Ухвала

від 16.05.2023 по справі 260/195/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

16 травня 2023 року

м. Київ

справа № 260/195/21

адміністративне провадження № К/990/15628/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Білоцерковець Юлія Сергійовича на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі №460/3147/19 за позовом приватного підприємства ,,Міжгірське АТП 12138" до Закарпатської обласної державної адміністрації, Департаменту інфраструктури, розвитку і утримання мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення Закарпатської ОДА, Обласного конкурсного комітету із визначення автомобільних перевізників на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області, за участю третіх осіб на стороні відповідачів, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю ,,Транс-Уж", про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсними договорів,

УСТАНОВИВ:

У січні 2021 року приватне підприємство ,,Міжгірське АТП 12138" звернулось до суду з адміністративним позовом до Закарпатської обласної державної адміністрації, Департаменту інфраструктури, розвитку і утримання мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення Закарпатської ОДА, Обласного конкурсного комітету із визначення автомобільних перевізників на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Обласного конкурсного комітету із визначення автомобільних перевізників на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходить за межі території області, яке оформлено протоколом №27/2020 від 23.07.2020 року, у частині недопущення приватного підприємства ,,Міжгірське АТП 12138" до участі у конкурсі на право обслуговування маршрутів №703/704 ,,Колочава - Ужгород", 705/706 ,,Колочава - Ужгород", 747/748 ,,Міжгір`я - Ужгород" та наказ Департаменту інфраструктури, розвитку і утримання мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення та житлово-комунального господарства Закарпатської обласної державної адміністрації від 12.08.2020 №19-ОД ,,Про визнання перевізників переможців конкурсу з перевезення пасажирських на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути) в частині визнання переможцями конкурсу на маршрутах №703/704 ,,Колочава - Ужгород" та 7478/748 ,,Міжгір`я - Ужгород" ФОП ОСОБА_1 , а на маршруті №705/706 ,,Колочава - Ужгород" - ТОВ ,,Транс-Уж";

- визнати недійсними договір №272025 від 26.08.2020 з ФОП ОСОБА_1 про організацію перевезень пасажирів на маршруті №703/704 ,,Колочава - Ужгород", договір №272026 від 26.08.2020 з ТОВ ,,Транс-Уж" про організацію перевезень пасажирів на маршруті №705/706 ,,Колочава - Ужгород", договір №272033 від 26.08.2020 з ФОП ОСОБА_1 про організацію перевезень пасажирів на маршруті №747/748 ,,Міжгір`я - Ужгород".

10 жовтня 2022 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Обласного конкурсного комітету із визначення автомобільних перевізників на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області, яке оформлено протоколом №27/2020 від 23.07.2020 року, у частині недопущення приватного підприємства ,,Міжгірське АТП 12138" до участі у конкурсі на право обслуговування маршрутів №703/704 ,,Колочава - Ужгород", №705/706 ,,Колочава - Ужгород", №747/748 ,,Міжгір`я - Ужгород".

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту інфраструктури, розвитку і утримання мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення та житлово-комунального господарства Закарпатської обласної державної адміністрації від 12.08.2020 № 19-ОД ,,Про визнання перевізників переможців конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути) в частині визнання переможцями конкурсу на маршрутах №703/704 ,,Колочава - Ужгород" та №747/748 ,,Міжгір`я - Ужгород" ФОП ОСОБА_1 , а на маршруті №705/706 ,,Колочава - Ужгород" ТОВ ,,Транс-Уж".

Визнано недійсними договір №272025 від 26.08.2020 з ФОП ОСОБА_1 про організацію перевезень пасажирів на маршруті №703/704 ,,Колочава - Ужгород", договір №272026 від 26.08.2020 з ТОВ ,,Транс-Уж" про організацію перевезень пасажирів на маршруті №705/706 ,,Колочава - Ужгород" та договір №272033 від 26.08.2020 з ФОП ОСОБА_1 про організацію перевезень пасажирів на маршруті №747/748 ,,Міжгір`я - Ужгород".

Стягнуто на користь приватного підприємства ,,Міжгірське АТП 12138" за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської обласної державної адміністрації судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4540,00 грн.

На вказані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції представником третьої особи подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 01 травня 2023 року.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.

У касаційній скарзі скаржником зазначено, що вона подана на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Покликаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі №460/3147/19 суперечить загальним засадам матеріального права яке застосовується до даних взаємовідносин, у зв`язку з чим є необхідність відступлення від нього.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 р. у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права; 2) постанови Верховного Суду, на яку послався суд апеляційної інстанції, і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування цієї ж норми (видозміна, уточнення, відмова від такого висновку); 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду, від якого необхідно відступити, i у якій подається касаційна скарга).

Проте, представник скаржника не зазначив щодо застосування якої конкретної норми права (пункт, частина, стаття) містить висновок у постанові, від якого на його переконання існує необхідність відступити, а вказані доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України, тому посилання скаржника на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, є безпідставними.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, та не викладення скаржником підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Білоцерковець Юлія Сергійовича на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі №460/3147/19 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова