Ухвала

від 15.05.2023 по справі 379/623/23

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/623/23

Провадження № 2-о/379/33/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 рокум.Тараща

Суддя Таращанського районного суду Київської області Зінкін В.І., розглядаючи матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з даною заявою, просить суд встановити факт належності довідки від 5 грудня 2016 року № 32-01 про підтвердження його трудового стажу за період з 04.01.1988 року наказ 1-к від 04.01.1988 року (прийомщиком посуди) по 02.02.1989 рік звільнений по ст. 38 КЗОТ УССР (за власним бажанням) наказ № 20-к від 02.02.1989 року, а також прийнятий 01.08.1990 року прийомщиком посуди наказ № 820-к від 02.08.19990 року і звільнений 03.07.1993 року згідно ст.. 38 КзпП України за власним бажанням, яка містить невірне написання прізвища « ОСОБА_1 ». Оскільки заявник для підтвердження свого трудового стажу подав до територіального органу Пенсійного фонду України довідки про наявний стаж, проте отримав рішення про відмову та був змушений звернутися до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду, - залишає заяву без розгляду.

Порядок розгляду в окремому провадженні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначений главами 1 і 6 розділу ІV ЦПК України.

Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, в тому числі й встановлення фактів, що мають юридичне значення - п. 5) ч. 2 ст. 293 ЦПК України.

В силу ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснив, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.

Таким чином, встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.

З урахуванням наведеного питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19), та відповідає практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови: від 10 березня 2020 року у справі № 556/132/18 (провадження № 61-44101св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 559/2652/16-ц (провадження № 61-28244св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 401/2020/17-ц (провадження № 61-3570св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 523/30/17 (провадження № 61-12771св18) та від 10 червня 2020 року у справі № 347/576/18 (провадження № 61-45995св18).

Із суті заяви вбачається, що заявник прохає встановити факт трудового стажу зазначеного у довідці ПАТ «Універсам «22» від 05.12.2016 № 32-01.

Як зазначав Верховний Суд у постанові від 03 червня 2022 року у справі № 727/7373/21-ц, що в окремому провадженні не може бути встановлений факт наявності трудового стажу, оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України, а не в судовому порядку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Як передбачено законодавцем у ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до роз`яснень наданих судам у п.3 Постанови пленуму ВАСУ від 20.05.2013 № 8, суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

ПФУ (його територіальні органи) є суб`єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 3 частини шостої цієї ж статті для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною першою ст. 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Як зазначено в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року справа № 214/1309/21, приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання справи про встановлення факту) не повинен використовуватися учасниками для оцінки обставин, які становлять предмет доказування у адміністративному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.

В рішенні про відмову в призначенні пенсії № 262940004919 від 05.12.2022 вказано, що прізвище заявника, вказане в довідці № 3 від 28.10.2022 та акті перевірки від 28.10.22 № 2600-1005-1/5058, не відповідає паспортним даним ОСОБА_1 .

Заявник прохає визнати факт належності довідки від 05.12.2016.

Суд вбачає спір про право, який має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені вимоги закону, враховуючи постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц провадження № 14-505 цс 19, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки суд вбачає спір, який має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Так як, згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі, тому сплачений заявником судовий збір слід повернути.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 19, 247, 186 ч. 1 п. 1, 260, 261, 293, 315, 353 ЦПК України, п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у цивільній справі єдиний унікальний номер 379/623/23 номер провадження 2-о/379/33/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - відмовити.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби у Таращанському районі Київської області, ЄДРПОУ 37483467, місцезнаходження: вул. Шевченка, 28, м. Тараща Білоцерківського району Київської області, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок), сплачений згідно квитанції № 17 від 10.05.2023, у зв`язку з відмовою у відкритті провадження у справі.

Копію ухвали та заявою разом із доданими матеріалами надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяВ. І. Зінкін