Постанова

від 03.05.2023 по справі 803/13/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 803/13/16 пров. № А/857/4638/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,

представника позивача Ліщука О. О.,

представника відповідача Каленюка Д. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпостач» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року (прийняту в м. Луцьку суддею Дмитруком В. В.; складену в повному обсязі 02 лютого 2016 року) в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпостач» до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (правонаступником якої є Головне управління ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандпостач» (далі - ТОВ «Грандпостач», Товариство) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) форми «Р» від 24 грудня 2015 року за №№ 0005882203 та 0005892203.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «Грандпостач» та ТОВ «Захід Агропостач» мали реальний характер, що підтверджується наявними, оформленими без порушень норм податкового законодавства, первинними документами, які пред`являлися для проведення перевірко описані в акті, та щодо існування та правильності оформлення яких, у перевіряючої органу відсутні будь які сумніви. Вказані відносини підтверджуються наданими до перевірки і до суду видатковими накладними, а також податковими накладними. За придбаний товар кошти були сплачені в повному обсязі, що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків та копіями платіжних доручень. Надалі придбаний товар був проданий іншим підприємствам та організаціям, про що свідчать також наявні видаткові та податкові накладні, оформлені належним чином та без порушень норм законодавства, та зареєстровані в ЄРПН, а також відповідним реєстром господарських операцій з вказаними контрагентами.

Відтак, висновки контролюючого органу про безтоварність його господарських операцій з контрагентами є безпідставними та спростовуються наданими під час перевірки первинними документами, що свідчить про необґрунтованість донарахування йому податкових зобов`язань з податку на прибуток і податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржило ТОВ «Грандпостач», яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи, за невідповідності висновків суду обставинам справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує загалом тими ж доводами, що й вимоги позовної заяви. Також зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою реальність укладених позивачем договорів, позаяк такі були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які і настали, а на суму вартості товару були виписані податкові накладні, видаткові накладні та здійснено повний розрахунок. Товарно-транспортні накладні при цьому не виписувались, позаяк придбані товари не переміщувались, оскільки він і його контрагент ТОВ «Захід Агропостач» знаходилися за однією адресою. Крім того, судовими рішеннями, що набрали законної сили, спростовані твердження контролюючого органу про фіктивність господарських операцій між ТОВ «Захід Агропостач» та іншими юридичними особами по ланцюгу поставки.

Головне управління ДПС у Волинській області подало до суду клопотання про заміну відповідача правонаступником, яке необхідно задовольнити з огляду на таке.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області та визначено як правонаступника - Головне управління ДФС у Волинській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" реорганізовано Головне управління ДФС у Волинській області шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у Волинській області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р оголошено про початок роботи Державної податкової служби України, а згідно з наказом Головного управління ДПС у Волинській області від 29 серпня 2019 року № 10 розпочато виконання Головним управлінням ДПС у Волинській області функцій і повноважень Головного управління ДФС у Волинській області, що припиняється

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Як встановлено судом, Луцька ОДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Грандпостач» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 28.02.2015 за наслідками проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Захід Агропостач», за результатами якої склала акт від 14.12.2015 № 6100/22-03/37887249.

За висновками акта перевірки Товариством порушено вимоги:

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме, занижено податок на додану вартість на загальну суму 519 865 грн;

- пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, а саме, завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2014 рік на загальну суму 2 599 325 грн, що призвело до заниження сплати до бюджету податку на прибуток за 2014 рік в розмірі 467 879 грн.

Вказані висновки обґрунтовані встановленою відсутністю реального виконання умов договору поставки від 24.04.2012 № 240412/1, укладеного між позивачем та ТОВ «Захід Агропостач», позаяк:

- у вказаному договорі зазначено реквізити банківського рахунку позивача, відкритого лише 11.06.2013;

- з видаткових накладних неможливо ідентифікувати особу - отримувача придбаного товару;

- одна з податкових накладних на суму 232 277 грн, в тому числі ПДВ - 38 712,83 грн (від 31.07.2014 № 3), не зареєстрована в ЄРПН;

- відсутні документи щодо якості та походження придбаного товару; встановлений обрив ланцюга постачання товарів.

Відповідно до встановлених порушень на підставі вказаного акта перевірки Луцька ОДПІ 24 грудня 2015 року прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0005892203, яким збільшила позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 649 828,75 грн (з яких за основним зобов`язан-ням - 519 863 грн та за штрафними санкціями - 129 965,75 грн), та

- № 0005882203, яким збільшила позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 584 848,75 грн (з яких за основним зобов`язанням - 467 879 грн та за штрафними санкціями - 116 969,75 грн).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, Товариство оскаржило їх до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що надані позивачем первинні документи не свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, оскільки містять суттєві недоліки, наявність яких унеможливлює встановлення фактичного виконання умов зазначеного договору поставки.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Згідно з пунктів 198.1 - 198.3, 198.6 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Проте, наявність виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

А статтею 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

За змістом цих норм первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкта оподаткування. В іншому випадку первинні документи, які не відображають реального руху активів між учасниками господарської операції, є недостовірними. Тобто, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

А наявність у позивача первинних документів не є безумовним підтвердженням того, що ці операції мали місце; для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений вказаним Законом.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88) під первинними документами розуміють документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійснені господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (п. 2.5 Положення № 88).

Як видно з матеріалів справи, основним видом економічної діяльності ТОВ «Грандпостач» є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням.

Між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Захід Агропостач», як постачальником, 24.04.2012 було укладено договір поставки за № 240412/1, згідно з яким постачальник зобов`язується передати у власність покупця запасні частини та інші деталі, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору; покупець отримує товар згідно з накладною, виданою продавцем, на складі постачальника за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Мамсурова, 8б.

Господарські відносини підтверджуються: видатковими накладними № 36 від 22.04.2014, № 37 від 14.05.2014, № 58 від 13.10.2014, № 40 від 16.06.2014, № 41 від 16.06.2014, № 43 від 23.06.2014, № 42 від 23.06.2014, № 1 від 27.06.2014, № 44 від 30.06.2014, № 47 від 21.07.2014, № 48 від 28.07.2014, № 49 від 31.07.2014, № 52 від 26.08.2014, № 53 від 30.08.2014, № 54 від 16.09.2014, № 55 від 23.09.2014, № 57 від 07.10.2014, № 59 від 20.10.2014, № 64 від 31.10.2014, № 60 від 27.10.2014, № 65 від 17.11.2014, № 4 від 10.12.2014; податковими накладними № 1 від 22.04.2014, № 2 від 14.05.2014, № 1 від 16.06.2014, № 2 від 16.06.2014, № 5 від 23.06.2014, № 4 від 23.06.2014, № 6 від 30.06.2014, № 1 від 21.07.2014, № 2 від 28.07.2014, № 3 від 30.08.2014, № 1 від 16.09.2014, № 2 від 23.09.2014, № 2 від 07.10.2014, № 4 від 13.10.2014, № 5 від 20.10.2014, № 6 від 27.10.2014, № 10 від 31.10.2014, № 1 від 17.11.2014, № 3 від 31.07.2014, № 1 від 26.08.2014, № 3 від 10.12.2014, № 3 від 27.06.2014.

Оплата за придбаний товар була здійснена безготівковим способом; платіжні доручення в призначенні платежу містять інформацію про акти звірки, проте, їх неможливо дослідити через закінчення строків зберігання. А не зазначення в платіжних дорученнях реквізитів цього договору не спростовує реального придбання та оплати товару, позаяк між сторонами цього договору в спірний період інші операції не укладалися.

Надалі придбаний товар був використаний в господарській діяльності Товариства, підтвердження чого є реєстри виданих та отриманих податкових накладних про продаж відповідного товару іншим підприємствам та організаціям.

Одним із доводів контролюючого органу, на який він покликається як на підставу безтоварності господарських операцій за вказаним договором, є те, що цей договір укладений 24.04.2012, проте, в частині реквізитів сторін зазначено реквізити банківського рахунку позивача, відкритого лише 11.06.2013.

Вважаючи такі доводи безпідставними, колегія суддів зауважує, що згідно з пунктом 11.4 вказаного договору усі зміни і доповнення в договір вносяться тільки за взаємною згодою сторін; додаткові угоди, доповнення до цього договору становлять його складову та невід`ємну частину, відтак, зміна банківських реквізитів не є доповненням до договору, а тому відповідні реквізити могли бути замінені в самому договорі за взаємною згодою сторін без укладення додатків до такого.

Судом встановлено, що в зв`язку з відкриттям ТОВ «Грандпостач» нового розрахункового рахунку НОМЕР_1 (Банк: в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805), з метою уникнення можливих несприятливих наслідків проведення помилкових платежів, сторони підписали новий примірник того ж договору від 24.04.2012 № 240412/1, в якому був зазначений вже новий рахунок.

Також, цей договір не є нікчемним, не визнавався судом недійсним, а тому, на переконання колегії суддів, є належним доказом на підтвердження існування відповідних договірних відносин між сторонами цього договору, а вчинення зазначених дій не суперечить чинному законодавству, при тому, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за цим договором Товариство надало первинні документи, зокрема, копії податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, які не містять дефектів, узгоджуються між собою та належним чином підтверджують відповідні господарські операції.

Щодо ненадання Товариством довіреностей на отримання товару, то відповідно до наявних в справі копій видаткових накладних, товар, придбаний у ТзОВ «Захід Агропостач», був отриманий ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та особою, без зазначення посади, прізвища та ініціалів.

Встановлено, що такі особи перебували в трудових відносинах в позивачем, займали посади менеджерів з постачання та мали право отримувати товар без наявності доручення. А підпис невстановленої, на думку контролюючого органу, особи відповідає підпису директора ТОВ «Грандпостач» Миронюка С. Л., який вправі також діяти від імені юридичної особи без довіреності. Всі накладні містять особистий підпис осіб, яка брали участь у здійсненні господарської операції, печатки контрагентів, а також у них зазначено назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Відтак, доводи податкового органу про безтоварність операцій у зв`язку з відсутністю довіреностей осіб-отримувачів товару, є безпідставними.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то апеляційний суд вважає, що такі підставно відсутні у позивача, оскільки його - контрагент ТзОВ «Захід Агропостач» знаходився за тією ж адресою, що й позивач: 43017, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Мамсурова, 8Б, оскільки орендують відповідні різні частини господарських приміщень (офісу та складу) у орендодавця ФОП ОСОБА_3 , в зв`язку з цим, що виключало необхідність здійснювати транспортування товару і не було жодної необхідності виписувати товарно-транспортні накладі для переміщення вказаних товарів, та виписувати довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження вказаного позивачем долучено копії догорів оренди приміщень.

У ході проведення перевірки встановлено не зареєстровану в ЄРПН податкову накладну від 31.07.2014 № 3 (накладна містить коди УКТ ЗЕД) на загальну суму - 232 277,00 грн, в т. ч. ПДВ - 38 712,83 грн (найменування: с/г запчастини ) чим порушено пункт 201.10 статті 201 ПК України.

Проте, встановлено, що вказана наклад було включена ТОВ «Захід Агропостач» до ЄПРН і цим контрагентом було сплачено до бюджету відповідну суму ПДВ, що підтверджено копією декларації з ПДВ.

З приводу того, що Товариство не надало необхідних документів на підтвердження якості та походження товарів встановлено, що в спірних відносинах позивач не є імпортером сільськогосподарських запчастин, а лише посередником, що виключає наданням ним сертифікатів якості на придбаний товар. При цьому, відсутність таких документів сукупно з іншими первинними документами не може свідчити про те, що господарська операція не відбулася.

А покликання податкового органу щодо обриву ланцюга постачання товарів між ТОВ «Захід Агропостач» та його постачальниками спростовані постановами Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року в справі № 803/2693/14, від 23 січня 2015 року в справі № 803/2691/14, від 8 грудня 2014 року в справі № 803/2399/14, які набрали законної сили.

Також, закон не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактично: сплати контрагентом податку до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначене не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, законодавством не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Також встановлено, що кримінальне провадження № 32015030000000074, внесене 27.07.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо вчинення службовими особами ТзОВ «Грандпостач» кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, було закрите постановою старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Волинській області Шелепіна С. С. від 29.02.2016.

На цей час не існує жодних доказів щодо повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень посадовим (службовим) особам ТОВ «Захід Агропостач», ТОВ «Екодит», ТОВ «Аквен-Інтер», ТОВ «Укропторг - 2014», ТОВ «Успіх ЮА»; щодо обвинувальних вироків суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішень суду про визнання правочину недійсним.

Проте, відповідач під час проведення перевірки Товариства та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не надав належної правової оцінки первинним бухгалтерським та іншим документам, які фактично засвідчують здійснення господарських операцій з контрагентами.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 в справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів зазначає, що на час фактичного виконання господарських операцій контрагент позивача як юридична особа був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, був зареєстрованими платником ПДВ.

У ході судового розгляду факту узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями встановлено не було.

Також, акт перевірки не містить встановлених обставин, які б свідчили про невиконання позивачем чи його контрагентом договірних зобов`язань за господарськими операціями або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності і які є доведеними у встановленому порядку.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивачем надано суду первинні документи, які повністю відображають суть господарських операцій між позивачем та його контрагентом та у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності позивача.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим приписам, відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції та підтверджували б правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, позивач - ТОВ «Грандпостач» за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 18 520,20 грн та за подання апеляційної скарги - у розмірі 20 372,23 грн.

Враховуючи задоволення позову та апеляційної скарги ТОВ «Грандпостач», необхідно стягнути на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати в розмірі 38 892,43 грн.

Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Замінити відповідача Луцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпостач» задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року в адміністративній справі № 803/13/16 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпостач» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 24 грудня 2015 року за №№ 0005882203 та 0005892203.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (код ЄДРПОУ 43143484, місцезнаходження: майдан Київський, 4, м. Луцьк, Волинська область, 43010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпостач» (код ЄДРПОУ 37887249, місцезнаходження: вул. Довженка, 12, с. Підгайці, Луцький район, Волинська область, 45602) судові витрати в розмірі 38 892 (тридцять вісім тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн 43 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 15 травня 2023 року.