Рішення

від 15.05.2023 по справі 910/14097/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2023Справа № 910/14097/22 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Форвардінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся - 2002»

про стягнення 1 892 523, 72 грн.

За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 15.05.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Форвардінг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся - 2002» про стягнення 1 892 523, 72 грн, з яких: 742 760, 83 грн сума основного боргу, 600 560, 08 грн сума курсової різниці, 104 383, 55 грн сума 3 % річних та 444 819, 26 грн сума інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про поворотну фінансову допомогу від 01.09.2017 № 1109-17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 20.02.2023.

У судовому засіданні 20.02.2023 задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 розгляд справи відкладено на 20.03.2023.

13.03.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив задовольнити позов в частині стягнення основного боргу в сумі 742 760, 83 грн та курсової різниці в сумі 429 451, 82 грн, а в іншій частині в задоволені позову відмовити. Також відповідач просить розстрочити погашення заборгованості за договором в наступному порядку: квітень 2023 - 100 000, 00 грн, травень 2023 - 100 000, 00 грн, червень 2023 - 100 000, 00 грн, липень 2023 - 100 000, 00 грн, серпень 2023 - 100 000, 00 грн, вересень 2023 - 100 000, 00 грн, жовтень 2023 - 100 000, 00 грн, листопад 2023 - 100 000, 00 грн, грудень 2023 - 100 000, 00 грн, січень 2024 - 100 000, 00 грн, лютий 2024 - 172 212,65 грн.

20.03.2023 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить прийняти дану відповідь на відзив та врахувати її при винесенні рішення по справі, а саме відмовити відповідачу в задоволенні зави/прохання стосовно розстрочення погашення заборгованості.

В судовому засіданні 20.03.2023 протокольною ухвалою суду відкладено розгляд справи на 10.04.2023, про що сторони були повідомлені під розписку.

28.03.2023 від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач просив задовольнити позов в частині стягнення основного боргу в сумі 742 760, 83 грн та курсової різниці в сумі 429 451, 82 грн, а в іншій частині в задоволені позову відмовити. Також відповідач просить розстрочити погашення заборгованості за договором в наступному порядку: квітень 2023 - 100 000, 00 грн, травень 2023 - 100 000, 00 грн, червень 2023 - 100 000, 00 грн, липень 2023 - 100 000, 00 грн, серпень 2023 - 100 000, 00 грн, вересень 2023 - 100 000, 00 грн, жовтень 2023 - 100 000, 00 грн, листопад 2023 - 100 000, 00 грн, грудень 2023 - 100 000, 00 грн, січень 2024 - 100 000, 00 грн, лютий 2024 - 172 212,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження по справі та відкладено судове засідання на 15.05.2023. Вказану ухвалу суду, сторони отримали у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В підготовче судове засідання 15.05.2023 з`явились представники сторін, які подали спільну заяву про розгляд справи по суті після закінчення підготовчого провадження, у відповідності до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 15.05.2023 суд встановив, що всі завдання підготовчого провадження у даній справі виконані, у зв`язку з чим, з урахуванням поданої сторонами заяви від 15.05.2023, на підставі ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, суд протокольно ухвалив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні надав свої усні пояснення та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні погоджується в частині стягнення основного боргу в розмірі 742 760, 83 грн та курсової різниці в розмірі 429 451, 82 грн, в іншій частині в задоволені позову просить відмовити та розстрочити виконання рішення.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.05.2023 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

11.09.2017 між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги № 1109-1, за яким позивач передає у власність відповідачу грошові кошти у розмірі, встановленому п. 2.1. Договору, а відповідач зобов`язується повернути їх позивачу (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору сума поворотної фінансової допомоги за Договором

становить 61 000, 00 (шістдесят одну тисячу) доларів США. На момент укладення Договору, у гривневому еквіваленті за курсом НБУ вказана сума становило 1 587 760, 83 грн. (із розрахунку 61 000 доларів США х 26, 00 - курс долару США станом на 11.09.2017).

Згідно п. 2.2. Договору, поворотна фінансова допомога, в розмірі передбаченому пунктом 2.1. Договору, повинна бути перерахована на розрахунковий рахунок відповідача в національній валюті - гривні за курсом НБУ на день перерахування коштів.

На виконання п. 3.1. Договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1 587 760, 83 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4950 від 11.09.2017 на суму 500 000, 00 грн та платіжним дорученням № 4953 від 12.09.2017 на суму 1 087 760, 83 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2018) сторони погодили, що строк повернення поворотної фінансової допомоги становить 580 (п`ятсот вісімдесят) банківських днів з моменту надання суми поворотної фінансової допомоги.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що фінансова допомога повертається відповідачем в строк, зазначений п. 4.1. в національний грошовій одиниці з урахуванням курсової різниці з дня отримання коштів від позивача по день повернення включно за комерційним курсом продажу валюти.

Також, згідно до п. 5.1. відповідач зобов`язаний повернути суму поворотної фінансової допомоги (або не повернуту її частину в разі дострокового погашення частини поворотної фінансової допомоги) в останній день строку, встановленого п. 4.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2018).

Сума поворотної фінансової допомоги підлягає поверненню, шляхом її перерахування на рахунок позивача. Днем повернення поворотної фінансової допомоги (її частини) вважається день зарахування суми поворотної фінансової допомоги (її частини) на рахунок позивача (п. 5.2., 5.3. Договору).

Враховуючи дату надання суми поворотної фінансової допомоги (дата останнього переказу) пункт 4.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2018), а також п. 5.1. Договору - граничний строк повернення відповідачем позивачу коштів є 08.01.2020 про, що не заперечує сам відповідач у відзиві на позовну заяву.

14.08.2018 відповідач повернув грошові кошти позивачу у розмірі 245 000, 00 грн, в межах строку передбаченому п. 4.1. Договору (в редакції додаткової угоди) та частково повернув з порушенням обумовлених в Договорі строків 300 000, 00 грн 06.04.2022, а також 300 000,00 грн 13.04.2022, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями долученими позивачем до позовної заяви.

Пунктом 4.3. Договору сторони визначили, що фінансова допомога повертається за комерційним курсом продажу валюти.

Залишок неповернутої відповідачем позивачу поворотної фінансової допомоги становить 742 760, 83 грн (1 587 760, 83 грн - 245 000, 00 грн - 300 000, 00 грн - 300 000, 00 грн), яку відповідач не сплатив, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом про стягнення вказаної суми заборгованості, а також 600 560, 08 грн курсової різниці, 104 383, 55 грн 3 % річних та 444 819, 26 грн інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу.

Відповідно до п. 4.3. Договору, фінансова допомога повертається відповідачем в строк, зазначений п. 4.1. в національний грошовій одиниці з урахуванням курсової різниці з дня отримання коштів від позивача по день повернення включно за комерційним курсом продажу валюти.

Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідач у відзиві не заперечує щодо його основної суми заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 742 760, 83 грн та курсової різниці у розмірі 600 560, 08 грн підлягають задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 104 383, 55 грн 3 % річних та 444 819, 26 грн інфляційних втрат.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 444 819, 26 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 104 383, 55 грн.

Господарський суду вважає безпідставними доводи відповідача, що 3 % річних та інфляційні втрати є штрафними санкціями за яким вже пройшла спеціальна позовна давність, а тому в їх задоволені слід відмовити, оскільки в п. 43. Постанови Велика Палата Верховного Суду від 07.04.2020 по справі № 910/4590/19 вказано, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги. Інфляційні втрати та річні проценти не є штрафними санкціями.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що одночасне стягнення суми заборгованості призведе до важких фінансово-економічних наслідків для нього, наявність тяжкого стану по реалізації його продукції як на місцевому ринку так і за кордоном, наявність кредиторської та дебіторської заборгованості, просив суд розстрочити погашення заборгованості згідно з наступним графіком: квітень 2023 - 100 000, 00 грн, травень 2023 - 100 000, 00 грн, червень 2023 - 100 000, 00 грн, липень 2023 - 100 000, 00 грн, серпень 2023 - 100 000, 00 грн, вересень 2023 - 100 000, 00 грн, жовтень 2023 - 100 000, 00 грн, листопад 2023 - 100 000, 00 грн, грудень 2023 - 100 000, 00 грн, січень 2024 - 100 000, 00 грн, лютий 2024 - 172 212,65 грн.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення відповідач посилався на:

- визначений постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211, з урахуванням Указу Президента України № 87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», карантин по всій території України;

- введенням на території України воєнного стану, на підставі указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», триваючу широкомасштабну збройну агресію російської федерації проти України, а також пов`язана з нею загроза життю та здоров`ю громадян України, з огляду на тимчасові проблеми із трансфером на території України. Підприємство «Полісся-2002» постійно працювало в режими форс-мажор. (Довідка ТПП України № 2024/02.0-71 від 28.02.2022 );

- падіння експорту пиломатеріалів в Україні та призупинення діяльності підприємства;

- наявністю у ТОВ «Полісся-2002» дебіторської заборгованості з покупцями у сумі 1007, 3 тисяч грн, а також є не реалізовані запаси готової продукції 1209 м.куб пиломатеріалів на суму 4468, 1 тисяч грн.( бухгалтерська довідка додається).

28.03.2023 від відповідача надійшли заперечення, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІССЯ-2002» просить задовольнити клопотання про розстрочення рішення суду.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За частинами 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень ст. 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19.

З матеріалів справи вбачається, що кінцевим терміном зобов`язання з повернення позики у відповідача виникло 08.01.2020 року та продовжувало існувати на дату звернення позивачем з даною позовною заявою до суду, тобто заборгованість відповідача існувала і не була сплачена до введення карантину по всій території України, а також до початку воєнного стану в Україні, а відтак суд дійшов висновку, що відповідачеві було надано достатньо часу для погашення заборгованості.

Крім того, суд зазначає, що скрутне фінансове становище не є безумовними підставами для розстрочення виконання рішення суду.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Також Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач.

Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

З огляду на встановлені вище судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у даній справі.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОЛІССЯ-2002» (04073, місто Київ, ВУЛИЦЯ РИЛЄЄВА, будинок 12 А, ідентифікаційний код 32041844) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГЛОБАЛ ФОРВАРДІНГ» (67500, Одеська обл., Одеський р-н, селище міського типу Доброслав, пр. 40-річчя Визволення, будинок 2, корпус Б, ідентифікаційний код 38534302) заборгованість у розмірі 742 760 (сімсот сорок дві тисячі сімсот шістдесят) грн 83 коп., курсову різницю у розмірі 600 560 (шістсот тисяч п`ятсот шістдесят) грн 08 коп., 3 % річних у розмірі 104 383 (сто чотири тисячі триста вісімдесят три) грн 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 444 819 (чотириста сорок чотири тисячі вісімсот дев`ятнадцять) грн 26 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 28 387 (двадцять вісім тисяч триста вісімдесят сім) грн 86 коп.

3. Відмовити відповідачу в клопотанні про розстрочення виконання рішення.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 16.05.2023.

Суддя І.В. Алєєва