Постанова

від 09.05.2023 по справі 465/5784/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/5784/22 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С.

Провадження № 22-ц/811/2856/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Гай О.О.,

за участі в судовому засіданні апелянти ОСОБА_1 , її представників ОСОБА_2 , Зелінської С.В., представниці заявника Львівської міської ради - Гринихи Х.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова в складі судді Марків Ю.С. від 03 жовтня 2022 року у справі за заявою Львівської міської ради про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2022 року заяву Львівської міської ради про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено.

Забезпечено позов шляхом заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо приміщення павільйону загальною площею 24 кв.м. на АДРЕСА_1 . реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1913103346101 (номер запису про право власності 33198653).

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2022 року.

Вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що рішення про первинну реєстрацію нерухомого майна - будівлі павільйону приймалось Львівським міським бюро технічної інвентаризації Львівського обласного управління житлово-комунального господарства, на підставі діючих на той час норм Законодавства України, а саме будівля павільйону була визначена як торговий павільйон - тир, що є нежитловим приміщенням та відноситься до об`єктів нерухомого майна. Позивач при поданні заяви про забезпечення позову не надав жодних доказів того, що право власності на спірний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано з порушенням чинного на момент здійснення первинної реєстрації законодавства. Крім цього, у заяві про забезпечення позову, Львівська міська рада називає себе власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 (хоча власником земельної ділянки є територіальна громада міста Львова, а Львівській міській раді лише делеговано повноваження розпоряджатись майном громади в інтересах громади), крім того Львівська міська рада виокремлює «власні потреби» Львівської міської ради, як окремі потреби, а «потреби» територіальної громади вказує окремо. Звертає увагу суду, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу місцевого самоврядування, як юридичної особи публічного права, використовувати власність територіальної громади для власних потреб Львівської міської ради. Вважає, що подання заяви про забезпечення позову, який за своєю суттю та природою є безпідставним та яким Львівська міська рада намагається протиправно позбавити добросовісного набувача нерухомого майна ОСОБА_1 права приватної власності, замість того щоб використовувати передбачену Законом процедуру викупу нерухомого майна у випадку необхідності використання земельної ділянки для суспільних потреб, суд першої інстанції взяв до уваги неналежні та недопустимі докази надані Львівською міською радою, та прийняв рішення про заборону розпоряджатись належним фізичній особі майном, чим порушив її майнові права, гарантовані статтею 41 Конституції України. Предметом позову є скасування державної реєстрації права приватної власності та зобов`язання звільнити земельну ділянку, тобто при задоволенні такого позову, скасування державної реєстрації буде стосуватись конкретного об`єкту нерухомого майна і не залежить від особи, яка є власником такого майна. При відчуженні спірного об`єкту нерухомого майна до вирішення справи судом по суті, для Позивача і суду не може виникати жодних утруднень пов`язаних із розглядом справи, оскільки при відчуженні майна є передбачена цивільним процесуальним кодексом процедура заміни Відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянтки та її представників на підтримання апеляційної скарги, представниці заявника - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів заяви про забезпечення позову, апеляційної скарги, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 149-153, 261, 353, 354 ЦПК Українизадовольняючи заяву про забезпечення позову виходив з того, що приміщення павільйону загальною площею 24 кв.м. на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1913103346101 (номер запису про право власності 33198653) належить на праві власності гр. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1900 від 12.09.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Серафин Л.В., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №310199909 від 19.09.2022 року. Вказаний об`єкт на АДРЕСА_1 дійсно знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер: 4610136900:06:001:0015, тобто земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності та станом на момент подання заяви про забезпечення позову не передана в користування третім особам. Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відбувався неодноразовий перепродаж об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 та як наслідок проводилась державна реєстрація права власності. Зокрема, 17.05.2007 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 685 від 03.04.1999 року. В подальшому, 25.05.2007 року на підставі договору дарування № 1125 від 22.05.2007 року було проведено реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_4 . Згодом, 22.01.2010 року, на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2009 року № 3964, право власності на об`єкт на АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_5 та на даний час з 12.09.2019 ОСОБА_1 є власником вищевказаного приміщення павільйону. Постановляючи ухвалу суд виходив з того, що станом на сьогоднішній день, відбулась неодноразова перереєстрація приміщення павільйону за адресою: АДРЕСА_1 на нових власників, шляхом відчуження вказаного об?єкту, відтак не виключено, що в подальшому, підчас розгляду цивільної справи може відбутись ще не одна зміна власника вказаного об`єкта з внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що в свою чергу може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про скасування державної реєстрації права приватної власності та зобов`язання звільнити земельну ділянку, заяву про забезпечення позову слід задовольнити.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону.

Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливитивиконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіянихкримінальним правопорушенням.

Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій.

Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), дотаких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судомнакладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або маютьнаслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що:

-між сторонами дійсно виник спір та

-існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

-з`ясувати обсяг позовних вимог,

-дані про особу відповідача, а також

-відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та роз`яснень схожих за змістом правовідносин, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; а також беручи до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, - вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.09.2022 року Львівська міська рада звернулася в суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, яка буде заявлена до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Серафин Л.В.

В заяві просили суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо приміщення павільйону загальною площею 24 кв.м. на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1913103346101 (номер запису про право власності 33198653).

В обґрунтування заяви зазначили, що Львівською міською радою готується позовна заява до ОСОБА_1 , третя особа - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Серафин Людмила Вікторівна про скасування державної реєстрації права приватної власності та зобов`язання звільнити земельну ділянку. Вказують, що на даний момент у державному реєстрі права власності на нерухоме майно наявна наступна інформація: державна реєстрація права власності гр. ОСОБА_1 на приміщення павільйону, загальною площею 24 кв.м. на АДРЕСА_1 . реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1913103346101 (номер запису про право власності 33198653). Згідно з ухвалою Львівської міської ради від 22.03.2012 року № 1369 «Про користування фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 земельною ділянкою на АДРЕСА_1 » міська рада ухвалила передати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0045 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень в оренду терміном на 5 років на АДРЕСА_1 для обслуговування торговельного павільйону за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції. На виконання вказаної ухвали, 18.10.2012 року було укладено договір оренди землі з ОСОБА_5 терміном до 22.03.2017 року. Інформація щодо оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Пелип Іриною Богданівною 26.03.2016 року. В подальшому, ухвалою Львівської міської ради від 05.10.2017 року № 2491 «Про відмову ФОП ОСОБА_5 у продовженні терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 » відмовлено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 у продовженні на 3 роки терміну оренди земельної ділянки площею 0,0045 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136900:06:001:0015) для обслуговування торгівельного павільйону. Відповідно до висновку про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою від 29.11.2010 року № 5-11430/2401 (видано ФОП ОСОБА_5 ) земельна ділянка на АДРЕСА_1 площею 0,0045 га знаходиться в межах червоних ліній, на ній забороняється будь-яке капітальне будівництво та посадка багаторічних дерев. Зазначав також, що відповідно до містобудівельних обмежень та сервітутів щодо користування земельною ділянкою від 13.03.2017 року № 4-2401-316, земельна ділянка площею 0,0045 га по першій вимозі виконавчих органів повинна бути звільнена із землекористування, забороняється будь-яке будівництво та посадка багаторічних дерев. Окрім цього, пунктом 7 вказаних містобудівних обмежень встановлено, що забороняється будь-яке будівництво та оформлення права власності на тимчасову споруду. Відповідно до інформації відділу самоврядного контролю за використання та охороною земель Департаменту містобудування ЛМР ухвал Львівської міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки площею 0,0045 га з кадастровим номером 4610136900:06:001:0015 на АДРЕСА_1 не приймалось. Згідно з листом управління архітектури та урбаністики від 20.07.2022 року № 4-2401-5982, вихідні дані на проектування (містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва) на АДРЕСА_1 не надавались. Листом управління комунальної власності від 14.07.2022 року № 4-2302-5760 повідомлено, що згідно бази даних нарахування орендних платежів договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасвої споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 24 кв.м у період з 2012 до липня 2022 року не обліковується. Відповідно до листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 06.07.2022 року № 4-0006-5391 у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутня інформація про видачу дозвільних документів на виконання будівельних робіт та готовність об`єкта до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано право власності на приміщення павільйону (будівля літера «Б») загальною площею 24 кв.м. Матеріал стін - метал. Зокрема, відповідно до технічного паспорта від 25.05.2007 року, будівля під літ. «Б» на АДРЕСА_1 має площу 24 кв.м, матеріал зовнішніх стін- метал, матеріал перекриття - метал. Вказаний об`єкт на АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер: 4610136900:06:001:0015, тобто земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності та станом на момент подання цього позову не передана в користування третім особам. Право власності на об`єкт площею 24 кв.м зареєстровано за ОСОБА_1 12.09.2019 року на підставі договору купівлі-продажу № 1900 від 12.09.2019 року, видавник: Серафин Л.В., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу. Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_1 придбала приміщення павільйону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 24 кв.м, що розташоване на земельній ділянці площею 0,0045 га кадастровий номер земельної ділянки - 4610136900:06:001:0015. Зазначав, що з моменту укладення вказаного договору купівлі-продажу новий власник ОСОБА_1 не зверталась до Львівської міської ради та її виконавчих органів з проханням оформлення права користування/власності на земельну ділянку, на якій розміщено об`єкт, що був предметом купівлі-продажу. Окрім цього, вказував, що власники приміщення павільйону загальною площею 24 кв.м. на АДРЕСА_1 неодноразово змінювались. На даний час, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником приміщення павільйону, загальною площею 24 кв.м, на АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 33483644, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1913103346101. Відтак, Львівська міська рада, як власник земельної ділянки на АДРЕСА_1 , вважає, що діяльність щодо самовільного будівництва, а також небажання самостійно демонтувати будинок за вказаною адресою порушує передбачене статтею 95 Земельного кодексу України право Львівської міської ради, як власника земельної ділянки самостійно господарювати на землі, використовуючи у встановленому порядку для власних та територіальної громади потреб корисні властивості землі. В результаті укладених правочинів щодо спірного майна - будинку на АДРЕСА_1 - Львівська міська рада позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , на якій знаходиться будинок, що перебуває у власності відповідачів. Вказується, що Львівська міська рада має реальні підстави вважати, що відповідачі можуть розпорядитися спірним об`єктом, що знаходиться на праві власності та відчужити його на користь інших осіб, для ухилення від виконання рішення суду, що в свою чергу ускладнить, або навіть зробить неможливим виконання рішення суду. Оскільки, станом на сьогодні, відбулась уже неодноразова перереєстрація об`єкта на АДРЕСА_1 , відтак і в подальшому може відбутись ще не одна зміна власника вказаного об`єкта з внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із матеріалів, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, доводів апеляційної скарги та пояснень учасників справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір, що стосується скасування державної реєстрації права приватної власності на приміщення павільйону загальною площею 24 кв.м. на АДРЕСА_1 та звільнення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136900:06:001:0015.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне приміщення павільйону загальною площею 24 кв.м. на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1913103346101 (номер запису про право власності 33198653) належить на праві власності гр. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1900 від 12.09.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Серафин Л.В., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №310199909 від 19.09.2022 року.

Вказаний об`єкт на АДРЕСА_1 дійсно знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер: 4610136900:06:001:0015, тобто земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності та станом на момент подання заяви про забезпечення позову не передана в користування третім особам.

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відбувся неодноразовий перепродаж об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 та як наслідок проводилась державна реєстрація права власності. Зокрема, 17.05.2007 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 685 від 03.04.1999 року. В подальшому, 25.05.2007 року на підставі договору дарування № 1125 від 22.05.2007 року було проведено реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_4 . Згодом, 22.01.2010 року, на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2009 року № 3964, право власності на об`єкт на АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_5 та на даний час з 12.09.2019 ОСОБА_1 є власником вищевказаного приміщення павільйону.

По своїй суті майбутній позов слід вважати майновим та таким, що спрямований на захист права власності та повернення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади.

Із вказаного, також, вбачається, що спірним об`єктом нерухомості відповідачка ОСОБА_1 , як власниця, на даний час, вправі вільно розпоряджатися, що може свідчити про потенційну можливість (зважаючи на наявність даного спору та в залежності від ходу його розгляду) вчинення і будь-яких інших дій щодо відчуження, зміни власника (володільця) вказаного майна, зміни статусу майна, його видозміни, тощо протягом продовження розгляду справи та відповідно може свідчити про потенційні загрози для виконання можливого рішення про задоволення позову.

Крім цього, про потенційні загрози для виконання можливого рішення суду, також, слід вважати свідчать і факти переходу власності на спірне майно та зміни його правового статусу.

Також, судом першої інстанції правильно встановлено, що станом на сьогоднішній день, відбулась неодноразова перереєстрація приміщення павільйону за адресою: АДРЕСА_1 на нових власників, шляхом відчуження вказаного об?єкту, відтак не виключено, що в подальшому, підчас розгляду цивільної справи може відбутись ще не одна зміна власника вказаного об`єкта з внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що в свою чергу може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про скасування державної реєстрації права приватної власності та зобов`язання звільнити земельну ділянку. Так, зважаючи на потенційні загрози змін, що стосуватимуться спірного майна (зміни його власника, видозміни, зміни статусу, тощо) та у випадку їх настання, задоволення вказаних позовних вимог не матиме жодного правового значення для заявника (позивача) та вказане призведе до необхідності повторного звернення до суду або й взагалі унеможливить відновлення прав та законних інтересів, за захистом яких заявник (позивач) звертається до суду.

Зважаючи на вказане, заходи забезпечення слід вважати співмірними із позовними вимогами, а саме стосуються спірного майна та стосуються майна відповідача у даній справі (не порушуючи прав інших осіб, протилежного не встановлено); наявні потенційні загрози для виконання потенційного рішення суду про задоволення позову, - суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, вважаючи, що спір в судовому порядку не вирішено по суті; заявником обґрунтовано наведено припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі та, як вбачається з матеріалів справи, призвести до порушення прав та законних інтересів позивача, враховуючи, також, і те, що вид забезпечення позову запропонований позивачем у заяві про забезпечення позову суд вважав співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами.

Відповідно слід вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу ж суду першої інстанції, як таку, що відповідає обставинам, які мають значення та вимогам закону слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 16 травня 2023 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра