Ухвала

від 15.05.2023 по справі 462/3562/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/3562/23

УХВАЛА

15 травня 2023 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОНА ЛЕВА» про стягнення заробітної плати,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 58348,00 грн. невиплаченої заробітної плати, 2144,00 грн. компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середній заробіток за час затримки у розмірі 7326,00 грн., а також стягнути судові витрати.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у цивільній справі встановлено, що позовна заява подана до суду без додержання вимог ст.177 ЦПК України.

У відповідності до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Водночас, у позовній заяві не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно із ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Тобто, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні є різновидом відповідальності роботодавця перед працівником за порушення своїх зобов`язань з виплати заробітної плати і не входить до структури заробітної плати.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 8/568.

Відповідно до постанови Верховного Суду в справі №728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 р. у справі №910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №369/10046/18, зроблено висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Отже, відповідно до Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій на вирішення суду поставлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивач не звільнений.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684,00 гривні.

Тому, за пред`явлення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 1073, 60 грн, а також надати суду відповідні докази про сплату судового збору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, а тому позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 (п`яти) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.82, 83, 175, 177, 260, 261 ЦПК України, суд-

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат БрикарОлег Михайловичдо Товаристваз обмеженоювідповідальністю «КОРОНАЛЕВА» простягнення заробітноїплати - залишити без руху.

Надати позивачу для усунення недоліків строк протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу - для відома та виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя