Рішення

від 16.05.2023 по справі 910/5103/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2023Справа № 910/5103/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинський аграрний союз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗТ СОЮЗ"

про стягнення 118142,46 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗТ СОЮЗ" (далі - Відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинський аграрний союз" (далі -Позивач) боргу (попередньої оплати за товар) та санкцій за договором поставки №10/76 від 01.03.2022, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань поставити Позивачу товар.

Вказану позовну заяву судом було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі, оскільки відповідна ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у позові та зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Із залученого до матеріалів справи конверту, у якому відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження вбачається, що конверт було повернуто суду поштою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Інформації щодо наявності у Відповідача іншої поштової адреси у суду та Позивача відсутні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення її до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто, його власною волею, оскільки відомості, зокрема, про адресу місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань подає сам відповідач.

За відсутності відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2022 між позивачем як покупцем та відповідачем як постачальником було укладено договір № 10/76 (далі - Договір) за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного Договору (далі - товар), а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку-фактури.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що найменування, кількість та асортимент товару визначається специфікацією.

Згідно з пунктом 2.1 Договору вартість товару визначається постачальником в рахунку-фактурі та специфікації до даного товару. Пункт 2.2 Договору визначає, що витрати на перевезення включені Постачальником в ціну Товару.

Так, відповідно до п. 3.1.1 Договору товар має бути поставлений постачальником протягом 2 (двох) календарних днів з дати отримання попередньої оплати. Постачальник своїми силами поставляє товар на склад покупця розташований за адресою: Чернівецька обл., м. Новодністровськ. Доставка товару здійснюється краном-маніпулятором постачальника на об`єкт, визначений в п. 3.1.1 даного Договору.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що факт передачі Товару підтверджується видатковою накладною (складською накладною), підписаною представником покупця.

Відповідно до п. 4.1 Договору визначено наступні умови оплати в розмірі: 50% від загальної вартості Товару, протягом 2 (двох) банківських днів з дати підписання Специфікації до договору. Решту 50% від загальної вартості Товару, протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання товару на складі покупця.

Сторони погодили у Специфікації №1 до Договору, що вартість Товару складає 729000 грн з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено рахунок на оплату №949 від 01.03.2022 на суму 729000 грн з ПДВ.

Відповідно до платіжного доручення № 68 від 01.03.2022 позивачем було проведено попередню оплату за дизельне паливо згідно рахунку № 949 від 01.03.2022 у сумі 15000 грн разом з ПДВ 20 %.

Позивач зазначає, що відповідачем не було поставлено товар в обумовлені Договором строки, хоча попередню оплату позивач здійснив 01.03.2022.

Так, позивач направив 04.03.2022 відповідачу претензію №04/03-22 від 04.03.2022 у якій вимагав повернути суму попередньої оплати у розмірі 15000 грн, оскільки товар за Договором не було поставлено.

Позивач зазначає, що суму попередньої оплати відповідач не повернув як і не поставив товар, що на думку позивача є порушенням умов Договору стосовно строків поставки товару та стало підставою для звернення із даним позовом у якому просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати - 15000 грн.

Також позивачем на підставі п. 6.1 Договору (у випадку порушення постачальником строків поставки Товару, відповідно до п.п. 3.1.1 Договору постачальник виплачує покупцю неустойку, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення) нараховано 41110,27 грн неустойки за прострочення строків поставки товару, та на підставі цього ж пункту нараховано 60750 грн - 10 % штрафу за порушення строку поставки товару більше ніж на 2 календарні дні.

На підставі п. 6.2 Договору позивач нарахував відповідачу 1282,19 грн 30% річних на суму попередньої оплати.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Так, за умовами Договору відповідач зобов`язаний поставати товар протягом 2 (двох) календарних днів з дати отримання попередньої оплати (п. 3.1.1 Договору).

Разом з тим, позивач зобов`язався здійснити оплату товару в розмірі 50% від загальної вартості товару протягом 2 (двох) банківських днів з дати підписання специфікації до Договору, а решту 50% від загальної вартості товару протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання товару на складі, про що сторони погодили в п. 4.1 Договору.

Специфікацію №1 до Договору сторонами підписано 01.03.2022, за якою загальна сума товару складає 729000 грн, тобто 50% від цієї суми дорівнює 364500 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи позивачем було сплачено лише 15000 грн попередньої оплати, що не відповідає сумі 50% від загальної ціни товару (364500 грн).

Таким чином, позивачем не було виконано умови п. 4.1 Договору, а у відповідача відповідно не виник обов`язок з поставки товару.

У частині 1 ст. 693 ЦК України вказано, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Зі змісту частин 1-3 статті 538 ЦК України слідує наступне.

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов`язання.

Таким чином, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 08.08.2018 у справі № 904/10083/15, від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач не виконав свого обов`язку з перерахування відповідачу попередньої оплати у повному обсязі, а у відповідача не виник обов`язок з поставки товару, що виключає право позивача вимагати повернення суми попередньої оплати, яка в порушення умов Договору не сплачена останнім у погодженому сторонами розмірі.

У такому разі, позивач безпідставно вимагає стягнути з відповідача 15000 грн з посиланням на ч. 2 ст. 693 ЦК України (якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати) оскільки строк поставки товару у відповідача не настав.

У даному випадку лише після розірвання Договору позивач матиме право вимагати у відповідача повернути йому суму попередньої оплати у розмірі 15000 грн, або ж виконавши умови Договору щодо здійснення попередньої оплати 50% від загальної вартості товару у такому випадку у відповідача настане строк виконання свого обов`язку з поставки товару, та у випадку порушення цього обов`язку позивач матиме право повернення суми попередньої оплати за Договором.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 15000 грн, що є сумою попередньої оплати задоволенню не підлягає, а заявлені вимоги щодо стягнення 41110,27 грн неустойки за прострочення строків поставки товару, 60750 грн штрафу за порушення строку поставки товару більше ніж на 2 календарні дні та 1282,19 грн 30 % річних також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними вимогами від основної. Крім того, нарахування штрафних санкцій у даному спорі неправомірне, оскільки строки для поставки товару не настали, а тому і не могли бути порушеними.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.