Ухвала

від 11.05.2023 по справі 562/1625/23

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/1625/23

У Х В А Л А

11.05.2023 року слідчий суддя Здолбунівського районного суду Рівненської області Шуляк А.С., при секретарі судового засідання Солдатовій О.Д., розглянувши у судовому засіданні в м.Здолбунів клопотання старшого дізнавача СД відділення поліції № 6 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Лотоцької О.І., погоджене із прокурором Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області Рудиком Ю.В. про арешт майна,-

в с т а н о в и в :

Як зазначено у клопотанні, 30.12.2013 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,15 га к.н. 5624684900:18:027:0060 на території Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Підставою виникнення права власності вказано свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 , видане 30.12.2013 Реєстраційною службою Рівненського районного управління юстиції Рівненської області на підставі рішення Зорянської сільської ради Рівненського району від 16.12.2014 №1243. У подальшому, 08.07.2014 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,12 га к.н. 5624683300:09:051:0085 на території Городоцької сільської ради Рівненського району з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Підставою виникнення права власності вказано свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_3 , видане 08.07.2014 Реєстраційною службою Рівненського районного управління юстиції Рівненської області на підставі рішення Городоцької сільської ради Рівненського району від 27.06.2014 №914. 08.07.2014 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,12 га к.н. 5624683300:09:051:0086 на території Городоцької сільської ради Рівненського району з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Підставою виникнення права власності вказано свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_4 , видане 08.07.2014 Реєстраційною службою Рівненського районного управління юстиції Рівненської області на підставі рішення Городоцької сільської ради Рівненського району від 27.06.2014 №914. 07.11.2014 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,2 га к.н. 5624655400:03:001:0010 на території Клеванської селищної ради Рівненського району з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Підставою виникнення права власності вказано свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_5 , виданого 07.11.2014 Реєстраційною службою Рівненського районного управління юстиції Рівненської області на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 03.11.2014 №17-847/16-14-СГ. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 повторно використано своє право на передачу у її власність земельних ділянок площею 0,12 га к.н. 5624683300:09:051:0085 та площею 0,12 га к.н. 5624683300:09:051:0086 на території Городоцької сільської ради Рівненського району з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а також площею 1,2 га к.н. 5624655400:03:001:0010 на території Клеванської селищної ради Рівненського району з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та, як наслідок, незаконно отримано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,44 га.

Відомості за даним фактом внесено до ЄРДР за №42022181110000040 від 07.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України.

Відповідно до інформаційної довідки №320435181 від 17.01.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна цільове призначення земельної ділянки під кадастровим номером 5624655400:03:001:0010 - для індивідуального садівництва, площа земельної ділянки складає 1,2 га. Згідно вказаної інформаційної довідки, дана земельна ділянка, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1144, виданий 02.12.2019, видавник: Дядькова О.М. приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області, та на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49970635 від 02.12.2019, на праві приватної власності із часткою 1 належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 .

08.05.2023, земельна ділянка під кадастровим номером 5624655400:03:001:0010 - із цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, площею1,2 га, за адресою: смт. Клевань, Рівненського району Рівненської області, яка належить ОСОБА_2 , була визнана речовим доказом, так як відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, є об`єктом кримінально протиправних дій.

Оскільки земельна ділянка під кадастровим номером 5624655400:03:001:0010 - із цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, площею 1,2 га, за адресою: смт. Клевань, Рівненського району Рівненської області, яка належить ОСОБА_2 , незаконно набута у власність останнім, та підлягає поверненню її законному володільцеві - Державі, а також у випадку не накладення арешту на вище вказану земельну ділянку є загроза у відчужені її у майбутньому дізнавач просить накласти на неї арешт.

Перевіривши наданні матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховання, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

При вирішенні питання про арешт майна відповідно до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Старший дізнавач, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, з метою збереження речових доказів.

Згідно положень ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Старший дізнавач в клопотанні зазначила, що метою арешту земельної ділянки є збереження її як речового доказу, яка була визнано речовим доказом постановою старшого дізнавача СД відділення поліції№ 6Рівненського районногоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Рівненськійобласті старшоголейтенанта поліціїЛотоцької О.І. від 08.05.2023 року.

Однак, сам по собі факт наявності постанови про визнання вказаного майна речовим доказом не є ключовим фактором, адже якщо виходити з структурного змісту норми ч. 3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 указаного Кодексу, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.

Крім того, старший дізнавач звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № №42022181110000040від 07.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Підозру у даному кримінальному провадженні жодній особі не пред`явлено.

Також не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

На підставі викладеного слідчий суддя вважає, що клопотання старшого дізнавача є необґрунтованим та безпідставним, наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, ініціатором клопотання не зазначено та не доведено доданими до клопотання матеріалами наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 170 КПК України. З огляду на це слідчий суддя вважає, що підстави накладення арешту відсутні.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про те, що в задоволенні клопотання старшого дізнавача про накладання арешту на майно слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 98, 167, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в :

В задоволенніклопотання старшогодізнавача СДвідділення поліції№ 6Рівненського районногоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Рівненськійобласті старшоголейтенанта поліціїЛотоцької ОксаниІгорівни,погоджене ізпрокурором Здолбунівськоїокружної прокуратуриРівненської областіРудиком ЮріємВіталійовичем проарешт майна в кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №42022181110000040 від 07.06.2022 року - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя