 грн., від 27.06.2019 № РН-0007430 на суму 66483,60 грн., зокрема, проведення відповідачем часткових оплат по ним, лист підтвердження поставки та/або заборгованості за такими накладними тощо, позивач суду не надав.

Видаткова накладна від 04.11.2019 № РН-0013101 на суму 3289,56 грн. також підписана в односторонньому порядку представником позивача та скріплена його печаткою, проте вказана видаткова накладна повністю оплачена відповідачем.

З урахування вищевикладеного, матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 551857,08 грн. на підставі наступних видаткових накладних: від 16.01.2019 № РН-0000273 на суму 31003,20 грн., від 31.01.2019 № РН-0001040 на суму 110497,20 грн., від 31.01.2019 № РН-0001047 на суму 4030,75 грн., від 27.02.2019 № РН-0002041 на суму 61401,60 грн., від 27.02.2019 № РН-0002042 на суму 960,12 грн., від 31.03.2019 № РН-0003402 на суму 125361,96 грн., від 31.03.2019 № РН-0003408 на суму 1369,81 грн., від 25.04.2019 № РН-0004642 на суму 161848,20 грн., від 25.04.2019 № РН-0004525 на суму 979,96 грн., від 29.05.2019 № РН-0006080 на суму 1614,72 грн., від 29.05.2019 № РН-0006083 на суму 49500 грн., від 04.11.2019 № РН-0013101 на суму 3289,56 грн. Доказів протилежного суду не надано.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар згідно перелічених накладних не виконав, в зв`язку з чим за ним рахується борг в розмірі 322479,32 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого позивачем товару встановленою судом. Доказів протилежного суду не надано.

Отже, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача 389762,72 грн. заборгованості, матеріалами справи підтверджено лише наявність у відповідача зобов`язання з оплати боргу у сумі 322479,32 грн., наявності у відповідача обов`язку з оплати решти заявленої до стягнення суми боргу в розмірі 67283,40 грн. за видатковими накладними: від 27.06.2019 № РН-00074328 на суму 799,80 грн., від 27.06.2019 № РН-0007430 на суму 66483,60 грн., суду не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів, відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв`язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в загальному розмірі 322479,32 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого позивачем товару встановленою судом. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 322479,32 грн. основаного боргу.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційних втрат та 3% річних з прострочених сум грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційних втрат з прострочених сум за загальний період прострочення з 10.04.2019 по 10.01.2023 складають 180713,36 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 10.04.2019 по 10.01.2023 складають 43082,75 грн.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, стягненню підлягають інфляційні витрати в розмірі 149903,49 грн., 3% річних в розмірі 36004,17 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 30809,87 грн., 3% річних в розмірі 7078,58 грн. суд відмовляє, з огляду на їх недоведеність та безпідставність, позаяк вони нараховані на суми за видатковими накладними від 27.06.2019 № РН-00074328 на суму 799,80 грн., від 27.06.2019 № РН-0007430 на суму 66483,60 грн., поставку товару за якими суду не доведено.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача в розмірі 322479,32 грн. перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, зобов`язання відповідача щодо здійснення розрахунку за поставлений товар прострочене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 322479,32 грн. основного боргу, 149903,49 грн. інфляційних втрат, 36004,17 грн. грн. 3 % річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті заявлених до стягнення сум 67283,40 грн. основного боргу, 30809,87 грн. інфляційних втрат, 7078,58 грн. 3% річних суд відмовляє, з огляду на їх недоведеність та безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Приватного підприємства «ТТ-Нафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Інвест Компані» про стягнення 613558,83 грн., з яких 389762,72 грн. основний борг, 180713,36 грн. інфляційні втрати, 43082,75 грн. 3% річних задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Інвест Компані» (проспект Дружби Народів, 15, офіс 1А, м. Славутич, Київська обл., 07101, ідентифікаційний код 41985747) на користь Приватного підприємства «ТТ-Нафта» (вул. Робоча, 6, м. Чернігів, Чернігівська обл., 14001, ідентифікаційний код 37021932) 322479 (триста двадцять дві тисячі чотириста сімдесят дев`ять) грн. 32 коп. основного боргу, 149903 (сто сорок дев`ять тисяч дев`ятсот три) грн. 49 коп. інфляційних втрат, 36004 (тридцять шість тисяч чотири) грн. 17 коп. 3% річних, 7625 (сім тисяч шістсот двадцять п`ять) грн. 80 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позовних вимог Приватного підприємства «ТТ-Нафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Інвест Компані» про стягнення 67283,40 грн. основного боргу, 30809,87 грн. інфляційних втрат, 7078,58 грн. 3% річних відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 15.05.2023.

Суддя Ю.В. Подоляк