Рішення
від 05.05.2023 по справі 916/1526/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1526/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ (код ЄДРПОУ 20987333, 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6)

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (код ЄДРПОУ 43015722, 65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.15),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (код ЄДРПОУ 37472062, 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14)

2. Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (код ЄДРПОУ 01125672, 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Оіл" (код ЄДРПОУ 41055260, 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 8, оф. 33/4)

про визнання протиправними та незаконними дій, визнання протиправними та скасування наказів, визнання недійсним електронного аукціону, скасування наказу

за участю представників сторін:

від позивача: Ворошилова Д.Ю., адвокат, ордер серія ВН №121646 від 16.01.2023

від відповідача: Стапінський В.О., в порядку самопредставництва

від третьої особи (Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України): не з`явився

від третьої особи (Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"): Марченко О.М., в порядку самопредставництва

від третьої особи (Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Оіл"): Яценко С.А., адвокат, ордер серія АІ №1139779 від 05.08.2021

Профспілка робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ звернулася до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївський областях, у якому просила:

- визнати протиправними та незаконними дії відповідача щодо включення частини офісних приміщень в будівлі та споруди митно-складського комплексу №11 (інв. №13083, реєстровий №01125672.2. РАЯИЮК1273), загальною площею 2558,90 кв.м, за адресою: м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30; критого складу в будівлі та споруди митно-складського комплексу №11 (інв. №13083, реєстровий №01125672.2. РАЯИЮК1273), загальною площею 3806,4 кв.м, за адресою: м.Чорноморськ, вул. Транспортна, 30; будівлі кам`яного складу 27-Б (інв. №13107, реєстровий №01125672.2. РАЯИЮК1280), загальною площею 3452,20 кв.м, за адресою м. Чорноморськ, вул.Транспортна, 30 А до Переліку нерухомого державного майна, щодо якого прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні, відповідно до Наказу від 30.03.2021 №463;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 30.03.2021 №463;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 30.03.2021 №474;

- визнати недійсним електронний аукціон №PS-2021-03-30-000164-1 з передачі в оренду державного нерухомого майна: частини офісних приміщень в будівлі та споруди митно-складського комплексу №11 (інв. №13083, реєстровий №01125672.2. РАЯИЮК1273), загальною площею 2558,90 кв.м, за адресою: м. Чорноморськ, вул.Транспортна, 30; критого складу в будівлі та споруди митно-складського комплексу №11 (інв. №13083, реєстровий №01125672.2. РАЯИЮК1273), загальною площею 3806,4 кв.м, за адресою: м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30; будівлі кам`яного складу 27-Б (інв. №13107, реєстровий № 01125672.2. РАЯИЮК1280), загальною площею 3452,20 кв.м, за адресою: м.Чорноморськ, вул. Транспортна, 30 А;

- скасувати наказ відповідача від 12.05.2021 №700, яким був затверджений протокол проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-03-30-000164-1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України включив державне майно до Переліку нерухомого майна, щодо якого прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні, та провів аукціон всупереч встановленій процедурі та листа Міністерства інфраструктури України; відповідач не включив до проекту договору, який укладений за результатами електронного аукціону, умови, які висунуті Міністерством. При цьому позивач вказує, що не включення до проекту договору оренди визначених Міністерством додаткових умов оренди нерухомого майна (укладення соціальної угоди та заборони суборенди) потягнуло звільнення працівників Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ".

Ухвалою від 23.07.2021 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік Оіл", третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство інфраструктури України та Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.11.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2022, в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що права та охоронюваний законом інтерес позивача не порушено, що виключає правові підстави для задоволення позову.

Постановою Верховного Суду від 09.11.2022 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 02.11.2021 у справі №916/1526/21 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення місцевого та постанову апеляційного господарського суду Верховний Суд зазначив наступне.

Так, приймаючи оскаржену постанову суд апеляційної інстанції виходив із встановлених судами обставин справи про те, що 07.04.2021 Профспілка звернулась до Фонду із листом, в якому зазначила, що Фондом не враховано п.п.2.1.5, 2.1.6 колективного договору, укладеного за участі ДП "МТП" "Чорноморськ" та Профспілкою, розділу 2 Галузевої угоди, укладеної між Міністерством, Федерацією роботодавців транспорту України і Спільним представницьким органом профспілок у сфері морського транспорту; у відповідь Фонд листом від 22.04.2021 звернув увагу Профспілки на те, що строк дії колективного договору, на який вона посилається у своєму листі, закінчився; наведений позивачем колективний договір від 28.09.2018 до суду не надавався та не був підставою позову.

За цих обставин суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду про те, що права Профспілки у даному спорі не порушено.

Суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував, зокрема, тим, що колективний договір від 28.09.2018 не був підставою позову.

Між тим, у позовній заяві Профспілка посилалася на лист Міністерства від 27.03.2019 у якому воно погоджувало передачу майна в оренду за умови доповнення умов конкурсу вимогами збереження робочих місць та соціальних гарантій працівникам підприємства балансоутримувача виходячи із Галузевої угоди та колективного договору.

Крім того, у позові окремо міститься посилання на конкретні умови Галузевої угоди та колективного договору.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції у цій частині не ґрунтуються на доводах, викладених у позовній заяві.

Переглядаючи справу суд апеляційної інстанції, виклавши у своїй постанові доводи Профспілки та Фонду, не встановив на підставі належних та допустимих доказів, що доводи Фонду щодо закінчення строку дії колективного договору є обґрунтованими, не встановив, що строк дії цього договору закінчився.

Як вбачається із переліку додатків до позовної заяви, до неї додано належним чином засвідчені витяги із колективного договору та Галузевої угоди.

У даній справі, що переглядається у касаційному порядку, позивач, звернувшись із позовом, вказував на наявність діючого колективного договору, укладеного між адміністрацією Порту і трудовим колективом, та Галузевої угоди, вказував на необхідність у зв`язку із цим забезпечення робочими місцями та збереження соціальних гарантій працівникам підприємства-балансоутримувача. Із обставин справи вбачається, що позов обґрунтований наявністю колективного договору, на підставі якого позивач і висував свої позовні вимоги.

При цьому вбачається, що за наявності таких суперечливих відомостей щодо чинності колективного договору суди обох інстанцій цих суперечностей не усунули.

Крім того, у даній справі суд, виходячи із доводів сторін, згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи мав самостійно перевірити наявність чи відсутність порушення законного інтересу позивача, який учасниками справи оспорюється.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід усунути вказану неповноту, всебічно, повно й об`єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022 справу №916/1526/21 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Сулімовській М.Б.

Ухвалою від 26.12.2022 справу прийнято до провадження, призначено підготовче засідання на 24.01.2023, запропоновано учасникам провадження протягом 10 днів з дня отримання ухвали надати письмові пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду від 09.11.2022, копії відповідних пояснень направити іншим учасникам, докази направлення подати до суду.

17.01.2023 позивачем Профспілкою робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ, 23.01.2023 третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістік Оіл" та 27.01.2023 третьою особою Міністерством інфраструктури України до суду подано пояснення.

У звя`зку із тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді судове засідання, призначене на 24.01.2023, не відбулось.

Ухвалою від 07.02.2023 призначено підготовче засідання у цій справі на 23.02.2023.

Ухвалою від 23.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 27.03.2023, відкладено підготовче засідання на 09.03.2023, запропоновано Профспілці робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ та Міністерству інфраструктури України надати суду докази надсилання пояснень і доданих до них документів сторонам (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек, накладну), Товариству з обмеженою відповідальністю "Логістік Оіл" - пояснення щодо поважності причин пропуску процесуальних строків на подання пояснень разом з клопотанням про їх поновлення.

Ухвалою від 09.03.2023 здійснено зміну найменування третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, з Міністерства інфраструктури України на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України; прийнято до розгляду пояснення Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ б/н від 16.01.2023, Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Оіл" б/н від 20.01.2023, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України №20/23 від 24.01.2023; закрито підготовче провадження у справі №916/1526/21; призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 30.03.2023.

Ухвалою від 30.03.2023 поновлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях строк на подання пояснення та прийнято до розгляду пояснення Фонду №10-07-01197 від 29.03.2023; в порядку ч.2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України запропоновано Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надати пояснення щодо обставин звернення до Міністерства інфраструктури України з листом №07-06с-03168 від 05.07.2012, а також копію вказаного листа, про що йдеться в листі Міністерства №3665/16/10-19 від 27.03.2019, Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" - пояснення, підтверджені належними доказами, щодо направлення на адресу Міністерства інфраструктури України листа №688/12.5-17 від 25.12.2020 та докази його вручення адресату; відкладено розгляд справи на 20.04.2023.

20.04.2023 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях подано пояснення щодо обставин звернення до Міністерства інфраструктури України з листом №07-06с-03168 від 05.07.2012.

В судовому засіданні 20.04.2023 оголошено перерву до 05.05.2023.

В судове засідання з`явились представники Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївський областях, Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Оіл".

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України участь уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечило, про дату, час і місце розгляду справи повідомлено належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити у повному обсязі.

Свою позицію обґрунтовує тим, що Фонд, всупереч вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, включив державне майно до Переліку нерухомого майна, щодо якого прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні, та провів відповідний аукціон. Фондом, всупереч приписів Порядку та листа Міністерства від 27.03.2019 №3665/16/10-19, не включено до проекту договору (укладеного за результатами електронного аукціону № UA-PS-2021-03-30-000164-1) висунуті Міністерством у листі від 27.03.2019 умови.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, вважає його необґрунтованим. Зауважив, що сторонами договору оренди, укладеного за результатами електронного аукціону № UA-PS-2021-03-30-000164-1, є Фонд, ТОВ "Логістік Оіл" та ДП МТП "Чорноморськ", як балансоутримувач майна, Профспілка не є стороною договору оренди, у зв`язку з чим її права або законні інтереси не порушено, а відтак не підлягають захисту в судовому порядку. При цьому зазначив, що при зверненні до суду із даним позовом Профспілкою на підтвердження порушення, невизнання чи оспорювання права чи інтересу останньої зі сторони Фонду жодних доказів не надано.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ", підтримала позицію позивача, зауважила, що Фондом при укладанні договору оренди за результатами електронного аукціону №UA-PS-2021-03-30-000164-1 не дотримано додаткових умов конкурсу на право оренди державного майна, які вказано в листі Міністерства від 27.03.2019 № 3665/16/10-19.а

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік Оіл", проти задоволення позову заперечив, наголосив, що Профспілкою помилково зазначено про необхідність врахування визначених листом Міністерства від 27.03.2019 №3665/16/10-19 умов до проекту договору, укладеного за результатами електронного аукціону № UA-PS-2021-03-30-000164-1, оскільки вказаний лист складено під час дії Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-XII, а саме ч.3 ст.9 вказаного Закону, у той час як приписи Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX передбачають повноваження уповноваженого органу управління на затвердження додаткових умов оренди виключно єдиного майнового комплексу, яким передане за результатами електронного аукціону нерухоме майно не є. Вважає відсутніми порушення прав Профспілки та зауважує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.

У письмових поясненнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України зазначає, що майно, яке передано в оренду, знаходиться в його управлінні, та вказує на необхідність дотримання процедури при передачі майна в оренду, просить здійснити розгляд справи відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05.05.2023 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників провадження, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, листом від 27.03.2019 №3665/16/10-19 (т.1 а.с.30-32) Міністерство інфраструктури України повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про те, що за результатом розгляду матеріалів, які були надіслані листом відповідача від 05.07.2018 №07-06с-03168, керуючись Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на час складання листа), з урахуванням рішення Комісії з розгляду питань стосовно розпорядження майном (протокол від 12.03.2019 №01/09), погоджено укладання договору оренди наступного державного нерухомого майна:

- об`єкт оренди - частина офісних приміщень в будівлі та споруди митно-складського комплексу; критий склад в будівлі та споруди митно-складського комплексу; будівля кам`яна за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30; Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30 А;

- балансоутримувач - Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ";

- площа - 2558,90 кв.м, 3806,40 кв.м, 3452,20 кв.м;

- строк (термін) - 10 років;

- за умов, зокрема: Доповнення умов конкурсу на право оренди державного майна наступною умовою: "Наявність в конкурсній документації, що подається потенційними орендарями для участі в конкурсі, Угоди про співробітництво (Соціальної угоди), укладеної між потенційним орендарем, підприємством - балансоутримувачем та профспілками, що є сторонами діючого колективного договору, щодо забезпечення робочими місцями та збереження соціальних гарантій працівникам підприємства-балансоутримувача."

Листом від 18.11.2020 (т.1 а.с.38) Товариство з обмеженою відповідальністю "Авертранс" (як потенційний орендар), керуючись положеннями Закону України "Про оренду державного на комунального майна", з метою оренди звернулось до відповідача про включення до переліку Першого типу державного нерухомого майна, яке обліковується на балансі Порту, а саме: частини будівель і споруд митно-складського комплексу (складські приміщення), інв. №13083, площею 3806,4 кв.м, за адресою: м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30; частини офісних приміщень в будівлі та споруди митно-складського комплексу, інв. №13083, площею 2558,9 кв.м, за адресою: м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30; будівлі кам`яного складу 27-Б інв. №13107 площею 3452,20 кв.м, за адресою: м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30 А. Цільове призначення, за яким планується використання об`єкту оренди, - розміщення складського перевантажувального комплексу. Базовий термін оренди - 49 років (далі - нерухоме майно).

Відповідач листом від 25.11.2020 №11-11-05371 (т.1 а.с.148-149) звернувся до Порту, в якому, враховуючи наказ Фонду державного майна України від 12.08.2020 №1344, заяву ТОВ "Авертранс" про передачу державного майна в оренду, запропонував повідомити про рішення щодо наміру передачі об`єкту в оренду або про рішення щодо відмови у включенні об`єкта до відповідного Переліку.

Листом від 26.11.2020 №603/125-18 (т.2 а.с.52-53) Порт звернувся до відповідача, в якому, з посиланням на лист Міністерства інфраструктури України від 27.03.2019 №3665/16/10-19, просив прийняти рішення щодо включення потенційного об`єкта оренди до Переліку відповідного типу.

Листом від 03.12.2020 №11-11-05487 (т.1 а.с.157) відповідач повідомив Порт про необхідність звернення останнього (як балансоутримувача) до органу, уповноваженого управляти державним майном, щодо погодження або відмову у включенні об`єкта оренди до відповідного Переліку об`єкту оренди. При цьому, відповідач звернув увагу на те, що вимоги Міністерства, які викладені у листі від 27.03.2019 №3665/16/10-19, не відповідають Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, у зв`язку з чим не можуть розглядатись як дозвіл на передачу державного нерухомого майна в оренду.

Листом від 25.12.2020 №688/12.5-172652 (т.1 а.с.158-159) Порт звернувся до Міністерства щодо підтвердження дії листа Міністерства від 27.03.2019 №3665/16/10-19, як погодження про включення об`єктів до Переліку першого типу, але Міністерство відповіді не надало.

Листом від 23.03.2021 (т.1 а.с.37) ТОВ "Авертранс" (як потенційний орендар) вдруге звернулось до відповідача з проханням включити до Переліку першого типу нерухоме майно, яке обліковується на балансі Порту, з базовим терміном оренди - 5 років.

Листом від 24.03.2021 №298/07.2-11 (т.1 а.с.33-34) Порт звернувся до відповідача, в якому, в доповнення до листа від 26.11.2020 №603/12.5-18, повідомив про відсутність відповіді від Міністерства щодо включення потенційного об`єкта оренди до Переліку першого типу. Водночас, Порт, керуючись абзацами 6, 9 частини другої статті 6 Закону №157-IX, пунктом 20 Порядку, вказав на те, що він вважає погодженим органом управління питання про передачу в оренду нерухомого майна методом мовчазної згоди та прийняв рішення про включення такого майна до Переліку першого типу.

Наказом відповідача від 30.03.2021 №463 "Про включення об`єкту оренди до Переліку першого типу" (т.1 а.с.39), включено до Переліку об`єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу нерухомого майна в оренду на аукціоні, спірне майно.

Наказом №474 "Про затвердження оголошення на електронний аукціон об`єкта оренди державного майна та проекту договору" (т.1 а.с.40-44, 52-66, 164) затверджено оголошення про передачу в оренду через електронний аукціон нерухомого майна, що обліковується на балансі Порту.

Оголошення про проведення електронного аукціону розташоване в мережі Інтернет за посиланням://www.spfu.gov.ua/ua/news/7404.html.

30.03.2021 в мережі Інтернет за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-03-30-000164-1 розміщено повідомлення про початок електронного аукціону UA-PS-2021-03-30-000164-1, визначено, що датою та часом початку електронного аукціону є 27.04.2021 15:10:17. Найменуванням активів (майна)/права лоту (склад лоту) є: оренда державного нерухомого майна: частини офісних приміщень в будівлі та споруди митно-складського комплексу №11 (інв. №13083, реєстровий №01125672.2.РАЯИЮК1273), загальною площею 2558,90 кв.м, за адресою м.Чорноморськ, вул. Транспортна, 30; критого складу в будівлі та споруди митно-складського комплексу №11 (інв. №3083, реєстровий № 01125672.2.РАЯИЮК1273), загальною площею 3806,4 кв. м, за адресою м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30; будівлі кам`яного складу 27-Б (інв. №13107, реєстровий № 01125672.2.РАЯИЮК1280), загальною площею 3452,20 кв.м, за адресою м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30 А.

07.04.2021 позивач звернувся до відповідача із листом №43 (т.1 а.с.14-16), в якому зазначив, що Фондом не враховано пункти 2.1.5, 2.1.6 Колективного договору Порту, частину другу статті 2.31 Галузевої угоди, укладеної між Міністерством, Федерацією роботодавців транспорту України і Спільним представницьким органом профспілок у сфері морського транспорту, статтю 203 Цивільного кодексу України при оголошенні та проведенні аукціону щодо нерухомого майна. У зв`язку з цим, позивач запропонував відповідачу скасувати аукціон на оренду нерухомого майна, що обліковується на балансі Порту.

Листом від 22.04.2021 №17-11-01874 (т.1 а.с.17-19) відповідач повідомив позивача про те, що строк дії Колективного договору, укладеного між адміністрацією Порту і трудовим колективом на 2001-2004 роки, та Галузевої угоди, укладеної між Міністерством, Федерацією роботодавців транспорту України і Спільним представницьким органом профспілок у сфері морського транспорту на 2013-2015 роки, на які посилався позивач, закінчився. Також, відповідач повідомив, що викладені позивачем у листі питання відносяться до компетенції органу управління майном, а саме до Міністерства, та відповідач при проведенні процедури надання в оренду нерухомого майна діяв з дотриманням положень законодавства України.

27.04.2021 було проведено електронний аукціон за лотом 5732 з оренди нерухомого майна, за результатами якого наказом відповідача від 12.05.2021 №700 затверджено протокол проведення електронного аукціону UA-PS-2021-03-30-000164-1 (т.1 а.с.165-169) та визнано переможцем конкурсу ТОВ "Логістік Оіл" з терміном оренди - 5 років.

28.05.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець), ТОВ "Логістік Оіл" (орендар) та Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 209840912071 (т.1 а.с.172-185).

Також, 28.05.2021 між орендарем (ТОВ "Логістік Оіл") та балансоутримувачем (Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" ) підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належать до державної власності (т.1 а.с.186-187).

При цьому, за твердженням позивача, вказаний аукціон було проведено з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки відповідач не включив до проекту договору, який укладений за результатами електронного аукціону, умови, які висунуті Міністерством; не включення до проекту договору оренди визначених Міністерством додаткових умов оренди нерухомого майна (укладення соціальної угоди та заборони суборенди) потягнуло звільнення працівників Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.03.2011 №265 "Питання управління Міністерством інфраструктури об`єктами державної власності" Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" (код ЄДРПОУ 01125672) включено до Переліку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №46 "Про перейменування морського порту Ілічівськ та спеціалізованого морського порту Октябрьск" морський порт Іллічівськ перейменовано в морський порт Чорноморськ.

Відповідно до п.1.1 Статуту ДП "МТП "Чорноморськ" (т.2 а.с.56-76), затвердженого наказом Мінінфраструктури від 15.12.2017 №449, Порт є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (далі - Уповноважений орган управління).

Згідно із розділом 11 Статуту, уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, веде облік об`єктів державної власності, що перебувають у його управлінні, здійснює контроль за ефективністю використання та збереження таких об`єктів; затверджує фінансові та інвестиційні плани ДП "МТП "Чорноморськ", здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку; проводить моніторинг фінансової діяльності, зокрема, виконання показників фінансових планів ДП "МТП "Чорноморськ", та вживає заходів щодо поліпшення його роботи.

Відповідно до п.4.1 Статуту, майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Пунктом 4.10 Статуту визначено, що віддавати в заставу, спільну діяльність, концесію, управління, оренду, а також розпоряджатись в будь-який інший спосіб майном, в т.ч. й тим, що належить до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів Підприємство має право лише за умови дотримання законодавства України та, у випадках ним передбачених, за попередньою згодою уповноваженого органу управління, на конкретних засадах.

Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин функції з управління об`єктом державної власності - майном ДП "МТП "Чорноморськ" здійснювало Міністерство інфраструктури України (наразі - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України).

Суд враховує, що майно, яке було включено до Переліку першого типу, відносно оренди якого було проведено спірний аукціон, є державною власністю і закріплено за ДП "МТП "Чорноморськ" на праві господарського відання.

За наведених обставин, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (№ 157-ІХ від 03.10.2019), Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (№ 185-V від 21.09.2006), Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, в редакціях станом на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції станом на час виникнення спірних відносин):

- аукціон - спосіб передачі в оренду державного та комунального майна особі, яка запропонувала найбільшу орендну плату, що проводиться в електронній формі (п.2 ч.1 ст.);

- орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк (п.12 ч.1 ст.1);

- Перелік першого типу - Перелік об`єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні (п.13 ч.1 ст.1);

- потенційний орендар - фізична або юридична особа, яка виявила бажання взяти майно в оренду у спосіб, визначений цим Законом (п.16 ч.1 ст.1);

- уповноважений орган управління - орган, до сфери управління якого належить балансоутримувач (п.19 ч.1 ст.1);

- оренда здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; врахування особливостей об`єктів державної та комунальної форм власності; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного, достовірного інформування про об`єкти оренди та порядок передачі їх в оренду; забезпечення конкурентних умов оренди та інших видів договорів (ч.5 ст.2);

- об`єктами оренди, в тому числі, є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини) (ч.1 ст.3);

- суб`єктами орендних відносин, крім інших, є: орендар; орендодавець; балансоутримувач; уповноважений орган управління (ч.1 ст.4);

- орендодавцями, в тому числі, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), що є державною власністю (ч.2 ст.4);

- етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; внесення інформації про потенційний об`єкт оренди до ЕТС; прийняття рішення про включення потенційного об`єкта оренди до одного із Переліків; опублікування інформації про потенційний об`єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об`єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди (ч.1 ст.5).

Приписами ст.6 Закону визначено, що ініціаторами оренди майна можуть бути потенційний орендар, балансоутримувач, уповноважений орган управління та/або орендодавець.

Потенційний орендар, зацікавлений в одержанні в оренду нерухомого або індивідуально визначеного майна, звертається до орендодавця із заявою про включення цього майна до Переліку відповідного типу згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Орендодавець протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідної заяви передає її балансоутримувачу такого майна.

За результатами розгляду заяви (крім випадків, передбачених абзацом п`ятим частини другої статті 6 цього Закону) балансоутримувач протягом 10 робочих днів з дати отримання такої заяви приймає одне з таких рішень: рішення про намір передачі майна в оренду; рішення про відмову у включенні об`єкта до відповідного Переліку в разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 7 цього Закону.

У разі якщо відповідно до законодавства, статуту або положення балансоутримувача уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, має надавати згоду на розпорядження майном балансоутримувача, балансоутримувач протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря приймає одне з таких рішень: рішення про намір передачі майна в оренду, погоджене уповноваженим органом управління; рішення про відмову у включенні об`єкта до відповідного Переліку в разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 7 цього Закону.

Відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення балансоутримувача про намір передачі майна в оренду.

Про прийняте рішення балансоутримувач повідомляє заявника та орендодавця протягом трьох робочих днів з дати його прийняття.

Після прийняття балансоутримувачем рішення про намір передачі майна в оренду або отримання від уповноваженого органу управління рішення про доцільність передачі майна в оренду балансоутримувач здійснює такі дії: вносить інформацію про потенційний об`єкт оренди до ЕТС в порядку, обсязі та строки, передбачені Порядком передачі майна в оренду, та включає об`єкт до одного з Переліків, якщо відповідно до цього Закону балансоутримувач може виступати орендодавцем відповідного майна і якщо включення об`єкта до Переліку відповідного типу не потребує прийняття рішення іншим органом; надсилає інформацію про потенційний об`єкт оренди орендодавцю для її внесення до ЕТС в порядку, обсязі та строки, передбачені Порядком передачі майна в оренду, та звертається до орендодавця із клопотанням про включення потенційного об`єкта оренди до одного з Переліків згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Орендодавець розглядає клопотання балансоутримувача, подане відповідно до частини четвертої цієї статті, та протягом 10 робочих днів з дати отримання клопотання приймає одне з таких рішень: рішення про включення об`єкта до Переліку відповідного типу; рішення про відмову у включенні об`єкта до Переліку відповідного типу з підстав, передбачених статтею 7 цього Закону.

Рішення про включення до Переліку єдиних майнових комплексів приймається згідно з Порядком передачі майна в оренду.

В свою чергу, Законом України "Про управління об`єктами державної власності" (у відповідній редакції) встановлено, що:

- об`єктами управління державної власності є, крім іншого, державне майно, надане суб`єкту господарювання на праві господарського відання відповідно до законодавства (ч.1 ст.3);

- суб`єктами управління об`єктами державної власності є, з-поміж інших, міністерства (далі - уповноважений орган управління) (ч.1 ст.4);

- уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об`єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі (п.30 ч.1 ст.6).

Також, Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.06.2020, визначено, що:

- цей Порядок визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (п.1);

- якщо потенційний орендар звернувся до Фонду державного майна, його регіонального відділення чи представництва (інших визначених Фондом державного майна структурних підрозділів), то відповідний орган протягом трьох робочих днів з дати отримання заяви: передає заяву і документи, додані до неї відповідно до цього Порядку, балансоутримувачу такого майна згідно з пунктом 17 цього Порядку (п.16);

- отримана заява потенційного орендаря і документи, додані до неї відповідно до цього Порядку, передаються орендодавцем балансоутримувачу такого майна протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідної заяви, крім випадків, коли орендодавець і балансоутримувач майна є однією особою (п.17);

- за результатами розгляду заяви потенційного орендаря або орендодавця балансоутримувач протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви та доданих до неї документів (у разі наявності) приймає одне з рішень, передбачених частиною другою статті 6 Закону, крім випадків, передбачених пунктами 20 та 21 цього Порядку (п.19);

- якщо відповідно до законодавства, статуту або положення балансоутримувача уповноважений орган управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, повинен надавати згоду на передачу в оренду майна, балансоутримувач повинен прийняти рішення за результатами розгляду відповідної заяви не пізніше ніж через 40 робочих днів після отримання ним заяви потенційного орендаря або орендодавця. У межах зазначеного строку балансоутримувач протягом п`яти робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря або орендодавця про включення об`єкта до Переліку відповідного типу надсилає таку заяву та додані до неї документи (у разі наявності) відповідному уповноваженому органу управління або за наявності підстав, передбачених статтею 7 Закону, приймає рішення про відмову у включенні об`єкта до Переліку відповідного типу. Уповноважений орган управління протягом 25 робочих днів з дати отримання від балансоутримувача заяви потенційного орендаря або орендодавця приймає рішення про надання згоди або про відмову у погодженні передачі в оренду відповідного майна та надсилає його балансоутримувачу. Рішення про відмову приймається за наявності підстав, передбачених статтею 7 Закону. Балансоутримувач протягом п`яти робочих днів з дати отримання рішення уповноваженого органу управління приймає рішення про: намір передачі майна в оренду, погоджене уповноваженим органом управління; відмову у включенні об`єкта до Переліку відповідного типу в разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 7 Закону, та прийняття уповноваженим органом управління рішення про відмову. Відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання балансоутримувачем заяви потенційного орендаря або орендодавця вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення балансоутримувача про намір передачі майна в оренду (п.20);

- про прийняте рішення про намір передачі майна в оренду або про відмову у включенні об`єкта до Переліку відповідного типу, балансоутримувач повідомляє ініціатора оренди та надсилає орендодавцю копію рішення протягом трьох робочих днів з дати його прийняття, а орендодавець оприлюднює через особистий кабінет таке рішення в електронній торговій системі протягом трьох робочих днів з дати його отримання (п.23);

- орендодавець (у випадках, передбачених абзацом другим цього пункту, - Фонд державного майна) розглядає клопотання балансоутримувача про включення потенційного об`єкта оренди до Переліку відповідного типу та протягом десяти робочих днів з дати отримання клопотання приймає одне з рішень, передбачених частиною п`ятою статті 6 Закону, або звертається до уповноваженого органу, визначеного частиною шостою статті 6 Закону, із клопотанням та проектом рішення такого органу про включення об`єкта до Переліку відповідного типу, якщо таке включення потребує прийняття відповідного рішення, і передає їх на розгляд зазначеного органу. Про прийняте рішення орендодавець протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення або отримання від уповноваженого органу, визначеного частиною шостою статті 6 Закону, повідомляє балансоутримувача та заявника, оприлюднює його в електронній торговій системі через свій особистий кабінет та включає об`єкт до Переліку відповідного типу (п.28).

Таким чином, основним у контексті спірних правовідносин є: забезпечення етапності передачі майна в оренду; дотримання законодавчого порядку отримання балансоутримувачем майна від уповноваженого органу управління, до сфери управління якого він належить, дозволу на передачу майна в оренду; прийняття балансоутримувачем рішення про намір передачі майна в оренду, погоджене уповноваженим органом управління; відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення балансоутримувача про намір передачі майна в оренду.

В свою чергу, положення абзацу 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначають можливість прийняття балансоутримувачем рішення про намір передати майно в оренду за двох умов: а) коли станом на час прийняття такого рішення вже наявний (отриманий) дозвіл уповноваженого органу управління (таким чином отримання дозволу повинне передувати прийняттю рішення); б) коли станом на час прийняття рішення уповноважений орган управління майном не повідомив балансоутримувача про погодження або відмову у погодженні, тобто у балансоутримувача відсутня інформація про наданий дозвіл або про відмову у ньому, та при цьому сплили 40 робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря про намір оренди (рішення приймається без дозволу або інформації про наданий дозвіл).

Отже, оскільки ініціатором оренди в даному випадку виступало Товариство з обмеженою відповідальністю "Авертранс", то суб`єкти орендних відносин, якими були відділення Фонду (як орендодавець) та Порт (як балансоутримувач), повинні були дотримуватися положень частини 1 статті 5 та частини 2 статті 6 Закону № 157-ІХ у питанні отримання дозволу безпосередньо від органу управління майном (Міністерства) та прийняття рішення лише за наслідками отриманого дозволу, або зі сплином 40 робочих днів при відсутності інформації про наданий дозвіл або відмову у ньому.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, 25.12.2020 балансоутримувач ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" звернувся до Міністерства інфраструктури України з листом №688/125-17 (2652) (т.1 а.с.158-159), в якому просив лише підтвердити дію листа Мінінфрструктури від 27.03.2019 №365/16-10-19 як погодження про включення об`єктів до Переліку першого типу, відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

В якості додатку до вказаного листа було додано копію листа №3665/16/10-19 від 27.03.2019 Міністерства інфраструктури України. При цьому, в порушення п.20 Порядку, доказів направлення Міністерству копії листа потенційного орендаря ТОВ "Авертранс" даний лист не містить.

Листом від 24.03.2021 №298/07.2-110648 (т.1 а.с.161-162) Порт, з посиланням на відсутність відповіді (рішення) Міністерства інфраструктури України на лист від 25.12.2020 №688/1217, повідомив Регіональне відділення ФДМУ, що вважає погодженим органом управління питання про передачу в оренду нерухомого майна методом мовчазної згоди та прийняв рішення про включення такого майна у Перелік першого типу.

Разом з тим, суд критично ставиться до такої позиції Порту, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом, підставою надання Міністерством інфраструктури України погодження укладення договору оренди спірного майна, викладеного в листі від 27.03.2019 №3665/16/10-19 (т.1 а.с.30-32), стало звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 05.07.2018 №07-06с-03268 (т.6 а.с.24) у зв`язку із надходженням заяви потенційного орендаря ТОВ "СДСК Груп".

Проте, як слідує з пояснень Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Регіонального відділення ФДМУ, в подальшому за вказаним погодженням конкурс на право оренди не було проведено, договір оренди не укладався.

Крім того, 27.12.2019 набув чинності та введений в дію з 01.02.2020 Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019, який встановив новий порядок передачі державного та комунального майна в оренду.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 "Про деякі питання оренди державного та комунального майна" затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, яким конкретизовано процедури передачі державного майна в оренду.

Отже, після надходження 18.11.2020 до Регіонального відділення Фонду заяви потенційного орендаря ТОВ "Авертранс", процедура передачі державного майна в оренду мала бути розпочата саме за приписми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ.

Більш того, листом від 03.12.2020 №11-11-05487 (т.1 а.с.157) відповідач звернув увагу Порту на те, що вимоги Міністерства, які викладені у листі від 27.03.2019 №3665/16/10-19, не відповідають Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, у зв`язку з чим не можуть розглядатись як дозвіл на передачу державного нерухомого майна в оренду.

За наведених обставин, суд вважає безпідставними посилання Порту на вказаний лист Міністерства при зверненні за підтвердженням його дії як погодження про включення об`єктів нерухомості до Переліку першого типу.

З цих же підстав суд відхиляє доводи позивача щодо неврахування вказаного листа Міністерства при проведенні спірного аукціону та укладення договору оренди.

В поясненнях від 24.01.2023 №20/23 Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України зазначило, що не отримувало від ДП "МТП "Чорноморськ" документів щодо погодження рішення балансоутримувача про намір передати майно в оренду відповідно до вимог Закону №157-ІХ та Порядку, відповідно, Міністерство не надавало зазначеного погодження.

З метою з`ясування обставин направлення звернення Порту до Міністерства із листом щодо погодження рішення про передачу майна в оренду суд, ухвалою від 30.03.2023, в порядку ч.5 ст.161 ГПК України, запропонував Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" надати пояснення, підтверджені належними доказами, щодо направлення на адресу Міністерства інфраструктури України листа №688/12.5-17 від 25.12.2020 та докази його вручення адресату.

Проте, Порт такі докази не надав. Як пояснила представник в судовому засіданні, такі докази відсутні.

За наведеного суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення балансоутримувача Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" до уповноваженого органу управління Міністерства інфраструктури України за погодженням передачі спірного майна в оренду.

Також, позивач за змістом позовної заяви посилається на допущення відповідачем порушення Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, що полягає у не дотриманні порядку розгляду та погодження, встановленого законодавством, щодо всіх заяв потенційного орендаря ТОВ "Авертранс", та не направленні листа товариства від 23.03.2021 балансоутримувачу.

Як слідує з матеріалів справи, 18.11.2020 потенційний орендар ТОВ "Авертранс" звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (т.1 а.с.38) із заявою про намір оренди спірного майна з базовим терміном оренди - 49 років. На підставі означеного листа було розпочато процедуру передачі об`єктів нерухомого майна в оренду.

В подальшому, 23.03.2021 ТОВ "Авертранс" повторно звернулось до Фонду із заявою про намір оренди (т.1 а.с.37), в якій вказав базовий термін оренди - 5 років.

Як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, заява ТОВ "Авертранс" від 23.03.2021 не може вважатись новою заявою про намір укласти договір оренди, оскільки стосується одного і того ж майна. Різниця в заявах полягає лише у визначенні різного строку оренди, на який потенційних орендар бажає укласти відповідний договір, що не суперечить приписам чинного законодавства та не породжує обов`язку щодо розгляду такої заяви окремо від попередньо поданої.

З приводу означеного суд зауважує, що згідно п.50 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, потенційний орендар через свій особистий кабінет в електронній торговій системі подає заяву на оренду об`єкта оренди, включеного до Переліку першого типу, шляхом заповнення електронної форми.

Така заява подається щодо об`єкта оренди, якщо об`єкт оренди було включено до Переліку першого типу не за заявою потенційного орендаря відповідно до частини другої статті 6 Закону або у випадку, коли потенційний орендар бажає подати свої пропозиції щодо строку оренди такого об`єкта.

Для подання заяви на оренду об`єкта оренди потенційний орендар обирає з Переліку першого типу відповідний об`єкт та зазначає в заяві бажаний строк оренди, а якщо потенційний орендар бажає орендувати об`єкт погодинного, - також графік погодинного використання об`єкта.

В даному випадку потенційний орендар скористався своїм правом та звернувся до орендодавця із заявою від 18.11.2020 про укладення договору оренди на строк 49 років.

В свою чергу, відповідно до п.53 Порядку, строк оренди становить п`ять років; з моменту включення об`єкта оренди до Переліку першого типу та до моменту оприлюднення оголошення про передачу майна в оренду потенційні орендарі можуть подати орендодавцю заяву, передбачену пунктом 50 цього Порядку, із зазначенням бажаного строку оренди такого об`єкта.

Отже, в заяві від 23.03.2021 потенційний орендар виклав намір укласти договір оренди на бажаний строк - 5 років, що не суперечить положенням п.п.50, 53 Порядку та не потребує проведення повторної процедури розгляду такої заяви.

За наведеного, суд вважає необґрунтованими твердження позивача в цій частині.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач Профспілка робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ зазначає про не врахування Фондом п.п.2.1.5, 2.1.6 колективного договору, укладеного за участі ДП "МТП" "Чорноморськ" та Профспілкою, розділу 2 Галузевої угоди, укладеної між Міністерством, Федерацією роботодавців транспорту України і Спільним представницьким органом профспілок у сфері морського транспорту.

Аналізуючи твердження позивача в цій частині, суд звертає увагу на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 13.06.2013 між Міністерством інфраструктури України, Федерацією роботодавців транспорту України і Спільним представницьким органом профспілок у сфері морського транспорту було укладено Галузеву угоду, зареєстровану Міністерством соціальної політики України за номером 23 від 15.07.2013 (т.1 а.с.22-23).

Пунктом 1.9 Галузевої угоди визначено, що угода набирає чинності з дня підписання і діє до укладення нової або перегляду цієї угоди.

В подальшому, на засіданні спільної робочої групи Міністерства інфраструктури України, Федерації роботодавців транспорту України і Спільного представницького органу профспілок від 30.11.2015 дію Угоди продовжено на 2016-2018 роки (протокол №7 - т.1 а.с.28-29); на засіданні від 30.10.2018 - дію продовжено на 2019-2021 роки (протокол №16 - т.1 а.с.25-26).

Також, 10.08.2001 Конференцією трудового колективу було схвалено Колективний договір Іллічівського морського порту, який зареєстровано в Управлінні праці та соціального захисту населення м.Іллічівська за №50 від 21.09.2001 (т.5 а.с.21-зворот-23).

Згідно п.1.3, цей Колективний договір набирає чинності після прийняття його на Конференції трудового колективу від дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до прийняття нового Колективного договору.

За приписами ст.9 Закону України "Про колективні договори і угоди" (в редакції станом на час укладення Колективного договору), Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді. Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Доказів укладення нового Колективного договору матеріали справи не містять.

Таким чином, станом на час виникнення спірних відносин як Галузева угода 2013 року так і Колективний договір 2001 року були чинними.

Що стосується безпосередньо змісту означених угод, суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до п.1.4 Галузевої угоди, положення цієї Угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії Сторін, які її підписали.

Згідно п.2.31 Галузевої угоди, на який посилається позивач, Мінінфраструктури зобов`язується узгоджувати шляхом проведення переговорів з Профспілками передачу єдиних майнових комплексів в оренду, передачу у комунальну власність об`єктів соціальної сфери з метою недопущення погіршення умов і оплати праці Працівників.

На період реорганізації, зміни форми власності державних підприємств здійснювати заходи згідно з чинним законодавством щодо збереження робочих місць та інших соціально-правових гарантій, передбачених цією Угодою та відповідними колективними договорами для працівників, які підлягають звільненню з державних підприємств та працевлаштуванню на новостворених суб`єктах господарювання на термін до укладення нових колективних договорів.

З викладеного суд констатує, що дія Галузевої угоди не поширюється на відповідача Регіональне відділення Фонду держмайна, оскільки останній не є ані її стороною, ані суб`єктом, що перебуває у сфері дії її сторін. У зв`язку з чим останній не може бути суб`єктом порушення такої Угоди.

Крім того, п.2.31, на який посилається позивач, стосується погодження Мінінфраструктури з Профспілками передачі в оренду єдиних майнових комплексів.

В свою чергу, до об`єкту нерухомості, що був переданий в оренду за спірним аукціоном, входить частина офісних приміщень в будівлі та споруди митно-складського комплексу №11; критий склад в будівлі та споруди митно-складського комплексу №11 будівлі кам`яного складу 27-Б.

Доказів, що дані об`єкти складають єдиний майновий комплекс матеріали справи не містять.

Таким чином, суд вважає безпідставними твердження позивача про порушення відповідачем умов Галузевої угоди.

Щодо Колективного договору, суд зауважує наступне.

За змістом п.1.1, Колективний договір укладений між уповноваженим власника державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" в особі начальника порту, діючого на основі Статуту і контракту (далі - "Адміністрація"), з одного боку, і профспілковими організаціями в особі їх голів, що входять до складу об`єднаного представницького органу профспілок порту, наділеними відповідними повноваженнями від імені трудового колективу порту, що разом іменуються "Сторони".

Колективний договір підписується представниками "Сторін" і поширюється на всіх працівників порту.

Відповідно до п.2.1.5 Колективного договору, на який посилається позивач, в редакції, яка затверджена конференцією трудового колективу 28.09.2018, Адміністрація зобов`язується при змінах в організації виробництва та праці, які пов`язані з ліквідацією структурних підрозділів порту (або окремих об`єктів, які входять в структурні підрозділи порту) у зв`язку з заключенням портом договорів про сумісну діяльність, управління майном, інвестиційних та інших договорів, за якими майно передається у використання іншим господарським суб`єктам, передбачати у таких договорах трудові та соціальні гарантії працівників порту, яких ці зміни стосуються, на рівні не нижчому, ніж у діючому Колективному договорі порту.

Суд зауважує, що відповідач не є стороною колективного договору, не брав на себе зобов`язань, що ним передбачені, отже не може вважатися особою, яка його порушила.

Водночас, за умовами Колективного договору саме на Адміністрацію, ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", було покладено обов`язки передбачати у відповідних договорах трудові та соціальні гарантії працівників порту, яких ці зміни стосуються.

Згідно п.54 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, додаткові умови оренди майна розробляються орендодавцем на підставі пропозицій балансоутримувача, уповноваженого органу управління або з власної ініціативи орендодавця.

Отже, порушення умов п.2.1.5 Колективного договору при вирішенні питання щодо передачу в оренду об`єктів нерухомості, що входять до складу митно-складського комплексу порту, було допущено ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", що мало місце внаслідок не направлення на адресу уповноваженого органу управління заяви на погодження питання щодо укладення договору оренди.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", з огляду на положення п.2.1.5 Колективного договору та п.54 Порядку, надавало орендодавцю пропозиції щодо додаткових умов до договору оренди.

З наведеного вище суд робить висновок, що балансоутримувач Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" прийняв рішення про включення майна в перелік Першого типу та передачу його в оренду без попереднього отримання погодження цього питання з Міністерством інфраструктури України, а Регіональне відділення Фонду держмайна, як державний орган, який виступає у якості орендодавця державного майна, не забезпечило дотримання відповідної процедури передачі майна в оренду, чим було порушено вимоги частини 1 статті 5, абзацу 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 30 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", а тому суд погоджується з твердженнями позивача, що процедура передачі державного майна в оренду не була дотримана.

При цьому, стверджуючи про порушення процедури передачі майна в оренду, позивач, крім іншого, просить визнати недійсним електронний аукціон №PS-2021-03-30-000164-1 з передачі в оренду державного нерухомого майна: частини офісних приміщень в будівлі та споруди митно-складського комплексу №11 (інв.№13083, реєстровий № 01125672.2. РАЯИЮК1273), загальною площею 2558,90 кв.м, за адресою: м. Чорноморськ, вул.Транспортна, 30; критого складу в будівлі та споруди митно-складського комплексу №11 (інв. №13083, реєстровий №01125672.2. РАЯИЮК1273), загальною площею 3806,4 кв.м, за адресою: м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30; будівлі кам`яного складу 27-Б (інв. №13107, реєстровий № 01125672.2. РАЯИЮК1280), загальною площею 3452,20 кв.м, за адресою: м.Чорноморськ, вул. Транспортна, 30 А.

Що стосується даної вимоги, суд зазначає наступне.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Отже, застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача.

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" ("Kudla v. Poland", заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" ("Garnaga v. Ukraine", заява № 20390/07, § 29).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ("Chahal v. the United Kingdom", заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02, § 75)).

Отже, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Справа "Ейрі проти Ірландії" передбачає, у будь-якому разі, суд не зобов`язаний вказувати, і тим більше диктувати, які мають бути вжиті заходи. Єдине, чого вимагає Конвенція, це надання особі можливості практично реалізувати своє право на судовий розгляд за умовами, які не суперечать вимогам пункту 1 статті 6.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

У рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Відтак, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема, і судом, як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Конституційний Суд України в пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес) і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 цього Кодексу). Шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 650 ЦК України зазначено, що особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 ЦК України).

Відповідно до ст.760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

З аналізу ст. 650, ч. 2 ст. 759 та ч. 3 ст. 760 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття права оренди майна на аукціоні/прилюдних торгах є різновидом договору оренди.

Отже, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору оренди, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові ВП Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20.

При розгляді справи судом встановлено, що за результатами проведення спірного аукціону 28.05.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець), ТОВ "Логістік Оіл" (орендар) та Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840912071 (т.1 а.с.172-185).

Таким чином, не є ефективним та належним способом захисту у межах справи №916/1526/21 вимога про визнання недійсним електронного аукціону №PS-2021-03-30-000164-1 з передачі в оренду державного нерухомого майна.

У зв`язку з наведеним, у задоволенні вимоги про визнання недійсним електронного аукціону слід відмовити.

Щодо вимоги про скасування наказу Регіонального відділння Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 12.05.2021 №700, яким був затверджений протокол проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-03-30-000164-1, то остання також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про визнання недійсним аукціону.

В частині вимог про визнання протиправними та скасування наказів Регіонального відділння Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 30.03.2021 №463 "Про включення об`єкту оренди до Переліку першого типу" та від 30.03.2021 №474 "Про затвердження оголошення на електронний аукціон об`єкта оренди державного майна та проекту договору", суд зауважує наступне.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, розглядаючи відповідний спір, суд має установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб, які звертаються з позовом, та чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним, тобто таким, що забезпечить поновлення порушеного права.

Проте, вимоги про визнання наказів протиправними та їх скасування є неефективним способом захисту.

Зазначені накази Регіонального відділення Фонду державного майна є актами ненормативного характеру, що застосовуюються одноразово, із прийняттям яких виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Спірні накази вичерпали свою дію внаслідок виконання. Скасування таких актів не породжує наслідків для позивача. Відтак обраний спосіб захисту порушеного права не забезпечує його реального захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 905/3280/16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, у постанові 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20.

За наведених обставин, означені вимоги задоволенню не підлягають.

Відносно вимоги про визнання протиправними та незаконними дій відповідача щодо включення частини офісних приміщень в будівлі та споруди митно-складського комплексу №11 (інв. №13083, реєстровий №01125672.2. РАЯИЮК1273), загальною площею 2558,90 кв.м, за адресою: м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30; критого складу в будівлі та споруди митно-складського комплексу №11 (інв. №13083, реєстровий №01125672.2. РАЯИЮК1273), загальною площею 3806,4 кв.м, за адресою: м.Чорноморськ, вул. Транспортна, 30; будівлі кам`яного складу 27-Б (інв. №13107, реєстровий №01125672.2. РАЯИЮК1280), загальною площею 3452,20 кв.м, за адресою м. Чорноморськ, вул.Транспортна, 30 А до Переліку нерухомого державного майна, щодо якого прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні, відповідно до Наказу від 30.03.2021 №463 (самостійна позовна вимога), то, на переконання суду, задоволення відповідної вимоги не здатне призвести до захисту права. Тому, встановлення певних обставин (щодо протиправності та неналежності дій) не є належним способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки розглядаючи таку вимогу суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

Відтак, у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними та незаконними дій відповідача слід відмовити.

Отже, обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження №14-125цс20), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21), від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (провадження №12-61гс21).

Окрім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно зі статтею 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі №910/11511/18).

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Частини перша, третя і четверта статті 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною другою статті 76 ГПК України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Із наведеного слідує, що на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (аналогічна позиція викладена у постанові ВС КГС у справі №904/2734/20 від 14.09.2021).

За змістом позовної заяви позивач Профспілка робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ в частині обґрунтування порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, зауважує, що відповідач Регіональне відділення ФДМУ протиправно, всупереч Цивільного кодексу України, актам цивільного законодавства - профільному Закону та Порядку №483 включив державне нерухоме майно до Переліку першого типу, провів аукціон на оренду державного майна та не прийняв до уваги умови, визначені Міністерством інфраструктури України щодо оренди державного нерухомого майна, викладені в листі від 27.03.2019 №3665/16/10-19, всупереч інтересам держави.

Із викладеного суд робить висновок, що позивач, крім іншого, оспорює факт неврахування відповідачем листа Міністерства інфраструктури України від 27.03.2019 №3665/16/10-19, яким було погоджено укладення договору оренди спірного нерухомого майна за умов доповнення умов конкурсу додатковими умовами, в тому числі щодо соціальних та трудових гарантій працівників порту.

Разом з тим, під час розгляду даної справи судом встановлено, що означений лист Міністерства інфраструктури України стосувався проведення іншого конкурсу на право оренди, який не відбувся.

При цьому, вимоги Міністерства, які викладені у листі від 27.03.2019 №3665/16/10-19, не відповідають Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, у зв`язку з чим не можуть розглядатись як дозвіл на передачу державного нерухомого майна в оренду та бути враховані під час проведення відповідного аукціону.

З цих же підстав суд відхиляє доводи позивача щодо неврахування вказаного листа Міністерства при проведенні спірного аукціону та укладення договору оренди та констатує, що позовна заява не містить чіткого обґрунтування за захистом яких прав позивач звернувся до суду.

Крім того, позивач наголошував, що не включення до проекту договору оренди визначених Міністерством додаткових умов оренди нерухомого майна (укладення соціальної угоди та заборони суборенди) потягнуло звільнення працівників Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ".

Водночас, позивачем не подано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження означеного.

Також, підтримуючи позицію позивача третя особа Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" у додаткових поясненнях (т.3 а.с.1-8) зазначила, що при передачі майна в оренду Орендодавцем (відповідачем) не було враховано істотних обставин, а саме кількості працівників, які працюють в Спеціалізованому вантажному комплексі (фактично виконують свої посадові обов`язки в межах майна, що було передано в оренду); викладена істотна обставина взагалі не відображена в договорі оренди, який було укладено за результатами проведеного конкурсу; орендар ухиляється від вирішення питання щодо забезпечення робочими місцями та збереження соціальних гарантій працівникам балансоутримувача, що фактично здійснюють свою діяльність в межах орендованого майна; жодного працівника СВК не було прийнято до ТОВ "Логістік Оіл" у зв`язку із переведенням із ДП "МТП "Чорноморськ"; ДП "МТП "Чорноморськ" вчиняє дії щодо захисту прав та інтересів державного підприємства шляхом спонукання ТОВ "Логістік Оіл" до переведення працівників до приватної компанії, оскільки з переходом об`єктів оренди до орендаря, державний стивідор втратив виробничі запаси та об`єкти портової інфраструктури, але кількість працівників не зменшилась, пропорційно втраті вантажопотоку на зазначених виробничих потужностях.

У зв`язку з чим третя особа вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та направлений на поновлення порушених прав працівників, в тому числі і ДП "МТП "Чорноморськ" щодо сплати сум заробітної плати та обов`язкових платежів до бюджету.

З огляду на означене суд зауважує, що аналіз умов укладеного за результатами спірного аукціону договору оренди та наслідків його укладення не входить до предмету доказування у даному спорі.

При цьому суд наголошує, що, як зазначено вище, за умовами Колективного договору саме на Адміністрацію, ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", було покладено обов`язки передбачати у відповідних договорах трудові та соціальні гарантії працівників порту, яких ці зміни стосуються.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Отже, слід зауважити, що під час розгляду спору, суд обмежений предметом та визначеними позивачем підставами позовних вимог.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу суд враховує, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу, не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15 травня 2023 р.


Дата ухвалення рішення	05.05.2023
Оприлюднено	18.05.2023
Номер документу	110879575
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності

Мачульський Г.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 05.05.2023 по справі 916/1526/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/1526/21

Рішення від 05.05.2023

Рішення
від 05.05.2023 по справі 916/1526/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ