Вирок

від 16.05.2023 по справі 485/188/23

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/188/23

Провадження №1-кп/485/37/23

Вирок

іменем України

16 травня 2023 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні №22023150000000221 від 20 квітня 2023 року по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Снігурівка Миколаївської області, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину віком 3 місяці, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого фактично за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 111-1 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 вчинив добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або фінансово-господарських функцій, в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 111-1 КК України, при наступних обставинах.

Громадянин України ОСОБА_3 , будучи достеменно проінформованим та розуміючи факт захоплення м. Снігурівка Баштанського району Миколаївської області збройними силами РФ, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаним про те, що Миколаївська область є невід"ємною складовою частиною України, порядок утворення органів виконавчої влади регулюється виключно Конституцією України та законами України, діючи умисно та в інтересах і на користь російської федерації, добровільно займаючи, у період з вересня по листопад 2022 року (точного періоду не встановлено, однак не довше ніж до 11 листопада 2022 року), посаду т. зв. "охоронця ВЦА Снігурівського району", всупереч передбаченого Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" порядку, здійснював функції по чергуванню, з метою не допуску сторонніх осіб, в Снігурівський будинок творчості дітей та юнацтва (код ЄДРПОУ 35451721), який, в силу прийнятого зазначеною "ВЦА Снігурівського району" "Временного положения" опинився під її управлінням.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 111-1 КК України, а саме добровільне зайняття громадянином України посади,не пов"язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або фінансово-господарських функцій, в окупаційній адміністрації держави-агресора.

В обвинувальному акті прокурор заявив клопотання, в якому зазначено, що у зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини, згоден на розгляд обвинувального акта за його відсутності, просить суд відповідно до ч. 1 ст. 302 КПК України розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додано письмову заяву ОСОБА_3 , складену за участю захисника адвоката ОСОБА_4 , в якій беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.111-1 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за його відсутності.

Добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченим, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності підтверджена захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене, заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, беручи до уваги відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, визначеному статтями 381, 382 КПК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає доведеним обвинувачення, висунуте ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акта, оскільки воно ніким не оспорюється.

Дослідивши матеріали обвинувального акта та матеріали кримінального провадження, враховуючи те, що встановлені досудовим розслідуванням обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.111-1 КК України, учасниками судового провадження не оспорюються, що підтверджується наявними у справі їх заявами, суд дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.111-1 КК України, а саме добровільному зайнятті громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або фінансово-господарських функцій, в окупаційній адміністрації держави-агресора.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_3 покарання суд керуючись вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.111-1 КК України, є кримінальним проступком. Також судом враховано особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, має на утриманні малолітню дитину віком 3 місяці, раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Із врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 в межах санкції ч. 2 ст. 111-1 КК України покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 років без конфіскації майна, для можливого перевиховання обвинуваченого, профілактики та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, так і особи обвинуваченого.

Прийшовши до висновку про можливість не визначати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Оскільки вказане покарання у виді конфіскації майна санкцією ч.2 ст.111-1 КК України встановлене як додаткове факультативне, суд приходить до висновку про можливість не застосовувати його відносно ОСОБА_3 , враховуючи обставини справи та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків.

Підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст.69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлявся.

Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 373-374, 381-382 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.111-1 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 (десять) років без конфіскації майна.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1