Постанова

від 16.05.2023 по справі 200/5269/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року справа №200/5269/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 р. у справі №200/5269/22 (головуючий І інстанції Арестова Л.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Краматорської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Краматорської районної державної адміністрації (далі відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Краматорської районної державної адміністрації Донецької області щодо не надання інформації ОСОБА_1 на її письмовий запит від 11.11.2022 відповідно до Закону України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації»;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Краматорської районної державної адміністрації надати інформацію ОСОБА_1 на її письмовий запит від 11.11.2022 відповідно до Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» щодо прізвища, ім`я, по-батькові, поштову адресу, адресу електронної пошти або номер засобу зв`язку відповідальної особи Управління соціального захисту населення Краматорської районної державної адміністрації Донецької області, яка за своїми функціональними обов`язками відповідає за нарахування та виплату державної соціальної допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.01.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Краматорської районної державної адміністрації Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Краматорської районної державної адміністрації Донецької області, яка полягала у ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 11.11.2022 у відповідності до положень Закону України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації». Зобов`язано Управління соціального захисту населення Краматорської районної державної адміністрації Донецької області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 11.11.2022 відповідно до положень Закону України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В решті позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Краматорської районної державної адміністрації Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Позивач, не погодившись з таким додатковим рішенням, звернулась до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та прийняти нове, яким стягнути на користь позивача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 13 000,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що види адвокатської діяльності з надання консультацій і роз`яснень з правових питань, аналізу відомостей про факти, що можуть використовуватися як докази у справі не є складовими частинами таких видів адвокатської діяльності як складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, оскільки вони за своїм мотивом, ціллю, способом, засобом та результатом діяльності суттєво відрізняються один від одного. Позовна заява, відзив, відповідь на відзив, заперечення та заява про надання доказів правничої допомоги, це різні за своєю формою та змістом процесуальні документи, які подаються до суду в порядку черговості в різний час та з різних підстав. Отже, суд першої інстанції при вирішенні питання неспівмірності суми судових витрат на професійну правову допомогу, помилково дійшов висновку про те, що зустріч та усна консультація клієнта; аналіз відомостей про факти, що можуть використовуватися як докази у справі; складання проекту позовної заяви враховуючи практику Верховного Суду; складання проекту відповіді на відзив на позовну заяву враховуючи практику Верховного Суду; складання проекту заяви по справі про надання доказів правничої допомоги є складовими частинами таких послуг як написання позовної заяви та підготовка позовної заяви для направлення до суду, унаслідок чого прийняв незаконне та необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.

Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Також, позивач просить стягнути з Управління соціального захисту населення Краматорської районної державної адміністрації Донецької області на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу, надану під час апеляційного оскарження додаткового рішення суду у розмірі 4000,00 грн.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 р. у справі №200/5269/22, в якому заперечував щодо співрозмірності та обґрунтованості витрат на правову допомогу та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

31.01.2023 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №200/5269/22. В якій просив суд приєднати цю заяву та документи, які додаються, до матеріалів адміністративної справи №200/5269/22, та ухвалити додаткове судове рішення по адміністративній справі №200/5269/22, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 13000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. Крім того, позивач просив суд поновити строк подачі заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі №200/5269/22.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано копії:

- договір про надання правової допомоги від 15.12.2022;

- тарифи вартості послуг;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 10.01.2023 за договором про надання правової допомоги від 15.12.2022;

- квитанція про сплату послуг №10/01-23 2023 за договором про надання правової допомоги від 15.12.2022;

- ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) ч.7 ст.139 КАС України.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Аналіз наведених норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України).

Таким чином, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу суд апеляційної інстанції зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Подоприголовим Віктором Євгеновичем та клієнтом, ОСОБА_1 , укладено договір про надання правової допомоги від 15.12.2022, відповідно до якого адвокат зобов`язується надати усіма законними методами та способами правову допомогу у адміністративній справі за позовом клієнта до Управління соціального захисту населення Краматорської районної державної адміністрації Донецької області, щодо ненадання інформації ОСОБА_1 на її письмовий запит від 11.11.2022 відповідно до Закону України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації», а клієнт зобов`язується у разі винесення остаточного рішення по справі, сплатити гонорар (винагороду) адвокату, за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати за її надання у обсязі та на умовах визначених договором.

Відповідно до підпункту 4.1. пункту 4 договору про надання правової допомоги від 15.12.2022 ціна договору складається з сум вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього договору.

Позивач зазначив, що у зв`язку з розглядом адміністративної справи №200/5269/22 були понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 13000,00 грн.

Вартість юридичної допомоги підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 10.01.2023 за договором про надання правової допомоги від 15.12.2022 про те, що адвокат з 15.12.2022 по 10.01.2023 надав клієнту послуги відповідно до договору про надання правової допомоги від 15.12.2022, а клієнт прийняв надані послуги на суму 13000,00 грн.:

- зустріч та усна консультація клієнта (1 година) 500,00 грн.;

- аналіз відомостей про факти, що можуть використовуватися як докази у справі (1 година) 300,00 грн.;

- складання проєкту позовної заяви враховуючи практику Верховного Суду (9 стор./2 години) 7200,00 грн.;

- складання проєкту відповіді на відзив на позовну заяву враховуючи практику Верховного Суду (5 стор./2 години) 4000,00 грн.;

- складання проєкту заяви по справі про надання доказів правничої допомоги (2 стор./1 година) 1000,00 грн.

Щодо стягнення на користь позивача вартості наданих послуг адвокатом, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що включена до гонорару адвоката вартість таких послуг як зустріч та усна консультація клієнта (1 година); аналіз відомостей про факти, що можуть використовуватися як докази у справі (1 година) за своєю суттю не є витратами, пов`язаними з правничою допомогою адвоката в розумінні ст.132, 134 КАС України, не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом цієї судової справи, для цілей їх відшкодування за рахунок іншої сторони.

Аналіз адвокатом норм законодавства, необхідних для вирішення спору, судової практики Верховного Суду з аналогічних справ, не є правовою допомогою адвоката своєму клієнту, тому вартість цих послуг не може включатися до витрат, вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Приймаючи до уваги, що згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 10.01.2023 послуга із складання проекту позовної заяви враховуючи практику Верховного Суду (9 стор./2 години (800 грн. 1 стор.)) 7200,00 грн., складання проекту відповіді на відзив на позовну заяву враховуючи практику Верховного Суду (5 стор./2 години 4000,00 грн.); складання проекту заяви по справі про надання доказів правничої допомоги (2 стор./1 година 1000 грн.) є складовими частинами таких послуг як написання позовної заяви та послуг, які пов`язані з розглядом справи, крім того наявність послуг, які не підпадають під правову допомогу в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (зустріч та усна консультація клієнта; аналіз відомостей про факти, що можуть використовуватися як докази у справі), виходячи з предмета та підстав позову, наявну судову практику в аналогічних спорах, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для розподілу між сторонами судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача.

Такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищенаведене, оскільки у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення у справі №200/5269/22 відмовлено, вимога позивача про стягнення з відповідача на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу, надану під час апеляційного оскарження додаткового рішення суду у розмірі 4000,00 грн., задоволенню не підлягає.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, та вважає, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 р. у справі №200/5269/22 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 р. у справі №200/5269/22 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 16 травня 2023 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко