Рішення

від 09.05.2023 по справі 926/1619/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/1619/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ярошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Шехтер Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» (58018, м. Чернівці, вул. Воробкевича Сидора, 1А, код ЄДРПОУ 39584988)

до Релігійної організації «Релігійна громада парафії на честь собору святого Архистратига Михаїла Чернівецької єпархії православної церкви України села Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області» (59453, Чернівецька область, Чернівецький район, с. Задубрівка, вул. Щербини, буд. 22, код ЄДРПОУ 21437190)

про стягнення заборгованості в сумі 9 827,43 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Попов В.Д. - уповнов. предст.

від відповідача: Шеремета І.С.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» (58018, м. Чернівці, вул. Воробкевича Сидора, 1-А, код ЄДРПОУ 39584988) звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про стягнення з Релігійної організації «Релігійна громада парафії на честь собору святого Архистратига Михаїла Чернівецької єпархії православної церкви України села Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області» (59453, Чернівецька область, Чернівецький район, с. Задубрівка, вул. Щербини, буд. 22, код ЄДРПОУ 21437190) заборгованості в сумі 9 827,43 грн.

14.03.2023 Господарським судом Чернівецької області видано судовий наказ по справі № 926/996/23.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 31.03.2023 скасовано судовий наказ від 14.03.2023 у справі № 926/996/23.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» (58018, м. Чернівці, вул. Воробкевича Сидора, 1-А, код ЄДРПОУ 39584988) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Релігійної організації «Релігійна громада парафії на честь собору святого Архистратига Михаїла Чернівецької єпархії православної церкви України села Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області» (59453, Чернівецька область, Чернівецький район, с. Задубрівка, вул. Щербини, буд. 22, код ЄДРПОУ 21437190) в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 9 827,43 грн, з яких: 9 637,10 грн - основна заборгованість, 98,44 грн - пеня, 15,71 грн - 3% річних, 76,18 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2023, справу розподілено судді Ярошенко В. П.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору від 01.01.2016 № 11410LC55АER016 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими, щодо повної та своєчасної оплати спожитого у вересні 2021 - вересні 2022 природного газу на загальну суму 9 827,43 грн.

Ухвалою суду від 14.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено перше засідання по справі на 27.04.2023.

26.04.2023 до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до справи.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на ті обставини, що він не користується своїм майном, а тому не міг використати наданий позивачем у власність природний газ у спірному періоді.

Крім того, за твердженням відповідача, Релігійна організація «Релігійна громада парафії на честь собору святого Архистратига Михаїла Чернівецької єпархії православної церкви України села Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області» є неналежним відповідачем по справі, оскільки зміна назви відповідача зумовило припинення договірних зобов`язань та є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

27.04.2023 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.05.2023.

02.05.2023 до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої позивачем надається додаткове обґрунтування власної позиції. Дану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут" (далі постачальник, позивач) та Українською Православною Свято-Михайлівською Церквою (далі споживач відповідач) було укладено договір № 11410LC55AE016 (далі договір) на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовим.

Пунктом 11.1 договору унормовано, що останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 до 31 грудня 2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно п.11.2. договору, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. При цьому, сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк у разі необхідності такої зміни.

Дія договору була продовжена на 2017 2022.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.

Таким чином, договір поставки є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно пункту 1.1. вказаного договору, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу природний газ (надалі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу постачальнику у розмірах, строки та порядку, що визначені цим договором.

За умовами пункту 2.3. договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 Договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.

Згідно з пунктом 4.1 розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Відповідно до пункту 4.2. договору, оплата газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом їх перерахування на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

4.2.1. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про зміну ціпи газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати, споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

4.2.2. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

4.2.3. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.4. договору) здійснюється до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі природного газу до договору, якими підтверджується факт передання позивачем у власність відповідачу природній газ, а саме:

- акт №ЧЦЗ81017368 від 30.09.2021 на суму 513,68 грн;

- акт №ЧЦЗ81018108 від 31.10.2021 на суму 669,84 грн;

- акт №ЧЦЗ81020897 від 30.11.2021 на суму 647,99 грн;

- акт №ЧЦЗ81022600 від 31.12.2021 на суму 669,84 грн;

- акт №ЧЦЗ82001055 від 31.01.2022 на суму 1167,68 грн;

- акт №ЧЦЗ82002603 від 28.02.2022 на суму 789,58 грн;

- акт №ЧЦЗ82004008 від 31.03.2022 на суму 873,86 грн;

- акт №ЧЦЗ82004541 від 30.04.2022 на суму 845,36 грн;

- акт №ЧЦЗ82006021 від 31.05.2022 на суму 696,34 грн;

- акт №ЧЦЗ82007384 від 30.06.2022 на суму 673,62 грн;

- акт №ЧЦЗ82007729 від 31.07.2022 на суму 696,34 грн;

- акт №ЧЦЗ82008250 від 31.08.2022 на суму 874,13 грн;

- акт №ЧЦЗ82008629 від 30.09.2022 на суму 948,82 грн.

Як видно, дані акти відповідачем не підписані.

При цьому, обсяги газу у вересні 2021 - вересні 2022, отримані відповідачем, підтверджені відповідною інформацією оператора ГРМ (АТ «Чернівцігаз»).

З вищевказаних актів вбачається, що позивач покладені на нього обов`язки виконав в повному обсязі, поставивши відповідачу природній газ, однак відповідач свої зобов`язання в частині оплати за послуги постачання природнього газу не виконав, заборгованість за договором від 01.01.2016 становить 9637,10 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про ринок природного газу», одним з принципів функціонування ринку природного газу є вільна торгівля природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені.

Статтею 12 вказаного Закону унормовано, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 ГК України (далі - ГК України) одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ч. 1 ст. 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.

Зокрема, згідно з приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Так, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

Підсумовуючи наведені правові положення, суд зазначає, що за договором поставки покупець зобов`язаний сплатити вартість отриманого товару у встановлений договором строк.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: «Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом» (частина 1); «Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином» (частина 7).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 9637,10 грн відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 9637,10 грн є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 6.2.1. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивач у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань нарахував суму пені в розмірі 98,44 грн.

Розрахунок пені судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань нарахував суму 3% річних в розмірі 15,71 грн та інфляційні втрати в розмірі 76,18 грн.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.

Суд відхиляє доводи відповідача враховуючи наступне.

Відповідно до п.1 розд. І Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП 30 вересня 2015 року N 2496 (надалі - правила), ці правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - оператори ГРМ/ГТС).

Відповідно до п. 3 розд. І правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих правил, та після включення споживача до реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному кодексом газотранспортної системи.

Відповідно до п.1 розд. II правил підставою для постачання природного газу споживачу є:

-наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та оператором ГРМ, та присвоєння споживачу оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

-наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

-наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

-включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.

Для укладання договору, споживачем на виконання п.4 розд. II правил, яким передбачена наявність обов`язкових документів, були надані в т.ч. копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, договір розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ (Заява-Приєднання).

01.01.2016р. між ТОВ «Чернівцігаз Збут» та Українською православною Свято- Михайлівською Церквою с. Задубрівка Заставнівського району (код ЄДРПОУ 21437190) був укладений Договір № 11410LC55AER016 (на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими (надалі - Договір).

Згідно з п.11.1. договору, цей договір набуває чинності здати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з п.11.2. договору, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії. Сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк у разі необхідності такої зміни.

Згідно ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи вищенаведені норми закону та умов договору, договір мав бути припинений в такій самій формі, в якій він укладався, тобто, виключно в письмовій формі.

Однак, договір не припиняв своєї дії ні в формі, в якій він укладався, ні в будь-який інший спосіб.

Враховуючи те, що від жодної сторони не було заявлено про припинення дії договору, зобов`язання за договором були чинними (дійсними) в його укладеній редакції в 2017-2022.

Згідно з п.11.5. договору, усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності).

Згідно з п. 11.6. договору, сторони зобов`язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через десять календарних днів після настання таких змін.

Судом встановлено, що в процесі виконання договору відповідач декілька разів змінював своє найменування.

В цей же час, відповідач не повідомляв відповідача про зміну свого найменування у строки та спосіб, встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до Господарського суду Чернівецької області із цим позовом, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач має наступне найменування: Релігійна організація «Релігійна громада парафії на честь собору святого Архистратига Михаїла Чернівецької єпархії православної церкви України села Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області» (код ЄДРПОУ 21437190). При цьому, код ЄДРПОУ Відповідача залишився незмінним.

Більше того, зміна найменування відповідача не змінює та не впливає на зобов`язання за договором та не припиняє його дію.

Правова позиція аналогічного змісту викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 910/8117/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16.

Таким чином, доводи представника відповідача про те, що зміна назви відповідача зумовила припинення договірних зобов`язань, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до п.7 розд. II правил, у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування природним газом споживач зобов`язаний повідомити постачальника та оператора ГРМ/ГТС не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування природним газом та надати заяву про розірвання договору і здійснити оплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до вказаного споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування природним газом включно.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування природним газом споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитого об`єктами газоспоживання природного газу та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

Договір постачання природного газу з новим споживачем укладається після розірвання договору із споживачем, який звільняє приміщення.

Поряд з цим, відповідач у строки та спосіб, встановлені договором, не повідомляв позивача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування природним газом, в зв`язку із чим, на підставі п.7 розд. II правил відповідач зобов`язаний здійснювати оплату спожитого об`єктами газоспоживання природного газу та інших платежів, виходячи з умов укладеного договору.

Таким чином, доводи представника відповідача про те, що він припинив споживання природного газу у зв`язку із тим, що нібито не користується своїм майном, суперечать чинному законодавству та умовам договору.

Згідно п. 17, 27, 32 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників). Постачальник природного газу - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу. Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно ч. 1, ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу» державне регулювання ринку природного газу здійснює регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Згідно п.п.1, 6, 17, 30 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу» до компетенції регулятора на ринку природного газу належать: видача ліцензій на право провадження видів діяльності на ринку природного газу, що підлягають ліцензуванню з урахуванням положень статті 9 цього Закону, та нагляд за дотриманням ліцензійних умов ліцензіатами; затвердження кодексів газотранспортних систем, кодексу газорозподільних систем, кодексів газосховищ та кодексу установки LNG; затвердження правил постачання природного газу; інші функції, передбачені законом.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про ринок природного газу» господарська діяльність на ринку природного газу, пов`язана з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно ч.1, 2 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.

Згідно ч.1, 2 ст. 41 Закону України «Про ринок природного газу» регулятор затверджує кодекс газорозподільних систем за результатами консультацій із суб`єктами ринку природного газу. Оператор газорозподільної системи розміщує кодекс газорозподільних систем на своєму веб-сайті. Кодекс газорозподільних систем повинен містити такі положення: основні правила технічної експлуатації газорозподільних систем, планування, оперативно-технологічного управління та розвитку газорозподільних систем та механізми нагляду за їх додержанням; умови, у тому числі комерційні та технічні, доступу до газорозподільних систем, включаючи комерційні та технічні умови приєднання нових об`єктів замовника до газорозподільної системи; правила обліку природного газу (у тому числі приладового); правила поведінки на випадок збоїв у роботі газорозподільних систем; порядок обміну інформацією з іншими суб`єктами ринку природного газу; інші питання щодо експлуатації газорозподільних систем.

Відповідно до вимог Закону України «Про ринок природного газу» щодо розмежування функцій з постачання та розподілу газу, а також згідно з постановою НКРЕКГІ (Регулятора) від 28.05.2015 № 1640 з 01 липня 2015 року було анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, видану ПАТ "Чернівцігаз" та Постановою НКРЕКП від 28 травня 2015 року N 1641 ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території Чернівецької області видано ТОВ «Чернівцігаз Збут».

При цьому, з 01.07.2015 ліцензовану діяльність з постачання газу (відносини купівлі- продажу) проводить ТОВ «Чернівцігаз Збут» (як Постачальник газу), а ліцензовану діяльність з розподілу газу (транспортування, встановлення вузлів обліку газу, облік газу тощо) проводить АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (як Оператор ГРМ).

Таким чином, доводи представника відповідача про те, що для уникнення цивільної відповідальності відповідач звертався до представника АТ "Чернівцігаз" із заявою, в якій просив не відновлювати йому газопостачання на період 2019-2020 не стосуються предмета спору, оскільки АТ "Чернівцігаз" здійснює ліцензовану діяльність з розподілу газу, а не з його постачання.

Більше того, доводи представника відповідача про нібито відсутність споживання природного газу в 2019 спростовуються відповідними доказами - заявами відповідача про встановлення лімітів споживання газу на період червня-листопада 2019.

В цей же час, постачання природного газу у 2019-2020 не є спірним періодом, оскільки предметом спору у справі №926/996/23 є стягнення заборгованості за спожитий відповідачем природний газ у вересні 2021 - вересні 2022.

Отже, доводи представника відповідача в цій частині також є безпідставними та необґрунтованими.

Главою 3 розд. ІХ Кодексу газорозподільних систем (постанова НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494, надалі Кодекс ГРМ) встановлений порядок комерційного обліку газу по об`єктах споживачів, що не є побутовими.

Згідно з п.1 гл. 3 розд. ІХ Кодексу ГРМ визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), розрахунок об`єму нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до межі балансової належності, додаються/віднімаються до/від об`єму, визначеного комерційним вузлом обліку.

Згідно з п. 6 гл. 3 розд. IX Кодексу ГРМ визначені Оператором ГРМ в акті приймання-перєдачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взасморозрахунків між споживачем та його постачальником.

Споживач зобов`язується поінформувати постачальника про загальний об`єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період відповідно до вимог правил постачання природного газу.

Згідно з п.7 гл. 3 розд. IX Кодексу ГРМ за наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. До вирішення цього питання об`єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

Аналогічна норма викладена в абзаці шостому пункту 13 розділу II правил постачання природного газу (постанова НКРЕКП від 30.09.2015р. N2496).

Таким чином, визначення обсягів спожитого побутовими споживачами природного газу відноситься до виключної компетенції оператора ГРМ.

Судом встановлено, що відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували наявність розбіжностей та намагання відповідача врегулювати ці розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого відповідачем природного газу у спосіб, встановлений договором розподілу природного газу.

Крім того, наразі відсутнє судове рішення по справі, учасниками якої є відповідач та оператор ГРМ, предметом якої є визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу.

Враховуючи те, що відповідач не звертався до оператора ГРМ або суду щодо врегулювання розбіжностей у частині визначення об`єму розподіленого природного газу у спосіб, встановлений договором розподілу природного газу або в судовому порядку, визначенні оператором ГРМ обсяги природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

При цьому, позивач для проведення нарахування за газ всім споживачам керується виключно інформацією щодо обсягів спожитого газу споживачами, яка надається йому оператором ГРМ.

Таким чином, позивач, як постачальник, зобов`язаний здійснювати відповідне визначення вартості вказаного оператором ГРМ об`єму газу та зазначати його в рахунках на оплату.

Правомірність використання постачальником інформації оператора ГРМ щодо використаних споживачами об`ємів природного газу підтвердив також і Верховний Суд у свої постанові від 08.08.2018 року у справі №296/6536/17-ц.

Зокрема, Верховним Судом в постанові від 8 серпня 2018 року у справі № 296/6536/17 викладені висновки про те, що дії підприємства з постачання газу (в даній справі ТОВ «Чернівцігаз збут») не можуть вважатись такими, що порушували права та інтереси споживачів, в частині не правильного обліку природного газу, до моменту поки не буде визнано протиправними відповідні дії Оператора ГРМ, на якого законодавством в імперативному порядку покладено обов`язок здійснення обліку природного газу, зокрема за об`єктами споживання споживачів. При цьому Верховний Суд також вказав, що підприємство з постачання газу не отримує дані щодо обсягів споживання природного газу споживачами безпосередньо від споживачів, а отримує їх лише опосередковано, тобто через оператора ГРМ. Тому за відсутності належних і допустимих доказів щодо неправомірності нарахованих обсягів природного газу оператором ГРМ, всі дані щодо обсягів споживання природного газу є правомірними.

Крім того, аналогічний порядок визначення фактичного обсягу поставленого споживачу природного газу встановлений п.2.9 договору.

Відповідно до п. 2.9 договору, визначення фактичного обсягу поставленого споживачу природного газу здійснюється в наступному порядку:

2.9.1. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

2.9.2. На підставі отриманих від споживача даних та\або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.

2.9.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання- передачі газу. Мотивована відмова надається споживачем окремим друкованим листом на фірмовому бланку (за його наявності), за підписом уповноваженої посадової особи споживача з числа керівників та має містити вичерпні письмові пояснення причин відмови від підписання акта приймання-передачі газу, докази, що свідчать про можливість такої відмови, посилання на нормативно-правові акти, що регулюють право такої відмови, а також - на фактичні обставини, які підтверджують можливість застосування у даному випадку таких нормативно-правових актів. Інша форма відмови або будь-які рукописні дописи чи додруковані написи представника Споживача на актах приймання-передачі газу не вважаються мотивованою відмовою. Акт приймання - передачі газу щодо якого у споживача немає заперечень, можуть бути підписані з боку Сторін працівниками, що перебувають з відповідною стороною у трудових відносинах.

В цей же час, відповідачем в порушення вищезазначених вимог договору не було повернуто постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу за поставлений газ в вересні 2021 - вересні 2022, а також не було надано в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання вказаного акту.

Згідно з п. 2.9.4. договору у випадку відмови споживача від підписання акту приймання- передачі газу або його неповернення споживачем постачальнику в порядку, передбаченому п.2.9.3 цього договору, такий акт вважається підписаним споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником на підставі даних оператора ГРМ, а акт приймання-передачі газу підписується постачальником в односторонньому порядку та є підставою для проведення споживачем розрахунків по цьому Договору.

При цьому, обсяги газу у вересні 2021- вересні 2022, отримані відповідачем, підтверджені відповідною інформацією оператора ГРМ (АТ «Чернівцігаз»),

Так, відповідно до інформації оператора ГРМ відповідачем у вересні 2021- вересні 2022. було фактично використано природного газу 244,30 м.куб.

Таким чином, зазначені норми правил та договору повністю кореспондується із нормами порядку комерційного обліку газу по об`єктах споживачів, що не є побутовими, визначеному Кодексом ГРМ, а доводи представника відповідача в цій частині є безпідставними.

При цьому, дії позивача, які полягають у здійсненні визначення вартості вказаного оператором ГРМ об`єму газу, спожитих відповідачем, є повністю правомірними, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 3.2. договору, ціна газу становить 3 000,00 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ- 600,00 грн., всього з ПДВ - 3600,00 грн.

Ціна, зазначена в п. 3.2. договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом повідомлення споживача постачальником про зміну ціни не пізніше ніж за п`ять календарних днів до початку наступного місяця поставки газу. Кожне останнє повідомлення постачальника скасовує відповідні ціни на газ, вказані в попередніх повідомленнях постачальника з моменту, вказаному в останньому повідомленні постачальника. У разі непогодження з новою ціною, споживач в строк не пізніше ніж за два календарні дні до початку наступного місяця поставки газу зобов`язаний письмово повідомити про це постачальника, вжити необхідних заходів з підтвердження в установленому порядку через оператора ГТС обсягу постачання газу на наступний місяць, виділеного для споживача іншим постачальником, та укласти з цим новим постачальником відповідний договір, або припинити власне споживання газу в останній день місяця поставки газу постачальником по цьому договору.

При цьому, ціна газу в період дії договору, змінювалась та узгоджувалась у спосіб, визначений розділом II договору.

Відповідно до п. 3.3. договору, сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

З огляду на вищенаведені умови договору, доказами фактичного обсягу природного газу споживачу за діючою у спірному періоді ціною, поставленого його постачальником, є акти приймання-передачі природного газу, які складались в порядку, визначеному п. 2.9 договору.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача по справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Релігійної організації «Релігійна громада парафії на честь собору святого Архистратига Михаїла Чернівецької єпархії православної церкви України села Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області» (59453, Чернівецька область, Чернівецький район, с. Задубрівка, вул. Щербини, буд. 22, код ЄДРПОУ 21437190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» (58018, м. Чернівці, вул. Воробкевича Сидора, 1А, код ЄДРПОУ 39584988) заборгованість в сумі 9 827,43 грн, з яких: 9 637,10 основна заборгованість, 98,44 грн пеня, 3% річних 15,71 грн та компенсацію по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення 15.05.2023.

Суддя Вікторія ЯРОШЕНКО

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.