Рішення

від 15.05.2023 по справі 540/288/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/288/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 1-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (вул. Спартаківська, 2, м. Одеса, 65046, ідентифікаційний код 08022573) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до 1-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області за результатом якого позивач просить:

стягнути з 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Херсонській області (Код ЄДРПОУ:38386740) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 49933,56 грн.;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Херсонській області (Код ЄДРПОУ:38386740) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Наказом ГУДСНС України у Херсонській області від 07.07.2021 № 311 позивач звільнений із служби цивільного захисту, зазначено строк «календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні 27 років 01 місяць 05 днів. Цим же наказом визначено забезпечити повний розрахунок, відповідно до вимог чинного законодавства. Одноразова грошова допомога при звільненні виплачена позивачу 20.12.2021. Відтак повний розрахунок зі мною проведено 20.12.2021 року, тобто через 149 днів після звільнення, що не заперечується відповідачем (лист № 66-699/21-13).

Вважаючи, що остаточний розрахунок з ним проведено 20.12.2021 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.07.2021 року по 20.12.2021 року.

Ухвалою суду від 18.01.2022 року було відкрито провадження у справі №540/288/22.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації .

Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 року № 11/0/9-22, відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду та визначено суд, якому визначається територіальна підсудність справи - Одеський окружний адміністративний суд.

07.03.2023 року адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративна справа №540/288/22 передана на розгляд головуючому судді Єфіменку К.С.

Ухвалою суду від 10 березня 2023 року відкрито провадження у справі №540/288/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що сфера дії законодавства про працю не поширюється на осіб рядового i начальницького складу служби цивільного захисту, військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, а також деяких інших осіб, які не мають статусу працівників по трудовому законодавству. На відміну від працівників особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не отримують заробітну плату, а отримують грошове забезпечення, виплата якого проводиться один раз за поточний місяць.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Наказом Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 07.07.2021 року № 311 "Про звільнення із служби цивільного захисту" старшину служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту за пунктом 176 пп.4 (у зв`язку із проведенням організаційно-штатних заходів) та виключено із кадрів та усіх видів забезпечення Головного управління ДСНС України у Херсонській області 23 липня 2021 року з виплатою премії за червень та фактично відпрацьований час у липні 2021 року в розмірі 94% та прийнято рішення про забезпечення начальником 1 ДПРЗ ГУ ДСНС повного розрахунку відповідно до вимог чинного законодавства.

Одноразова грошова допомога при звільненні виплачена позивачу 20.12.2021 у сумі 145403,10 грн., що не заперечується відповідачем (лист № 66-699/21-13).

Вважаючи, що остаточний розрахунок з ним проведено 20.12.2021 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.07.2021 року по 20.12.2021 року.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Однак, Законом №2011-XII правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст.116 - 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16, від 30.01.2019 у справі № 807/3664/14, від 26.06.2019 у справі № 826/15235/16, від 30.04.2020 у справі №140/2006/19.

Відповідно до статті 47 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно із ст.116 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.117 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Суд звертає увагу на те, що питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані КЗпП України.

При цьому, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення. Проте, передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення. Тому посилання скаржника на те, що вказана допомога не є складовою грошового забезпечення - не впливає на правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Така допомога виплачується особам, які "звільняються" зі служби. Отже, допомога при звільненні має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби.

Висновки аналогічного характеру викладено в постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №440/4332/18, від 13.02.2020 у справі №809/698/16, від 06.03.2020 у справі №1240/2162/18, від 27.04.2020 у справі № 812/639/18 та від 09.07.2020 у справі № 320/6659/18.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку.

Статтею 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов`язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Крім того суд зазначає, що за змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника йому виплачуються "всі суми, що належать працівнику", а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, всіх належних йому на день виключення зі списків особового складу військової частини виплат.

Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати всіх належних на день виключення особи зі списків особового складу військової частини виплат.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду наведена в постановах від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, від 13.05.2020 у справі №810/451/17, згідно з якою під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Як встановлено судом, позивача з 08.07.2019 виключено зі списків особового складу частини. Однак при звільненні з військової служби відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив усіх належних йому сум.

Зважаючи на приписи частини 2 статті 116 КЗпП України, відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у повному обсязі у день звільнення зі служби (23.07.2021), проте виконав свій обов`язок лише 17.12.2022.

З огляду на те, що працівникові не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у день звільнення, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку є правомірними.

Визначаючи середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд розраховує такий шляхом множення середньоденної заробітної плати на число календарних днів у розрахунковому періоді, виходячи з такого.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.95 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок №100).

Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 визначено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

За пунктом 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до п.7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260), за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується. Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Таким чином, визначаючи середньоденний заробіток позивача, слід використовувати календарні дні.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу за два останні повні місяці нараховано та виплачено грошове забезпечення травень (31 день) та червень (30 днів) 2021 року по 10990,92грн., що становить за два місяці, які передують події, з якою пов`язаний обов`язок з виплати, суму 21981,84грн.

Кількість календарних днів у зазначених двох місяцях - 61. Виходячи з цього, середньоденний заробіток становить 360,35 грн (21981,84грн/61).

Період затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні по день фактичного розрахунку з 24.07.2021 року (наступний день після звільнення) по 19.12.2021 року (день перед днем виплати заборгованості) становить 147 день.

Отже, обчислений відповідно до встановлених статтею 117 КЗпП України правил, середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум становить 52971,45грн (360,35грн х 147день).

Як встановлено судом, при звільненні позивачу сплачене грошове забезпечення за 23 дні липня 2021 року в розмірі 9019,75 грн., в серпні 2021 року після його звільнення виплачено 1875,39 грн. грошового забезпечення за липень, а також нараховано та виплачено 20.12.2021 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 145403,10 грн. Разом розмін належних позивачу при звільненні сум склав 156298,24 грн. (100%).

Тобто розмір несвоєчасно сплачених належних позивачу при звільненні сум складає 93% від загального розміру належних мені сум при звільненні.

Враховуючи пропорційність запропоновану Верховним Судом в постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 середній заробіток за час затримки, який підлягає виплаті на мою користь, складає 49263,45 грн. (93% від 52971,45 грн.).

Таким чином, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути нарахований та виплачений позивачу у розмірі 49263,45 грн.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах.

Натомість вимоги позивача правомірні, обґрунтовані, а тому позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 1-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (вул. Спартаківська, 2, м. Одеса, 65046, ідентифікаційний код 08022573) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Стягнути 1-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (вул. Спартаківська, 2, м. Одеса, 65046, Код ЄДРПОУ:38386740) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 49263,45 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 1-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (вул. Спартаківська, 2, м. Одеса, 65046, Код ЄДРПОУ:38386740) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн.

В решті позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко