Рішення

від 15.05.2023 по справі 186/540/23

ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер № 2/0186/287/23

Справа № 186/540/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року м. Першотравенськ

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Янжули С.А.

при секретарі - Лиман Н.П.,

розглянувши в порядкуспрощеного позовногопровадження зповідомленням (викликом)сторін у відкритомусудовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Першотравенського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про скасування арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2023 року позивачі звернулися до суду з позовом до Першотравенського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про скасування арешту з майна.

В обґрунтування позову зазначили, що 28 серпня 2020 року рішенням виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області №142 ОСОБА_1 було надано службову квартиру АДРЕСА_1 . 23 грудня 2021 року рішенням виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області №215 його було прийнято на квартирний облік та включено до списку громадян, які перебувають в загальній черзі на отримання житла та поліпшення житлових умов за №121 та до списку громадян, які користуються правом першочергового отримання житла, як працівника поліції, за №48. 15 листопада 2022 року рішенням виконкому №162 вказану квартиру виключено з числа службових квартир та надано її йому в постійне користування. 21 листопада 2022 року видано ордер №18819 серії ОВГ.

Свідоцтвом №10876 від 13 березня 2023 року Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством посвідчено, що вказана квартира належить на праві приватної, спільної, часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці кожному. З метою реєстрації права власності позивачі звернулися до ЦНАПу, проте отримали відмову, оскільки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є запис про арешт вказаної квартири №12294460 від 20 березня 2012 року, підстава: постанова про відкриття ВП №31745806 Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області відносно боржника - ОСОБА_3 , який на той час був користувачем вказаного житлового приміщення. 16 березня 2012 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області по справі №0430/971/2012 за позовом ПАТ "Ерсте Банк", ОСОБА_3 було заборонено відчуження вказаної квартири до вирішення цивільної справи в забезпечення позову зазначеного банку. Однак, ОСОБА_3 права власності на вказану квартиру не має, вона не була приватизована ним, виконавче провадження було закінчене 21 березня 2012 року на підставі п.8 ч.1 ст.49 - фактичне повне виконання рішення суду.

Таким чином, на даний час на належне їм майно безпідставно накладено арешт, чим порушені їх майнові права щодо розпорядження власністю.

Просять скасувати арешт з вказаного житлового приміщення та вилучити з Єдиного реєстру обтяжень запис про арешт нерухомого майна за №12294460 від 20 березня 2012 року, внесений ВДВС Першотравенського МУЮ в Дніпропетровській області.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримують, просять їх задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, відзив на позовну заяву не надала, надала заяву про розгляд справи в її відсутність.

Враховуючи вимоги ст.247 ЦПК України та ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести без фіксування судового засідання технічними засобами.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що дійсно, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , по 1/2 частці кожний, що підтверджується копією свідоцтва № НОМЕР_1 від 13 березня 2023 року про право власності на житло. Право власності набуте на підставі рішення №10876 від 13 березня 2023 року.

Копією ухвали Першотравенського міського суду Дніпропетровської області №0430/971/2012 від 16 березня 2012 року підтверджується, що в провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ПАТ "Ерсте Банк" до ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та договором страхування з фізичною особою. Разом з позовною заявою, позивачем було подано заяву про забезпечення позову. Ухвалою суду заборонено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Першотравневе, Олександрійського району, Кіровоградської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , відчуження квартири АДРЕСА_1 , до вирішення цивільної справи в суді в забезпечення позову Публічного акціонерного товариства Ерсте Банк, юридична адреса: 03056, м.Київ, вулиця Польова, №24/літера Д/, поштова адреса:49000, м.Дніпропетровськ,вул. Міронова,17,прим.55.

Даними з Автоматизованої системи виконавчих проваджень від 13 квітня 2023 року підтверджується, що в Першотравенському міському відділі ДВС МУЮ в Дніпропетровській області на виконанні знаходилося ВП №31745806, на підставі ухвали Першотравенського міського суду Дніпропетровської області №0430/971/2012 від 16 березня 2012 року, боржник - ОСОБА_3 , стягувач - ПАТ "Ерсте Банк" про заборону ОСОБА_3 відчуження квартири АДРЕСА_1 . Виконавче провадження було відкрите 20 березня 2012 року, закінчене 21 березня 2012 року в зв`язку із виконанням ухвали суду про заборону відчуження нерухомого майна (п.8 ч.1 ст.49 ЗУ "Про виконавче провадження).

Копією ухвали Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2012 року №0430/971/2012 підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , провадження в цивільній справі було зупинене до залучення до участі у справі правонаступників померлого відповідача; ІНФОРМАЦІЯ_3 провадження в цивільній справі відновлене.

Копією рішенняПершотравенського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від29квітня 2013року №0430/971/2012підтверджується,що судомвстановлено:за повідомленнямКП Павлоградське МБТІта Першотравенського МЖКП права власностіза ОСОБА_3 ,згідно даних електронногоРеєстру праввласності нанерухоме майно незареєстровано,а квартира,на якупосилається позивач- АДРЕСА_1 не приватизована. Оскільки відповідач у справі - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємців, які прийняли спадщину, судом не виявлено, майна на ім`я померлого судом також не виявлено, доказів отримання майна, належного померлому ОСОБА_3 територіальною громадою міста Першотравенська, яку представляє Першотравенська міська Рада, суду не надано та судом не виявлено, у задоволенні позовних вимог Публічного Акціонерного товариства Ерсте Банк до ОСОБА_3 , Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором страхування з фізичною особою, було відмовлено.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №329106228 від 13 квітня 2023 року підтверджується, що на вказане житлове приміщення накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №31745806 від 20 березня 2012 року відділу ДВС Першотравенського МУЮ в Дніпропетровській області, що належить ОСОБА_3 . Реєстраційний номер обтяження 12294460 від 20 березня 2012 року.

Таким чином, судом встановлено, що на підставі заяви стягувача - ПАТ "Ерсте Банк" судом було накладено арешт на спірну квартиру, яка не належала боржнику ОСОБА_3 на праві приватної власності до вирішення цивільної справи про стягнення боргу, боржник ОСОБА_3 помер, спадщини та спадкоємців не виявлено, тому в задоволенні позовних вимог було відмовлено, між тим, арешт з нерухомого майна скасовано не було.

На даний час на належне позивачам майно безпідставно накладено арешт, чим порушені їх майнові права щодо розпорядження власністю.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР(даліКонвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Зазначені принципи сформульовано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст.41Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Тобто, право приватної власності позивачів є непорушним.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини - стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «ОСОБА_2 проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року). Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «ОСОБА_3 та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Відповідно до положення ст.47Конституції України держава створює умови, за яких громадянин матиме змогу придбати житло у власність.

Стаття 41Конституції України наголошує,що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 30ЦПК України передбачено, що позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Статтями316-320,321,328ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава - не втручається у здійснення власником права власності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статями 386-393ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч. 4ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цьогоЗакону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Згідно ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, позовні вимоги позивачів про скасування арешту з квартири АДРЕСА_1 , який зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №12294460 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, позовні вимоги позивачів в частині виключення з Єдиного реєстру обтяжень - арешту нерухомого майна за №12294460 від 20 березня 2012 року є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки суд не наділений повноваженнями вносити зміни в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Судові витрати по справі слід залишити за позивачами.

Керуючись ст.ст.3-710,12,81,141,264,265,273,352,354 ЦПК України, ст.ст.316-320,321,328,386-393,722 ЦК України, - суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Першотравенського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про скасування арешту з майна - задовільнити частково.

Скасувати арешт з нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за записом про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: обтяження №12294460 від 20 березня 2012 року, внесеним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції в Дніпропетровській області, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження 31745806 від 20 березня 2012 року з примусового виконання ухвали Першотравенського міського суду Дніпропетровської області №0430/971/2012 від 16 березня 2012 року, про забезпечення позову.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати по справі залишити за позивачем - ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.

Суддя: С.А.Янжула.