Рішення

від 16.05.2023 по справі 910/3490/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2023Справа № 910/3490/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А)

до Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос М» (04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, 5)

про стягнення 15 421, 84 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос М» про стягнення заборгованості у розмірі 15 421, 84 грн., з яких: 13 796, 66 грн. - основного боргу, 3 % річних у розмірі 245,13 грн, та інфляційні втрати у розмірі 1 380,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 05/1789 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва від 19.07.2005.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/3490/23 та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала Господарського суду міста Києва від 08.03.2023.

Станом на 23.03.2023 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку, із зазначенням: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 18.03.2023 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 08.03.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

19.07.2005 між Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (надалі - позивач, орендодавець) та Малим підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос М» (надалі - відповідач, орендар) був укладений договір № 05/1789 оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва (надалі - договір).

За умовами п. 1.1 договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 19 липня 2005 р. № 813/3388 додаток 2 пункт 46 передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (надалі - об`єкт оренди), за адресою: вулиця Гайдай Зої, 5 літ. А для побутового обслуговування.

Відповідно до п. 2.1. договору, об`єктом оренди є: нежиле приміщення загальною площею 32,30 кв.м., т.ч. на 1 поверсі (мск) - 32,30 кв.м., згідно викопіювання з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору (додаток №1).

Згідно п. 2.4. договору, об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", який є орендодавцем.

Пунктом 3.1. договору визначено, що за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Київради від 05.07.2001 № 366/1342 та рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 813/3388, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 3) на дату підписання договору становить:171,23 грн.

Розмір орендної плати підлягає коригуванню після виготовлення нової експертної оцінки нежитлового будинку, орендна плата буде нарахована з дати початку дії цього договору.

У відповідності до п.п. 3.2., 3.3. договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди орендодавцеві (п. 3.5. договору).

За умовами п. 3.6. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Орендодавець зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об`єкт оренди. В разі не підписання акту приймання-передачі (додаток № 2 до цього договору) договір вважається не укладеним (п. 4.1. договору).

Згідно п. 4.2. договору, орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5 % від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством України.

У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, у порядку встановленому чинним законодавством, з орендаря також стягуються у повному обсязі витрати, пов`язані з таким стягненням.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди, за адресою: вул. Зої Гайдай, 5-А, а саме: нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 32,3 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі 32,3 кв.м., сходові клітини 16,6 кв.м., вхідна група 15,7 кв.м. згідно викопіювання з поповерхового плану.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 17.01.2012, орендар здав, а орендодавець прийняв з оренди частину орендованого майна за адресою: вул. Зої Гайдай, 5-А, а саме: нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 10,3 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі 8,1 кв.м., підвалі - 2,2 кв.м., з них місця загального користування: І поверх: сходова клітина п.ІХ - 5,2 кв.м., тамбур п. VІІ - 0,7 кв.м., тамбур п. VІІІ - 1,3 кв.м., підхід до електрощитової п. 1 - 0,2 кв.м., електрощитова п. 2- 0,7 кв.м.; підвал: сходова клітина п. І - 0,3 кв.м., коридор п. 2 - 0,5 кв.м., теплопункт п. 5 - 1,4 кв.м.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що, відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати, внаслідок чого за Малим підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос М" утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 13 796,66 грн. за період з 30.12.2021 по 22.02.2023.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 05/1789 від 19.07.2005, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунальна майна», істотними умовами договору оренди є, зокрема об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» закріплено обов`язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі (далі -Закон).

Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов`язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору № 05/1789 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва від 19.07.2005 орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди, за адресою: вул. Зої Гайдай, 5-А, а саме: нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 32,3 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі 32,3 кв.м., сходові клітини 16,6 кв.м., вхідна група 15,7 кв.м. згідно викопіювання з поповерхового плану.

При цьому, згідно акту приймання-передачі від 17.01.2012, орендар здав, а орендодавець прийняв з оренди частину орендованого майна за адресою: вул. Зої Гайдай, 5-А, а саме: нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 10,3 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі 8,1 кв.м., підвалі - 2,2 кв.м., з них місця загального користування: І поверх: сходова клітина п.ІХ - 5,2 кв.м., тамбур п. VІІ - 0,7 кв.м., тамбур п. VІІІ - 1,3 кв.м., підхід до електрощитової п. 1 - 0,2 кв.м., електрощитова п. 2- 0,7 кв.м.; підвал: сходова клітина п. І - 0,3 кв.м., коридор п. 2 - 0,5 кв.м., теплопункт п. 5 - 1,4 кв.м.

Як зазначає позивач, за надані послуги оренди за період 30.12.2021 по 22.02.2023 відповідач у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за Малим підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос М" утворилась заборгованість у розмірі 13 796,66 грн.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.5. договору, орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди орендодавцеві.

За умовами п. 3.6. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.6. договору, відповідач зобов`язаний був перераховувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця, тобто починаючи з 11 числа кожного поточного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 05/1789 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва від 19.07.2005, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 13 796,66 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 245,13 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 380,05 грн., зараховані за період 30.12.2021 по 22.02.2023.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо оплати наданих послуг за договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що розмір 3% річних становить суму менше, ніж заявлено позивачем, відтак за обґрунтованим розрахунком суду розмір 3% річних, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 235,07 грн, в іншій частині вимоги не підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат суд встановив, що розмір інфляційних втрат становить суму більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, до стягнення підлягає сума у заявленому позивачем розмірі, а саме інфляційні втрати у розмірі 1 380,05 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позовних вимог позивача.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-239, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос М» (04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, 5; ідентифікаційний код 21458654) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код 03366500) заборгованість у розмірі 13 796 грн 66 коп.; 3 % річних у розмірі 235 грн 07 коп.; інфляційні втрати у розмірі 1 380 грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору 2 682 грн 25 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.05.2023

Суддя Л. Г. Пукшин