Рішення

від 16.05.2023 по справі 911/367/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/367/23

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

позовну заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», м. Боярка Фастівського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Сервіс», с. Мартусівка Бориспільського району Київської області

про стягнення коштів

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи) та процесуальні дії суду

1.1. 02.02.2023 засобами поштового зв`язку до Господарського суду Київської області (далі суд) звернулось Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі АТ «ОГС «Київоблгаз», позивач) із позовною заявою №1058 від 02.02.2023 (вх. №328/23 від 06.02.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Сервіс» (далі ТОВ «БФ Сервіс», відповідач) про стягнення з останнього заборгованості за надання послуг з розподілу природного газу у сумі 102 279,99грн, 17 880,55грн - пені, 1 157,15грн - 3 % річних, 9 313,63грн - інфляційні втрати. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 684,00грн.

Позовну заяву обґрунтовує п.п. 1, 2, 9-10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 (далі Кодекс ГРМ), ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст. 525-526, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем умов відповідного договору в частині оплати за послуги з розподілу природного газу за період з вересня по грудень 2022 року.

1.2. Ухвалою суду від 17.02.2023, зокрема, відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; установлено строк для подання: відповідачу відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали; позивачу відповіді на відзив до 14.03.2023 (включно); відповідачу заперечення до 20.03.2023 (включно).

1.3. Відповідач, скористався правом, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та 06.03.2023 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що: з 24.02.2022 (з дня введення в Україні воєнного стану) та дотепер не користується газом (газовий вхідний засув перекритий та опломбований), тобто, позивач не надавав послуги із розподілу природного газу; ТОВ «БФ Сервіс» частково погашено суму боргу в розмірі 62 000,00грн; у період дії форс-мажорних обставин пеня, 3% річних та інфляційні втрати не нараховуються.

1.4. 21.03.2023 позивач скористався правом, передбаченим ст.166 ГПК України, та засобами поштового зв`язку направив до суду відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 ГПК України, зокрема, позивач має право подати до суду відповідь на відзив протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Так, ухвалою суду про відкриття провадження від 17.02.2023, зокрема, установлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 14.03.2023 (включно). Зазначене судове рішення отримано АТ «ОГС «Київоблгаз» засобами електронного зв`язку 17.02.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т. 1 а.с. 100).

Проте, як вказано вище, позивачем направлено до суду засобами поштового зв`язку відпорну заяву по суті справи лише 21.03.2023, що підтверджується поштовою накладною АТ «Укрпошта» від 21.03.2023 (т. 1 а.с. 122), тобто, поза межами строку встановленого як ухвалою суду від 17.02.2023 так і ч. 1 ст. 251 ГПК України.

Водночас, із змісту відповіді на відзив вбачається, що позивач із посиланням на норми ст. 119 ГПК України просить суд продовжити йому процесуальний строк для подачі вказаного документу.

Згідно ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Однак, як встановлено судом, відповідне клопотання направлене до суду 21.03.2023, тобто, після завершення строку, встановлено вищевказаними положеннями ГПК України.

За змістом ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення відповідного клопотання АТ «ОГС «Київоблгаз» та відповіді на відзив без розгляду.

1.5. 06.04.2023 відповідач скористався правом, передбаченим ст.167 ГПК України, та засобами поштового зв`язку надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 ГПК України, зокрема, відповідач має право подати до суду заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Так, ухвалою суду про відкриття провадження від 17.02.2023, зокрема, установлено відповідачу строк для подачі заперечення до 20.03.2023 (включно). Зазначене судове рішення отримано ТОВ «БФ Сервіс» 24.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.03.2023 (т. 1 а.с. 102).

Водночас, як зазначалось вище, ТОВ «БФ Сервіс» скеровано до суду відзив на позов 06.03.2023, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність ухвали суду від 17.02.2023 та як наслідок установлені в останній строки, зокрема, щодо подачі заперечень.

Незважаючи на це, відповідач направив до суду заперечення засобами поштового зв`язку лише 06.04.2023, про що свідчить поштова накладна АТ «Укрпошта» від 06.04.2023 (т. 1 а.с. 132), тобто, поза межами строку встановленого як ухвалою суду від 17.02.2023 так і ч. 1 ст. 251 ГПК України. Клопотання про поновлення відповідного строку на подання вказаної заяви по суті справи, відповідачем суду заявлено не було.

Ураховуючи зазначене та положення ст. 118 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення без розгляду відповідних заперечень.

2. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

2.1. 01.01.2016 ТОВ «БФ Сервіс» (споживач) підписано заяву-приєднання №09420ZGQJTBP016 до умов договору розподілу природного газу (далі Договір), із змісту якої вбачається, що вказаний договір вважається укладеним із АТ «ОГС «Київоблгаз» (оператор ГРМ) (т. 1 а.с. 62-70).

Відповідно до п. 2.1 Договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

За змістом п. 6.6 Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 Договору).

На виконання умов Договору між оператором ГРМ та споживачем підписані без зауважень акти наданих послуг, а саме: №ОГЯ82011368 від 31.03.2022 на суму 26 140,01грн (за березень 2022 року); №ОГЯ82014780 від 30.04.2022 на суму 26 140,01грн (за квітень 2022 року); №ОГЯ82018746 від 31.05.2022 на суму 26 139,98грн (за травень 2022 року ); №ОГЯ82022699 від 30.06.2022 на суму 21 783,34грн (за червень 2022 року); №ОГЯ82026597 від 31.07.2022 на суму 26 140,01грн (за липень 2022 року); №ОГЯ82038612 від 31.10.2022 на суму 26 140,01грн (за жовтень 2022 року); №ОГЯ82042806 від 30.11.2022 на суму 26 139,98грн (за листопад 2022 року); №ОГЯ82046310 від 31.12.2022 на суму 26 140,01грн (за грудень 2022 року) (т. 1 а.с. 73-77, 81-83).

Водночас, оператором ГРМ направлено споживачу акти наданих послуг №ОГЯ82030490 від 31.08.2022 на суму 26 139,98грн (за серпень 2022 року) та №ОГЯ82034601 від 30.09.2022 на суму 26 140,01грн (за вересень 2022 року), що підтверджується описом вкладення у цінний лист із поштовим штемпелем від 25.10.2022 та фіскальним чеком від 25.10.2022 (т. 1 а.с. 78-80).

Усього сума вартості послуг розподілу природного газу за актами складає 261 400,01грн.

У свою чергу, як зазначив АТ «ОГС «Київоблгаз» у своєму позові, ТОВ «БФ Сервіс» на виконання умов Договору здійснило оплату наданих оператором ГРМ послуг у період з березня по вересень 2022 року послуг на загальну суму 159 120,02грн. Залишок становить 102 279,99грн.

2.2. Разом із цим, після звернення позивача із відповідною позовною заявою до суду, відповідачем на виконання умов Договору сплачено грошові кошти у загальному розмірі 121 391,03грн, про що свідчать платіжні інструкції, а саме: №4647 від 02.02.2023 на суму 12 000,00грн; №4656 від 13.02.2023 на суму 50 000,00грн; №4667 від 17.02.2023 на суму 10 000,00грн; №4701 від 16.03.2023 на суму 30 000,00грн; №4702 від 16.03.2023 на суму 10 000,00грн; №4705 від 17.03.2023 на суму 9 391,03грн (т. 1 а.с. 124-129).

2.3. Інших доказів на підтвердження тих чи інших обставин справи учасники справи суду не надали.

3. Щодо порушеного права

Ураховуючи те, що відповідач у добровільному порядку не здійснив оплату наданих АТ «ОГС «Київоблгаз» послуг, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

4. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

4.1. Так, правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначає Закон України «Про ринок природного газу» № 329-VIII від 09.04.2015.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 40 зазначеного Закону розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

За змістом ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу; споживач - юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини; побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Отже, у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» АТ «ОГС «Київоблгаз» є оператором газорозподільної системи, а ТОВ «БФ Сервіс» - споживачем.

На виконання відповідних положень законодавства, у порядку визначеному п. 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ між сторонами укладений Договір, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у відповідності до ст. 629 ЦК України, він є обов`язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками справи не надано.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» за договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

При цьому, абз. 1 п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

Так, на виконання умов Договору позивачем надані відповідачу послуги із розподілу природного газу у період з березня по грудень 2022 року на загальну суму 261 400,01грн, що підтверджується відповідними актами наданих послуг.

За положеннями ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема, сплатити гроші.

У свою чергу, як зазначає позивач у своєму позові та вказане не заперечується відповідачем, останній взяті на себе договірні зобов`язання виконав лише частково, а саме, здійснив оплату наданих АТ «ОГС «Київоблгаз» послуг у березні-вересні 2022 року на загальну суму 159 120,02грн.

Отже, у ТОВ «БФ Сервіс» наявна заборгованість перед АТ «ОГС «Кмївоблгаз» у розмірі 102 279,99грн (261 400,01 159 120,02 = 102 279,99).

4.2. Водночас, із матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача до суду із відповідним позовом (02.02.2023, що підтверджується накладною АТ «Укрпошта» від 02.02.2023) відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 121 391,03грн з метою погашення відповідної заборгованості за Договором.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У свою чергу, суд зазначає, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Отже, закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, здійснюється, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому, закриття провадження у справі на підставі вищезазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, від 15.06.2022 у справі №910/787/21).

Ураховуючи зазначене та зважаючи на те, що ТОВ «БФ Сервіс» погасив наявну у нього заборгованість за Договором перед позивачем, суд дійшов висновку, що предмет спору у відповідній частині (вимога АТ «ОГС «Київоблгаз» про стягнення з відповідача основного боргу) припинив своє існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, суд вважає за необхідне закрити провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором на суму 102 279,99грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

4.3. Водночас, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 17 880,55грн за період з 11.04.2022 по 02.02.2023. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Так, за змістом п. 8.2 Договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У свою чергу, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (т. 1 а.с. 29-31) за відповідний період прострочення, вважає його арифметично правильним, а відтак, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 17 880,55грн

4.4. Щодо нарахованих позивачем відповідачу 3% річних у розмірі 1 157,15грн та інфляційних втрат у розмірі 9 313,63грн за період з 11.04.2022 по 02.02.2023. З цього приводу суд зазначає наступне.

4.4.1. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ураховуючи зазначене та перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (т. 1 а.с. 29-31) у загальному розмірі 1 157,15грн, суд вважає його правильним та обґрунтованим, та таким що підлягає стягненню з ТОВ «БФ Сервіс».

4.4.2. Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат, то судом береться до уваги правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19, відповідної до якої при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

Суд зазначає, що ст. 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця.

Ураховуючи зазначене та перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 9 313,63грн, суд вважає його правильним та обґрунтованим, та таким що підлягає стягненню з ТОВ «БФ Сервіс».

4.5.Щодо посилання відповідача на те, що під час дії форс-мажорних обставин не нараховуються відповідні санкції, на підтвердження яких надано лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан з 24.02.2023, який у подальшому, відповідними нормативно-правовими актами продовжено до 20.05.2023.

Частиною 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №927/25/21).

Так, у п.п. 10.1, 10.4 Договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Ураховуючи зазначене, засвідчення форс-мажорних обставин, за умовами вказаного Договору, повинно здійснюватись шляхом видачі Торгово-промисловою палатою України відповідного сертифікату.

Водночас, суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22).

При цьому, сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2023 у справі №922/1093/22).

Аналізуючи зазначене у сукупності із умовами Договору та наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку про те, що: засвідчення форс-мажорних обставин, за умовами відповідного договору, здійснюється шляхом видачі Торгово-промисловою палатою України сертифікату; наданий відповідачем лист за №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є належним доказом у розумінні ст. 76 ГПК України, який підтверджує обставини, на які посилається ТОВ «БФ Сервіс»; відповідачем не надано суду будь-яких доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України на підтвердження того, введений в Україні воєнний стан прямо перешкодив вчасно сплатити на користь АТ «ОГС «Київоблгаз» плату за розподіл природного газу.

Окрім цього, суд зазначає, що ані Законом України «Про ринок природного газу» ані Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» не встановлено мораторій на нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат для споживачів, які не є побутовими.

Інших доказів, які б вказували на ускладнення/неможливість вчасно виконати умови Договору відповідачем суду надано не було.

За таких обставин, відповідне посилання відповідача не відповідає дійсності, а відтак, братись судом до уваги не може.

5. Щодо судових витрат.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 77-80, 86, 126, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Сервіс» (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Промислова, буд. 72 А, оф. 163; ідентифікаційний код 35602713) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул.Шевченка Т., буд. 178; ідентифікаційний код 20578072) 17 880,55грн (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят грн 55 коп.) пені; 1 157,15грн (одна тисяча сто п`ятдесят сім грн 15 коп.) 3% річних; 9 313,63грн (дев`ять тисяч триста тринадцять грн 63 коп.) інфляційних втрат; 582,60грн (п`ятсот вісімдесят дві грн 60 коп.) судового збору.

3. Провадження у справі №911/367/23 в частині стягнення основного боргу за послуги з розподілу природного газу у розмірі 102 279,99грн закрити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.05.2023.

Станом на 16.05.2023 рішення законної сили не набрало.