Рішення

від 11.05.2023 по справі 759/1373/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1373/23

пр. № 2/759/1797/23

11 травня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМФ КОМПАНІ`про стягнення заборгованості по заробітній платі не виплаченої при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у січні 2023 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з ТОВ «ЛМФ КОМПАНІ» на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 43692 грн 50 коп. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позову зазначає, що з 26.02.2022 по цей час позивач проходить службу у ЗС України в бойовому підрозділі. З 21.12.2022 за станом здоров`я повернувся до Києва терміном на 30 днів для лікування, також зазначив, що до початку активних бойових дій він працював слюсарем з ремонту та обслуговування систем вентиляції та кондиціонування у ТОВ «ЛМФ КОМПАНІ» з 18.06.2012 по 02.09.2022 де у нього залишилася заборгованість по заробітній платі, проте позивача не ознайомили із наказом про звільнення, не надали розрахунок та не видали трудову книжку.

Також позивач зазначив, що відповідач здійснював нарахування по заробітній платі з червня 2021 р., проте з жовтня 2021 р. не подавав відносно ОСОБА_1 інформацію про нарахування відповідної заробітної плати до державної податковї служби України, яка станом на червень 2021 р. по жовтень 2021 складала 6000 грн 00 коп. на місяць, при цьому виплати по заробітній платі було нараховано 10.08.2021, 08.10.2021, 05.11.2021, 03.12.2021,14.01.2022 та 25.02.2022 на загальну суму 33407 грн 50 коп , проте позивач зазначає, що з 04.06.2021 по 18.06.2022 роботодавець повинен був зберігати за ним заробітну плату згідно ст. 119 КЗпП України та Закону №2325, внаслідок чого сума до виплати мала становити 77100 грн 00 коп., таким чином наявна заборгованість у розмірі 43692 грн 50 коп.

Крім того, у разі не виплати заробітної плати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівнику при звільненні сум у строки, передбачені у ст. 116 КЗпП України, підприємство, установа, організація мають виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, враховуючи те, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи ту обставину, що з моменту звільнення та звернення до суду пройшло 136 к.д. з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який складає 29475 грн 60 коп. станом на 16.01.2023.

Відповідач у встановленому судом строк не скористався можливістю подати відзив на позовну заяву.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Ул`яновську О.В. (а.с.33, 34).

Ухвалою судді від 25.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 36).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що згідно копії військового квитка ОСОБА_1 з 26.02.2023 на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 призваний у Збройні сили України (а.с. 9-17).

На підставі військового квитка від 21.12.2022 НОМЕР_2 ОСОБА_1 звільнений за станом здоров`я терміном на 30 днів з 21.12.2022 по 19.01.2022 (а.с. 18).

Так, згідно довідки вих.№7/12/2022-01 від 07.12.2022 ОСОБА_1 працював на посаді слюсаря з ремонту та обслуговування систем вентиляції та кондиціонування в період з 04.06.2022 (наказ про прийняття №02/06/2021-01) від 02.06.2021 по 02.09.2022 (а.с. 19).

Як вбачається з історії по картковому рахунку ОСОБА_1 з 01.05.2021 по 01.11.2021 йому нараховано заробітну плату за період 10.08.2021 у розмірі 8452 грн 00 коп.; 08.10.2021 у розмірі 4830 грн 00 коп. з 01.11.2021 по 01.05.2022 нараховано заробітну плату за період: 05.11.2021 у розмірі 4830 грн 00 коп.; 03.12.2021 у розмірі 4830 грн 00 коп.; 14.01.2022 у розмірі 5232 грн 50 коп.; 08.02.2022 у розмірі 5232 грн 50 коп.; 25.02.2022 у розмірі 5232 грн 50 коп., що в загальному складає 33407 грн 50 коп. (а.с. 21-26).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників про джерела та суми доходів ОСОБА_1 за період з IV кварталу 2018 р. по ІІ кварталу 2022 ( з 01.10.2018 по 30.06.2022) встановлено, що з червня 2021 р. по вересень 2021 р. ТОВ «ЛМФ КОМПАНІ» вносило відомості про заробітну плату, дальше по довідці відсутня інформація про доходи (а.с. 30, 31).

Позивач просить стягнути заборгованість на підставі поданого ним розрахунку із заробітної плати за період з червня 2021 р. (28 днів, прийняття на роботу 04.06.2021) по липень 2022 р. (18 днів до дати набрання чинності Закону 2352) у розмірі 43692 грн 50 коп., вираховуючи суму виплати відповідачем у розмірі 33407 грн 50 коп., що загалом складає 77100 грн 00 коп.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до приписів ст. 117 КЗпП України (в редакції на день звільнення позивача з посади) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа , організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи викладене, позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку, за період з 03.09.2021 по 16.01.2023 по день ухвалення судового рішення 11.05.2023, затримка розрахунку складає 251 календарних днів.

Визначаючи суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до п. 6 ч. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999 , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд погоджується з розрахунком позивача як таким, що проведений відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, згідно з п. 4 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення посадового окладу на кількість місяців розрахункового періоду.

Середній заробіток за час затримки - середньоденна заробітна плата Х кількість днів затримки виплати.

Середня заробітна плата = сума заробітної плати/число календарних днів.

Середня заробітна плата дорівнює мінімальній заробітній платі, встановленй законом 6500 грн /30днів-216,60.

Позивач подаючи позов до суду просив стягнути середні заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення

Кількість днів затримки з 09.09.2023 по 11.05.2023 складає 251 календарних днів. Середній заробіток за час затримки 216,60 х251 = 54366 грн 60 коп.

Так, згідно вимог ст. 117 КЗпП України (в редакції, яка діє на момент розгляду справи) разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Разом з тим, така редакції статті КЗпП України встановлена Законом № 2352-IX від 01.07.2022.

Згідно ст. 119 КЗпП України за працівниками, призначеними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладання нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігається місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

19.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022 р. Даним законом були внесені зміни до ч. 3 ст.119 КЗпП, згідно з якими скасовано збереження середнього заробітку мобілізованим працівникам.

Враховуючи зміни Закону №2325-ІХ суд вважає, що сума заборгованості по заробітінй платі, яку просить стягнути позивач є рарвомірною, оскільки період, за який він проситьстягнути підпадає під дію ст. 119 КЗпП України, до внесених змін, тобто до 19.07.2022.

Приписами ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже до правовідносин сторін мають застосовуватись положення КЗпП України, які діяли на момент звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, необхідно дійти висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

Звертаючись з цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.09.2021 по день розрахунку ), загальна кількість днів затримки - 251, що складає у сумі 54366 грн 60 коп. (розрахунок проведено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року), що перевищує розмір заборгованості із невиплачених позивачу при звільненні належних сум (43629 грн 50 коп.) є непропорційним наслідком правопорушення та несправедливим щодо роботодавця.

Отже, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку із встановленим розміром заборгованості з виплати належних при звільненні сум, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи й критеріям, вказаним Великою Палатою Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) від 26 червня 2019 року, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення належних виплат, а саме середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 27183 грн 30 коп. (54366,60/2 грн/2)

V. Розподіл судових витрат

відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового зборуна підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір в дохід держави пропорційно до задоволеної вимоги 1039 грн 96 коп.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 58 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 47, 75, 94, 115, 116, 117, 233 КЗпП України,Законом України «Про оплату праці»; ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМФ КОМПАНІ» про стягнення заборгованості по заробітній платі не виплаченої при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМФ КОМПАНІ» (код за ЄДРПОУ 42621076) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 43692 (Сорок три тисячі шістсот дев`яносто дві) грн 50 коп., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день розрахунку у розмірі 27183 (Двадцять сім тисяч сто вісімдесят три) грн 30 коп., що загалом складає 70875 (Сімдесят тисяч всімсот сімдесят п`ять) грн 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМФ КОМПАНІ» (код за ЄДРПОУ 42621076) в дохід держави судовий збір у розмірі 1039 (Одна тисяча тридцять дев`ять) грн 96 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 11.05.2023.