Ухвала

від 12.05.2023 по справі 202/2078/19

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/2078/19

Провадження № 1-кс/202/3547/2023

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2023 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яке подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешт майна у кримінальному провадженні № 4201804000001270 від 09.10.2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_3 звернулася в інтересах ОСОБА_4 з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 09.01.2019 року в рамках кримінального провадження № 42018040000001270 від 09.10.2018 року на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на праві власності, посилаючись на те, що остання не була повідомлена про розгляд клопотання та накладення арешту. Подальшим арештом майна порушується її право власності.

Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала та наполягала на його задоволенні.

В судове засідання слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області та прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури не з`явилися, їх неявка відповідно до положень статті 174 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018040000001270 від 09.10.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 197-1, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 09.01.2019 року в рамках даного кримінального провадження був накладений арешт - позбавлення права на відчуження, розпорядження та заборонено будь-які дії щодо ряду нерухомого майна, зокрема нерухомого майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 382 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1264848512101.

Розглядаючи клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, слідчий суддя враховує, що відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження і одним із таких заходів є арешт майна.

За положеннями частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Так, частиною другою статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК України).

Згідно статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України також визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Смирнов проти Росії» від 07.06.2007 року зазначив, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, між суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна причина.

При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

Слід зауважити, що, вирішуючи питання про скасування арешту, накладеного в рамках кримінального провадження з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя не повинен вдаватися до оцінки правомірності набуття права власності, а має визначити лише чи є підстави для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пункті 52 постанови від 30.06.2020 року у справі № 727/2878/19, провадження № 14-516цс19, питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому ст. 174 цього Кодексу.

Слідчий суддя враховує, що, накладаючи арешт на зазначене нерухоме майно, слідчий суддя виходив того, що воно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки могло бути набутим кримінально-протиправним шляхом, є речовим доказом і може бути відчужене, а тому обмеження права власності на етапі досудового розслідування відповідає завданню кримінального провадження.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів клопотання, рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 12 листопада 2021 року по справі № 203/4557/18 було відмовлено в задоволенні позову першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Техноком» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .

Зазначене рішення набрало законної сили.

Постановою від 06.12.2021 року кримінальне провадження № 42018040000001270 від 09.10.2018 року було закрито на підставі абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Отже, оскільки кримінальне провадження закрито, потреба в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження - арешту нерухомого майна відсутня.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що клопотання про скасування арешту можливо задовольнити.

Керуючись ст. ст. 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт - позбавлення права на відчуження, розпорядження та заборону будь-яких дій, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2019 року (справа № 202/7130/18, провадження № 1-кс/202/198/2019), на нерухоме майно - 46/100 частини приміщення 2а, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 382 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1264848512101, що належить ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1