Постанова

від 16.05.2023 по справі 912/1633/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2023 року м.Дніпро Справа № 912/1633/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Нова" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.01.2023 (суддя Бестаченко О.Л., м. Кропивницький, повний текст якого підписаний 09.01.2023) у справі №912/1633/22

за позовом: Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська лікарня" Кропивницької міської ради", 25004, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Салганні Піски, буд. 14,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Нова", 25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Шульгиних, буд. 10/14,

про стягнення 78 577,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Комунальне некомерційне підприємство "Центральна міська лікарня" Кропивницької міської ради", звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Нова" про стягнення заборгованості в розмірі 78 577,36 грн, з яких: 71 134,49 грн орендної плати, 2190,65 грн пені та 5 252,22 грн штрафу, з покладенням на відповідача судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди нерухомого індивідуально визначеного майна від 24.05.2018 № 40/2018 в частині повної та вчасної сплати орендних платежів, що стало підставою для дострокового припинення договірних зобов`язань, внаслідок чого позивач нарахував відповідачу неустойку, передбачену п. 3.4 та п.3.5 договору.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 09.01.2023 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Нова" на користь Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська лікарня" Кропивницької міської ради" 71 134,49 грн орендної плати, 2 160,65 грн пені, 5 252,22 грн штрафу та 2480,01 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека Нова", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

При цьому в апеляційній скарзі скаржник, з посиланням на норму ч. 6 ст. 762 ЦК України, яка визначає в якості підстави для звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно через обставини, за які орендар не відповідає, зазначає, що внаслідок бойових дій і окупації частини території України через військову агресію Російської Федерації проти України з березня 2022 року втратив значну кількість клієнтів та контрагентів.

Зважаючи на неможливість здійснювати управління виробничими процесами, закритість кордонів для імпорту лікарських засобів, наявність інших логістичних складнощів, апелянтом прийнято рішення частково призупинити господарську діяльність ТОВ «АПТЕКА НОВА» та відмовитися від орендованого приміщення, яке винаймалося за Договором оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 40/2018 від 24.05.2018, про що було повідомлено Комунальне некомерційне підприємство «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради».

Зауважує, що, починаючи з 01 червня 2022 року ТОВ «АПТЕКА НОВА» не займає приміщення по вул. Ушакова, буд. 3а в м. Кропивницькому (аптечний пункт), яке було предметом Договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна №40/2018 від 24.05.2018, а відтак, не повинно сплачувати орендну плату.

Крім того, після 24.02.2022 вхід на територію лікарні де знаходиться орендоване приміщення за ініціативою головного лікаря було закрито для відвідувачів, що також унеможливило використання приміщення аптеки.

Доказом відсутності використання приміщення апелянт вважає відсутність споживання відповідачем комунальних послуг за спірний період та посилається на те, що ця інформація наявна у позивача, проте він її свідомо не надав суду, щоб такі обставини не стали підставою для відмови в позови.

Щодо стягнутих штрафних санкцій, зазначає, що згідно з п. 10.4 Договору оренди під час дії форс-мажорних обставин штрафні санкції не застосовуються. Вважає, що наявність форс-мажору на всій території України після 24.02.2022 засвідчено Торгово-промисловою палатою, яка підготувала та розмістила на своїй офіційній веб-сторінці загальний лист про засвідчення форс-мажорних обставин (лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1). За таких обставин, вважає стягнення судом штрафних санкцій таким, що не відповідає діючому законодавству та обставинам справи.

Крім того, у змісті апеляційної скарги (п.2 прохальної частини скарги) викладено клопотання про витребування у позивача інформації щодо кількості спожитих послуг з постачання електричної енергії аптечного пункту ТОВ Аптека Нова по вул. Ушакова, буд. 3а, в м. Кропивницькому за період з 01.02.2022 по 30.07.2022. Відтак, фактично відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався; про надання часу для подачі відзиву повідомлявся належним чином ухвалою суду (рекомендоване повідомлення про вручення ухвали суду № 4930021935524 а.с.86).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Дармін М.О., Антонік С.Г.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 10.02.2023 здійснено запит матеріалів справи №912/1633/22 із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

20.02.2023 матеріали справи №912/1633/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2023 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Вказану ухвалу отримано апелянтом 02.03.2023 згідно рекомендованого повідомлення №4900099391338, відтак, недоліки скарги мали бути усунені ним до 13.03.2023.

14.03.2023 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 21.02.2023, засобами поштового зв`язку (направлено поштою 03.03.2023) надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжне доручення №40579 від 28.02.2023 про сплату 3721,50 грн., а також виписка із Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до якої засвідчені зміни у керівному складі підприємства-відповідача, зокрема з 15.02.2023 керівником підприємства відповідача є Король Ольга Миколаївна.

Ухвалою суду від 17.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.01.2023 у справі №912/1633/22; з урахуванням вимог частин 1, 10 ст.270 ГПК України та враховуючи суму спору, справу вирішено розглядати без повідомлення (виклику) сторін, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк для подання відзиву, зав, клопотань.

Також зазначеною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про витребування доказів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

24.05.2018 між Комунальним некомерційним підприємством "Центральна міська лікарня" Кропивницької міської ради" (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека Нова" (далі - Орендар) укладений Договір оренди нерухомого індивідуально визначеного майна №40/2018 (далі - Договір), що належить до комунальної власності Кропивницької територіальної громади, в редакції Додаткової угоди № 1 від 28.07.2021 (а.с. 10-12, 14-18).

Відповідно до п. 1.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.2021 Орендодавець на підставі Протоколу про проведення аукціону № LLP001-UA-2021061557914 від 06.07.2021, розміщеного в ЕТС за посиланням - https//prozorro.sale, відповідно до листа Управління комунальної власності від 27.05.2021 № 468/17-у та листа Управління охорони здоров`я від 20.05.2021 № 1289 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення одноповерхової будівлі загальною площею 18,0 кв.м., розміщеної на території стаціонару № 1 Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська лікарня" Кропивницької міської ради" розміщене за адресою: 25006. м. Кропивницький, вул. Ушакова, 3 а, що використовується як аптечний пункт.

Відповідно до п. 3.2 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.2021 орендна плата за місяць оренди становить 15 800,00 (п`ятнадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок) грн з ПДВ і перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа поточного місяця (з урахуванням індексу інфляції попереднього місяця), на підставі рахунків Орендодавця.

Пунктом 3.3 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.2021 передбачено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Розмір орендної плати індексується щомісячно на офіційно встановлений індекс інфляції.

Згідно з п. 3.4 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.2021 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і має бути сплачена Орендарем або стягується на користь Орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 3.5 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.2021 передбачено, що у разі якщо на дату оплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до п. 12.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.2021 цей Договір діє з 28.07.2021 до 28.07.2026 включно.

Згідно з п.п. "а" п. 12.10 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.2021 він може бути достроково припинений на вимогу Орендодавця, якщо Орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.

Відповідно до п. 12.11 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.2021 про наявність однієї з підстав для дострокового припинення Договору з ініціативи Орендодавця, він повідомляє Орендаря листом, у якому повинен міститись опис порушення і вимогу про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п`яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні Орендодавцем (Балансоутримувачем) контролю за використанням Майна).

Пунктом 12.12 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.2021 визначено, що якщо протягом встановленого у приписі часу Орендар не усунув порушення, Орендодавець надсилає Орендарю лист, у якому повідомляє Орендареві про дострокове припинення Договору на вимогу Орендодавця. У листі зазначається підстава припинення Договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення.

Договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання орендодавцем орендарю листа про дострокове припинення цього договору . Орендодавець надсилає орендарю лист про дострокове припинення цього договору поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпелю поштового відділення на поштовому відправленні орендодавця.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передавання нежитлового приміщення з обладнанням та інвентарем (при його наявності) в користування (а.с. 13).

За твердженням позивача з березня 2022 року Орендар не сплачує оренду плату, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка перевищує розмір орендної плати за три місяці. Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості становить 78 577,36 грн, у тому числі: 71 134,49 грн орендна плата, 2 190,65 грн пеня 5 252,22 грн штраф.

15.06.2022 позивач вручив відповідачу лист від 15.06.2022 № 684 із вимогою протягом п`яти робочих днів з дати реєстрації цього листа усунути вказане порушення та погасити заборгованість по орендній платі за Договором (а.с. 19-20). До листа додано розрахунок заборгованості.

24.06.2022 позивач направив відповідачу лист-повідомлення від 23.06.2022 № 719 про дострокове припинення Договору на підставі п.п. "а" п. 12.10, п. 12.11, п. 12.12 Договору, у зв`язку з не усуненням порушення протягом встановленого терміну (а.с. 21-22).

06.07.2022 між сторонами підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення, яке було об`єктом оренди за Договором (а.с. 25).

Позивач зазначає, що таким чином, Договір достроково припинений, приміщення повернене Орендодавцю, але до цього часу заборгованість за Договором за період березень-червень 2022 року не була погашена, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

З посиланням на п.п.3.4, 3.5. Договору, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував пеню у розмірі 2190,65 грн. за загальний період з 21.03.2022 по 15.06.2022 та 10 % штрафу в розмірі 5252,22 грн. Нарахування проводилося окремо за кожний місяць.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем доведено несплату основної заборгованості відповідачем за договором оренди за період березень-червень 2022, в зв`язку з чим є підстави для стягнення основної заборгованості в сумі 71 134,49 грн. та нарахування пені і штрафу, визначених п.п.3.4, 3.5 договору. При цьому розрахунок штрафу виконаний відповідно до умов договору та є арифметично вірним, що є підставою для повного задоволення позовних вимог в цій частині, в той же час, розрахунок пені є невірним; судом здійснений власний перерахунок суми пені та визнано обґрунтованими позовні вимоги в розмірі 2160,65 грн пені із 2190,65 грн заявлених.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, що регулюється §1 глави 58 Цивільного кодексу України, §5 глави 30 Господарського кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 1 ст.174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні положення містяться у ст.759 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з ч.1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У статті 286 Господарського кодексу України зазначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк (п. 10 ч. 1 ст. 1).

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за спірний період користування об`єктом оренди з березня по червень 2022 року (включно), з урахуванням вимог п.3.1, 3.3 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.07.2021) Позивачем нараховано Відповідачеві орендну плату в загальному розмірі 71 134,49 грн. (16 821,12 грн за березень 2022, 17 578,07 грн за квітень 2022, 18 122,99 грн за травень 2022 та 18 612,31 грн за червень 2022 року).

Зазначена орендна плата не сплачена відповідачем, в тому числі і після направлення листа від 15.06.2022 №684 в порядку п.12.10 договору (щодо можливості достроково розірвати договір з ініціативи орендодавця внаслідок прострочення сплати орендарем орендної плати на строк більше трьох місяців).

Оскільки вимога щодо сплати заборгованості з орендної плати, яка утворилась більше, ніж за три місяці, не виконана відповідачем, з урахуванням вимог п.12.12, договір вважається припиненим з 01.07.2022 (дата поштового штемпелю на відправленні 24.06.2022) та за актом від 06.07.2022 орендоване майно повернуто орендодавцю.

Таким чином, з урахуванням наявної заборгованості з орендної плати, несплати такої заборгованості відповідачем, є обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення 71 134,49 грн, які підставно задоволені судом першої інстанції.

У відповідності до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З посиланням на п. 3.4., 3.5 Договору Позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 21.03.2022 по 15.06.2022 (включно) у розмірі 2190,65 грн. та штраф (10%) у розмірі 5252,22 грн. (зокрема, за березень 2022 у сумі 1682,11 грн, за квітень 2022 1757,81 грн, за травень 2022 1812,30 грн).

Оскільки матеріалами справи підтверджений факт прострочення відповідачем оплати орендних платежів, суд підставно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 10 % штрафу, розрахунок яких є арифметично правильним.

Щодо розрахунку пені, суд першої інстанції правильно встановив, що пеня нарахована на заборгованість в межах строку дії Договору та строку, встановленого ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, однак позивачем не вірно зроблений арифметичний розрахунок пені. Відтак, здійснивши власний розрахунок пені, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що задоволенню підлягають зазначені позовні вимоги у сумі 2160,65 грн із заявлених 2190,65 грн., а тому в цій частині позовні вимоги задоволені частково.

Щодо посилань апелянта на безпідставне незастосування судом норм ч.6 ст.762 ЦК України.

Так, за приписами ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У пунктах 6.9-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 сформульовано такі правові висновки щодо застосування даної норми:

"6.9. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними. Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, не посилається на форс-мажорні обставини в якості підстави звільнення від виконання зобов`язання, що спростовує доводи касаційної скарги про неоднакове застосування судами касаційної інстанції положень частини першої статті 617 ЦК України, статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

6.10. З урахуванням викладеного вище Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством".

За вимогами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За імперативним приписом частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до частини 1 та пункту 5 ч. 3 ст.165 ГПК України, у відзиві Відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Згідно з ч.4 ст.165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

У відповідності до ч. 6 ст. 165 ГПК України до відзиву відповідачем додаються докази, які підтверджують обставини, на яких гуртуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч.2 ст. 178 ГПК України у разі неподання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З матеріалів справи слідує, що ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 14.11.2022 було відкрито провадження у цій справі; встановлений відповідачу строк для подачі відзиву та відповідних доказів до нього протягом 15 днів з моменту отримання ухвали суду.

Вказану ухвалу отримано відповідачем (апелянтом) 17.11.2022, отже, відзив на позов та докази до нього, в тому числі докази щодо наявності підстав для звільнення від сплати орендної плати за встановленого факту відсутності користування орендованим майном, будь-які клопотання щодо витребування доказів, відповідач мав надати суду першої інстанції у строк до 02.12.2022. Відповідач своїм правом надати відзив на позов не скористався, як і не заявляв суду будь-яких клопотань щодо неможливості подати певні докази самостійно, не вказував про необхідність їх витребування у будь-кого.

Про наявність відповідного факту відповідачем зазначено вже на стадії апеляційного розгляду справи, при цьому відповідні доводи не підтверджені апелянтом (відповідачем) жодним доказом, як і у поданому суду апеляційної інстанції клопотанні відповідач не просив поновити строк на вчинення певної дії та жодним чином не обґрунтував неможливість його подання у встановлений строк суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Також, відповідачем у клопотанні, заявленому суду апеляційної інстанції жодним чином не обґрунтовано заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу, що суперечить вимогам п.4 ч.2 ст.81 ГПК України та є самостійною підставою для відмови у задоволенні такого клопотання.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у позивача, зокрема інформації щодо кількості спожитих послуг з постачання електричної енергії аптечного пункту ТОВ Аптека Нова по вул. Ушакова, буд. 3а, в м. Кропивницькому за період з 01.02.2022 по 30.07.2022.

Та, з огляду на зазначене, відповідач втратив право заперечувати щодо викладених у позові обставин на стадії розгляду справи по суті.

Щодо доводів апелянта про безпідставне задоволення судом першої інстанції вимог щодо стягнення неустойки, з огляду на наявність форс-мажорних обставин, засвідчених Торгово-промисловою палатою, яка підготувала та розмістила на своїй офіційній веб-сторінці загальний лист про засвідчення форс-мажорних обставин (лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1), то колегія суддів їх відхиляє, з огляду на наступне.

Так, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній час. Так, згідно з Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Загальним офіційним листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтверджено, що обставини з 24 лютого 2022 року (військова агресія Російської Федерації проти України) до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Частина 2 статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні передбачає, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, захоплення підприємств.

Цей перелік не є вичерпним, отже сторона договору, яка не може його виконати, вправі доводити існування відповідних обставин у загальному порядку.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видання відповідних сертифікатів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 67, ч.4 ст.179 ГК України, ст.ст.6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до п.10.2, 10.3 Договору укладеного між сторонами, сторона, для якої внаслідок виникнення та дії форс-мажорних обставин виконання обов`язків по цьому договору стає неможливим, зобов`язана негайно повідомити про це іншу сторону; достатнім підтвердженням виникнення дії форс-мажорних обставин є довідка, що надається Торгово-Промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом.

Як встановлено колегією суддів, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), про неможливість виконання належним чином своїх зобов`язань перед позивачем.

Як відповідачем і не надано доказів направлення позивачу відповідної довідки (сертифікату), виданого Торгово-промисловою палатою України, враховуючи доступність та роботу ТПП.

Введений на території України з 24.02.2022 воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України в листі вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Проте, запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для звільнення від договірних зобов`язань. Даний лист ТПП є лише одним із документів, необхідних для доведення форс-мажору та не є беззаперечним і єдиним доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання договірних зобов`язань.

13.05.2022 на офіційному сайті Торгово-промислової палати України надано роз`яснення щодо засвідчення форс-мажорних обставин, що знаходиться в загальному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://ucci.org.ua/press-center/ucci-news/protsedura-zasvidchennia-fors-mazhornikh-obstavin-z-28-02-2022, за змістом якого зазначено, що вищезгаданий лист, особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо.

При цьому колегія суддів також враховує наступне.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Таким чином, в даному конкретному випадку, надання доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Нова» за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання товариством зобов`язань за Договором від 24.05.2018, в редакції додаткової угоди №1 від 28.07.2021, шляхом видачі відповідного сертифіката, є обов`язковим. Самого лише зазначення про загальновідомий факт форс-мажорних обставин засвідчений листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 недостатньо.

До того ж, Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначено, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18).

Крім посилання на загальний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адресований всім, кого це стосується, відповідачем не надано належних доказів неможливості виконання грошового зобов`язання з оплати позивачу орендних платежів у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Колегія суддів враховує, що діяльності в тимчасово окупованих регіонах України відповідач не здійснює. На території м. Кропивницького бойові дії не велися, діяльність відповідач не припиняв та не обмежував, протилежного останнім не доведено. Ускладнені обставини щодо налагодження роботи у воєнний час, про які зазначає відповідач, вплинули однаково на обох учасників відносин, а не виключно на відповідача.

Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку, що підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання перед позивачем не доведено. Тому, колегія суддів зазначає про наявність у позивача законного права на отримання грошових коштів за належне виконання ним умов договору та пені і штрафу в розмірі, визначеному судом вище.

Жодних доказів того, що введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання відповідачем конкретних зобов`язань за Договором матеріали справи не містять.

При цьому слід також зазначити, що вищезазначені форс-мажорні обставини настали не тільки для відповідача, але й для позивача. Всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Доводами апеляційної скарги апелянт не спростував законних висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Оскільки загальна ціна позову становить 78 577,36 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281, 282-284, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Нова" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.01.2023 у справі № 912/1633/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.01.2023 у справі №912/1633/22 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Нова" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.05.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік