Постанова

від 15.05.2023 по справі 640/3240/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3240/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 51/51-16-XIII від 15 грудня 2021 року «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовною площею 0,15 га, місце розташування якої: Київська область, Обухівський район, смт.Козин, в місці, зазначеному в доданих до клопотання від 28 жовтня 2021 року графічних матеріалах, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;

- зобов`язати Козинську селищну раду Обухівського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовною площею 0,15 га, місце розташування якої: Київська область, Обухівський район, смт.Козин, в місці, зазначеному в доданих до клопотання від 28 жовтня 2021 року графічних матеріалах, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 51/51-16-XIII від 15 грудня 2021 року «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовною площею 0,15 га, місце розташування якої: Київська область, Обухівський район, смт.Козин,

Зобов`язано Козинську селищну раду Обухівського району Київської області на черговій сесії селищної ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.10.2021 (вхід.№1293 від 02.11.2021) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовною площею 0,15 га, місце розташування якої: Київська область, Обухівський район, смт.Козин, у місці, зазначеному у доданих до клопотання від 28 жовтня 2021 року графічних матеріалах, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки

Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Козинська селищна рада Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема, апелянт вказує, що відповідно до містобудівної документації (детального плану території смт. Козин Обухівського району Київської області), територія, на якій зазначене бажане до відведення у власність місце розташування земельної ділянки, віднесена до рекреаційної території та розташована в межах прибережної захисної смуги річки Козинка.

Зазначає, що позивачу відмолено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з дотриманням вимог статті 118 Земельного кодексу України, зокрема у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2023 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 21 квітня 2023 року.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області з клопотанням від 28.10.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовною площею 0,15 га, місце розташування якої: Київська область, Обухівський район, смт.Козин.

До клопотання позивачем додані: графічний матеріал із зображенням бажаного місцезнаходження земельної ділянки, копію паспорту заявника, копію ідентифікаційного номеру.

Згідно рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 51/51-16-XIII від 15 грудня 2021 року «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 », відповідачем вирішено відмовити позивачеві у наданні запитуваного дозволу, у зв`язку з тим, що зазначені на графічних матеріалах контури земельної ділянки розташовані в межах земель водного фонду - прибережна захисна смуга річки.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Частинами третьою та четвертою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абзацом 1 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17 та від 05.03.2019 у справі №360/2334/17, від 20.01.2021 у справі №360/1590/16-а, від 08.09.2020 у справі №812/1450/17.

Як вбачається зі спірного рішення, підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) зазначено те, що зазначені на графічних матеріалах контури земельної ділянки розташовані в межах земель водного фонду - прибережна захисна смуга річки.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, (…) органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Із викопіювання з публічної кадастрової карти станом на 18.01.2022 вбачається, що у ній наявні відомості про цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:020:0079, яка знаходиться у межах бажаної позивачем земельної ділянки, - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що повністю спростовує твердження відповідача про віднесення спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення та її розташування у межах прибережної захисної смуги річки.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 51/51-16-XIII від 15 грудня 2021 року «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 »

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Козинську селищну раду Обухівського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовною площею 0,15 га, колегія суддів зазначає наступне.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Натомість, у цій справі, повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.

Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача ухвалити рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку ефективним захистом порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя О.М.Оксененко