Рішення

від 15.05.2023 по справі 214/1828/21

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/1828/21

2/214/2032/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

15 травня 2023 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Попкової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження, при заочному розгляді, цивільну справу №214/1828/21 за позовною заявою ОСОБА_1 та її представника адвоката Бондарчук Аліни Олексіївни до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОБСЛУГОВУЮЧИЙ КООПЕРАТИВ «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «СПУТНИК», про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом, -

Представники: від позивача адвокат Бондарчук А.О.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та її представник адвокат Бондарчук А.О. звернулися до суду з позовною заявою 12 березня 2021 року, в якій просили суд: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 61,50 кв.м., житловою площею 45,20 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування пред`явлених вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який на момент смерті значився зареєстрованим та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Житлове приміщення за вказаною адресою йому було надане як членові ОК «ЖБК «СПУТНИК», пайові внески за яке він виплатив за життя в повному обсязі, набувши таким чином право власності. На момент смерті ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 разом з ним значились зареєстрованими ОСОБА_5 дружина, ОСОБА_2 донька, ОСОБА_1 донька, які в силу ст.1268 ЦК України вважаються такими, що фактично прийняли спадщину після його смерті. У серпні 2019 року померла ОСОБА_5 , яка протягом строку, визначеного законом, не заявляла про відмову від спадщини ОСОБА_4 як чоловіка. З метою оформлення спадкових прав після смерті батька ОСОБА_1 звернулася до Сьомої криворізької державної нотаріальної контори з відповідною заявою. Однак, постановою нотаріуса від 22 червня 2020 року у видачі свідоцтва про право на спадщину 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 їй було відмовлено з огляду на відсутність правовстановлюючих документів на квартиру, які після виплати пайових внесків за квартиру ОСОБА_4 не оформив. Не маючи можливості реалізувати свої спадкові права у позасудовому порядку, за їх захистом Хільченко Я.С. вимушена звернутися до суду з даним позовом. При цьому, відповідачами по справі вона зазначає ОСОБА_2 старшу доньку ОСОБА_4 (її рідну сестру) та ОСОБА_3 рідну доньку ОСОБА_5 (дружини ОСОБА_4 ), яка вправі претендувати на фактично успадковану її матір`ю частку квартири АДРЕСА_1 після смерті вітчима ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 20 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям загального позовного провадження та призначенням підготовчого судового засідання по справі (а.с.61-62).

Ухвалою суду від 13 грудня 2021 року закрито підготовче провадження по справі з призначенням справи до судового розгляду по суті (а.с.75-76).

Ухвалами суду від 15 лютого 2022 року, 22 серпня 2022 року за клопотанням представника позивача та позивача поновлено строк для подання клопотання про витребування доказів, а подані ними клопотання задоволено (а.с.86-87, 150-151).

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову / доказів, зупинення/поновлення провадження не вживалися.

Правом на участь в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не скористалась, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Представник позивача адвокат Бондарчук А.О. у жодне із судових засідань, призначених після закриття підготовчого провадження, не з`явилась, неодноразово викликалась у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі. Згідно із заявою від 15 лютого 2022 року, поданою через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», просила судове засідання 15 лютого 2022 року, провести за її відсутності. У подальшому жодних заяв від неї не надходило.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явились, повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі. Заяв про відкладення розгляду справи від них суду не надходило. Правом на подання відзиву протягом встановленого законом строку вони не скористались.

Представник третьої особи ОК «ЖБК «СПУТНИК» в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі. Правом на подання письмових пояснень щодо заявлених вимог не скористався.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідачів, не подання відзиву у встановлений строк, суд постановив ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду справи.

Суд акцентує увагу на тому, що навіть в умовах воєнного стану, введеного у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року та в черговий раз продовженого з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб на підставі Указу Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023, затвердженого Законом України №2915-ІХ від 07 лютого 2023 року, право особи на судовий захист не може бути обмежено, оскільки відповідно до ст.ст.10, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану повноваження судів не можуть бути припинені.

Суд, дослідивши письмові докази, надавши їм належну правову оцінку в сукупності, враховуючи позицію позивача, відсутність відзиву відповідачів та заперечень з боку третьої особи, доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області. Із 15 травня 2002 року та станом на день ухвалення рішення вона значиться зареєстрованою та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10).

Дошлюбне прізвище ОСОБА_1 « ОСОБА_7 », яке вона змінила під час укладення шлюбу з ОСОБА_8 , зареєстрованого 07 березня 2014 року Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.13).

Як слідує зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12 вересня 1972 року (а.с.12), батьками ОСОБА_9 є ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_2 , виданим повторно 11 січня 2017 року (а.с.14).

Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно зі ст.ст.1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Спадкування здійснюється за законом або заповітом.

Враховуючи відсутність складеного та посвідченого за життя ОСОБА_4 заповіту чи спадкового договору, що слідує з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 23 грудня 2021 року №67925476 (а.с.42), спадкування належного йому за життя майна здійснюється в порядку спадкування за законом відповідно до черговості, визначеної ст.ст.1261-1265 ЦК України.

При цьому,положеннями ст.1258ЦК Українипередбачено,що спадкоємціза закономодержують правона спадкуванняпочергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихст.1259цього Кодексу.

Відповідно до ст.1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судовим розглядом встановлено, що спадкоємцями першої черги в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 були ОСОБА_1 донька, ОСОБА_2 донька, ОСОБА_5 дружина. Факт перебування ОСОБА_4 у шлюбі з ОСОБА_5 , офіційно зареєстрованому 02 квітня 2004 року Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції, актовий запис №128, підтверджується Повним Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб; на момент смерті ОСОБА_4 шлюб між ними не було розірвано, що слідує з відповіді Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 01 жовтня 2022 року №2331/20.27-31 (а.с.113-114, 161).

Дослідженням матеріалів витребуваної судом спадкової справи №315-2011 (номер у Спадковому реєстрі 51051517), заведеної Сьомою криворізькою державною нотаріальною конторою 20 квітня 2011 року після смерті ОСОБА_4 , встановлено, що на момент смерті ОСОБА_4 разом з ним значились зареєстрованими за однією адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які в силу ч.3 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що фактично прийняли спадщину після його смерті (а.с.18, 57, 58, 104-зворот). Аналогічні відомості про осіб, зареєстрованих разом з ОСОБА_4 за однією адресою на момент його смерті зазначені у відповіді Виконкому Криворізької міської ради від 02 вересня 2022 року №12/02-01-10/1144 (а.с.154).

Умежах встановленого законом строку ОСОБА_1 заявила про свої права на спадщину після смерті батька шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про відмову від спадщини у межах 6-місячного строку з моменту її відкриття не заявили.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, про що Саксаганським районним у місті Кривому Розі Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) складено актовий запис про смерть за №1265 від 27 серпня 2019 року (а.с.19, 169, 170). Відомості, які б свідчили про те, що ОСОБА_5 оформила свої права на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4 у матеріалах спадкової справи відсутні.

Інших спадкоємців першої черги в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , які б могли бути закликані до спадкоємства на момент вирішення судом спору, не встановлено.

Що стосується ОСОБА_3 , яка начебто є донькою ОСОБА_5 , то в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності між ними родинних відносин, відомості про це в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян також відсутні. Єдине згадування про неї наявне у довідці ОК ЖБК «СПУТНИК» (а.с.18), що не є достатнім доказом. Відтак, належність ОСОБА_3 як відповідача у справі є сумнівною.

Відповідно до ст.1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за угодою між собою можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Судовимрозглядом встановлено,що угодпро змінурозміру частокміж спадкоємцямине укладалосьні вусному,ні вписьмовому порядку. Таким чином, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складають виключне коло спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , спадщина між яким ділиться порівну тобто по 1/3 кожній, зважаючи на відсутність підстав для відступлення від рівності часток.

При визначенні обсягу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , суд керується приписами ст.1218 ЦК України, відповідно до якої до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Так, судовим розглядом встановлено, що за життя ОСОБА_4 був членом Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «СПУТНИК», в якому отримав кооперативну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . За життя пайові внески за квартиру він сплатив у повному обсязі, що слідує з довідки ОК ЖБК «СПУТНИК» від 26 травня 2020 року (а.с.17). Однак, в КП «Криворізьке БТІ» ДОР право власності на житлове приміщення за собою він не зареєстрував, що слідує з довідки КП «Криворізьке БТІ» ДОР №178217 від 21 травня 2020 року (а.с.20).

Відповідно до технічного паспорта від 13 червня 2020 року, квартира має загальну площу 61,5 кв.м. житлову площу 45,2 кв.м., та складається з 2-х кімнат площею по 17,3 кв.м. кожна, коридору 5,5 кв.м., кладової 1,2 кв.м., кухні 5,8 кв.м., ванної 2,0 кв.м., вбиральні 1,0 кв.м., обладнана балконом 0,8 кв.м. (а.с.42-44).

Крім того, на праві власності ОСОБА_4 належала квартира за адресою: АДРЕСА_3 , в якій частка на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_3 від 13 жовтня 1993 року, інша частка успадкована ним в порядку ст.529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) після смерті його матері ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.120, 121).

13 жовтня 2019 року державний нотаріус Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В. видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на 1/3 частину житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.129, 130).

Однак, постановою від 22 червня 2020 року державний нотаріус Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на частину житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки нею не було надано оригінал правовстановлюючого документу на це майно (а.с.132).

Позивач не заперечувала той факт, що після виплати пайових внесків за вказану квартиру її батько ОСОБА_4 не отримав свідоцтво про право власності на неї. Зважаючи на неможливість реалізації спадкових прав після смерті батька у позасудовому порядку на вказане житлове приміщення, за захистом своїх прав ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з даним позовом. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог та за обсягом наявних доказів, суд виходить з такого.

За положеннями ст.15 Закону України «Про власність», який діяв до вступу в законну силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Аналогічні приписи зазначені в п.5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року №9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» та п.п.69, 71 Листа Верховного Суду України від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)».

Вказані норми дублюються у ст.384 ЦК України (в редакції від 2003 року), де зазначено, що в разі викупу квартири, член житлово-будівельного кооперативу стає власником квартири. Аналогічні приписи закріплено і в п.6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5.

Таким чином, відповідно до раніше діючого Закону України «Про власність» право власності члена житлового кооперативу на квартиру дійсно виникало з моменту виплати паю і не вимагало реєстрації. Наразі процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно врегульована Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) від 01 липня 2004 № 1952-IV та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127, які визначають обов`язковість державної реєстрації речового права на нерухоме майно як свідчення набуття його у власність.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З обсягу наявних у справі доказів достеменно встановлено, що за життя ОСОБА_4 , будучи членом ОК ЖБК «СПУТНИК», отримав право на заняття кооперативної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Пайові внески він повністю сплатив одноособово. ОСОБА_1 , хоча й є членом цього кооперативу, однак докази, які б свідчили про прийняття нею участі у виплаті внесків за квартиру, матеріали справи не містять. Дружина ОСОБА_4 ОСОБА_5 проживала в ОК ЖБК «СПУТНИК», однак членом кооперативу не являлась. Відтак в силу дії презумпції одноособового права власності на квартиру за членом кооперативу ОСОБА_4 є її єдиним власником. Доказів, які б свідчили, що ОСОБА_5 брала участь у виплаті пайових внесків за квартиру, а так само, що виплата таких внесків здійснювалась за рахунок їх спільних коштів з сімейного бюджету, матеріали справи не містять. Крім того, за життя ніхто з них не ставив питання визнання майна спільною сумісною подружжя, виділення частки квартири в судовому порядку або за спільною згодою позасудово, а після смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_5 не зверталась до нотаріальної контори з приводу отримання свідоцтва про право власності на 1/2 частку квартири. Таким чином, з моменту виплати пайових внесків за кооперативну квартиру в повному обсязі, саме у ОСОБА_4 виникло право власності на неї, яке відповідно до ст.15 Закону України «Про власність» не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 2004 року.

Водночас, суд звертає увагу, що лише на підставі «Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року №56, «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року №121, «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, передбачалось оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачою свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування членам житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески.

Разом з тим, доведеність виплати ОСОБА_4 пайових внесків за спірну квартиру, коли законодавством не була передбачена як видача свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру, так і обов`язкова державна реєстрація права власності на таку квартиру, приводить суд до переконання про можливість включення житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 до обсягу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , на яке претендує одна з його спадкоємиць позивач по справі ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства та захисту права, повинен сприяти учасникам цивільних правовідносин, які звернулися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у реалізації ними цих прав, у тому числі і спадкових.

Згідно зі ст.ст.41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Питання набуття права власності на нерухоме майно регулюється цивільним законодавством.

Як слідує зі ст.328 ЦК України,право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, тому суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 ЦК України.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за захистом своїх прав за правилами позовного провадження в рамках вирішення цивільно-правового спору. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У ході судового розгляду встановлено, а обсягом зібраних у справі доказів позивачем доведено, що право власності на спірний об`єкт нерухомості спадкодавець ОСОБА_4 хоча й набув за життя в порядку, встановленому законом, однак належним чином за собою не оформив, а тому з огляду на відсутність оригіналів правовстановлюючих документів успадкування нерухомого майна має здійснюватися виключно в судовому порядку.

З огляду на викладені обставини та виходячи з положень ч.5ст.1268 ЦК України, відповідно до якої незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, з метою захисту спадкових прав позивача, які вона позбавлена можливості реалізувати в позасудовому порядку, суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд звертає увагу позивача, що в силу ст.392 ЦК України рішення суду про визнання права власності на майно підтверджує наявне в позивача право власності як речове право, яке підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому Законом України«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст..141 ЦПК України, суд враховує ухвалення рішення на користь позивача та не заявлення нею вимог про відшкодування понесених судових витрат, а тому суд вважає за доцільне судові витрати по справі покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,95,133,141,247,258-259,263-265,280-284,288,289,354,355ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 таїї представника адвокатаБондарчук АліниОлексіївни до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору ОБСЛУГОВУЮЧИЙКООПЕРАТИВ «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙКООПЕРАТИВ «СПУТНИК»,про визнанняправа власностіна часткунерухомого майнав порядкуспадкування зазаконом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_12 право власності на 1/3 частину житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 61,50 кв.м., житловою площею 45,20 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Речове право, підтверджене рішенням суду, підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом, після набрання рішенням суду законної сили.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача (ів), оформленою згідно зі ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем (ами) в загальному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач, її представник та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП невідомий, остання відома адреса: АДРЕСА_2 , адреса реєстрації місця проживання невідома.

ОБСЛУГОВУЮЧИЙ КООПЕРАТИВ «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «СПУТНИК», код ЄДРПОУ 21929361, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провул. Бульварний, буд.15.

Заочне рішення суду складено та підписано без проголошення 15 травня 2023 року.

Суддя А.В. Ткаченко