Ухвала

від 15.05.2023 по справі 210/650/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3973/23 Справа № 210/650/22 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

15 травня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів: Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2022 року у цивільній справі №210/650/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2022 року позов ОСОБА_1 до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради про відшкодування шкоди задоволено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року вказана апеляційна скарга залишена без руху для усунення недоліків та надано строк для їх усунення, а саме для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення.

Ухвала Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року отримана скаржником 22 березня 2023 року на його електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказану ним в апеляційній скарзі, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Станом на 15 травня 2023 року вимоги ухвали апеляційного суду від 26 грудня 2021 березня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху не виконані, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення скаржником не надано.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ «Чірікоста і Віола проти Італії»).

Крім того у рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнаватись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться тексти усіх судових рішень у справі № 210/650/22, у тому числі ухвала Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року про залишення апеляційної скарги Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради без руху.

Вказане свідчить про наявність можливості у скаржника відстежити хід розгляду своєї справи, дізнаватись про його результати та виправити недоліки своєї апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 3 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Апеляційний суд зазначає, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, є дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на не зловживання процесуальними правами.

Наведені представником Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть вважатися поважними та достатніми для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2022 року. Тому, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення клопотання Департаментуа розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради та відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

За таких обставин, враховуючи, що у визначений судом строк відповідачем заяву про поновлення строку на апеляційне оскарженняіз зазначенням інших підстав для його поновлення не подано, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2022 року має бути відмовлено.

Керуючись статтями 354, 357, 358 ЦПК України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2022 року у цивільній справі №210/650/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради про відшкодування шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: І.В. Кішкіна

О.В. Агєєв

О.І. Корчиста