Ухвала

від 03.05.2023 по справі 757/8613/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.03.2023 задоволено клопотання слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, в ході проведення обшуку 01.03.2023, на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва (справа № 757/4685/23-к), а саме на кошти, які належать підозрюваному ОСОБА_7 , в сумі: 157 800 грн., 14 200 доларів США, 350 євро, 200 російських рублів, які поміщено до спец пакету PSP3287641.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

---

Справа № 757/8613/22-к Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/2562/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник вказував на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтовано.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.02.2023 про надання дозволу на проведення обшуку, дозвіл на вилучення грошових коштів не надавався.

Підозрюваного позбавлено можливості ознайомитися із клопотанням слідчого та доданими до нього матеріали, та як наслідок підготувати письмові заперечення.

Вилучені грошові кошти належать цивільній дружині підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_10 , про даний факт повідомлено під час проведення обшуку.

У доданих до клопотання слідчого матеріалах відсутні докази отримання даних грошових коштів злочинним шляхом.

Захисник вказував на відсутність доказів відповідності вилучених грошових коштів критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України, а також на формальність постанови про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні.

На переконання апелянта, відсутні правові підстави для накладення арешту на вилучені грошові кошти.

Клопотання слідчого подано з порушенням строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки обшук проведено 01.03.2023, а клопотання до слідчого судді подано лише 03.03.2023.

Крім того, апелянт вказував на те, що копію оскаржуваної ухвали та можливість ознайомитися з матеріалами судового провадженні він отримав лише 31.03.2023, а тому скаргу подано у строк на апеляційне оскарження.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто у відсутності підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 .

Згідно даних наявної у матеріалах судового провадження розписки (а.с. 95), копію оскаржуваної ухвали захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 отримав 31.03.2023, тоді як подано апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку 03.04.2023, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12021152310000264 від 04.09.2021 за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 2 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України; ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 2 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 209 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 1 ст. 209 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190 КК України; ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 1 ст. 209 КК України; ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 190; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190 КК України та за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 та ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у 2021-2023 роках учасники злочинної організації під керівництвом ОСОБА_11 та Особи 1 систематично вчиняють заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) в особливо великих розмірах під приводом продажу дизельного палива, мінеральних добрив та генераторів.

Так, зазначеними невстановленими особами придбано раніше діючі юридичні особи, що в подальшому використанні під час вчинення злочинів (заволодіння коштами потерпілих з використанням реквізитів цих підприємств), зокрема встановлено понад 20 таких юридичних осіб.

Після придбання вищевказаних юридичних осіб та переоформлення їх на осіб, які не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність, учасники організованої групи продовжуючи створювати умови для використання цих юридичних осіб під час вчинення злочинів, а саме з метою введення в оману майбутніх потерпілих щодо їх діяльності, документально збільшили розміри їх статутних капіталів, без фактичного їх поповнення, а також внесли відомості про зміну основного виду їх економічної діяльності на діяльність, та відкрили рахунки в різних банківських установах.

В подальшому невстановленими особами, виготовлялися з використанням реквізитів придбаних для вчинення злочину юридичних осіб документи фінансово-господарської діяльності, а саме: рахунки-фактури, договори постачання, заявки, специфікації тощо, та направлялися засобами електронного зв`язку особам, які виявили зацікавленість у придбанні мінеральних добрив або дизельного пального, із зазначенням при цьому реквізитів спеціально відкритих для вчинення злочинів рахунків.

Використовуючи реквізити наступних підприємств: ТОВ «Сенер Груп» (ЄДРПОУ 44360719), ТОВ «АКТИВ ГРУПС ТГ» (ЄДРПОУ 34429318), ТОВ Фірма «Антарі» (ЄДРПОУ 22148507), ТОВ «Гросбіз» (ЄДРПОУ 43175689), ТОВ "ЕВРОТЕХ ЮА" (ЄДРПОУ 44842374), ТОВ «Едера 11» (ЄДРПОУ 37492911), ТОВ «Делпі Про» (ЄДРПОУ 44775764), ТОВ «Металіка України» (ЄДРПОУ 43819082), ТОВ «Крафт Солюшн» (ЄДРПОУ 44176966), ТОВ «МАКССЕЙЛ ЛТД» ( ЄДРПОУ 44509703), ТОВ Фірма «Марвел» (ЄДРПОУ 36449252), ТОВ «ТРЕЙДКОМ ОПТІМА» (ЄДРПОУ 44475821), ТОВ «ВІННЕР ТРЕЙД КОМПАНІ» (ЄДРПОУ 44436274), ТОВ «ПОРТАГРОТРЕЙД» (ЄДРПОУ 44250300) та інших підприємств, заволоділи коштами потерпілих на суму понад 20 000 000 грн.

Всього у зазначений період часу учасники злочинної організації, створеної ОСОБА_11 та Особою № 1, шляхом введення в оману потерпілих заволоділи чужим майном на загальну суму 10 027 302,22 грн.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.02.2023 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 .

01.03.2023 у межах даного кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру в участі у злочинній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 255 КК України; у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому, вчиненому у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 190 КК України; та у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), у великих розмірах, вчиненому повторно, у складі злочинної організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190 КК України.

Згідно даних протоколу обшуку від 01.03.2023, цього ж дня проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільні телефони, ноутбук, банківські картки сім-картки та грошові кошти, а саме кошти в сумі: 157 800 грн., 14 200 доларів США, 350 євро, 200 російських рублів.

Постановою слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 від 02.03.2023 грошові кошти в сумі: 157 800 грн., 14 200 доларів США, 350 євро, 200 російських рублів, виявлені та вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12021152310000264.

03.03.2023 слідчий Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , в якому просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме кошти в сумі 157 800 грн., 14 200 доларів США, 350 євро, 200 російських рублів, які поміщено до спец пакету PSP3287641.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.03.2023 задоволено клопотання слідчого, та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, в ході проведення обшуку 01.03.2023, на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва (справа № 757/4685/23-к), а саме на кошти, які належать підозрюваному ОСОБА_7 , в сумі: 157 800 грн., 14 200 доларів США, 350 євро, 200 російських рублів, які поміщено до спец пакету PSP3287641.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Згідно п.п. 1, 2 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на грошові кошти, вилучені за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_7 , з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 12021152310000264 від 04.09.2021, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Крім того, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про наявність обставин, передбачених ч. 4 ст. 170 КПК України, для арешту грошових коштів з тих підстав, що вони можуть підлягати спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 грошові кошти, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи зникнути.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучені за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_7 грошові кошти, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Доводи апелянта про те, що вилучені грошові кошти не відповідають критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучені грошові кошти можуть бути є об`єктом кримінально-протиправних дій або набуті кримінально-протиправним шляхом, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження.

Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що вилучені грошові кошти належать цивільній дружині підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_10 , захисником до апеляційної скарги не долучено та під час апеляційного розгляду не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.

Як убачається із матеріалів клопотання, та не заперечується стороною захисту, грошові кошти вилучено в ході обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_7 . Вказана обставина, з урахуванням відсутності доказів про належність грошових коштів іншим особам, дає колегії суддів підстави вважати про належність вилученого майна саме ОСОБА_7 .

Крім того, як убачається зі змісту апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 та долученого до неї договору про надання правової допомоги від 06.03.2023, адвокат ОСОБА_6 надає правову допомогу підозрюваному ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, та доказів на підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_6 на здійснення захисту ОСОБА_10 , до апеляційної скарги не долучено.

При цьому, посилаючись в апеляційній скарзі на те, що вилучене майно належить ОСОБА_10 , доказів на підтвердження повноважень на здійснення захисту якої ОСОБА_6 не надано, апелянтом не наведено доводів про те, яким чином накладений ухвалою слідчого судді арешт порушив права та охоронювані законом інтереси особи, в інтересах якої захисник звернувся з апеляційною скаргою - ОСОБА_7 .

Посилання апелянта на недотримання слідчим вимог ч. 5 ст. 171 КПК України при зверненні з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна,не впливає на правильність висновків про доведеність слідчим мети та підстави для накладення арешту за викладених у клопотанні обставин та суть прийнятого рішення, а тому колегія суддів вважає, що вказана обставина не є безумовною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.

Доводи апелянта про те, що підозрюваного позбавлено можливості ознайомитися із клопотанням слідчого, ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Інші зазначені в апеляційних скаргах доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3