Рішення

від 15.05.2023 по справі 910/3831/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2023Справа № 910/3831/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські пиріжки" про стягнення 40 103,51 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладеного 25 лютого 2019 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські пиріжки" (далі - Товариство) договору поставки № 4196/2/2019 позивач у грудні 2021 року поставив останньому товар на загальну суму 28 583,97 грн. Оскільки відповідач за цим договором розрахувався лише частково, заборгувавши таким чином 22 000,00 грн, позивач, посилаючись на статті 509, 525, 530, 526, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 4, 193, 263 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму боргу, а також 9 429,09 грн пені, 2 459,87 грн десять процентів річних, 6 214,55 грн інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України та статті 232 ГК України в зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 березня 2023 року вищенаведену позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3831/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 16 березня 2023 року про відкриття провадження у справі № 910/3831/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 23/4, офіс 204.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення Товариству в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 16 березня 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).

Проте Товариство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2019 року між Товариством та Підприємством було укладено договір поставки № 4196/2/2019, за умовами якого позивач зобов`язався передати товар окремими партіями згідно із замовленнями відповідача, а останній - прийняти та сплатити за нього обумовлену вартість на умовах цієї угоди (пункти 1.1., 1.2. зазначеного правочину).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з умовами пунктів 2.2., 2.5. цієї угоди оплата за поставлену продукцію проводиться Товариством готівковим або безготівковим шляхом у строк, що не перевищує чотирнадцять календарних днів з моменту отримання товару відповідачем. Всі розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України.

Відповідно до положень пункту 4.5. договору при отриманні продукції Товариство зобов`язалося здійснювати приймання товару за кількістю, якістю та асортиментом згідно з оформленою видатковою накладною. Підпис Товариства або його представника (уповноваженої матеріально-відповідальної особи), а також печатка покупця у видатковій накладній в графі "отримав" свідчить про те, що продукція отримана в повній кількості, у належному асортименті, без ушкоджень стандартної упаковки та відповідає вимогам якості для такого товару.

Датою отримання відповідачем товару є дата підписання видаткової накладної (пункт 4.7. договору).

Пунктом 10.1. договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості. У випадку, якщо кожна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не заявить про його розірвання, то він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

Судом встановлено, що на виконання умов договору Підприємство поставило Товариству товар на загальну суму 28 583,97 грн (разом із ПДВ), що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи: від 7 грудня 2021 року № 82553 на суму 14 235,10 грн та від 16 грудня 2021 року № 84672 на суму 14 348,87 грн.

Судом також встановлено, що вищенаведені видаткові накладні не містять жодних заперечень щодо кількості, асортименту та якості переданого товару. Будь-які докази, які б свідчили про наявність зауважень чи заперечень відповідача щодо поставленої позивачем продукції, матеріали справи не містять.

Як зазначив сам позивач, Товариство частково сплатило вартість поставленого товару за видатковою накладною від 7 грудня 2021 року № 82553 у розмірі 6 583,97 грн. Сплата по видатковій накладній від 16 грудня 2021 року № 84672 здійснена не була.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за вказаним договором у розмірі 22 000,00 грн (28 583,97 грн - 6 583,97 грн) підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення зазначеної суми. Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, позивач також просив суд стягнути з Товариства 2 459,87, грн десять процентів річних та 6 214,55 грн інфляційних втрат, з яких: 867,83 грн - десять процентів річних, 2 161,37 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 22 грудня 2021 року по 8 лютого 2023 на суму боргу в розмірі 7 651,13 грн; 1 592,04 грн - десять процентів річних, 4 053,18 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 31 грудня 2021 року по 8 лютого 2023 на суму боргу в розмірі 14 348,87 грн.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з умовами пункту 7.4. договору за несвоєчасні розрахунки з винної сторони, крім пені, додатково стягуються інфляційні нарахування та десять процентів річних за користування чужими коштами.

За розрахунком суду, обґрунтований розмір інфляційних втрат складає 6 075,53 грн, з яких: 2 112,94 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 22 грудня 2021 року по 8 лютого 2023 на суму боргу в розмірі 7 651,13 грн; 3 962,59 грн - інфляційні втрати, нараховані за період з 31 грудня 2021 року по 8 лютого 2023 на суму боргу в розмірі 14 348,87 грн.

Оскільки загальний обґрунтований розмір вказаної компенсаційної виплати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 6 075,53 грн, тому ця позовна вимога підлягає частковому задоволенню у вищезазначеному розмірі. Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення 139,02 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір десяти процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору і не перевищує розраховану судом суму вказаної компенсаційної виплати, тому позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 9 429,09 грн, що нарахована за період з 22 грудня 2021 року по 8 лютого 2023 на суму боргу в розмірі 21 999,13 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (далі - Закон) передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.3. договору у випадку порушення строків оплати товару, Товариство сплачує Підприємству пеню від суми заборгованості за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який створилася така заборгованість.

Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, положенням договору та не перевищує розраховану судом суму вказаної штрафної санкції, тому позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Підприємства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7 200,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 6 лютого 2023 року між Підприємством та адвокатом Севагіним Іваном Івановичем (далі - Адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а Адвокат - бере на себе зобов`язання під час дії вказаної угоди здійснити представництво інтересів позивача в суді з метою отримання рішення про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та інфляційних нарахувань з боржника за договором поставки від 25 лютого 2019 року № 4196/2/2019 - Товариства (пункт 1.1. вказаного правочину).

Ця угода підписана повноважними представником позивача та Адвокатом, а також скріплена печаткою Підприємства.

Згідно з пунктом 3 даного договору за надання Адвокатом правничої допомоги Підприємство зобов`язалося виплатити Адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати необхідні для виконання умов цього договору в розмірі та на умовах, визначених в додатку до даного договору.

Судом встановлено, що 6 лютого 2023 року між Підприємством та Адвокатом підписано додаток до вказаного договору, у якому сторони погодили перелік послуг та їх вартість.

Зі змісту пункту 1 зазначеного додатку до договору вбачається, що вартість однієї години роботи Адвоката становить 800,00 грн, а всього було витрачено дев`ять годин. Загальний фіксований розмір гонорару (винагороди) складає 7 200,00 грн.

Також судом встановлено, що 7 лютого 2023 року між Адвокатом та позивачем підписано акт наданих послуг з детальним описом проведених робіт на загальну суму 7 200,00 грн.

На підтвердження того, що представник позивача - Севагін Іван Іванович, є адвокатом позивача, останнім до його позовної заяви було долучено копію відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19 квітня 2019 року серії ДН № 5455.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати витрат на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги часткове задоволення пред`явлених Підприємством позовних вимог, зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про покладення на Товариство 7 175,04 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські пиріжки" (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 23/4, офіс 204; ідентифікаційний код 36866956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" (61172, місто Харків, вулиця Роганська, будинок 151; ідентифікаційний код 34389679) 22 000 (двадцять дві тисячі) грн 00 коп. основного боргу, 6 075 (шість тисяч сімдесят п`ять) грн 53 коп. інфляційних втрат, 2 459 (дві тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 87 коп. десять процентів річних, 9 429 (дев`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн 09 коп. пені, 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн 69 коп. судового збору та 7 175 (сім тисяч сто сімдесят п`ять) грн 04 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15 травня 2023 року.

СуддяЄ.В. Павленко