Постанова від 09.05.2023 по справі 685/833/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 685/833/22

Провадження № 22-ц/4820/852/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря Чебан О.М.,

за участю: апелянта ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 22 лютого 2023 року (суддя Бурлак Г.І.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Теофіпольська селищна рада, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в :

У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначала, що вона є спадкоємицею за заповітом ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, а саме земельну ділянку (пай) на землях, що перебувають в колективній власності селянської спілки «Відродження» с. Малий Лазучин Теофіпольського району в розмірі 6,57 га в умовних кадастрових гектарах.

За життя ОСОБА_3 вступила у фактичне управління та розпорядження спадковим майном свого чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Чоловікові ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки «Відродження», розміром 7,01 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості. Право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 не було внесено до спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , оскільки від імені ОСОБА_4 10.11.1995 року було виконано заповіт на ОСОБА_1 , невідому, сторонню особу, яка і оформила на себе право на земельну частку (пай), належне ОСОБА_4 .

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27.06.2022 обґрунтовано нікчемність заповіту від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , посвідченого 10.11.1995 року секретарем виконкому Новоставецької сільради Теофіпольського району Савчук В.В., зареєстрованого в реєстрі за №18.

Таким чином, свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.02.2017 року на майно ОСОБА_4 ОСОБА_1 отримала безпідставно, вона не мала права спадкувати за заповітом, який є нікчемним.

У зв`язку з цим позивач просила суд:

- визнати недійним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.02.2017, в якому спадкоємцем майна ОСОБА_4 зазначена ОСОБА_1 , на земельну ділянку розміром 7,01 га в умовних кадастрових гектарах, що перебуває в колективній власності селянської спілки «Відродження» с. Малий Лазучин Теофіпольського району, зареєстрованого в реєстрі №227, спадкова справа №48/2017;

- визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку розміром 7,01 га в умовних кадастрових гектарах, що перебуває в колективній власності селянської спілки «Відродження» с. Малий Лазучин Теофіпольського району, яка належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на земельний пай серії ХМ №0203047/47, зареєстрованого Теофіпольською РДА Хмельницької області 04.08. 1997.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 22 лютого 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 15 лютого 2017 року державним нотаріусом Теофіпольської державної нотаріальної контори Вівсянко О.П. на ім`я ОСОБА_1 на спадщину, а саме право на земельну частку (пай) на землях, що перебувають у колективній власності селянської спілки «Відродження» на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, розміром 7,01 га в умовних кадастрових гектарах.

Визнано за ОСОБА_2 , в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай) розміром 7,01 в умовних кадастрових гектарах, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на підставі сертифікату серії ХМ №0203047, зареєстрованого Теофіпольською районною державною адміністрацію Хмельницької області 04.08.1997 в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0203047/47.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1984,80 грн. судового збору.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що заповіт від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , посвідчений 10.11.1995 року секретарем виконкому Новоставецької сільради Теофіпольського району Савчук В.В., зареєстрований в реєстрі за №18, є нікчемним.

Оскільки, згідно інформаційної довідки з Спадкового реєстру інших заповітів, крім того, що є нікчемним, від імені ОСОБА_4 немає. ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 є спадкоємцем права на земельну частку (пай), яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на підставі сертифікату серії ХМ №0203047, зареєстрованого Теофіпольською районною державною адміністрацію Хмельницької області 04.08.1997 в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0203047/47.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішенняТеофіпольського районного суду Хмельницької області від 22 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 , після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 як спадкоємець прийняла спадщину, оскільки фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, є помилковим.

ОСОБА_3 зробила свій заповіт на користь ОСОБА_2 13.05.1996 року, а це ще до смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , це говорить про те, що коли ОСОБА_3 складала свій заповіт, вона фактично не володіла майном свого чоловіка, тому і не могла ним розпоряджатися і заповісти ОСОБА_2 , оскільки її чоловік ОСОБА_4 був живий.

Крім цього, ОСОБА_4 на день своєї смерті не проживав з дружиною ОСОБА_3 , він проживав і помер в Базалійському будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, інформація зазначена в довідці, виданій виконавчим комітетом Великолазучинської сільської ради № 726 від 20.12.2016, про те, що ОСОБА_3 вступила в фактичне управління та розпорядження майном свого чоловіка, є не правдивою.

В підготовчому засіданні відповідачка не змогла заявити клопотання про витребування інформації з Базалійського будинку-інтернату для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, тому що на дане засідання вона заявляла клопотання про перенесення його у зв`язку з тим, що перебувала за кордоном на лікуванні із своєю дочкою, однак, засідання перенесено не було.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 22 лютого 2023 року - залишити без змін.

Зазначає, що відповідачка відзиву на позов не подавала, клопотання про витребування доказів не заявляла, не обґрунтувала неможливість надати докази самостійно.

Позивач ОСОБА_2 вважає надуманим доводи апеляційної скарги про неправдивість довідки №726 від 20.12.2016 виконавчого комітету Великолазучинської сільської ради. Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на день відкриття спадщини були прописані в одному домоволодінні та згідно з п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ОСОБА_3 набула право спадкувати.

Хмельницький апеляційний суд у постанові від 27.06.2022 у справі №685/332/20 встановив, що згідно з довідкою виконавчого комітету Великолазучинської сільської ради №726 від 20.12.2016 ОСОБА_3 вступила у фактичне управління та розпорядження спадковим майном після смерті чоловіка ОСОБА_4 .

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити.

Представник Теофіпольської селищної ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає не у повному обсязі.

Судом встановлено, що позивачка є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16.03.2001 (а. с. 21).

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 15).

15.02.2017 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , згідно якого спадщиною, на яке видано це свідоцтво, є право на земельну частку (пай) на землях, що перебувають у колективній власності селянської спілки «Відродження» на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, розміром 7,01 га в умовних кадастрових гектарах. Право на земельну частку (пай) належало померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0203047, зареєстрованого Теофіпольською районною державною адміністрацію Хмельницької області 04.08.1997 в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0203047/47 (а. с. 17, 22).

Крім цього, у інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №331548648 від 08 травня 2023 року зазначено: земельна ділянка, площа 5,265 га, кадастровий номер 6824780500:03:009:0068, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, Теофіпольський район, с/рада Великолазучинська. Документи, які подані для державної реєстрації: свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 227, виданий 15.02.2017 року, розпорядження №87/2017-р від 28.03.2017 року Теофіпольської районної державної адміністрації, власник ОСОБА_1 03 травня 2017 року зареєстровано інше речове право, а саме право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), кадастровий номер 6824780500:03:009:0068, строк дії 49 років, землекористувач: Фермерське господарство «Опора».

Згідно з постановою Хмельницького апеляційного суду від 27.06.2022 заповіт від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , посвідчений 10.11.1995 року секретарем виконкому Новоставецької сільради Теофіпольського району Савчук В.В., зареєстрований в реєстрі за №18, є нікчемним (а. с. 12-14). Даним рішенням суду також встановлено, що за довідкою виконавчого комітету Великолачинської сільської ради №726 від 20.12.2016 року, після смерті ОСОБА_4 в фактичне управління та розпорядження спадковим майном вступила його дружина ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи , у якій беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Предметом спору в цій справі є визнання недійним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.02.2017, в якому спадкоємцем майна ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , спадщина складається з: право на земельну частку (пай) на землях, що перебувають у колективній власності селянської спілки «Відродження» на території Великолазучинської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області, розміром 7,01 га в умовних кадастрових гектарах; визнання за ОСОБА_2 , в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , права на земельну частку (пай) розміром 7,01 в умовних кадастрових гектарах, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на підставі сертифікату серії ХМ №0203047, зареєстрованого Теофіпольською районною державною адміністрацію Хмельницької області 04.08.1997 в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0203047/47.

За твердженням ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.02.2017 року на спадкове майно ОСОБА_4 , а саме право на земельну частку (пай), ОСОБА_1 отримала безпідставно, за заповітом, що є нікчемним, і це є підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину від 15.02.2017 року судом недійсним, та визнанням за нею права на спадщину у вигляді права на земельну частку (паю) після смерті ОСОБА_3 , яка за життя вступила в фактичне управління та розпорядження спадковим майном свого чоловіка ОСОБА_4 .

Апеляційний суд вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.02.2017 року та визнанням за нею права на спадщину у вигляді права на земельну частку (паю) розміром 7,01 в умовних кадастрових гектарах, що перебуває в колективній власності селянської спілки «Відродження» с. Малий Лазучин Теофіпольського району, яка належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на земельний пай серії ХМ №0203047/47, зареєстрованого Теофіпольською РДА Хмельницької області 04.08.1997 року, не може призвести і не призведе до захисту або відновлення порушеного права ОСОБА_2 . Свідоцтво про право на спадщину від 15.02.2017 року та сертифікат на право на земельну частку (пай), який видався на ім`я ОСОБА_4 , були реалізовані, сертифікат на земельний пай серії ХМ №0203047/47, зареєстрований Теофіпольською РДА Хмельницької області 04.08.1997 року, вичерпав свою дію.

Оскільки, в подальшому відповідачем ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.02.2017 року за рішенням Теофіпольської районної державної адміністрації від 28.03.2017 року №87/2017-р виділено в натурі земельну частку (пай), яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 , земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6824780500:03:009:0068, площа земельної ділянки склала фактично 5,265 га. Після реєстрації права власності на дану земельну ділянку ОСОБА_1 , на дану земельну ділянку зареєстровано ще і інше речове право, право користування ФГ «Опора».

Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс виокремлює, зокрема, визнання права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6824780500:03:009:0068, в порядку спадкування, скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою. При цьому позивач у межах розгляду такої справи вправі посилатися, зокрема, на незаконність свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.02.2017, без заявлення вимоги про визнання його недійсним.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42-43, 47, 49).

Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

У справі, що переглядається, задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.02.2017 року, визнання за позивачем в порядку спадкування за заповітом права на земельну частку (пай) розміром 7,01 в умовних кадастрових гектарах, що перебуває в колективній власності селянської спілки «Відродження» с. Малий Лазучин Теофіпольського району, яка належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на земельний пай серії ХМ №0203047/47, зареєстрованого Теофіпольською РДА Хмельницької області 04.08.1997 року, не призведе до поновлення прав ОСОБА_2 на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права, яке потребуватиме додаткових засобів судового захисту, тобто повторного звернення до суду.

Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про визнання права власності на земельну ділянку, яка вже виділена в натурі на місцевості, в порядку спадкування, скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на таке нерухоме майно, скасування державної реєстрації права користування даною земельною ділянкою.

Обрання позивачем неналежного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам апеляційної скарги.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 376 ЦПК України).

Оскільки судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2381,76 грн. слід стягнути з ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 22 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Теофіпольська селищна рада, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2381,76 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Повне судове рішення складено 15 травня 2023 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк