Ухвала

від 16.05.2023 по справі 910/6708/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.05.2023Справа № 910/6708/23

Суддя Господарського суду міста Києва Удалова О.Г., розглянувши матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "АІТІ"

до держави російської федерації

в особі Міністерства юстиції російської федерації,

Міністерства оборони російської федерації

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство «АІТІ (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до держави російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації (далі-відповідач-1) та Міністерства оборони російської федерації (далі-відповідач-2), в якій просить суд стягнути з відповідача російської федерації (представницькі органи Міністерство юстиції російської федерації та Міністерство оборони російської федерації) на користь позивача майнову шкоду - збитки у формі упущеної вигоди в розмірі 52 877 208,00 грн, або 1 445 973,00 доларів США, або 1 357 531,00 Євро, понесені у зв`язку з незаконною військовою агресією російської федерації проти України.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України позивачем понесені збитки у вигляді упущеної вигоди в заявленому до стягнення розмірі.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява має містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

У позовній заяві позивач визначив відповідачем російську федерацію в особі Міністерства юстиції російської федерації та Міністерства оборони російської федерації, проте в прохальній частині позивач просить стягнути кошти лише з російської федерації (представницькі органи якої Міністерство юстиції російської федерації та Міністерство оборони російської федерації) на користь позивача без викладення змісту позовних вимог щодо Міністерства юстиції російської федерації та Міністерства оборони російської федерації.

Крім того, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

У порушення зазначених приписів, позивачем зазначено ціну позову визначено відразу у трьох валютах, а саме 52 877 208,00 грн, або 1 445 973,00 доларів США, або 1 357 531,00 Євро.

Враховуючи викладене, таке зазначення не може бути обґрунтованим зазначенням ціни позову, зважаючи на те, що курс валюти може змінюватись, при цьому стягнення збитків, які, за твердженням позивача, ним понесені у вигляді упущеної вигоди, має бути виражене в конкретній сумі, без її альтернативного конвертування щодо валюти іноземної держави або ж зазначенням про те, що такі збитки понесені саме в конкретній сумі іноземної валюти.

Зважаючи на викладене, позивачу варто уточнити ціну заявленого ним позову.

Згідно з ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Також відповідно до ст. 91 ГПК України письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Зокрема, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ГПК України господарське судочинство здійснюється державною мовою.

Згідно з частиною 1 статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

За приписами частини 1 статті 12 Закону України "Про судоустрій статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі № 10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).

Суд наголошує, що до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат". Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012 визначено, що якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17.

Як вбачається з додатків до позову, такі документи як копія витягу з аудиторської перевірки (додаток № 3), а також копія прогнозу світового банку щодо ВВП України за результатами 2022 року, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених вимог, подані англійською мовою без перекладу таких документів українською мовою та їх нотаріального засвідчення.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Положеннями ст.ст. 1, 2 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про судовий збір" за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Так, відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2023 становить 2 684,00 грн.

У позовній заяві позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, за яку має бути сплачено судовий збір у встановленому розмірі.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача, наведені в позові, про звільнення його від сплати судового збору за подання такого позову, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Зокрема, така пільга передбачає звільнення від сплати судового збору за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

У даному випадку предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «АІТІ» є стягнення збитків у формі упущеної вигоди (неотриманого прибутку).

Відповідно до ст. 15, ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

У статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто відшкодування упущеної вигоди - це захід цивільно-правової відповідальності, що застосовується з метою захисту порушених прав і полягає у відшкодуванні боржником вартості майнових вигод, які кредитор міг би отримати, якби його суб`єктивне право не було б порушено.

Відповідної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема у своїй постанові від 04.05.2022 у справі №761/28949/17.

У силу ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

За приписами ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Отже, майном як особливим об`єктом цивільних прав є, серед іншого, майнові права.

При цьому, суд зазначає, що Закон України "Про судовий збір" (а саме п. 22 ч. 1 ст. 5 цього закону) не пов`язує звільнення від сплати судового збору з порушенням права власності на майно як загальне поняття і особливий об`єкт цивільних прав, що охоплює й майнові права.

Натомість необхідною умовою звільнення від сплати судового збору за Законом України "Про судовий збір" є порушення права власності саме на рухоме та/або нерухоме майно.

Виходячи з правової природи упущеної вигоди та положень ст. 190 ЦК України, упущена вигода (неотриманий прибуток) є майновим правом та, відповідно, неспоживною річчю.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Отже, упущена вигода (неотриманий прибуток) не належить до рухомого майна (рухомої речі, яку можна вільно переміщувати у просторі), а є майновим правом (неспоживною річчю).

У пункті 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнення від сплати судового збору законодавець пов`язує з вимушеним переселенням з тимчасово окупованих територій України, загибеллю, пораненням, перебуванням в полоні, незаконним позбавленням волі або викраденням, а також порушенням права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Водночас порушення права на отримання прибутку, тобто порушення майнового права, є відмінним від порушення права власності на рухоме майно в контексті змісту п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин передбачені чинним законодавством умови, необхідні для звільнення позивача від сплати судового збору, відсутні.

При цьому посилання позивача на Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 № 326, суд визнає помилковим, оскільки така постанова не містить відсилання на п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Отже, на підтвердження факту сплати судового збору позивач повинен надати докази сплати судового збору у встановленому розмірі 1,5 відсотка ціни позову.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що при уточненні ціну заявленого позову, якщо він буде визначений в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати (ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про судовий збір").

З наведених підстав позовна заява підлягає залишенню її без руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство «АІТІ" без руху.

2. Встановити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом:

- визначення змісту позовних вимог щодо кожного з представницьких органів російської федерації, а саме: Міністерства юстиції російської федерації та Міністерства оборони російської федерації;

- зазначення обґрунтованого розрахунку ціни позову;

- надання доказів сплати судового збору у встановленому розмірі;

- надання належним чином засвідчених перекладів на українську мову усіх додатків до позову.

Ухвала набирає законної сили 16.05.2023 та оскарженню не підлягає.

Суддя О.Г. Удалова