Рішення

від 16.05.2023 по справі 907/454/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/454/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

Розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агатіс Грін», м. Ужгород

про стягнення 131 152,39 грн

секретар судового засідання - Піпар А.Ю.

учасники справи не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агатіс Грін» 90 000,00 грн заборгованості, 15 197,05 грн пені, 9000,00 грн штрафу, 14 867,46 грн інфляційних втрат та 2087,88 грн - 3 % річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору поставки від 08.07.2021 № ЕТ П 807/2021-1.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2022 справу № 907/454/22 розподілено головуючому судді Ушак І.Г.

Ухвалою суду від 14.07.2022 залишено без руху дану позовну заяву через наявність недоліків та встановлено позивачу строк для їх усунення.

Зважаючи на усунення недоліків позовної заяву в установлений судом строк, ухвалою від 26.07.2022 головуючим суддею Ушак І.Г. відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Водночас, у зв`язку з припиненням повноважень судді Господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г., розпорядженням керівника апарату №02-02/40/23 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №907/454/22.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/454/22 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2023.

Ухвалою суду від 20 березня 2023 року справу прийнято до провадження новим складом суду та постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Ухвала суду про відкриття провадження у справі, надіслана на офіційну юридичну адресу Відповідача вручена Товариству з обмеженою відповідальністю «Агатіс Грін» (88018, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, каб. №1, в частині приміщення ІІІ поверху) 26.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 8850101711946 та вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 8850101711946.

Окрім того, ухвала суду від 20.03.2023 року про прийняття справи №907/454/22 до провадження новим складом суду надіслана відповідача на його електронну адресу, яка зазначена в позовній заяві та договорі поставки від 08.07.2021 № ЕТ П 807/2021-1 (sloboden76@gmail.com) та вручена Товариству 20.03.2023 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості за поставлений товар за Договором поставки № ЕТ П 807/2021-1 від 08.07.2021 у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 90 000,00 грн, на яку позивачем нараховано 9000,00 грн штрафу, а також 15 197,05 грн пені, 14 867,46 грн інфляційних втрат, 2087,88 грн - 3 % річних за період з 21.09.2021 по 30.06.2022, з вимогами про стягнення яких подано даний позов до Господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відзив на позов відповідачем не подано.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

08 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд», як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агатіс Грін», як Покупцем було укладено Договір поставки № ЕТ П 807/2021-1 (надалі - Договір) за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю в порядку та на умовах, визначених цим Договором щебінь, пісок тощо (надалі - Продукція), а Покупець, в свою чергу, зобов`язується приймати Продукцію та оплачувати її на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 1.3. Договору кількісні характеристики, а також асортимент Продукції визначаються заявками Покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору поставка Продукції за цим Договором здійснюється автомобільним транспортом до відповідного пункту призначення. За попередньою домовленістю Сторін поставка Продукції може здійснюватися шляхом її самовивозу автомобільним транспортом зі складу Постачальника.

Обов`язок Постачальника щодо поставки Продукції вважається виконаним з моменту надання у розпорядження (передачі) Продукції Покупцю відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 цього Договору. Приймання-передача Продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками Сторін.

Право власності на Продукцію і ризик випадкової загибелі Продукції переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі Продукції Покупцеві відповідно до умов поставки, зазначених в п. 3.1. та п.3.2. цього Договору, що підтверджується видатковою накладною на поставлений Товар (п. 3.6. Договору).

За змістом п. 3.4. Договору Постачальник зобов`язується здійснити поставку узгодженої Продукції за умови оплати 100 (сто) % її вартості.

Водночас, Постачальник має право не очікуючи надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості узгодженої Продукції поставити її Покупцю (п. 3.5. Договору).

Положеннями пунктів 2.1., 2.2. Договору визначено, що ціна Договору складається із суми вартості Продукції, поставленої за всіма підписаними Сторонами видатковими накладними або акцептованих (шляхом оплати, часткової оплати) рахунків Постачальника виставлених Покупцю. Продукція постачається за узгодженими Сторонами договірними цінами. Ціни на Продукцію зазначаються у видаткових накладних або у специфікаціях (за домовленістю сторін), які е невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.4. Договору Загальна ціна Продукції визначається на підставі видаткових накладних, підписаних у період дії цього Договору.

За змістом п. 2.5. Договору Розрахунки між Сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника 100% попередньої оплати вартості Продукції (у тому числі її навантаження та доставки). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується Сторонами додаткова угода до цього Договору.

У випадку поставки Продукції на умовах п. 3.5. цього Договору Покупець повинен оплатити повну вартість поставленої Продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки (п. 2.6. Договору).

Відповідно до п. 2.7. Договору датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 8 липня 2022 року, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання Сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору Постачальником згідно з видатковими накладними №233 від 09.07.2021 (на суму 11 379,20 грн), №921 від 27.08.2021 (на суму 12 136,00 грн), №2-0921 від 02.09.2021 (на суму 64 673,40 грн), №82 від 03.09.2021 (на суму 75 940,20 грн), №280 від 08.09.2021 (на суму 51 102,40 грн), №314 від 09.09.2021 (на суму 80 474,80 грн), №1-0384 від 11.09.2021 (на суму 117 998,00 грн), №574 від 15.09.2021 (на суму 65 034,20 грн), №633 від 16.09.2021 (на суму 67 494,20 грн) передано, а Покупцем прийнято зазначений у накладних Товар - щебінь фракції 20-40 на загальну суму 546 232,40 грн (з ПДВ), що підтверджується долученими до позовної заяви копіями зазначених видаткових накладних та не заперечено відповідачем у справі.

За твердженням Позивача, Відповідачем не виконано зобов`язання з оплати вартості переданого йому за Договором згідно з видатковими накладними №233 від 09.07.2021, №921 від 27.08.2021, №2-0921 від 02.09.2021, №82 від 03.09.2021, №280 від 08.09.2021, №314 від 09.09.2021, №1-0384 від 11.09.2021, №574 від 15.09.2021, №633 від 16.09.2021 товару у визначений Договором строк, у зв`язку з чим, станом на 30.06.2022 (дата оформлення позовної заяви) заборгованість відповідача складала 90 000,00 грн, з вимогами про стягнення якої разом з нарахованим позивачем пенею, штрафом, відсотками річними та інфляційними втратами позивач і звернувся з даним позовом до Господарського суду.

Водночас, на підтвердження зазначених обставин, позивачем подано суду оборотно-сальдову відомість ТОВ «Експрес Техбуд» по рахунку 361 за 01.01.2021-30.06.2022, банківські виписки по рахунку позивача за 12.07.2021 (на суму 9600,00 грн), за 05.08.2021 (на суму 1779,20 грн), за 01.09.2021 (на суму 98 400,00 грн), за 02.09.2021 (на суму 61 500,00 грн), за 13.09.2021 (на суму 100 000,00 грн), за 20.09.2021 (на суму 100 000,00 грн), за 04.10.2021 (на суму 161 135,20 грн), за 31.12.2021 (на суму 10 000,00 грн), відповідно до яких вбачається сплата відповідачем вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 542 414,40 грн.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач в порушення умов Договору взяті на себе зобов`язання щодо повної оплати вартості отриманого ним Товару у визначений п.п. 2.5., 2.6. Договору строк не виконав, у зв`язку з чим на час подання позову за ним рахувалася заборгованість за поставлений йому за Договором та відповідно до видаткових накладних №233 від 09.07.2021, №921 від 27.08.2021, №2-0921 від 02.09.2021, №82 від 03.09.2021, №280 від 08.09.2021, №314 від 09.09.2021, №1-0384 від 11.09.2021, №574 від 15.09.2021, №633 від 16.09.2021 товар в розмірі 3818,00 грн.

Водночас, матеріали справи не містять доказів поставки позивачем Продукції відповідачу на загальну суму 632 414,40 грн (як це зазначено в позовній заяві), а математичний підрахунок вартості поставленої Продукції за зазначеними позивачем в позовній заяві та доданими до позову видатковими накладними №233 від 09.07.2021, №921 від 27.08.2021, №2-0921 від 02.09.2021, №82 від 03.09.2021, №280 від 08.09.2021, №314 від 09.09.2021, №1-0384 від 11.09.2021, №574 від 15.09.2021, №633 від 16.09.2021 свідчить, що вартість отриманого відповідачем товару становить 546 232,40 грн.

Доказів передання позивачем відповідачу Продукції за Договором на суму 86 182,00 грн (різниця між документально підтвердженим обсягом поставки - 546 232,40 грн та зазначеним в позовній заяві її обсягом - 632 414,40 грн) матеріали справи не містять, а відтак, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити за недоведеністю.

За таких обставин, залишок непогашеної суми основної заборгованості перед позивачем станом на час вирішення даного спору становить 3818,00 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Щодо вимог про стягнення пені.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Підпунктом 5.6. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором Покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку суми пені, остання ТОВ «Експрес Техбуд» обрахована в розмірі 15 197,05 грн, виходячи з суми заборгованості в розмірі 90 000,00 грн за період прострочення з 21.09.2020 (по видатковій накладній №574 від 15.09.2021) та з 22.09.2021 (по видатковій накладній №633 від 16.09.2021) по 30.06.2022, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Разом з тим, відповідно до ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, відповідно до умов п.п. 2.6., 3.5. Договору зобов`язання відповідача з оплати товару повинно було бути виконано в триденний строк з моменту поставки, тобто з урахуванням встановленого судом розміру заборгованості (3818,00 грн) до 21.09.2021 (по видатковій накладній №633 від 16.09.2021), а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, право нараховувати штрафні санкції за прострочення відповідачем виконання зобов`язання за Договором виникає з 22.09.2021 та припиняється 21.03.2022 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені за період з 22.09.2021 по 21.03.2022 в розмірі з подвійної облікової ставки НБУ в означений період, виходячи з суми заборгованості 3818,00 грн, а відтак, правомірними та обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача 345,08 грн пені, а позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.

В частині стягнення з відповідача 14 851,97 грн пені, суд відмовляє, позаяк пеня в цій частині нарахована позивачем на непідтверджену належними доказами суму заборгованості та з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Щодо вимог про стягнення штрафу.

Відповідно до положень п. 5.6. Договору у разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості.

Визнаючись з підставністю позову в частині заявленого позивачем до стягнення штрафу, нарахованого за прострочення оплати товару терміном більш як тридцять календарних днів, суд враховує, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідна правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17, від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17 та від 01 червня 2021 року в справі №910/12876/19.

Судом встановлено, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо поставки Продукції, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови Договору, підписавши його та передбачивши, окрім нарахування пені за прострочення оплати товару відповідно до п. 5.6.. Договору, також і штраф у випадку, якщо термін прострочення оплати триває більше 30 календарних днів.

Доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов`язань надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування до Покупця відповідальності у виді нарахування штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов`язань, передбачених розділом 5 Договору, сторони не склали, тож дійшли висновку про можливість стягнення і пені, і штрафу, вказавши про різні види відповідальності, передбачені умовами Договору.

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірним та обґрунтованим нарахування Відповідачу за затримку оплати на строк більше 30 (тридцяти) календарних днів штрафу згідно з п. 5.6. Договору, а відтак, з огляду на встановлений судом розмір боргу відповідача за Договором (3818,00 грн), штраф за п. 5.6. Договору становить 381,80 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

В задоволенні вимог про стягнення з відповідача 8618,20 грн штрафу належить відмовити, позаяк за встановленими обставинами такий штраф нараховано позивачем на непідтверджену належними доказами суму заборгованості.

Щодо 3 % річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого Позивачем розрахунку, за неналежне виконання договірних умов, Відповідачу за період з 21.09.2021 по 30.06.2022 нараховано - 3% річних в розмірі 2087,88 грн та інфляційні втрати на суму 14 867,46 грн.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань за вказаний період суд, з урахуванням підтвердженого первинними документами розміру заборгованості відповідача за Договором (3818,00 грн), вважає правомірними та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 768,62 грн втрат від інфляції та 88,49 грн - 3% річних, а позов в цій частині - таким, що підлягає задоволенню.

В частині стягнення з відповідача 1999,39 грн - 3% річних та 14 098,84 грн втрат від інфляції, суд відмовляє, позаяк інфляційні та річні в цій частині нараховані позивачем на непідтверджену належними доказами суму заборгованості.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агатіс Грін» (88018, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, кабінет №1, в част. прим. ІІІ пов., код ЄДРПОУ 41897441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 32, код ЄДРПОУ 39618812) 3818,00 грн (три тисячі вісімсот вісімнадцять гривень 00 копійок) заборгованості, 345,08 грн (триста сорок п`ять гривень 08 копійок) пені, 381,80 грн (триста вісімдесят одну гривню 80 копійок) штрафу, 768,62 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 62 копійки) втрат від інфляції, 88,49 грн (вісімдесят вісім гривень 49 копійок) - 3% річних та 102,19 грн (сто дві гривні 19 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 16 травня 2023 року.

Суддя Р.М. Лучко