Ухвала

від 11.05.2023 по справі 755/6148/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/6148/23

Провадження №: 2-з/755/90/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" травня 2023 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 , особи, які можуть набути статусу відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про забезпечення позову до подачі позовної заяви, -

у с т а н о в и л а:

08.05.2023 року шляхом формування документів в системі «Електронний суд» до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 , особи, які можуть набути статусу відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

У вказаній заяві ОСОБА_1 просить вжити заходів забезпечення її майбутнього позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони будь-яким особам здійснювати відчуження: домоволодіння за адресою - АДРЕСА_1 ; земельної ділянки загальною площею 0,19 га. (кадастровий номер 3222482004:02:001:0112) за адресою - АДРЕСА_1 ; квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Вимоги заяви мотивовано тим, що ОСОБА_1 має намір звернутись до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів, скасування державних реєстрацій права власності, припинення права власності відповідачів на майно та витребування майна на з чужого незаконного володіння відповідачів щодо наступного нерухомого майна: квартири АДРЕСА_3 ; домоволодіння за адресою - АДРЕСА_1 ; земельної ділянки загальної площею 0,19 га. з кадастровим номером 3222482004:02:001:0112, за адресою - АДРЕСА_1 . Також, позовними вимогами майбутнього позову будуть вимоги про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_7 права власності на частину за кожним, наведеного вище переліку нерухомого майна. ОСОБА_1 вказує, що вона, як співвласник спільного сумісного нерухомого майна не отримувала жодних відомостей щодо проведення оцінки предмету іпотеки, не отримувала жодних документів чи повідомлень щодо переходу права власності на спільне майно до третіх осіб, що грошові зобов`язання ОСОБА_7 є погашеними перед банком чи третіми особами. За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що її конституційне право на володіння спільною сумісною власністю є грубо порушеним третіми особами. Жодної компенсації вартості предмета іпотеки ОСОБА_1 не отримувала. На муку ОСОБА_1 , спільне сумісне нерухоме майно незаконно вибуло з її володіння і може бути повторно відчужене на користь третіх осіб, оскільки це майно вже тричі було відчужене і у разі не вжиття заходів забезпечення позову це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви та додатки до неї, приходжу до висновку про те, що вказана заява підлягає до частково задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, спірна квартира знаходиться на території Дніпровського району м. Києва, а спірне домоволодіння та земельна ділянка знаходяться на території Києво-Святошинського району Київської області, при цьому згідно довідок про оціночну вартість об`єктів нерухомості, оціночна вартість домоволодіння та земельної ділянки становить 11827709,01 грн., а оціночна вартість квартири складає 13634649,38 грн., отже заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви підсудна Дніпровському районному суду м. Києва у відповідності до вимог ст. 30 ЦПК України, поскільки вартість нерухомого майна, що знаходиться на території Дніпровського району м. Києва є вищою від вартості нерухомого майна, що знаходиться на території Києво-Святошинського району Київської області.

Згідно ч.ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що предметом майбутнього позову є, зокрема, витребування квартири, домоволодіння та земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідачів ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) та поділ цього майна, як спільної сумісної власності, між колишнім подружжям.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України чітко визначено, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно може бути застосовний щодо майна яке належить відповідачу або підлягає передачі відповідачу і знаходиться в нього чи інших осіб.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.05.2021 року, квартири АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_4 на підставі договору про поділ спільного майна подружжя №1163 від 22.09.2020 року (1/4 частини); ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу №2225 від 08.08.2019 року (1/4 частини); ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №2225 від 08.08.2019 року (1/2 частини).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.06.2021 року, земельна ділянка площею 0,19 га. із кадастровим номером 3222482004:02:001:0112 за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_6 на підставі договору міни №908 від 12.05.2021 року.

Поряд із цим, будь-яких даних про належність особі, яка може набути статусу відповідача - ОСОБА_6 , або будь-якому майбутньому відповідачу з числа перелічених у заяві про забезпечення позову до його подачі, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , матеріали справи не містять.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.05.2021 року, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_8 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя №2312 від 03.04.2019 року.

Будь-які інші дані про належність домоволодіння іншим особам відсутні, при цьому ОСОБА_8 не зазначений у заяві в якості майбутнього відповідача і зі змісту заяви вбачається, що до цієї особи ОСОБА_9 не має наміру заявляти позовні вимоги.

За таких обставин, вимоги заявниці про забезпечення майбутнього позову в частині позовних вимог щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягають.

В постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 759/13257/19 (провадження № 61-18169св19) зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. З наявної в матеріалах справи заяви про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що вжиті судом заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру стосується прав третьої особи, яка не є відповідачем у справі. При цьому забезпеченням позову захищаються законні права (інтереси) позивача у разі, коли відповідач діє недобросовісно. Відтак, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми ЦПК України, оскільки арешт може бути накладено на майно відповідача, а не третьої особи, і суд повинен виходити із наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову та предметом позовної вимоги. Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норму процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) вказано, що при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі. Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі. За таких обставин рішення судів про накладення арешту на нерухоме майно підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову.

Ураховуючи правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі №755/5300/21 суд також зазначає, що майбутні позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішень державних реєстраторів, скасування державних реєстрацій, припинення права власності не можуть забезпечуватись накладенням арешту на майно та забороною відчуження, оскільки у разі задоволення таких вимог рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, оскільки не матиме зобов`язального характеру, а тому запропонований позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є неспівмірним із цими майбутніми вимогами та є неналежним засобом задля усунення ризику невиконання рішення суду у такій справі.

Поряд із цим, оскільки предметом майбутнього позову заявлено, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння, з урахуванням наявності підтвердження належності частини майна майбутнім відповідачам, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти дії з його відчуження, є співмірним до майбутніх позовних вимог про витребування майна та є саме тим заходом, який унеможливить ускладнення чи не виконання рішення суду в частині вирішення вимог про витребування майна, у разі задоволення або часткового задоволення таких вимог, і забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись до суду, у разі визнання судом прав та інтересів майбутнього позивача дійсно порушеними.

Накладення арешту на нерухоме майно та заборона його відчуження щодо витребування якого з чужого незаконного володіння виник спір, забезпечить неможливість його подальшого відчуження/обтяження, що сприятиме можливості розгляду справи у розумні строки, та у разі задоволення або часткового задоволення майбутнього позову забезпечить можливість виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача, оскільки за умови зміни власника або застосування обтяження відповідне утруднить виконання рішення суду та породить необхідність подальших звернень ОСОБА_1 до суду за захистом своїх прав, отже в такому випадку захист порушених прав не буде ефективним (у разі якщо судом буде встановлено порушення прав позивача та необхідність їх захисту).

Ураховуючи положення ст. 154 ЦПК України судом не встановлено підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Особа, яка може набути статусу відповідача може понести витрати на сплату судового збору у разі оскарження ухвали суду про забезпечення позову в апеляційному порядку, однак такі витрати відносяться до судових і підлягають розподілу при вирішенні спору по суті у кінцевому рішенні суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 353-355 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 , особи, які можуть набути статусу відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про забезпечення позову до подачі позовної заяви - задовольнити частково.

Накласти арешт та заборонити будь-яким особам здійснювати відчуження наступного нерухомого майна:

- квартири АДРЕСА_3 , що належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_4 на підставі договору про поділ спільного майна подружжя №1163 від 22.09.2020 року (1/4 частини); ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу №2225 від 08.08.2019 року (1/4 частини); ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №2225 від 08.08.2019 року (1/2 частини);

- земельної ділянки площею 0,19 га. із кадастровим номером 3222482004:02:001:0112 за адресою: АДРЕСА_1 ,, що належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі договору міни №908 від 12.05.2021 року.

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала набирає законної з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали складений та підписаний суддею 11.05.2023 року.

Боржник: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Боржник: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Боржник: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Боржник: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Суддя -